Куліра з Кісті Пустоти була важливим ресурсом для воїнів світу Тяньюань. Без неї неможливо було ані займатися самовдосконаленням, ні пробиватися через межі рангів.
У той час, як нерівні саріри використовувалися для грошової одиниці, їх фактично вважали менш виробами нижчого рангу. У них навіть не було класу. Як правило, вони виходили з-під рук учнів Майстерів Астральних Небес або найбільш посередних майстрів цієї справи. Ці сарарі були створені лише для солдатів зі Смертної Крові та Пурпурової крові - тих, хто все ще перебував на стадії загарбки тіла і формально вважався звичайним смертним.
Угорі стояли саріри низького, середнього і високого якості. У першокласних сектах, таких як Ліхо, навіть такі таланти, як Гунсунь Хун, у повсякденному житті використовувалися саме високорангові сарарі.
Чёткого курс обміну між цими трьома видами не існувало. Оскільки кожна окрема намистинка могла різнитися, обмін треба було ретельної оцінки і згоди обох сторін. Зазвичай співвідношення становило десятки до одного, але не більше сотні. Але на практиці обміняти високоранго саріру було легко, а от — неймовірно важко.
По-справжньому багатих були лише могутні воїни високого рівня. Для них низькорівневі сарі були непотрібним сміттям, якого вони просто не потребували. Так само торговці займалися справами, хіба що великі торговці потребували « різної монети » для ведення справ. Часто вони виставляли запити на чорному ринку, що було максимально хуліганством.
Над сарірами були вищі якості. Їх також називали сарірами мудреців. Їх використовували у сфері відкриття Істока, і вони могли бути опорою аж до прориву на найвищі сходинки Монарха. Колись Союз Боєвих мистецтва оголосив нагороду за голови І Юна та Лінь Сінтун, і обіцяною винагородою були найвищі сарарі.
Але й це не було меж. На вершині цієї ієрархії найвищі самоцвіти називали імператорськими сараріями. Такі артефакти могли створити лише майстер рівня Монарха або рідкісні генія-Мастера Астральних Небес, що знаходяться на піку сфери відкриття Істока. Вони використовували матеріали, які були рідкісними скарбами по цілому світі.
Один цикл закалки в печі з використанням магічних масивів дозволяв створити лише десять імператорських сарірів. Вони були призначені для тренування найвидатніших правителів, оскільки навіть високопоставлені сарарі мудреці вже не приносили користі майстерам рівня Монарха. Монархи були « вихователями», що підтримують силу світу Тяньюань, тому для будь-якого великого клана імператорські сарарі були безцінним ресурсом, основою їх могутності і нагромадженої спадщини.
Навіть за найсприятливішим курсом одного імператорського саріру можна було конвертувати в мільярд низькорівних. Але насправді такий обмін був неможливою справою — хто здався цей мільярд безглуздих каменів?
Такі астрономічні дані змусили А-Ню, Юй і молодого чоловіка з кінським обличчям впасти у заціпеніння. З їхнім кругозір було важко уявити таке казкове багатство.
І Юнь виклав камені на прилавк. А-Ню та Юй застигли, а очі їх кузена розширилися, і у нього ледве не потекли слини. Десять імператорських сарір сяяли сім кольорів, майже нереалістичним світлом. Для нього це було найпрекрасніше видовище у світі. Він навіть мимовільно втягнув ніс повітря, вдихаючи аромат таких скарбів хоча б раз у житті вже було щастям, після якого і померти не шкода.
Десять коштовних каменів лежали в ряді. Сьогодні стан І Юня був справді колосальним. Хоча раніше він обчистив Стару Цяшено і Шента Наньтян, забравши всі їхні активи, то був лише краплиною в морі. Правдиве багатство І Юнь знайшов у Тайному царстві Великої Імператриці. Коли стародавня Велика Імператриця і Цін'ян-цзюнь залишали свою спадщину, вони сховали в Башні Прихід Бога неймовірні запаси.
Для підтримки сотень і тисяч магічних масивів всередині вежі вимагалося великої кількості вищих сарарір, імператорського серара та навіть каменів рангом вище. Масиви не тільки використовували енергію, але й поглинають есенцію неба і землі, концентруючи її в цих джерелах. За мільйони років каміння не тільки вичерпались, але й стали чистішими.
Ті саріри, що служили джерелами енергії для масивів, і Юнь чіпати не міг. Однак він мав право винести невелику частину другорядних запасів з вежі. Навіть крихітна частка цих скарбів складала неймовірний стан.
Щодо саріра, то і Юнь вибрав із своїх запасів камені найнижчої якості. Але навіть вони у світі Тяньйоань вважалися першокласними. Якщо хтось і міг подумати, що поява таких цінностей викличе бурю по всьому світу, то це було перебільшенням. Імператорські саріри, безперечно, були цінними, але впродовж року Прародительи великих сил, які носили титул Монархів, могли витрачати на сто таких у рік. Для них це було багатство, але не "свячений скарб".
По-справжньому позаздрити імператорським сарірам могли б майстра сфери відкриття Істока. Але навіть якщо б вони вирішили щось задумувати проти І Юна, йому було б все одно. Тому він виставив їх без найменшого побоювання. Однак ситуація юнака з кінським обличчям виглядала зовсім по - іншому.
В їх лавці рівня "Людина" відроджуючись не бачили, щоб хтось розплачувався імператорськими сарарами. Зазвичай сюди заглядали воїни, нижче від відкриття Істока. Справжні Монархи відправлялися пряміком в VIP-зали Павільйона Множества Скарбищ, де їх приймали високопоставлені особи. Там імператорські сарарі були чимось звичайним.
- Це все... Високі якості! — Прохрипів товстий лавочник, округлив очі і облизнув пересохлі губи.
Молодий чоловік з кінським обличчям теж не сводив очей з десяти каменів. Ще мить тому він вважав цього "дикого" вихідця з Південних морів на ім'я Цяч один Удар повним ідіотом і божевільним. Але коли імператорські сарарі засяяли у нього під носом, його очі ледве не вилізли з орбіт. У цього дикуна дійсно був товар! Десять штук разом... Він що, розграбував пологову гробницю якогось Монарха?
Хлопець і думки не допускав, що І Юнь міг заробити це власними силами. Мабуть, той натрапив на якесь таємне царство в Південних морях і казково розбагатів. Він глянув на І Юню і побачив на його обличчі абсолютну байдужість, наче той висипав на стіл горбість звичайної гальки.
« Це тупиця, мабуть, навіть не розуміє справжньої цінності імператорських сарір, раз так їх розкидає! » — подумав він.
У світі часто траплялося, що бідняки, які не бачили життя, раптово ловили вдачу за хвіст і отримували величезні гроші. І хоча їхні гаманці роздмухувалися, кругозір залишався незмінним. Такі люди були ідеальними мішенями. Вони швидко промотували весь стан, тому що блиск золота позбавляв їх розум і розуміння цінності речей.
Молодий чоловік з кінським обличчям відразу ж прирахував І Юню до цієї категорії. У його очах те, що така людина володіє скарбами стародавнього Монарха, було образою пам’яті самого Монарах. Якби така спадщина була в його руках, він би міг пробитися у сферу відкриття Істока! Тоді він став би старійшиною секти, а не прозяблем у місті Тян’ю. Ті основні учні, що зневажали його талант до бойових мистецтв, ходили б перед ним по струнці! Він би нарешті вдихнув повну груддю, і його доля змінилася б назавжди.
Чим більше він думав про це, тим сильніше розпалився жар у його грудях. У його серці збудилася нестримна жадібність.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv