І Юнь, поклавши руку на рукоять саблі "Крило гусуся", зробив кілька кроків вперед і зупинився прямо перед старим патріархатом клану Лянь.
Перед Юнем старий патріарх тремтів усім тілом. У глибині душі він добре розумів, наскільки важко Стража Цзіньлун назвати себе « мужем-учасницею ». Оскільки вони визнали І Юня Державним чоловіком, то його сила була справді страхітливою і найсміливішою.
Крім того, Юнь отримав як верхову тварину однорогого носорога. Навіть старий патріарх боявся помислити про цінність добре навченого звіра!
Мешканці Великого Дикого краю з благоговінням поклонялися сильним і грізним богам. І зараз старий Патріарх, стоячи перед Юнем, впав би на коліна, якби не з усіх сил чіплявся за залишки гордості.
— Лянь Чен'юй... Я зробив калікою, але стримано промовив І Юнь.
У голові старого патріарха загудело. На мить вони почали нестримне бажання кинутися на І Юна і битися, але спалах пориву швидко згасав. Усвідомлюючи реальність, він безсилий замір на місці.
Тіло старого тремтіла. Старійшини за його спиною дивилися на І Юня хто з німим подивом, який лютує.
Що ж до звичайних співплемінників, то вони застигли від шоку.
Лянь Чен'юй був покалічений І Юнем?
Хіба Лев Чен'юй не зробив прорив у Сферу Пурпурної Крові? Як І Юнь міг його здолати? Скільки років цей малий взагалі культивує? Як це можливо?
— Яке ж черстве серце! Клан Лянь викормив тебе і виріс, а ти підняв на нього руку! — Один із старійшин, виставляючи І Юна втіленням невдячності, був розлючений.
І Юнь холодно посміхнувся:
- Вигодував мене? Помиляєшся, це ми вигодували вас! Старійшини, ви лише паразити на тілі клана Лянь! І ви, паразити, ставитеся до своїх годувальниць як з рабами! У цьому світі живе найсильніший. Брень Чен'юї часто намагався мене вбити, чому ж ти не запитав його, чого він такий жорстокий? Йому, значить, вбити мене можна, а мені відповісти йому тим же не можна? Що за дурний сміх!
Єдиною фразою І Юнь затонув роти всім старійшинам.
Справді: залишайся І Юнь тим безсилим бідним, Леве Чен'юй давно б розділив його на шматки.
Там ще один старійшина підскочив на місці, ніби зуміє уникнути шоку:
— Ты... Ти ж підставив Чен'ю, так? Ти не міг перемогти його в чесному бою! Не міг! Ти напевно прибіг до підлим прийомам... Ты...
Не встиг він договорити, як Лю Те підскочив до нього і з розмаху пнув старого!
Багато старійшин не мали ані бойових мистецтв, ані конкурування з Люною Лень.
Старий грохнувся так, що ледве не переломав свої старі кістки, і залишився лежати на землі, жалібно стіна.
- Мать твою, осліп ти, чи що, пес! Ти б'єш твердити, що молодий пан і підступно підставив Лянь Чен’ю? Та нянь Чен'юй перед молодим паном І - порожнє місце! Ви хоч розумієте, наскільки ви дурні? Думали, у молодого пана І мало сил? На помсті молодий пан І розгромив Лянь Чен'юя в пухах і прах, наче нікчемний хрін! Це був не бій, а жорстока порка! Та що там Лянь Чен'ю! Навіть геній Племені Тао, третій молодий пан Теу, який заступив заборонену силу священної зброї предків Палемена тао і той вигріб від молодого пана І так, що зуби по землі збирав! Ви хоч знаєте, що таке Свята зброя предків Племені Тао? Звичайно, ви не знаєте, що таке сила за межами вашого розуміння!
Люб’язний чоловік, побачивши старійшин з глибокою зневагою до дружини Лева, вгамувався. Вся його міміка так і сказала: « Ви, ідіоти, нічого не знаєте, але все туди ж таки носите тут!»
— Неправда нісенітниця про те, що молодий пан І заманив Лянь Чен'ю в пастку... (Сміх) Прокиньтеся, дурні! Ваш безцінний скарб Лянь Чен'юй ледве накреслений на Жовтий ранг п'ятого рангу! І що з того? У всій Великій Пустоші таких ставок, невидаль яка! А молодий пане І отримав Мітичний ранг п'ятого рангу! Це ціла прірва між ними! Знаєте, що таке зубний ранг п'ятого рангу? Ця оцінка дала верхи Стражі Цзіньлун, неперевірений авторитет! Людина з таким ранком — майбутній Великий правитель, який стане вельможею чи вищою владою! Під час випробувань молодий пан І одним рухом розбив чашку на відстані ста чжанів, та ще й закликав Пурпурне сяйво з Сходу! Знаєте, що таке Пурпурне сяйво зі Сходу? Хех, та звідки вам знати! Це пурпурний світ, який розтягнувся на сотні чи неймовірне видовище! Через практику молодого пана І сам всесвіт відреагував резонансом! А ви, селюка недороблена, тільки і вмієте, що кричати дурощі!
Лю Ті склався по повній, його голос гримів на весь округ, ніби Пурпурне сяйво зі Сходу закликав він сам.
Справді, хвалитися знаннями перед цими неосвіченими селами приносило йому велике задоволення.
Як би там не було, Лю Те твердо вирішив: відтепер він буде захищати владу І Юна і приготуватися до близьких йому людей. Раптом Юнь зрадіє і забере його із собою!
Той, хто стояв неподалік і Юнь слухав це, втрачав дар промови. Чашка стояла максимум в десяти чжанах від нього, а Пурпурне сяйво простерлося всього на кілька чи, але в устах Лю Те все це розрослось раз у десять, не менше.
Однак для жителів Великого Дикого краю ці цифри були незначні, вони не мали жодного значення. Таке явище, навіть без яскравих описів Лю Те змусило мене відчувати страх і велич. Чи це могло статися з звичайною людиною?
Крім того, І Юню поскаржилися на назву « Геніальний чоловік». Тепер ніхто не сумнівався в його силі. Він є драконом серед людей, що переступили Драконячі ворота і досягнули величі. Їм, нікчемним людям, залишалося тільки дивитися на нього знизу вгору і то тепер він здавався недосяжним!
Старійшини, які колись мали ненависть до І Юна, затамували подих — вони розуміли, що вже не мають права навіть рота відкрити. Інші мандрівники з клану Лянь і зовсім замерли, боячись видати хоч звук.
Тиша тривала довго. І Юнь ступив в центр натовпу і перевернув присутніх поглядом:
— Ваш молодий пан Лянь Чен'юй неодноразово намагався мене прибрати. Він поневолив людей, знищив безліч життів і вчинив запеклі злочини. Хоч би якою була доля Давида, він отримав її за це! Лев’я Чень забирав ваше зерно, щоб постачати його для культивації і збагачувати своє життя. Його обіцянки переселити вас у місто були чистою брехнею. З його здібностями йому б забракло десятиліття, щоб стати державним чоловіком, а ви на той час вже давно померли б з голоду! Лев Чен'юй скликав сильних чоловіків для виварювання отруйних Астральних кісток, через що вони загинули один за одним, а потім давав їм пілюлі, які спалюють життєву енергію, прискорюючи їх кончину! А потім він звалив всю провину на мене! Соврал, ніби в мене вселився злий дух і я розповсюдив чуму, підбурив вас напасти на мою сестру та спалити мій дім!
І Юнь вимовляв ці слова крижаним тоном, і тільки тут люди згадали, що півмесяця назад на помсті під час відбору і Юні говорив те саме. Лише тоді майже ніхто не захотів йому повірити.
І сьогодні Юнь знову повторив свої слова, майже туго-точь, але цього разу реакція виявилася зовсім іншою! Ніхто більше не сумнівався в його словах.
Ось вона - сила влади і могутності!
Вага слів визначається не тим, наскільки щиро виглядає обличчя людини чи як палко вона присягається, а її статусом, становищем і силою!
Слова справжнього володаря — це закон, правило! Хто посміє не вірити? Хто насмілиться засумніватися?
Та й чого І Юню, що піднісся на таку висоту, брехати таким нікчемним створінням?
Слова І Юня не підлягали сумніву. Всі зрештою зрозуміли, що їх наковтнув Лянь Чен'ю!
Лев Чен’ю вважав їх дурнями і використовував лише противний камінь на шляху до успіху. Чим вище він піднімався б, тим сильніше топтав би мешканців клана Лянь!
Можливо, близькі до Лянь Чен'ю люди і отримали б якусь користь від його зльоту, але прості селяни були приречені бути викинуті за ненадійність.
Усвідомлюючи це, мешканці клану Лев’я відчули суміш гніву і замішання. Слова І Юня були наче велика пощечка, від якої вони довго не могли втриматися.
Однак Юнь більше не хотів проводити час на цих людей. Згадавши про дещо, він перевів погляд на натовп і швидко відшукав тих, кого шукав.
У кутку стояла коренаста жінка з простим обличчям, тримаючи за руку послушну дівчинку років 12-тринадцкі. Це були тітонька Ван і Чжоу Сяоке.
Щічки Чжоу Сяоке зараз палили рум'янцем. Вона дивилася на І Юню, бажаючи підбігти і привітати його, але не вирішувала. Той, хто повернувся і Юнь зовсім не був схожим на того, кого вона пам’ятала. Він більше не був добродушним братиком І Юнем в холщовому одязі, від нього велося недосяжним величчю. Коли Чжоу Сяоке дивилась на нього і на свої обноски, то відчула сором та боязкість.
Але тут і Юнь поманив її рукою:
— Сяоке, підійди.
— А! — Побачивши, що І Юнь несподівано кличе її, Чжоу Сяоке здригнулася, точно переляканий зайконок.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv