***
- Що написано на цьому камені?
І Юнь на мить замислився. Тридцяти Трех Небес на кожному кроці викрили свою дивну і зловісну природу. Він ішов тут так довго, але не побачив жодного сліду перебування людей чи представників раси демонів.
- Це писемність Імператорських Небес Ван'яо.
Обережно підійшовши до чорного каменю, Юнь нарешті побачив висічені на ньому знаки. Штрихічні ієрогліфи були міцними й впевненими. Хоча протягом незліченних років і частково вони постраждали від ерозії, Ріфма Дао все ще трулася. Завдяки їй напис залишався незнищенним.
« Я знаю, що дні мої пораховані, і буду тут собі надгробок. Я помилково увійшов у Врата Тридцяти Трех Небес і побачив велич неба й землі, могутність богів та демонів, а тепер помираю без жалю. Юе Цзия».
Тільки кілька десятків слів, але при погляді на них здавалося, що вони б'ють прямо в океан душі. Відчути пам'ятник самому собі? Хто такий Юе Цзия?.
І Юнь кинув погляд на старуху Їнь і помітив, що вираз її обличчя стало невимовно складно. Її губи стирчали. Вона низько, з усією повагою вклонилася надгробку.
— Юе Цзия є засновником нашої Секти Божественного Дерева, а також єдиним божественним Монархом у Ворітах Тридцяті Небес. Патріарх тричі входив у Ворота Тридцяти Трьох Небес. Останній раз він не зміг вибратися назовні, і з тих пір про нього нічого не було чути.
Старуха Інь говорила про ці історичні події з глибоким подихом. Минули сотні мільйонів років, і потрібно було ж такого випадку, щоб саме тут, у Ворітах Тридцяти Трех Небес, вона натрапила на могильну плиту та епітафію, залишені Юе Цзия! Як тут не тріснути?
« Означає, що Божественний Монарх справді загинув тут» і Юнь нагмурився. Він давно знав, що божественний Монарх знайшов свою кончину у Ворітах Тридцяти Трьох Небес. Однак це місце не було скрізь смертельним. Наприклад, з Кривавої пустелі І Юнь вибрався особливий вид енергії. Якби Монарх, маючи на увазі могутні сили неба і землі, потрапив туди також у дуже жалюгідний спосіб — можливо, йому навіть не потрібно було б розгадати суть цього театру. Він міг би просто подолати закони Узорів Дао.
Але в цьому місці Юе Цзия залишив надгробку, твердо знаючи, що йому залишилося недовго жити. Він написав: « Помер я без жалю, бо бачив велич неба і землі, могутність богів та демонів ».
Що побачив Юе Цзия в останні хвилини? Що змусило його усвідомити близькість власної смерті?
І Юнь відчув, як по його спині пробіг незрозумілий холодок. Якщо навіть Божественний Монарх не зміг уціліти, то що сталося з його наставником?
- Бабусю, якщо навіть наш патріарх загинув тут, можливо, це гнучкі землі... — На серці Цзин Юші теж лягла важка тінь. Ця рівнина, на перший погляд, була такою квітучою і зеленою, таїла в собі небезпеку — у сотні разів більша за Криваву пустелю.
Перед тим як Інь встиг відповісти, пролунав жахливий металевий скрегіт — важкі ланцюги. Цей звук, наче той з глибин самої шеолу, вдарив по барабанних перетинках. А от за ляжком заліза покотився оглушливий гуркіт!
— Бабах! Бабах!
Страшні удари потрясали землю один за одним, змушуючи ґрунт йти з-під ніг. Наскільки ж великим є світ, що складається з Тридцяти Трех Небес, але навіть він здригався від цього гула! Яка ж істота могла породити таку жахливу силу?
Безперервний рокот бив прямо в серці. Через кілька ударів І Юнь з жахом усвідомив, що його власне серце забилося в унісон із цим гуркотом. Через це кров в його жилах шалено забурлила, груди здувало, підступила нудоту, а тіло прокололо нестерпний біль.
« Який жахливий звук. Що ж це таке?» і Юнь стиснув долонею груди. Старуха Інь ще трималася, але ситуація Цзин Юші було набагато гірше, ніж у І Юня. Її бліде личко опухнулося, і в місцях губ проступили краплі крові — резонанс від жахливого гуркоту завдав її внутрішні органи легенів.
— Молода пані, швидше зберіться з думками і сідайте в медитацію, щоб відновити дихання! Я буду охороняти нас і чекати світанку! - Змовила стара Інь. Вона не знала, як довго триватиме цей гул, але бачила, що Цзин Юеша довго не протримається. Крім того, їй потрібно було бути пильним і спостерігати за таємничими очима в нічному тумані.
Цезін Юша хотіла щось сказати, але тільки слухняно закрила очі і занурилась у медитацію, ввіривши їх спільну долю старого Інь.
Ця ніч тягнулася нестерпно довго. Чудовий рок і лязг цепей не припинялися, час від часу перериваючись ревом стародавніх тварин. Цей рев був настільки сильним, що міг миттєво перетворити на кривавий туман будь - якого майстра в Сфері Насіння Дао.
Усе, що відбувається, було первородним жахом. Здавалося, що в цій непроглядній темряві серед безкрайних гір з’явилось якесь страшне створіння, яке намагається розірвати ланцюги.
Ночь безперервних мук унурила Цзин Юешу, виснаживши її енергію юань. Навіть Юнь мусив докладати неабияких зусиль, щоб просто триматися на ногах.
Він усвідомлював, що ще не зіткнувся з прямою небезпекою — це був лише ехо, який доносився здалека. Для майстра рівня Юе Цзия такі звуки не представляли б жодної загрози, але його самого вони вже ледь не зламали. Усвідомлення цього викликало в І Юні почуття тривоги.
"Туман розсіюється..."
День наближався, і нічна мгла, яка перед тим заважала оглядові й не дозволяла використовувати чуття, нарешті почала танути. Подивившись на небо, можна було побачити, як блищить Чумацький Шлях. На сході повільно піднімалося багрове, наче налите кров’ю сонце. Пронизуючи небо тисячами променів, які нагадують Божі мечі.
- Нарешті... Нарешті світанок, з полегшенням видихнув І Юнь. На обличчі Цзин Юші також з'явився слабкий вираз полегшення. Весь цей час вона сиділа, щільно зтиснувши брови, а її лоб покривала холодна іспанина.
Але вони не встигли перекинутися і парою слів, як обидва застигли на місці. Вони були вражені тим, як далеко вони прокинулися. У променях багрового сонця перед ними відкрилася картина, яку вони не забудуть до кінця своїх днів.
На самому краю горизонту десятки гігантських коренів, завтовшки з гірські хребти, перепліталися одні до одних як лазурні дракони, що охороняють перлину. Звиваючись, вони будували велетенський стовбур Божого дерева — деревоподібне до стовпа, що підпирає небо.
А перед тим деревом височів бронзовий гігант. Його форма підпирала небозвод, силует тонув у променях кривавого сонця, а гірські хребти під його ногами виглядали жалюгідними пісками на іграшковому масті. В руках бронзовий гігант тримав циклопічний сокира. Його тіло обплутували масивні чорні ланцюжки, один кінець яких глибоко врізався у його плоть і другий ішов під землю.
— Бабах!
Бронзовий гігант змахнув сокирою і обрушив його на могутні корені Божественного Дерева!
Лязг! Гуркот!
Цепі натягнулися зі страшним скрегітом. Здійснився оглушливий гуркіт, подібний до лавини чи цунамі. Земля заходила ходуном, а від ніг бронзового велетня до краю покотилася жахлива вибухна хвиля. Вона не змогла подолати відстань у 100 разів, коли налітала на подорожніх лютим ураганом.
І Юнь глухий застонав і відсахнувся на кілька кроків назад. Навіть захисна енергія Юань не врятувалася, здавалося, барабанні перетинки от-в воз блузнуть від цього гуркоту. Цезін Юше довелося ще важче: виснажена нічною тортурою, вона ледь не впала на коліна.
Що це?
Цін Юеша була шокована. У самій глибині Тридцяти Трех Небес, нефілім, вирубав Боже святе дерево Великої планети Лазурного Лісу!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv