Сломанний меч, стародавній і поношений, був покриті плямами іржавих, але зараз на його клині повзало полум'я Чистого Ян. Цей вогонь був найкращим засобом для придушення будь - якої темної та злої сили.
Роздалося люте шипіння.
Смуглий юнак чітко чув звук своєї палаючої плоті. В його тілі, прямо на очах, формувалася сквонна діра. Величезні згустки енергії Злого духу Інь затягнуло в лійку полум’я Чистого Ян, де вони відразу горіли дотла.
— По... Чому...
Смуглий хлопець вчепився у полум’яний меч, його обличчя перекосилося від нестерпного борошна. Вогонь Чистого Ян пожирав його груди, завдавши болю, якого неможливо було витримати.
Для лукавого духа, Інь фізичний біль був дріб’язковим, але страждання в душі збільшувалися часто і тому він не міг думати про те, щоб повністю зруйнуватися. Він ледве повернув голову. Його примарне тіло наче заіржавіло, і кожен рух давалося з неймовірною працею.
— Ты...
У його стрімкому затуханому оці з’явився молодий чоловік у лазурних шатах, який стискав полум’яний меч.
Могутня енергія Чисте Ян в поєднанні з першокласною технікою переміщення « Золотої Крурон, що проносить Мімо Сонця» дозволили Юню миттєво розвинути передальну швидкість. Смуглий молодий чоловік, що став Злим духом Інь, у своїй справжній формі не мав достатньої сили і просто не зміг ухилитися від цього смертельного удару.
— Как... як ти... Я знайшов... — Насилу видав він.
Біль у грудях і крижане дихання смерті робили його голос сухим та надтресленим. Здавалося, скажи він ще пару слів, і його сутність остаточно розпадається. Але він не міг піти без відповіді. Йому було дуже важко вмирати. Він не розумів: Злий дух Їнь, будучи духовним тілом, може досконало приховувати свою присутність. Як І Юнь зміг не тільки помітити його, але й точно визначити місце розташування?
- І це твої передсмертні слова? Як нудно, — на губах І Юна заграла холодна усмішка.
Він злегка повернув руку, розвертаючи лезо з горизонтального положення в вертикальному положенні і направивши обстрілюв прямо у голову смаглого юнака.
— По... Зачекай!
З частин рота створіння потягнулася струмка чорного газу. Незмарний стародавній меч в руках І Юна вселяв йому первісний жах. Смерть вже була тут, і серце духа наповнилось розпачм та гіркою образою.
- Збережи мені... Життя, я можу...
Смуглий юнак не встиг договоритися. І Юнь різко помахнув Сломанним мечем вгору.
Розірвався різкий звук розриву матерії.
Клібок І Юня пройшов від грудей юнака вгору по центральній осі тіла, розсікаючи шию, підборіддя, кінчик носа, переносу і макірку.
— А-а-А- а! — Пронизливо і жалібно закричала душа.
Тіло розділилося навпіл, і з глибокої рани вирвалися стовпи чорного полум’я, шалено пожираючи залишки тіла. Цей вогонь захопив його примарну сутність. Обличчя створіння в полум’ї перекосилося в агонії — це було схоже на те, як священний вогонь розпалює мстивого привида. Це було справді жахливе видовище.
І Юнь поступився на крок, байдуже спостерігаючи за тим, що відбувається. Він активував енергетичний зір, відстежуючи найменші коливання в оточенні. Як злий дух Інь, ця істота мала специфічну енергію, і Юн не хотів, щоб той використав якусь хитрість і втік прямо у нього з-під носа.
З ростом полум'я крики ставали все тихіше, поки енергія душі не згасла остаточно.
Незважаючи на перемогу, Юнь не відчував полегшення. Він не знав, ким насправді був цей похмурий юнак. Таємнича дівчина в білому, будучи духом артефакту Божої Приході, пішла глибоко спати і не могла багато пояснити.
Таємничий противник, який може загрожувати Тайному царству Великої Імператриці і навіть претендувати на такий скарб як Башта Приходження Бога... Щоб відкинути його, Таїнстій дівчині в білому довелося за ціну власним зануренням у сон залучити друкарську силу Великої Імператриці. Існування такого рівня явно не йшло в жодне порівняння з силами типу Сім'ї Шенту.
І Юнь смутно відчував, що над світом Тяньюань згущуються хмари. Перед сном, коли дівчина сказала: « Часу більше немає », її серце стискалося від тривоги.
Подивившись на чорну димку, яка все ще розсіюється в небі, Юнь зосередився. З його тіла вирвалося Тонім Аватари. Золотий Крук розправив крила, і його полум’я остаточно спопелило рештки темної енергії.
Смуглий юнак в усьому поводився дивно. І Юнь хоч і проколов його мечем, не міг бути впевнений, що життєва сила ворога зникла повністю. Для страховки він спалив всю зловісну енергію, а рештки пожер за допомогою Пурпурного Крістала. Тепер, хоч би якою химерною була форма життя цієї істоти, вона точно не зможе відродитися.
Закінчивши, Юнь спустився на крижану долину. Хоча він ще не досягнув Сфери Насіння Дао, але використання енергії Чистего Ян для левітації разом з тотом Золотого Крука та технікою « Золотої Ворону, що проноситься Мімо Сонця» було досить важко.
На льоду лежала Лінь Сінтун, прирошена снігом. Її обличчя було мертво-бледним, вона нагадувала застилу крижану статую богині. Коли вона побачила серце І Юня кинуло болем. Він нахилився і підняв її на руки. Коли він торкався її тіла, то відчув, що тримає шматок льоду.
Тепло повністю вигнало Лінь Сінтун. Останні частини її життєвої сили були глибоко запечатані, і існувала велика ймовірність, що вона більше ніколи не прокинеться.
Серед рівливої метилі І Юнь у своїх лазурних шатах стояв мовчазний тінь. У цьому безкрайному світі серед снігової бурі, яка закрила крижану рівнину на десятки тисяч років чи, їхні фігури видавалися нескінченно незначними.
Юнака, що притискає до себе дівчину наодинці зі всім світом...
У цю мить І Юнью охопила короткочасна розгубленість. У безкрайних снігу він не знав, куди веде його шлях. Він не міг подумати, що дорога воїна — це шлях до неба. На цьому шляху доводиться стикатися з небезпеками, самотністю і стражданнями. Можливо, справжнім джерелом сили для руху вперед є небажання терпіти свою нікчемність.
Звичайні люди проживають своє коротке життя за кілька десятиліть і приходять до пороху. Через тисячі років, якщо озирнутись на історію, що означає один смертний серед мільярдів?
Порівнятися з Небом і Землею, взяти долю у свої руки ... Ось у чому справжня воля воїна.
Ці думки пронеслися в голові І Юню, і коли він знову відкрив очі, у них більше не було сумнівів. Піднявши Ліню Сінтун, він повільно просунувся через метиль. Перед очима танцювали шалені вихори снігу, приховуючи горизонт.
Вибираючи між відступом і просуванням вперед, Юнь вибрав останнє - продовжити шлях, яким колись пройшла стародавня Велика Імператриця. Хоча стан Ліні Сінтун був критичним, його серце сповнювалося надією. Можливо, за цією крижаною рівниною знайдеться те, що зможе все змінити.
І Юнь обкутав себе і Лінь Сінтун енергією Юань Чистого Ян і почав постійно вливати її у серцеві меридіани дівчини, підтримуючи в ній іскру життя.
Енергія Абсолютного Тела Чистого Ян принесла поштовх тепла в її крижане тіло. І хоча обличчя Ліні Сінтун було блідим, коли ця сила почала циркулювати за її висушеними та замерзлими меридіанами, в самій глибині її істоти ледь помітно затремтіла життя.
У безпорадності Лінь Сінтун ледве помітно простромилися вії...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv