***
Після того як примарна фігура зникла, сувій повільно згорнувся і приземлився прямо в руки І Юня.
— Старуха Інь, я хотів би дізнатися: ті хто вижив з Секти Боженого Дерева згадували, що у Ворітах Тридцяти Трех Небес є якесь таємне місце, до якого може увійти тільки Цін Юеша. Що це за місце?
Ключ дев’яти Лотосів і це таємне місце вже давно викликали цікавість у І Юна. Раніше він вважав, що не буде питати про спадок Сектиного Дреєра. Але тепер йому треба було все з’ясувати. Можливо, саме в цьому крила є ключем до їхнього спасіння.
- Таємне місце... Це внутрішній простір Божественного Дерева. З огляду на розташування, воно є головним джерелом. Це найближче до Духу Божественного Дерева. Колись Врата Тридцяти Трех Небес закрилися, але одна з попередніх розділів Секти Божественного Дерева змогла розбудити Древо. У своїх записах вона згадала про існування цього таємного місця і духа.
Старуха Інь зробила паузу і продовжувала:
« Згідно з записами предків, нащадки вірили: якщо знайти це місце і заволодіти Духом Божественного Дерева, то можна буде знову розбудити Древе. Це не тільки врятує секту, але й дасть неймовірну силу. Саме через цю силу і полювали відступники. Ключ Дев'яті Лотосів - це те, що залишила по собі та сама предка.
- Дух Божественного Дерева... — И Юнь глянув на Цзин Эвоша. — Якщо знайдемо це таємне місце, чи зможемо ми гарантовано знайти Духа і підкорити його?
Цін Юеша зітхнув і похитала головою:
- Насправді... Це не факт. Загадкові записи предків дуже туманні і загадкові. Вона була видатною людиною і змогла розбудити його, але не факт, що це вийде в мене.
Цін Юіша не мав впевненості у успіхі, особливо після того як вони зіткнулися з жахливими небезпеками всередині Ворд Тридцяті Трех Небес.
— И Юнь... - Вона подивилася на нього з дивним виразом обличчя. — Твоє розуміння є найліпшим з усього, що я бачила в своєму житті. Ти наче людина, обраний небесами. Ти вперше побачив цей сувій і відразу зміг розбудити силу предка. Можливо, саме ти - найреальніший кандидат...
У голосі Цзин Юеша чулася легка гіркота. Її погляд був подібний до божества стародавньої жінки, яка була в чорному зі сувою. Вона і подумати не могла, що І Юнь може бути якось пов'язаний з нею, тому єдиним поясненням того, чому він зміг активувати сувій, була його неймовірна обдарованість.
Її талант і розуміння мерехтіли в порівнянні з ним. З самого дитинства вона молилася перед божественним Деревом, в її жилах текла його есенція, але все це не принесло результату. Можливо, Юнь і справді більше підходив на роль голови Секти Божественного Дерева, ніж вона.
Старуха Інь шевельнула губами, але замовкла. Вона не хотіла цього визнавати, але факти говорили самі за себе.
- У такому випадку... Ходімо до Божественного Дерева. Ця рівнина заблокована силою бронзового велетня, звідси неможливо вибратися. Навіть Божественні Монархи не зможуть втекти. Можливо, тільки в центрі Божественного Дерева ми знайдемо шлях до спасіння.
Йти до Древу означало йти назустріч бронзовому велетня. Це звучало як самогубство. Але деколи єдиний шлях до виживання — це обійми смерті.
Ценз Юеша і стара Інь переглянулися. Незважаючи на смертельну небезпеку, кращого плану у них не було. Краще ризикнути всім, ніж повільно вмирати на цій рівнині.
— Божечеве Дерево є божеством, посадженим Священному предку. Тепер воно спить, і бронзовий гігант безкарно руйнує його. Якщо Дерево прокинеться, можливо, все зміниться.
Цін Юеша вірила, що сила, яку Боже дерево накопичило мільйони років, буде непереборною. Навіть для цього велетня.
Трійця знову зворушилась, коли вона вирушила до самої долини. На цій заблокованій території спроби піти до краю були марні, але просування в центр відбувалося на диво швидко. Кожен крок був подібний до п’яти звичайних. Всього через 15 хвилин, виднілися корені Божого дерева.
По дорозі виникали чорні тіні демонів, але Юнь використовував кожну силу сувою для розпорошення і знищення. Стосовно смертельних вод Річки мертвих, то через знання старих Інь вони уникали їх.
Незважаючи на скромні сили, вони змогли безпечно перетнути долину смерті завдяки хитрості й артефактам. Чим ближче вони підходили до центру, тим ясніше і чіткіше Юнь бачив примарну силует на горизонті.
Це був бронзовий гігант. Весь огорнений ланцюгами, він стояв нерухомо, наче величезна статуя. Цього разу він не рубав дерево. Можливо, він вичерпав сили й одновлювався або, можливо, починав свою роботу лише глибокої ночі.
— Він не ворухнеться. Спить? — Якщо гігант спав, то це було їм тільки на руку.
Старуха Інь похитала головою:
— Навряд чи нам так пощастить. Якщо ми підійдемо надто близько, то його точно розбудимо. Тоді він розчавить нас, як мурахи.
І Юнь насупився. Для того щоб дістатися до Божественного Дерева, треба було пройти повз гіганта. Але це здавалося неможливим завданням. Свиток жінки в чорному допомагав проти демонів, але він міг виявитися непотрібним.
Поки Юнь роздумував над проблемою, на горизонті раптово з'явилося кілька фігур. Через велику відстань вони виглядали не більше кунжутних зерен, але в наступній мить одна з фігур різко зросла у розмірах. В небі матеріалізувалася велетенська кісточка, яка з лютістю налетіла на бронзового велетня!
Інша фігура змахнула лазурним мечем. Спалах був настільки яскравим, що світло меча здавалося розділило небо й землю і стало єдиним у світі.
Ця колосальна сила була спрямована на бронзового велетня.
- Це майстер! - І Юнь відчув ауру Ший-цзюня в цьому ударі лазурного меча.
А та величезна кістлява рука, немов висунулася з самого пекла, була покрита гнилим тілом, з-під якої біліли кістки. Вона несла в собі крижане дихання смерті.
— Це... Божественний Монарх Демонічний Око з Секти демонів.
Схоже, Шия-цзюнь і божественний Монарх Демонічний Око теж опинилися в пастці на цій рівнині. І тепер, використовуючи момент, поки гігант був неактивний, вони почали атакувати. Усі дива цього місця походили від бронзового колоса. Варто було його вбити, і шлях з рівнини був би відкритий.
Атаки двох Божественних Монархів були жахливі. Навіть коли Юнь побачив здалека, то відчув сильний біль у очах і його захисна енергія несподівано спалахнула, реагуючи на небезпеку.
Після Монархового божества ще кілька фігур вишикувалися у бойову побудову, створюючи примарний силует демона розміром з гору. Серед них І Юнь помітив знайоме обличчя.
— Даос Юмін теж тут, — обличчя І Юню стало похмурим.
У цей момент бронзовий гігант раптово відчинив очі! Його погляд був подібний до зору холодної крижаної безодні — холодної, позбавленої будь - яких почуттів і краплі жалю.
Стояло велетенську відкриту очі, як ланцюги на його тілі загрозили. Кожен звук віднісся у вухах, наче розкоту грому. Бронзовий велетень топнув ногою, і земля здригнулася. Він помахнув своїм сокирою, зустрічаючи атаки Шій-цзюня і Демонього ока.
Один удар сокири — і здавалося, що саме небо буде розколоте навпіл!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv