***
У Чорних Доспехах вбивство демонів стало кривавим туманом, який заблокував божественну пустиню і заповнив усе небо й землю.
Демонічний Бог у Чорних Доспеках, маючи повну готовність до бою, просто пролітав у вишині, але там, де він проходив, тіла слабших астральних звірів вибухали одне за одним і перетворилися на криваву місиво. Сильні ж равлики, і тїла подібні до них, притискались до землї; тремтячи від страху.
Це було наслідком величезної різниці в рівні самого життя. Перед обличчям такої вищої істоти, як Демонічний Бог у Чорних Доспеках, вони навіть не сміли підняти голови.
Бам!
Це був гуркіт звукового бар’єру, який здіймав блискавичний політ демонів у Чорних Доспеках. Як грім розкотить, він прогрівся і відразу ж відхилився.
Тим часом, всередині Вежі Божа Прихід І Юнь, який все ще готувався прийняти на себе відгомін наступного удару демонічного Бога в Чорних Доспеках, насупився.
Енергія Юань Неба і Землі... Ця енергія, що оточує Юань Неба і Землі, наче в одну мить була повністю висихана, перетворившись у потужний потік.
Це демонічний Бог у Чорних Доспеках!
« Він вирішив залишити мене? » — відчув і Юнь.
Демонічний Бог у Чорних Доспеках пішов. Швидкість його пересування була настільки стрімкою, а аура настільки сильною, що він захопив за собою всю енергію Юнь Неба і Землі, ледь не перетворивши цю область на повний вакуум.
І Юнь розумів, що тут щось не так. Таке створіння, як демонічний Бог у Чорних Доспеках, не могло так просто здатися. Будучи таким гордим створінням, він повинен був розчавити й знищити нікчемну комаху, яка посміялася викликати його гнів.
Однак Демонічний Бог у Чорних Доспеках таки пішов. Він не приховав свого відходу; оскільки був величним божеством смерті, він не опустився б до хитрощів, щоб виманити І Юня. Але якщо він пішов саме зараз, невже...
Дихання І Юня перехопило його, і в нього з’явилося погане передчуття.
Погана справа!
І Юнь поспішно направив Башню Приступи Бога назад до Озера Їня. Внизу він побачив, що безжиттєва земля перетворилась на суцільні руїни і попіл.
З глибини тріщин у землі піднімався аловий туман — шкідлива енергія демонів. Це місце не просто стало мертвим, воно незабаром перетвориться на заборонену зону, куди жодна жива істота навіть не послизне.
Не гаючи часу на пустинні зітхання, Юнь озирнувся по боках. Земля була істерзана, а смуга випаленої землі простягалася далеко вперед.
А на самому краю горизонту виднілася тонка багрова нитка, від якої різало очі. Як хвиля, що з’явилася на морі, вона швидко падала далі.
Жадібність вбивства!
Це було сильне бажання вбити демонічного Бога в Чорних Доспеках. У Мірі Тяньюань поява багрових хмар завжди означало прихід неминучої різанини. При одній згадці про криваві хмари обличчя блідли, і вони тремтіли. У Мірі Тяньюань криваві хмари зображали Бога - демона в Чорних Доспеках і значили момент, коли він збирався влаштувати кровопролитну лазню.
И то напрям...
Зіниці І Юня звузилися, а серце пропустило удар, наче по ньому прийшов важкий молот!
Це був шлях до таємного втечі Раси Пустоти, туди де знаходилися Цзян Сяжу і Лінь Сінтун!
Демонічний Бог у Чорних Доспеках не здався. Він змінив ціль і спрямував свою лють на Цзян Сяжу!
Демонічний Бог у Чорних Доспеках вже давно засік Цзян Сяжоу і визначив її своєю метою. Тепер же, щоб помститися І Юню змусити його здатися і покірно підставити шию під удар, він вирішив негайно атакувати Цзян Сяожоу!
Багрові хмари заволокли небозвод на сотні тисяч чи навколо. Там, де пролітав демонічний Бог у Чорних Доспеках, земля перетворилась на руїни і все живе гинуло. У такій ситуації ментальне вистежування вже не відіграло ролі.
У Чорних Доспехах Божий могутній тиск накрив майже усю Божевільну пустелю. Він просувався вперед, безупинно наближаючись і хоч би як намагалася сховатися Раса Пустота, їм не вдасться вискочити з його очей.
— Демонічний Бог у Чорних Доспеках! « І Юнь відразу привів у рух Башню Прихід Бога і, не відриваючи очей від червоної нитки на горизонті, кинувся в погоні за максимальною швидкістю! »
Ведучи Божу владу під владою І Юна досягнула своєї вершини. У повітрі лунав пронизливий свист. Могутні потоки повітря ламали дерева і підносили в повітря хмари пилу та каміння.
Вежі Пришестя Бога прорвалися крізь бурхливі та хаотичні потоки вітру, продовжуючи швидко летіти вперед!
Швидше! Ще швидше!
Але навіть Юнь все одно поступався у швидкості демонічне Бога в Чорних Доспеках, що летів на межі своїх сил!
***
Тим часом у таборі Раси Пустоти.
Панші був елітним воїном Раси Пустоти, і сьогодні випала його черга нести дозор. Кожного дня вісімнадцять елітних загонів Раси Пустота несли круглу варту, і він очолював один з них. Сьогоднішній день здавався таким же, як і завжди.
Панші та його воїни верхи на астральних звірах піднялися на вершину гори. Спочатку він глянув у далечінь, де нескінченна черга простягалась безмовними горами Богошею. Потім панші оглянув землю і швидко оглядав околиці.
Раптом на його губах з’явилася смертельна висмішка.
Це були люди...
Після повернення І Юня і його категоричної відмови на переговорах з Расою людей, ці практики почали готуватися до відступу. Панші спостерігав за тим, як перша група людей покидала ці місця. Вибравши напрям, вони повільно поглиблювалися в Боже діло.
Після невдачі переговорів Раса людей не отримала від Рози Пустоти нічого, а їхні старійшини пішли з винними від люті і сорому обличчя через насмішки І Юня.
Однак не всі люди хотіли відступити. У їхніх рядах відбувся розкол. Деякі практики на чолі з подружжям Інчжоу хотіла залишитися і битися плечем до свого плеча, Раса Пустота.
Але більшість людей, боячись помсти І Юня в майбутньому і боїться астральних тварин Богомствої Пустоші, хоча й хотіли піти, не могли прийняти остаточного рішення.
Зрештою, була невелика група тих, хто твердо вирішив втекти. Вони були переконані, що намагання протистояти демонам у Чорних Доспеках — це вірна смерть. Чим помирати тут прямо зараз, краще ризикнути і піти, зберігши примарний шанс на порятунок.
І зараз перед очима Панаші з'явилися саме ті люди, які поспішали покинути землю Раси Пустоти. На їхню думку, через впертість І Юна Раса настав кінець. Звичайно, вони не хотіли залишатися і йти в могилу разом з ними.
Що стосується І Юню... Ці втікачі сподівалися, що перед смертю він зможе хоч трохи поранити Божого демона в Чорних Доспеках.
Ця група складала приблизно одну п’яту від загального числа людей, які прибули. Решта все ще сумнівались і планували свої дії, бо їм потрібно було чіткого плану — втікати чи воювати не на життя.
Керівник цієї поспішної групи був не хто інший, як Майстер Суаньху. Під його початком ці еліти могли без особливих труднощів пересуватися по Богомошей. Серед усієї Раси людей саме Майстер Сюаньху мав найбільшу ненависть до І Юна. Втративши обличчя і опинившись у приниженні, він, звичайно, прагнув піти якомога швидше.
Панші бачив, як ці люди озирались на табір Раси пустити. У їхніх очах з’являлося зло, так ніби вони дивилися на засуджених до смерті.
— Ці люди просто виб'ють! — Роза Пустоть один з воїнів сердито кинув.
« Неважливо, хай котяться », — байдуже поставив Панші. — Все одно у нашій смертельній битві від них не було б жодного сенсу.
« І це правда, — погодились інші воїни і мовчки спостерігали за тим, як люди йдуть.
- Ми підемо в цьому напрямку, подалі від І Юна і табору Раси Пустоти. Поки Демоційний Бог у Чорних Доспеках атакує, ми вже сховалися в Морі.
І Юнь погрожував знищити його великий клан і позбавити йому нащадків майбутнього. Майстер Сюаньху просто забрав за собою всі еліти. Подивимося, що зможе зробити Юнь, який тепер і сам не зуміє врятуватися.
Вони поглибилися в божественну Пустош, залишаючи табір Раси пустити все далі позаду.
У цей момент один з молодих учнів підняв голову великої фракції і зіщурувався, дивлячись на небо. Йому здавалося, що на самому краю горизонту проникла тонка червона лінія.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv