— Старійшина Дагу, как же?
Через болісну загибель багатьох учнів Сектиного Дерева багато з них не на жарт перелякалися. Якби хтось з них опинився на місці розвідника, то його доля була б такою ж: витертись у порошок і навіть кісток.
Обличчя старого в фіолетовій мантії нервово смерділо, ставши похмурішим хмарами. Він процідив крізь зуби:
— У Кривавій пустелі надзвичайно важко розгадати природу. Трохи погрішності на тому шляху, що я помітив, поведінковіви неминучі.
Неминучі?
Сказати « неминучі» легко, але для того, хто йде попереду, це означає бути живцем висушеним і перетворитися на калюжу крові.
- А цей паршивець І Юнь? Як він міг умудритися передбачити, що саме станеться? — Він запитав хлопця з хохкома, який все ще тремтів від слів І Юня.
— Хм! Сліпий кішок просто потрапив дохла миша! Чи може якийсь юний чоловік з нікчемним рівнем культивації побачити волю небес і землі в Кривавій пустелі? Він просто тремтів язиком, розголошуючи про життя і смерть. Будь-який дурень на це здатний! Йому просто пощастило, що його слова збіглися з реальністю, ось і все! — презирливо кинув старійшина Даґу.
У натовпі знайшлися ті, хто погодився з ним. У палкості суперечки І Юнь міг видати парочку злих пророцтв, що цілком природно. І те, що було передречене, дійсно могло бути випадковістю.
- Але як нам тоді розвідувати дорогу?
Запитав один з молодих людей. Всі переглянулися. На цій дорозі, де « помилки неминучі» хто тепер наважиться йти попереду?
Крім того, найжахливішим у Кривавій пустелі було те, що ці смертельні зони не видавали себе до часу їхнього існування. Ані зір, ані сприйняття не виявляли нічого підозрілого — все здавалося нормальним. Але слід було зробити крок, як його тіло і кістки починали плавати. Здавалося, що деякі приховані закони вступали до резонансу з внутрішньою енергією майстра, змушуючи його плавати зсередини назовні.
Старший у фіолетовій мантії холодно хмикнув:
— Це лише Кривава пустеля, яка завдовжки тисячу кроків. Хоч би який ризик був цей, він обмежений! Ви стали на шлях бойових мистецтв, невже ви відступите перед лицем найменшої небезпеки? Відтепер ви будете розвідувати дорогу по черзі. Кожен робить десять кроків, після чого поступається наступному. Життя і смерть — на все воля Небесна!
Старий віддав наказ. Сам він, будучи майстром, що визначає формуцію, звичайно, йти вперед не збирався. Ще кілька старійшин Сектиного Дерева теж не планували ризикувати собою.
Це була перевага сили. Молодше покоління не могло висловити протест і голосування.
Першим, хто вибрав худорлявого, здавалося б, тендітного і хворобливого хлопця. Він тремтів від страху і поплив уперед. Схоже, що нові розрахунки старого чоловіка в фіолетовій мантії принесли плоди. Цей молодий чоловік, хоча й дихаючи, успішно подолав свої десять кроків без страждань.
Настала черга наступного. Їм виявився той самий хлопець з гривою лев’ячою, який раніше обмінювався і Юнем виразними палицями. Хлопець шалено боягузив, але йому нічого не залишалося, крім як стиснути зуби і піти вперед. Роблячи кожні два-три кроки, він обов'язково озирався на І Юня.
Мабуть, через шалений страх задовольнити смертельну пастку молодий з левиною гривою намагався вловити найменшу частину інформації у навколишньому просторі. Він ніби сподівався побачити хоч якийсь натяк на обличчі І Юню. І нехай він розумів, що його передбачення були просто збігом обставин, але все одно не міг контролювати свій погляд. Він не міг би пояснити такого складного і суперечливого стану розуму.
Як він зробив дев'ятий крок, то знову інстинктивно обернувся до І Юні. Цього разу Юнь не почав мовчати. Він розмив плечі ліниво і сказав:
— Ваша відвага, з якою ви один за одним йдете на вірну смерть, справді заслуговує поваги.
Хм?
Від цих слів у хлопця з гривою лева на обличчі буквально встала дибки від злості. Він ішов, затамувавши подих від страху, а Юнь позаду його відпустив смішники! Якби не смертельна небезпека Кривавої пустелі, він би точно повернувся іскрив цього наглецика на шматки.
- Що ти маєш на увазі? — Він люто ридав з гривою лева.
— Нічого особливого, просто ділюся думками, — і Юнь розлучив руками та замовк.
Ці люди зі Секти Божественного Дерева намагалися змусити його розвідувати дорогу, що було рівнозначне відправці на смерть. Звичайно, Юнь не збирався рятувати тих, хто хотів його вбити.
- Хм, хлопче, не радій раніше часу! Я дивлюся, як ти сам будеш вибиратися з цієї Кривавої пустелі! Коли залишишся сам, ти від страху розсудок втратиш, а потім тебе висушить до кісток!
З цими словами хлопець з гривою заніс ногу. Він трохи завагався, але врешті-решт, стиснувши зуби, зробив крок. Як-никик, це був його останній, десятий крок.
Але варто було йому опустити ногу ...
Здавалося, що тихий свист не заглушив полум’я невидимої людини. Юнак з лев’ячою гривою відчув сильний нестерпний біль у голінні. У наступній мить тіло на його нозі з страшною швидкістю почало плавати і ллється кривавим жиром!
Процес руйнування швидко поповз вище, підбираючись до бідру!
— А-а!
Очі хлопця налились кров'ю, готові ось-ось вискочити з орбіт. Видавши лютий рев, він напружує всі м’язи свого тіла, і могутня хвиля енергії вирвалася назовні!
Висихнув золотий промінь, начисто відтявши ту ногу біля самого основи стегна!
Видавши жалібний сттон, хлопець повалився навзнач. У його руці з'явився величезний золотий тесак. У цю критичну мить, балансуючи на межі життя й смерті, хлопець зі своєю лев’ячою гривою сам вихопив золотий клинок і відрубав собі ногу! Зроби він це мить пізніше, і руйнівна сила поширилась б по всьому його тілу за долі секунди. Тоді він мав би зазнати такої ж жахливої долі — розчинитися без сліду.
— Старший брат Бадао!
Учні Секти Божественного Дерева кинулися до нього, але в перший момент ніхто не наважився підійти занадто близько.
З обрубки лівої ноги хлопця хлеста кров. Він швидко затиснув пальцями кілька акупунктурних точок на тілі, щоб зупинити кровотечу, і тільки після цього зміг перевести дух. На той час відсічена кінцівка вже повністю розтопилась і випарувалася.
Молодик з гривою був бледен як полотно, з нього котився градом піт. Промедили він хоч на мить, і зараз від нього не залишилося б і сліду.
***
— І Юнь, ти дійсно можеш бачити ці смертельні пастки? — Здивовано запитала Цін Юша, повертаючись до нього.
У перший раз попередження І Юню можна було списати на збіг. Наступного разу він не став попереджати прямо, а лише занехаяв слова, після яких юнак з гривою відразу потрапив у халепу. Два збіги підряд привели Цзин Юшу на певні думки.
- Я не можу гарантувати на всі сто відсотків, але маю певне передчуття. Нам теж треба вибиратися звідси! — Сказавши це, І Юнь зробив кілька кроків вперед. Він вибрав дорогу, відмінну від тої, якою йшли люди зі Секти Божественного Дерева.
Старуха Інь до цього моменту все ще залишалася на місці. Раніше вона не пішла за групою Секти Божественного Дерева, але зовсім не через І Юню. Насправді вона все ще вороже ставилася до нього. Тільки коли Цін Юеша вирішила залишитися, старий Інь нічого не залишалось, крім як також відкласти з відходом.
І тепер, коли Юнь бачить, як впевнено рухається вглиб Кривавої пустелі, вона відчула, що в неї затрималося століття. А у цього хлопця дійсно надзвичайна хоробрість!
Перед лицем таких грізних сил неба і землі навіть вона зі своїм Великим Небесним Лопанем та старим у фіолетовій мантії з його козирними тридцятью шістьма прапорами формації не наважилися б стверджувати, що розгадали таємницю тамтешніх місць. Навіть якщо природні таланти І Юна в мистецтві формій були справді жахливим, він дійсно зумів щось уловити, чи він був такий впевнений, що його висновки безпомильно обґрунтовані?
Ніхто не знав справжніх розмірів цієї Кривавої пустелі. Але навіть якщо вона простягалася всього на тисячу кроків, як стверджував старий у фіолетовій мантії, це все одно була величезна відстань. Чи можливо зробити тисячу кроків і ніколи не помилитися?
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv