Коли Лінь Сінтун була на межі смерті, то відчула слабкий імпульс у глибині своєї свідомості. Їй здалося, що вона розплющила очі.
Заплив вітер.
Перед нею все ще простягалася крижана рівнина. Людовий вітер, змішаний зі снігом, навіки бушував над цими землями.
« Де я? » — подумала мигнула думка.
Лінь Сінтун пам’ятала, що лише мить тому билася зі сніжними монстрами. Коли її сили вичерпалися, а погляд затуманився, хтось вирвав його з кігтів смерті. Цей удар був руйнівний, а поле зору на ній заповнило червоне-золоте полум'я і вона втратила свідомість. Але тепер все зникло. Вона знову стояла одна посеред крижаної пустелі.
Той силует...
Вона не встигла його побачити, але думки мимовільно поверталися до однієї людини. Однак... Навіщо йому приходити в її випробування? І навіть якби він прийшов, звідки у нього така неймовірна сила?
Чи це було лише видінням серед криги? Чи те, що вона бачить зараз — ілюзія?
Лінь Сінтун тряхнула головою, відганяючи зайві думи. Різкий порив крижаного вітру вдарив в обличчя, і вона мимовільно пахла тонкою одежу. Як холодно... Місцевий мороз був здатний миттєво заморозити кров. Метель ставала все шаленіше, видимість впала настільки, що неможливо було розгледіти нічого навіть у крокі від себе.
Вона відчувала, що її енергія Юань разом з життєвими силами кудись зникла. У цій сніговій пустелі вона ... не могла зробити ні кроку. Опустивши очі, вона побачила, як крижані кристали вже дісталися до її стоп, намертво приморозивши їх до поверхні.
Лінь Сінтун зблідла. Лід повз по щиколотках. Якщо так піде і далі, незабаром все її тіло перетвориться на блок. Вона стане ще однією крижаною статуєю на цій рівнині. У той же час всередині збудилася крижана енергія її запечатаних меридіанів, і вона не могла протистояти їй.
І коли в її серці запанував повне розчарування, зі поличеного снігу раптово простяглася рука і стиснула її холодну долоню.
Лінь Сінтун завмерла. Вона відчула, що ця долоня несе в собі потік теплої енергії. Ця сила безупинно вливалася у її тіло, повертаючи життя пересувним меридіанам - немов тепла весняна вода, що бігала через вкритий льодом русло річки. Під впливом цієї сили лід біля її ніг почав повільно танути.
Чья-то рука потягла її за собою, змушуючи крок за кроком йти вперед.
« Хто ти?.»
Лінь Сінтун відчайдушно намагалася побачити спину людини, яка йде попереду. Але той був прихований завісою снігу. Він просто йшов попереду, закривши її від вітру. Його хода була твердою і впевненою, а тепло, яке передалося через долоню, зігрівало її тіло.
У цей момент вона не могла описати свої почуття. У цьому безкрайному, самотньому світі, коли вона вже змирилася зі смертю, раптово виникла ця рука, цей силует. До серця підійшла тепла хвиля. Шлях бойових мистецтв самотній, але коли в моменти найглибшої самотності хтось йде поруч, це допомагає відновити рішучість і вірність своєму шляху.
Ця рука вела її дуже довго.
Грокот наростав. У міру того як вони глибше поринали в крижану долину, вітер нагадував про розкоти грому. Тепер у повітрі кружляли не сніжинки, а гостра крижана крихітка. Ці крижини, насичені енергією Інь, не лише завдавали сильного болю в час нападу, але й як паразити згризалися у тілі і витягували залишки тепла.
Лінь Сінтун підняла голову: людина попереду продовжувала йти, приймаючи головний удар крижаної крихти на себе. Тепло з його долоні продовжувало діяти без зупинки.
Але її вроджені запечатані меридіани більше не могли контролювати. Почуття холоду, що поглинається зсередини, з’являється на поверхні шкіри і спадає із зовнішнім морозом. Лінь Сінтун відчувала, що її кроки стають все легше, а тіло ніби віддаляється від неї. Вона подивилася на свою руку, яку тримав незнайомець: шар інія вже виповзав з рукава, покриваючи біле зап'ястя та повільно підбираючись до пальців.
Дихання смерті знову торкнулося її. Невже все це лише галюцинація перед кінцем?
Лінь Сінтун тихо зітхнув. Вона більше не могла відрізнити сон від реальності, але... Це вже не мало значення. Зрештою, їй так і не вдалося змінити долю.
Але людина попереду як і раніше не відпускала її руки. Він потягнув її за собою з майже страшною впертістю. Кроки Лінь Сінтун сповільнювалися, лід вже скував кінчики пальців і навіть долоню незнайомця більше не могла передати їй тепла.
Коли життя почало покидати її, Лінь Сінтун з останніх сил намагалася побачити того, хто вів її. Хоча б разок... Але вона так і не змогла нічого побачити.
— Правда... Це правда ти?.
***
І Юнь, притиснута до себе Лінь Сінтун, не знав, скільки вже пройшов. Він відчував, що її дихання стає все слабшим і життя в ній згасло. Але незважаючи на це, її вії продовжували дрібно тремтіти, ніби вона відчайдушно намагалася відкрити очі і поглянути на нього. Але її повіки залишалися сомкнулими.
І Юнь міцніше обняв дівчину. Енергія Чистого Ян циркулювала без зупинки, але він з жахом помітив, що коли сили Лінь Сінтуна згасали, то ця енергія більше не могла проникнути в її тіло.
Крижана рівнина здавалась нескінченною. Цілі не було видно, запаси енергії Юань вичерпувалися, а на руках лежало майже бездиханне тіло - все навколо дихало безнадійністю.
І Юнь йшов мовчки, одержимий однією метою. Він зменшив витрати енергії до мінімуму, залишивши тільки тонкий шар полум’я чистого Ян на поверхні шкіри, щоб захиститися від вітру. Майже всі його сили йшли на утримання життя в Линь Сінтун. Але чим далі він ішов, тим сильніше ставав буран. Температура тіла Лінь Сінтун впала до межі, і Юню здавалося, що він несе крихку крижану скульптуру.
Несподівано іскра життя в Ліні Сінтун сильно б’ється. Він чітко відчув, як її життєва сила різко пішла на спад. Її меридіани почали перетворюватися на лід, і навіть серцевий пояс, захищений його енергією, почав піддаватися холоду.
У такому темпі через чверть години вона остаточно помре.
І Юнь зрозумів: "Вроджені запечатані меридіани..."
У стані важкої поранення і в умовах цієї крижаної рівнини запечатані меридіани Лінь Сінтун врешті-решт вирвалися з-під контролю. Можливо, зараз залишався тільки один вихід - піти ва-банк.
І Юнь глибоко зітхнув і витягнув з простору перстень нефритову шкатулку. Навіть серед крижаної стужі від неї вилилася величезна гарячка полум'я. У цій штуці лежав Червоний лотос, добувний І Юнем на другому поверсі Вежі Бога.
За допомогою Червоного лотоса Лінь Сінтун було небезпечно лікувати меридіани. І Юнь не знав, до чого це призведе, але зараз у нього просто не було вибору.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv