— Линь-гунян.
І Юнь посміхнувся: він знав, що Лінь Сінтун прийде.
Саме тут, під водоспадом, відбулося перше знайомство з Лінею Сінтун.
Без зайвих слів Лінь Сінтун пішла в атаку. Гібкий меч у її руці, який висовує блискучий блиск, мітнувся до І Юни як срібна змія.
У кожному її русі був непередаваний вишуканий дух, який перетворює бойовий прийом на образ величного та витонченого танцю.
Очі І Юня блищили спалахом задору. Ноги привели в рух все тіло, плечі трохи гойдалися, і потім раптом від нього простяглася ланцюг остачених зображень — сконструювала техніка пересування « Мікро»!
І Юнь чудом ухилився від цього удару меча. І хоча його ухилення здавалося смертельним, кожна мить і крапля руху були під повним контролем І Юні - все було викрито з точністю до міліметра.
— Твоє володіння машинами пересування « мікро» стає все більш умілим, — опустивши меч, похвалила його Лінь Сінтун. Але відразу ж змінила тон і додала: — Та поки ти навчився тільки початковий рівень техніки « Мікро ». Ти використовуєш силу суперника, щоб ухилятися від нападу. До досконалого рівня техніки « Марія » тобі ще доведеться пройти довгий шлях.
- Що таке досконалий рівень техніки "Мікро"? — З глибокою повагою запитав Юнь.
Лінь Сінтун зійшла з каменя, граційно попрямувавши на лоб довге волосся, і сказала:
- Досконалий рівень техніки "Мікро" потрібно зрозуміти самому. Якщо хтось спробує пояснити його словами, це все одно не стане твоїм власним розумінням і лише забере тебе ... Йди за мною, я відведу тебе в одне місце.
« О?» — з цікавістю подумав Юнь і кивнув. Він уже збирався піти за Лінь Сінтун, як раптом помітив, що вона простягає йому руку.
Її долоня - білосніжна, як витончений нефрит, і ніжна, наче густі вершки, — зупинилася прямо перед І Юнем.
— Дай мені руку, — спокійно вимовила Лінь Сінтун.
— А? — И Юнь пошел. Він дивився на її неймовірно гарну руку і на мить завмер. Взяти її за руку... Чи це буде незручно?
Його серце охопило просте передчуття, перемішене з крихітним почуттям провини: Лінь Сінтун видавалась настільки чистою і непорочною, що їй було страшно доторкнутись.
З іншого боку, вони вже торкалися ладонів під час поєдинків і тому не повинні бути поганими в боротьбі за руки.
Зробивши легкий вдих, Юнь обережно стиснув цю прекрасну долоню. На дотик вона була настільки м'якою, що слова « без кісток» не передавали і такої малої частки відчуття - здавалося, ніби він тримає в руці струмку гірського порода.
« Ця шкіра така прохолодна...»
Кожного разу, коли Юнь торкався Ліні Сінтун, у нього з'являлось саме це відчуття. Здавалося, її тіло і кістки соткані з найчистішої води, а від неї самій було свіжо та легко моросаючим гірським дощем.
— Полетіли, — сказала Лінь Сінтун і змила в повітря. Нічний вітерець ворушив поли її довгого одягу; у цей момент вона потрапила на Чан’є, що возився до Місяця.
Позаду Лінь Сінтун, і Юнь відчув могутню силу. В наступну мить його тіло втратило вагу, і він ... злетів!
У вухах зависав вітер. І Юнь швидко змив повітря, бо під ногами стрімко віддалявся водоспад. І Юнь замер від подиву.
Політ!
Справжній політ у небі — це лише власне тіло!
І Юнь глянув вниз: у нічній темряві розкинулись гірські ланцюги й річки. Величезні гори та бурхливі потоки, які в звичайний час змушували людей вдихати від безсилля, не могли подолати їх, тепер стали нічого не вартими і хвилями, що швидко проносилися під його ногами. Це відчуття було... Неймовірно!
Крайня ніч, сліпучо зоряне небо... На тлі повного місяця Лінь Сінтун, що сяяла у вишині, була наче срібна страва, одягнена в білосніжний одяг і Юня. Вони плавно пролетіли повз місячний диск і кинулися вдалечінь, залишивши за собою казкову силует.
Цей політ з Лінь Сінтун потряс І Юню до глибини душі. Це був перший раз у його житті, коли він ширяв в небі за рахунок живої плоті і крові.
Вільний політ - це відвічна мрія будь-якої людини, і заняття бойовими мистецтвами можуть втілити її в реальність.
Вони летіли близько двох годин.
І Юню здавалося, що вони подолали як мінімум 800-900 чи перш ніж Лінь Сінтун почала плавно знижуватися.
Вони опустилися на дно глибокого ущелини. У цьому місці панував похмурий, холодний холод; з глибини долини постійно дув промозкий вітер, від якого волосся вставали дибки.
Лінь Сінтун відпустила руку І Юню і сказала:
- Ми прийшли.
Відчуття ніжної, немов без кісток, вже зникло. І Юнь дуже шкодував, але його увагу відразу прикувала величезна сумна ущелина.
— Це...
Віки І Юня трохи здригнулися. З глибини ущелини до нього добрався глухий, ледь чутний рев диких звірів. Здавалося, там затаїлося щось справді страшне.
Мало того, хоча енергія Юань Неба і Землі тут була надзвичайно насиченою, вона викликала в І Унню дуже неприємне відчуття - у ній явно відчував дух похмурої аури.
— Це Долина Дікарей, — пояснила Лінь Сінтун. — Величезне ущерть в Пустоши Юнь. Воно протягнулося майже на 10 000 років, а його північна частина впирається у пустелі Руїни!
Пустельні Руїни, про яких згадує Лінь Сінтун, були північною межею пустелі Юня. Однак слово « границя» не означало, що тут закінчується сам світ. Порожні Руїни були ще більші й ширші від Пустоші Юнь, але там затаювалися незліченні могутні Астральні звіри Тайгу. Ця область повністю виходила з-під контролю Божественного Царства Тайської. Люди дивилися туди рідко; навіть Володар людства не наважився б поспішно піти на ті землі.
« На околицях Долини Дікарей живуть люті звірі », — продовжувала Лінь Сінтун. - Ти ж відчуваєш місцеву енергію Юань Неба і Землі? Коли люди занурюються в неї, то відчувають дискомфорт. Ця енергія Юань називається « Сіла Пустоші» - її найбільше люблять Астральні та люті звірі.
« Долина Дікарей... Сховання жорстоких звірів!»
І Юнь злегка здивовано підвів брову. Він не сподівався, що Лінь Сінтун приведе його в таке небезпечне місце!
У Пустоші Юнь були величезні неродючі простори і родючі землі. Пустеля збагатила Силу пустище, де збиралися Астральні звірі.
А багаті землі наповнювали свою духовну силу, і люди воліли оселитися саме там.
Вдячні землі та пустелі переплелись між собою, утворюючи величезну пустелю Юнь.
І Юнь вперше ступив на територію Астральних звірів. Раніше, навіть коли вони вирушали в Плем’я Тао верхи на одному з найбільших носорогів, Стража Цзіньлун намагалася огинати пустелю, вибираючи нейтральний шлях, що не відносився ні до Дикого краю, ані до родючих земель.
« Енергія Юань Неба і Землі... Сила Пустоші..."
Прошепотівши ці слова про себе, І Юнь ментально зв’язався з Пурпурним Крісталом у своєму серці. З кожним ударом серця Пурпурний Крісталл теж починав злегка вібрувати. На його поверхні закручувався крихітний водоворот. Сила пустини, що проникла в тіло І Юню, стала повністю чистою.
Як тільки ця очищена енергія розійшлася по тілу І Юню, легке відчуття дискомфорту миттєво злетіло.
Внаслідок цього Юнь зрозумів, що різниця між Пустошю і щедрою землею не така вже й велика.
"Пурпурний Крістал - справжній скарб..." — з глибоким зітханням замислився І Юнь, усвідомлюючи його можливості на ще глибшому рівні. Контроль Пурпурного Кристала над енергією досяг вершини майстерності. Це було божественне артефактичне втілення енергії - здавалося, жоден вид енергії в цьому світі не здатний вирватися з-під його влади.
— Ой, ты...
У той самий момент, коли Сила Пустоші всередині І Юня була поглинута і перероблена Пурпурним Крісталлом, Лінь Сінтун раптом щось відчула та подив подивилася на нього.
- Що таке? — І Юнь торкався свого обличчя, щиро вражений проникливістю дівчини. У момент поглинання Сили Пустоші його аура, ймовірно, трохи змінилася, і Лінь Сінтун відразу це помітила.
Не знайшовши нічого підозрілого в І Юні, Лінь Сінтун вирішила, що це просто здалося, збентежено похитала головою і сказала:
— Нічого... Можливо, через деякий час мені доведеться повернутися в Великий Клан.
— О? — І Юнь на мить приголомшений завмер. Несподівано, коли Лінь Сінтун дізнався про те, що невдовзі доведеться розлучитися з нею, він відчув справжнє розчарування.
Компанія така красуня завжди тішила око і гріла душу, не кажучи вже про те, що завдяки Ліні Сінтун його власна сила зростала швидкими темпами.
- Хіба ти не казала раніше, що будеш чекати свого вчителя?
— Більше не можна чекати, — хитнула головою Лінь Сінтун. - Деякі справи у Великому клані вимагають мого повернення. Крім того, мій вчитель шукав таємних осель, які перевершили всі його сподівання. Він вже передав мені весточку про те, що дослідження цієї оселі може зайняти більше року або навіть довше.
Почувши слова Ліні Сінтун, І Юнь поспішав. Дослідження однієї-єдиної таємної оселі займе більше року...
Побачивши його здивування, Лінь Сінтун пояснила:
— Дослідженням на рік не так довго. Деякі таємні мешканці — це автономні світи, надзвичайно великі всередині. Іноді навіть більше ніж уся Пустоша Юнь! Щоб обійти це місце, потрібно багато часу. Більше того... в деяких обеліщах викарбувані приховані форми, створені руками святих мудреців або Великих імператорів. Навіть якщо вже минуло багато часу і магія зазнала часткової краху, то для того щоб розгадати ці форми, потрібно трохи часу.
« Оскільки тепер вчитель і Маркіз Веньюнь застряють у таємниці надовго, Стража Цзінлуна також може залишити частину Дикого поля Юні, залишивши лише невелику групу для прикриття. Мабуть, ви підете разом зі Страгою Цзіньлун до Середніх земель Божого Царства. Тоді ти опинишся в серці Божественного Царства.
Вислухавши Лінь Сінтун, І Юні зробив глибокий вдих. Божестве Царство Тайу... Середні Землі...
Нарешті він залишить Пустошь Юнь і ступить у цей безкрайний, величезний світ!
коли я відправлюся до Божествного Царства Тайа, а ти повернешся у свій Великий клан, ми ще матимемо шанс зустрітися?
— Звичайно зустрінемося, — м’яко усміхнулася Лінь Сінтун. — Я поїду дуже швидко, але в ці дні спробую дати тобі якомога більше настанов, щоб твоя сила зробила ще один крок вперед, а розвиток проник прямо у Сферу Пурпурної Крові!
— Пурпурна кров?
Очі І Юня спалахнули яскравим блискучим блиском. Сфера Пурпурної Крові вважалася лише найпочальнішим кроком, але насправді у Великій Пустоші про неї мріяли безліч бойових мистецтв. Коли людина досягла Пурпурної Крові, то мала тверду опору для життя у Великій Пустоші і могла стати повноволожливим володарем невеликого племені.
Сфера Пурпурної Крові заблокувала шлях незліченному натовпу - лише один з десяти тисяч був здатний її досягти!
І Юну треба було подати до Середніх Рівнини і закласти основу на власній феодальній землі — без неможливої сили зробити це.
І Юнь вже давно прагнув пробити цей бар'єр!
Він прийняв Пилюля Ізумрудного духа, і її лікована сила все ще не була засвоєна його організмом. І Юнь відчував, що від Суфери Пурпурної Крові його відділяє буквально півшага.
- Сьогодні я привела тебе в Долину Дікаре, щоб ти став смертельною зьвіруною і відчув справжню битву! — Я сказала Лінь Сінтун, згадуючи темні глибини ущелини.
Почувши її слова, Юнь відчув, як в його очах спалахнула азарт. Битва з дикою звіриною? Яке це буде?
Він просто думав про це і закипів кров.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv