Роза Пустоти і Кривавий місяць зустрілися обличчям до обличчя: з одного боку була нова Королева пустиші, а другого - зваблива переродка. У цій похмурій Гробниці Душ зайві слова були ні до чого; залишався тільки бій.
— Молода пані, дозвольте мені випробувати її, - зголосився Чен Фей, який стояв під Цзян Сяжоу.
Пустота не мала чіткого уявлення про справжню могутність перероджень. Вони знали лише про існування Великого закону, що на небі Дао — техніки, завдяки яким можуть раз у раз повертатися до світу живих. Але хто саме був перевтіленим, залишалося загадкою. Кожне їх переродження зберігалося у великій таємниці. Протягом мільйонів років Кривавий місяць волів приховувати свої сили, і в світі могли одночасно діяти лише один-два Переродка, а іноді й зовсім жодного.
На початку свого шляху Перероджені дуже вразливі. Їм доводиться починати культивацію з нуля, і в дитинстві їх міг би вбити навіть звичайний дорослий із Сфери Пурпурної Крові. У такий момент було б безглуздо загинути. Тому під час затишя Перероджені жінки вели себе тихіше води, нижче трави. Багато з них, навіть досягнувши вершин майстерності і ставши найвидатнішими майстрами Міра Т’юань, продовжували приховувати свою справжню сутність. Роза Пустота не могла з упевненістю сказати, хто з героїв минулого був перевродженцем, а їхня справжня міць і обмеження можливостей залишалися таємницею навіть для їхніх товаришів.
У такій ситуації було ризиковано особисто воювати з Цзян Сяоу. Чен Фей хотів прощупати слабкі місця Ше Цзі і водночас віддав таємний наказ армії « Небесної Ліси» готувати бойовий майданчик. Воїни « Небесної Лізи » не представляли великої загрози, але в одному масиві їхня сила постійно зростала. Чен Фей дуже хотів покінчити з відьмою одним ударом.
Однак Цзян Сяожоу похитала головою. Вона передала йому уявлене повідомлення: «Чень Фей, відступи. Вона б не посміла з'явитися сюди наодинці, без козира в рукаві. Ти не зможеш вбити її так просто. А ви всі поки не втручайтеся, стежте за середовищем. Я відчуваю... поряд з Ше Цзі є хтось ще."
Вона не сподівалася легкої перемоги, але хотіла особисто переконатися в тому, на що здатні перероджені люди у своїй юності. На Цзян Сіоу було алое шапка, але рішення в помінні не мало у неї ніжної дівчини з Дикого поля десять років тому.
Хоча Ше Цзі не чула їхньої розмови, вона знала про що шепотять противники. Граціозним рухом вона відкинула вуаль, відкривши погляд обличчя, повне чуттєвого чарівності. Маленька родимка в кутку її губ просто додавала їй потворної краси.
— А я хочу випробувати силу нинішнього Королеви Пустоші, — пропела Ше Цзі.
Під нею здригнувся сповідійський ост. З громоподібнім рокотом з-під землі почали підніматися кістки змії, поховані там незліченне тисячоліття тому.
Пш-ш! Пш-ш!
У пустельних очних черепах раптово спалахнуло два примарних зелених вогнів, подібних на зловісні зіниці. Побачивши це, воїни Рози Пустота мимовільно відступили на кілька кроків. У Гробниці Душ не було нічого страшніше ніж некротичної енергії Інь, особливо від стародавніх Королів. І тепер Ше Цзі відкрито керувала залишками в цьому проклятому місці?
Хлист!
Цзян Сяожоу навіть не здригнулася. Вона змахнула батогом, і накопичилась в ньому енергія сплилася у образ лазурної птиці-фан. Розправивши крила, птах біжить прямо до костяного змія. Велетенське чудовисько, вирибане з мутного зеленого полум’я. Але лазурна пташка безстрашно влетіла у цей вогонь, і її крила, гострі як клинки, почали розсікати полум'я!
— О? — очі Ше Цзі азартно блиснули.
Вона швидко засунула пальцями, і з її долоні вирвалися десятки костяних шипів. Це було фантастично, вони з пронизливим свистом понеслися до птаха-фан. Птах люто забив крилами, відбиваючи снаряди і продовжив атаку на саму Ше Цзі. Але та залишалася спокійною. Куток її рота підвівся в лосьей ухмилці:
- Вибух!
Стояло їй вимовити це, як всі костяні шипи, що впали на землю навколо, сдетонували, перетворившись у хмари отруйного зеленого туману. Птах опинився у щільному кільце випарів і почала швидко таяти, роз’їдаючи отрутою.
Погляд Цзян Сяожоу похолодив. Вона нанесла серію ударів батогом, і спалахи світла розогнили отруйну димку. У цей момент Ше Цзі, вловивши мить палець на костяному змієві:
— Вперёд!
З оглушливим гуркотом масивне тіло змії блискавично рвався до Цзян Сіяжу, намагаючись взяти її в кільце. Ше Цзі з гіркотою усміхалась, бо вона збиралася розчавити противницю саме тепер, коли та відвернулася спасінням своєї техніки. Вона дуже хотіла побачити, як це прекрасне тіло перетвориться на різанину. Цікаво, чи тоді воїни Рози Пустоти будуть дивитися на неї з таким же благоговінням?
— Молода пані, стережіться! — Скричали Чен Фей та бійці « Небесної Ліси».
Хрупка фігура Цзян Сяожоу здавалась беззахисною перед лицем цього жахливого монстра. Рух зміїв потрясав скелі, а зверху посипалися уламки каміння — від невеликих до величезних валунів. Кожен камінь несе в собі смертельну енергію. Воїнам довелося розсередитися, ухиляючись від каменяпаду, тоді як алое плаття Цзян Сяжу застигло в самому центрі хаосу.
Раптом вона широко розвіяла руки. Її широкі рукава затремтіли на вітру, наче вона збиралася відлетіти геть. З її губ зірвалося дивне наспівне заклинання, що звучить так, ніби воно прийшло з глибокої давнини. Навколо її тіла закрутилися потоки бірюзової енергії.
- Пусті трюки! Убий її! — Закричала Ше Цзі, понукая змія. Навіть якщо Цзян Сяжу і мав план, сила гігантського гіганта мала розчавити будь - які сподівання.
Але в цей момент бірюзові нитки енергії встромилися у кістки змії, зв'язавши об'єднавшись волю Цзян Сяожоу і мертве монстре. Раптом роз’ярений змій завмер. Зелені вогні в його очах затремтіли, придушені чужою силою. Швидкість змія почала падати, поки він остаточно не зупинився.
Шэ Цзи остолбенела. Вона постійно намагалася направити свою волю в артефакт, але змій не слухався; його череп просто смикався, немов у агонії.
Цзян Сіоу повільно підлетіла до пащі монстра. Перед величезним черепом вона виглядала крихітною, але її аура в цей момент нагадувала ауру стародавнього предка цієї істоти, змушуючи змія схилити голову.
— Здивована? — Цзян Сяжоу ніжно доторкнулася до костей черепа і усміхнулась Ше Цзі. - Наш народ зв'язується з астральними звірами через їхні душі. Цей змій мертвий, але оскільки він був похований тут, у Гробниці Душ, його душа не розсіялася остаточно. Нехай за мільйони років від неї залишилася лише тінь, для мене цього більш ніж достатньо.
З цими словами Цзян Сяожоу стала на голову змія. Зелені вогні спалахнули з новою силою. Він більше не опирався. Навпаки, він підняв голову, вознося Цзян Сіяжу вгору, і з нескінченої прагнення вбивства втупився на свою стару господиню.
Серця Ше Цзі пропустив удар. Ця віспа не була випадковою навідкою, вона вибрала його особисто і обробила під час свого колишнього втілення у молодості. І сьогодні Цзян Сяожоу відібрала його так легко?
Навіть воїни Рози застигли з широко відкритими ротами. Вони знали, що їхній народ керує звірами через душу, але контролювати останки, які пролежали вічно в землі, маючи лише клочок залишкової тіні... Це виходило за межі їх розуміння. Сила контролю Цзян Сяожоу була справді запеклою!
Побачивши, як Цзян Сяожоу їде верхи на змієві, Ше Цезі несподівано запавімала й ненавмисно кинула погляд у бік пустелі. Цей ледь помітний жест не уникав уваги Королеви Пустоші. "Там дійсно хтось ховається..." - струкала думка. Вона відчувала на собі чийсь пристольний погляд.
- Цікаво... Дуже цікаво. Я думав, що вона просто пробуджена спадкоємиця стародавньої крові Раси Пустоти, але все набагато цікавіше... — Прошепотів голос в порожньо. Його аура була ідеально прихована, і навіть Цзян Сяжу не могла визначити його точне місце розташування. — Така генеалогічна... Вона просто зачаровує...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv