***
« Лишень задумайтесь, хто такий видатний чоловік і жінка, яка прийшла подивитися на початковий етап Великого добору... На кого вона дивиться? Невже на мене?»
Хоча це здавалося малоймовірним, але якщо подумати, хто ще на всьому цьому відбору заслуговував уваги? Такі люди, як Лянь Чен'ю, і в підметки йому не роки. Ця думка дуже підбадьорила Тао Юнья. Неважливо, чи вона прийшла заради нього або просто з цікавості, він докладе всіх сил, щоб блистати на цьому відбору і завоювати її увагу!
Щоб виділитися, недостатньо просто стояти на місці. І наступні слова Чжен Таня дуже швидко збіглися з бажаннями Тао Юнсьйо.
Зняття печатки з кістки було лише початком. Щоб дійсно пройти перший тур, кандидати повинні були рухатися вперед, подолаючи тиск рогів!
Чжен Тань крикчав:
- Зібрання слабаків! Перед вами лише частина мертвого астрального звіра, просто його ріг, але ви вже не можете витримати! Який сенс у вашому житті, якщо ви тільки перекладаєте їжу і виробляєте нечистоти? Ті, хто не може триматися, забирайся геть! Бойові мистецтва не для вас!
— Оголошую умови проходу: ви повинні своїми силами підійти до цього ріга на відстань 20 кроків і залишитися там не менше десяти вдихів. З кожним десятьма кроками, на які ви наблизитесь до рога, тиск буде збільшуватися. Ось ми і подивимося, хто з вас чого стоїть насправді. Починаємо!
Голос Чжен Таня рознісся на багато милі навколо. У цей момент сам Тисяцький був всього кілька кроків від рогів. Те, що він міг витримати такий тиск і так голосно кричати, викликало в багатьох велике захоплення.
« Цікаво, який рівень жан Таня... Можливо, він вже перебрав сферу Пурпурної Крові...." - думав Лень Чен'ю, роблячи перший крок до рога. У той же самий час він змінив свій погляд на І Юна.
Те, що хлопчик все ще спокійно стояв, викликало у Лянь Чен'ю роздратування. Він не сподівався, що цей маленький ублюдок, чий рід був бідним відбитком, так легко витримає арутну звірину. Невже у цього селюки теж є сила духу?
Лев’я Чен'ю відчував заздрість. Мало того, що І Юню виявився талант до бойових мистецтв, так йому ще й неймовірно пощастило навернутися на якусь удачу, яка дала можливість так швидко вирости в силі. А тепер у нього, виявляється, ще й воля сильна? Невже він дійсно на щось здатний?
Лев’ян Чен'ю не хотів вірити в це. Він вважав себе справжнім обранцем клана Лева, в якому зосереджено весь удач предків. Хіба міг якийсь раб зрівнятися з ним? З цією думкою Лень Чен'юй рішуче заходив до рога. Він збирався довести всім, що не просто наблизиться на двадцять кроків, але зможе підійти на п'ятнадцять, на десять або навіть доторкнутися його!
Він ішов швидко, на чистому впертості, бажаючи самотвердитися. Але вже через десять кроків Лев Чен'юй відчув, як тиск різко зростає. Образ дикого звіра в небі дав йому страхітливу майже дотикову силу. Його очі, здавалося, бачили людину наскрізь, а клики ніби все ще зберігали смак крові незліченних воїнів людей.
Лев Чен'ю має непереборне бажання відвернутися, втекти.
« Це все не по-справжньому! Це просто ілюзія!» - говорив він собі, але незважаючи на всі домовленості, по його спині пробіг неприємний холод.
Це було схоже на те, як людина, що боїться привидів вночі йде в туалет. Він каже собі, що привидів не існує, але варто чорного кота пробігти повз або дунути холодному вітру, як він готовий померти від розриву серця.
Льон Чен'ю подолав вже 15 кроків. У цей час інший учасник, Тао Юнсьйо, просувався набагато швидше - він вже переглянув оцінку в тридцять кроків. Тільки тоді Тао Юнсьйо вперше відчув справжній тиск.
« Що ж це за тварина, ріг якої має таку силу? » — захмурився Тао Юсьо. Побачивши, що йде першим, він відчув глибоке задоволення. Як ні крути, він буде першим, хто увійде в зону двадцяти кроків, і покаже наймогутнішу волю. Однак це було логічним. Сила духу — це мужність, воля і впевненість, але вона також тісно пов’язана з реальною силою. Людина з сильним духом не обов'язково сильна фізично, але сильний боєць майже завжди володіє могутньою волею.
Тао Юнсьйо підняв голову до суддю, на його губах заграла певна усмішка.
« Ти дивишся на мене згори? Це перше місце - моє. І хоча для мене це так само просто, як дістати річ з кишені, це лише початок. Незабаром моє світло стане ще світлішим!»
Тао Юнсьйо продовжував шлях в найсміливіші і добріших манерах, якими був здатний.
У той час на судні Таїн - дівчинці в білому неквапно насолоджувалася квітковим чаєм. У її рухах не було переможеного благородства, але в кожному жесті скволозило зародження. Вона дивилася у вікно, але не цікавилася « героизмом » Тао Юньйо. Сьогодні вона прийшла сюди тільки заради І Юні.
Контрастом до її вправності служив сидить навпроти неохайний товстий старий, який з апетитом вплетав курку у солі. Ця курка, звичайно, була приготовлена І Юнем. Товстяк жував, запрягаючи їжу вином прямо з горлянку маленького глека і не обтяжуючи себе використанням чарок.
- Що там, малий пройшов випробування? — Невнято пробурмотів старий з набитий ротом. Він не цікавився цим відбіром. Якби не дивна реакція вроджених інь-меридианів Лінь Сінтун на І Юні, він би навіть пальцем не поворухнув, щоб прийти сюди.
- Поки що ні. Він стоїть і не рухається... — Линь Синтун злегка нахмурила свої красиві брови. Що він робить? Чому просто стоїть стовпом?
Вона не вірила, що це випробування може стати для нього перешкодою. Хоча вона і не бачила в ньому великого таланту до культивації... Я не вважала, що він має талант. Але враховуючи його досконалість закалки тіла і драконячий пульс, підійти на двадцять кроків до ріг для нього не повинно бути проблемою. Хіба що у нього напрочти немає хоробрості. Хоча вони ледве знали один одного, Лінь Сінтун чомусь не хотіла, щоб і Юні показав посередній результат. Можливо, у глибині душі вона сподівалась, що людина, яка запустила її меридіани відреагувати буде дивною. У цьому вона бачила хоч і примарний, але все ж шанс на зцілення своїх запечатаних меридіанів.
— Ха-ха-хо! Невто пацан виявився боягузом? — Старик Су витер жир з губ і висунув свою круглу голову в ілюстратор. І Юнь все ще стояв на попередньому місці. - Охо-хо, дивись-но, він і прямо застиг як бовван, ніби вистава дивиться!
Якщо б і Юнь дійсно злякався, то не був би здивований. Все-таки він ще дитина, а примарний образ звірини був по-справжньому жахливим. Більшість дітей на його місці вже б обмочилися. Проте інтуїція підказала Старій Су, що І Юнь - це не звичайний хлопчик.
- Ось умри буде! Ця дрібничка, яку витяг Чжен Тань, — це ріг стародавнього астрального звіра, що Воєподібний Тигр. Його добув той старий пройдоха Маркіз Веньюнь в Пустоші Юн. Спочатку ріг був більший за жанжу, але один Майстер Астральних Небес обробляв його в сто разів менше. Згодом Маркіз Веньюнь зробив з нього військовий друк шостого легіону Стражі Цзінґлун.
- Основні військові печатки Стражі зазвичай мають генералів для управління військами. Схоже, раз у Дикій пустелі Юнь очікується Явлення Фіолетових Хлаків, то і цей вияка Ян Менлун з шостого легіону вирішив приєднатися до веселощів. Ось і позичив друк для використання в якості реквізитита на відбір.
Очевидно, Старий Су був у добрих стосунках з Маркісом Вен’єном і добре знав внутрішню кухню Стражі Цзіньлун.
- Я саме хочу подивитися, як цей малий зганьбиться. Якщо він всіх переможе, мені і дивитися буде нудно. А от побачити його поконфуженну пику — це весело! — Зрадно посміявся старий.
Лінь Сінтун мовчала, не знаючи, що відповісти. Вона не розуміла, чому цей старий чоловік такий щасливий.
У цей момент І Юнь дійсно виглядав дивно на тлі інших. Ті, хто міг витримати тиск вже пішли далеко вперед. Ті, хто не міг або валялися на землі, або втекли. Тільки І Юнь стояв нерухомо. Тому що... Він повністю зосередився на поглинанні енергії з кістки Воєючого Небесного Тигру.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv