***
- Що це таке? - Поспішав молодий учень.
У цю мить багато людей, у тому числі Майстер Сюаньху, також помітили багрову нитку на горизонті. Ала лінія наближалася і розширювалася з неймовірною швидкістю.
- Що за чортівня?
Люди були приголомшені, їхні очі за округлювалися від жаху. За мить червона нитка перетворилася на багрові хмари, які застеляють все небо. На них з’являється холодний погляд пари налитих кров'ю очей!
— Демонічний Бог у Чорних Доспеках! — Майстер Сюаньху мало не розірвався від страху.
Чому? Чому так швидко?
Майстер Сюаньху остаточно поспішав. З моменту провалу переговорів та їх рішення піти лише два або три дні. Їм довелося планувати маршрут відбуття, готуватися до догляду і організовувати людей — вони й так діяли надзвичайно швидко.
Але за цей мізерний термін демонічний Бог у Чорних Доспеках вже з’явився!
Хіба він не зализував рани? Для істоти такого рівня, який має таку велику життєву силу, відновлення мало вимагати колосальної кількості енергії та часу. Як він міг закінчити зцілення всього за два-три дні і з'явитися сюди?
Де ж І Юнь? Куди він подівся?
Майстер Суаньху ледве не зійшов з розуму від жаху. Він був у крокі від того, щоб покинути Глибоке Гори і Великі Топі, залишалося зовсім трохи, але ці кілька кроків перетворилися на непереборну прірву!
У Чорних Доспіхах була затримана швидкість демонічного Бога. Хоча Майстер Сюаньху за рівнем культивації перевищував учнів свого роду на кілька царств, він не міг помітити наближення Божої організації раніше від решти людей.
Розрив у силі був занадто колосальним! Перед обличчям абсолютної могутності Майстер Сюаньху, молоді генії його клана і звичайні смертні, не мають ні краплі сил, нічим не відрізнялися один від одного. Усі вони були однаково безпорадними і крихкими!
Як все могло так статися?
Тіло Майстра Сюаньху скував виснажений холод. Бігти? Занадто пізно! У його душі засяяло безпросвітне розчарування. Його генія була дуже давно побіліла, а тіла заціпеніли. Багрові хмари нависли прямо над головами, а їхній тиск обрушувався так довго, як і гори в давнину. Це був не просто страх смерті, а глибоке благоговіння перед вищою істотою, яка проникла в глибини інстинктів живого організму.
У той час як криваві хмари затінили небо, кістки людей почали тріскати під вагою невимовної ваги і практика з поганою культивацією хлинула кров із усіх семи отворів на обличчі!
Демонічний Бог у Чорних Доспеках обернув їх холодним оком. Він навіть не забарився, бо ті, хто стояв перед ним, були для нього лише нікчемними мурашками. Попереду лежав табір Раси Пустоти, і саме там розташовувалася Цзян Сяжу. Його головною метою було вбити Цзян Сяожоу і стерти Расу Пустота з лиця землі.
А от мурахи не потрібно було докладати жодних зусиль. Достатньо просто пролетіти повз, і жахливий тиск багрових хмар знищить більшість їх. Ті, що залишилися живими щасливцями демонічного Бога в Чорних Доспеках, навіть не звертали уваги на те, щоб вони могли жити з таким бажанням.
Бум! Бум! Бум!
Криваві хмари пронеслися з гуркотом, і ця група людей, що бігали довкола них, почала масово гинути під їхнім тягарем! Усі, хто був нижчим від Сфери відкриття Істока, чи то неперевершеними геніями, або практиками на піку Куля Насіння Дао — гинули без винятку!
Ті, кого називали винятковими талантами, гордістю великих кланів, які в мирний час захоплювалися натовпом, тепер під гнітом непереборної величі вибухали, перетворюючись на шматки кривавого м’яса! З найбільших геніїв у безформне місиво — всього за одну мить!
Однак, тоді як молоді генії гинули один за одним, Майстер Сюаньху вижив. Він був Монархом Раси людей, і нехай він вічно поступався демонічному Богові в Чорних Доспеках, його тіла було недостатньо, щоб розсипатися у порох від одного лише тиску аури.
Окрім Майстра Сюаньху, вижили також кілька старійшин великого клану Суангу. Тиск лише кігтіло по них. Майже всі їхні супутники загинули жахливою смертю, але вони вижили і тепер не могли повірити у своє спасіння.
До цього моменту демонічний Бог у Чорних доспіхах вже пролетів над їхніми головами, не виказуючи намірів зупинитися. Чи він вирішив пощадити їх? У них з’явилася чудова радість — вони вирвали своє життя з рук смерті!
Але в цю саму мить...
Хм?
Демонічний Бог у Чорних Доспеках раптово завмер, і його погляд перемістився на Майстра Сюаньху.
Коли багато людей загинуло, майстер Суаньху і кілька тих, хто виживав ненавмисно, стали занадто помітними. І нехай Бог - демон у Чорних Доспеках спочатку не звертав уваги на цю свічку мурашок, тепер він виділив їх поглядом. Під його важким оком Майстра Сюаньху пішло в п'ятки, і він застиг, не сміючи поворухнутися.
"Цей чоловік..."
Оскільки рани демонів у Чорних Доспехах ще не тривали, його Океан душі все ще були збентежені. Однак він не міг забути цього чоловіка, бо був поруч з І Юнею на прицілі.
Демонічний Бог у Чорних Доспеках не мав жодного уявлення про те, що І Юнь розмовляв з Майстром Сюаньху на переговорах, і він так ніколи й робив. Але він розумів одне: якщо цей чоловік був в одній кімнаті з І Юном, то між ними існувала певна взаємодія. Навіть якщо вони не були близькі, то як мінімум знали один одного.
А для демонічного Бога в Чорних Доспеках, який мав люту ненависть до І Юну будь-який з тих, хто хоч якийсь зв'язок із ним, підлежав негайному знищенні.
Незабаром на Майстра Сюаньху з’явився демонічний Бог, і він різко вдарив списом!
Коли майстер Сюаньх побачив, як в його зіниці різко зріс списа і відчув величезний тиск та ніжний намір вбивства, то почувався так, ніби Юані відразу застигла.
Очі Майстра Сюаньху розширилися від розпачу. Він відразу відчув, що Бог - демон у Чорних Доспеках мав ігнорувати їх і вони могли б тимчасово вцілити. Але хто міг подумати, що в наступну мить монстр вибере його своєю метою, і в його очах промекне прихований гнів!
Демонічний Бог у Чорних Доспеках завжди вбивав холоднокровно і безжалісно. Чому він так розлютився?
Але часу на роздуми Майстра Сюаньху не залишалося. Зіткнувшись з справжньою силою демонів у Чорних Доспеках, він видав яросний рев і завдав удару із усіх сил...
Пух!
Подібно до перешкоди з тонкого паперу, спис легко пробував тіло Майстра Сюаньху! Сюаньху не зміг завдати жодної шкоди ані демоністському Богові, ані навіть сповільнити його рух.
Старійшини, які змогли вижити до того часу, закричали від жаху. Вибухова хвиля від удару миттєво розірвала їхні тіла на криваві бризки, не залишивши навіть кісток.
Бум!
Зруйнована на волю жахлива енергія призвела до загибелі першої хвилі втікачів з Раси людей. Ніхто не врятувався під цим страшенним ударом Божої демонів у Чорних Доспеках! Лише кілька осіб, у тому числі Майстер Сюаньху, ще зберігали охолоджені рештки свідомості.
Але навіть ці малі душі та свідомості демонів у Чорних Доспеках різким рухом руки схрещував у свою руку. Душа Майстра Сюаньху стискувалась у тьмяно мерехтіння, яке пробило його спотворений болем обличчя.
Демонічний Бог у Чорних Доспеках байдуже змахнув рукою, миттєво виливши душу Майстра Сюаньгу і душі кількох старійшин його великого клана в доспіх. На одній з плат чорної броні прослизнув лис Сюаньху — спотворений від страждань, сильний і сповнений глибокого відчаю та невірства.
І всю цю сцену на власні очі побачили Панші та його воїни, що стояли на вершині гори! Але назвати це « побаченим» було не зовсім точно, все сталося в мить.
Тільки що небо заволакували багрові хмари, а потім спис Божий демонів у Чорних Доспехах вже прокололо тіло Майстра Сюаньху!
Очі Панші та інших воїнів розширилися, а тіла скував жах і їх живцем кинули в крижану безодню. Перш ніж вони встигли щось зробити, Демонічний Бог у Чорних Доспеках вже змінив свій погляд на них!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv