Хоча ніхто не сподівався від Цзян Сяжу такої сили, члени « Небесної Лізи» були вражені тим, що вона повністю піддала Шезі. Це був перший раз, коли вони бачили свою Королеву Пустоши в схопленці з Кривавою Місяною, і результат наповнив їх гордістю. У цей момент їхня відданість і підкорення перед Цзян Сяжу лише зміцнилися.
І коли вона дивилася на реакцію членів "Небесної Лізи" і повільно наближалася до Цзян Сяожоу, то несподівано розхвилювалась. Вона сміялася так, що все її тіло тремтіло, а сама вона ледве не згиналася навпіл, але навіть у цей момент її очі продовжували люто впиватися в Цзян Сяжу.
- Ти, відьма, з чого смієшся! — Чен Фея дратував цей звук. Він серйозно думав, чи варто раптово активувати бойову форму і прикінчити цю жінку блискавичним ударом.
У той час Сяжу Сайоу несподівано перевела погляд убік від Ше Цзі, куди та крадькома поглянула на мить раніше.
- Чому ховатися? Виходьте! Вам все одно доведеться здатися.
Голос Цзян Сяожоу був сповнений рішучості. Вона була впевнена у своїй перемозі над Ше Цзи і розуміла, що той, хто ховається в тіні, не може втручатися. Почувши її слова, Ше Цзі в душі здригнулася - вона не очікувала, що Цзян Сяжу так швидко їх виявить.
Пустота залишалася мовчазною, аж поки через довгий час не почувся голос глузливо: « Яка ж самовпевненість... Однак, у тебе дійсно є на це право. Ваша сила повністю ґрунтується на ваших генеалогічних лініях, справді незрівнянних і манящих.
Простір дригнув, і з'явилися примарні ворота, які вийшли двоє чоловіків у чорних одязі.
Перший був худорлявий і невибагливий, з глибокими очима та похмурою аурою, яка викликала в інших інстинктивну огиду. Другий чоловік, який стояв позаду нього, був досить спокійний і високий. Хоча він був у порожньому стані, здавалося, що його взагалі не існує.
Цзян Сяжу з подивом виявила, що її сприйняття проходить крізь цю людину, не фіксуючи його присутності. Закрий її очі, і вона ні за що б не здогадалася, що перед нею хтось стоїть. Від цього відкриття по її спині пробіг холодок. Виявляється, що весь цей час вона відчувала тільки того худорлявого чоловіка, а високого не помічала до самого кінця.
Художній чоловік з похмурим поглядом заговорив, звертаючись до Ше Цзі із сарказмом: « Ше Цзи », ти сама взялася відсікти прекрасну голову нової Королеви пустиші. Я думав, ти будеш сам впоратись, а ти врешті-решт у такому жалюгідному вигляді?
Ше Цзі лише фирснула у відповідь на його насмішку.
- Ти весь цей час ховався осторонь і не втручався, а тепер замикав про себе невід що? Думаєш, ти набагато сильніший за мене? — З презирством кинула вона.
- Хе-хе, ми не бачилися кілька втілень. - Боюся, ти і справді поняття не маєш, яка зараз сила Цюнцзі, з упевненістю прошипів похмурий худорлявий чоловік.
Цзян Сяжу мовчки спостерігала за ними, але її увагу прикуто не до хвастливого Тюнцзі, а до мовчазного високого чоловіка. Цей чоловік налякався.
Він спокійно дивився на Цзян Сяожоу, і його губах заграла ледь помітна усмішка.
— Досить сперечатися. Давайте закінчимо з цим швидко, щоб не затягувати. Я відчуваю, що в Гробниці Душ проникла хтось ще.
Він був головою чотирьох молодих панів — Чжулуна. Його слова мали абсолютну владу.
- Що? Хтось ще зайшов? — Фея Ше Цзі та молодий пан Цюнцзи були трохи здивовані. У Гробниці Душ стояли сигнальні форми. Хоча увійти всередину було не так вже й важко, про будь-яку інстанцію вони мали дізнатися миттєво.
Вони не знали, що Юнь, який добре знався на цих формах, заздалегідь попередив Ліню Сінтун. Коли вони увійшли до Гробниці Душ, то обминули всі пастки і вмерли на місці, що позбавило ворогів усіх можливостей їх виявити.
- Це лише передчуття... Але мої передчуття зазвичай не обманюють, — Чжулун знову заговорив, не зводячи очей з Цзян Сяжоу. — Зустріч з тобою - моя удача. Ваш генеалогічний... Я заберу её.
Він зробив це рівним і будничником, ніби констатував само собою зрозумілий факт. Молодші люди, почувши це, дуже розлютилися. Ким він себе замикав, щоб розкидатися такими словами? Для них Цзян Сяожоу була богинею, святою і неприторканою. І цей божевільний, необізнаний страх смерті, посмів заявити права на її кров!
« Забрати родовід» могло означати лише кілька речей: поглинання і пересадку есенції крові, парне культивування з метою усування сил або використання крови для створення пілью. У Кривавій Луні і серед людей це було звичайною практикою, з тими представниками Раси пустити, в яких пробуджувалася давня кров. Саме так вони робили, перетворюючи їх у Пілюлі Пустоти.
Як вони могли допустити, щоб з їх Королеви зробили пігулку?
— Брати, бойовий порядок! — У голосі Чень Фея сквоїла спрага крові. Всі члени "Небесної Лізи" відразу згрупувалися. Самі собою вони могли бути слабими, але їхня сила постійно зростала. Хоч би яким сильним був Чжулун, він був сам. А з Цюнцзі та Ше Цзеян Сяжоу могла впоратися сама - принаймні, вона контролювала їх двох якийсь час.
Чен Фай не вірив, що загін цих людей у формуцію не зможе здолати одну людину. Розгнівання Цзян Сяжу розпалило в серцях молодих майстрів Раси пустити справедливий гнів. В одну мить в їхніх руках з’явилися прапори формації, які відразу зійшлися на єдину мережу.
Їх велика форма нарахувала рівно сорок дев'ять прапорів. Число Великого розширення - п'ятдесят, але використовується сорок дев'ять, бо Тай-і незмінно. Суть цієї побудови полягала в відображанні нечемності небес і землі, тоді як Тай-і символізувало вічне та нерухомого початку. Даянь Раси Пустоти славилася своїми нескінченними трансформаціями, які було майже неможливо розгадати.
Чен Фей був абсолютно впевнений у цій техніці. Хоча 40 осіб було достатньо, Раса Пустоти боялася втрат у бою, вона вивела шістдесят чотири члени « Небесної Ліси» і залишила п’ятнадцять чоловік в резерві. Такий склад був неймовірно сильним.
Але навіть коли Даян майже була готова, Чжулун продовжував стояти в порожньому стані і заклавши руки за спину. Він непокоївся тим, що відбувається. У Чена Фея з’явилося серце — звідки у Чжулуна така впевненість? Однак він переконував себе, що одна людина не може протистояти шістдесятам майстрам.
— Убить! — Чен Фей збив прапори формації, щоб нанести удар, але в цей момент знову люто заколихався. За спиною Чжулуна повільно відкрилися ворота просторів завширшки в десять чженів.
З них вийшла група молодих людей. Було видно, що вони щойно пройшли через серію важких боїв але на їхніх обличчях все ще сяяло збудження. Вони з захопленням виходили, але побачивши картину, яка перед ними зображена, замерли в очепенні. Очевидно, вони не очікували зустріти стільки людей з тієї сторони воріт.
— Союз Небесного Дао! — Зранки Чень Фея звузилися, а серце навалилося тягарем.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv