Спосіб розподілення решти дев’яти місць був визнаний: турнір на помсті! Це був самий справедливий, простий і прямий метод.
Протягом багатьох років прості люди ліяли лише одне — пошук їжі. Оскільки їхнє духовне життя було вкрай нудним, турнір став для племені грандіозною подією раз на сторіччя. Чи могли селяни пропустити таке?
У день початку поєдинок до місця подій зійшлися всі, хто тільки міг ходити. Люди прагнули побачити, як солдати підготованімуть. У цих сірих, одноманітних буднях це видовище викликало небачений ажіотаж. Діти були особливо щасливі, коли бачили, як кожному давали по шматку м’яса.
Турнір мав початися, коли сонце підніметься високо на площі перед будинком патріарха Клана Лянь. Але натовп почав збиратися ще до світанку, намагаючись знайти кращі місця. Діти сиділи на плечах батька, щоб мати добрий огляд. Багато з них були ровесниками І Юна, напівпідлітками, які зазвичай не хотіли б так сидіти і боятися насмішок. Хлопці з запалом стискали кулаки, мріючи самим опинитися на помсті. Цей турнір став для них найсильнішим стимулом. Кожен з них грішив, щоб потрапити до підготованого табору воїнів.
Люди ставали дедалі численнішими. Натовп заповнив весь простір навколо: люди дерлися на криві дерева, обліплювали дахи хатин і паркани. Мешканці цього світу мали добрий зір і могли чітко бачити, що відбувається здалеку.
Коли сонце ввійшло у зеніт, почали прибувати воїни. Сьогодні вони мають однакову форму. Насправді це були звичайні куртки з блакитної тканини, які вони рідко одягали, тому ті виглядали новими. Цей одяг був мало чим відрізняється від конопляних обносків І Юна, але в очах співплемінників бійці виглядали надзвичайно велично.
Члени табору були сповнені ентузіазму і гордими походами. Вони бачили, як під час великого натовпу їхнє життя набуло справжнього змісту. Здавалося, що всі ці роки виснажливих тренувань вели їх саме до цього дня.
- Краса! Сьогодні я покажу себе в всій красі! « Я був щасливий, коли думав про свого чоловіка - кошари років двадцяти з малим чоловіком, чиє обличчя сяяло від гордості.
Поруч з ним його товариш, який мав більш приземлені бажання, вів зіницю по сторонах вишукував у натовпі жінок. « Цього разу я зобов’язаний проявити свою силу! Нехай сільські баби побачать, наскільки я крутий. Тоді мені варто тільки поманити їх пальцем, і вони самі прибігуть до мене як милі».
Життя в селі було суворим, і чоловіки не лише мали найсмачнішу радість. Це підтверджувало стародавню мудрість: « Їжа і тілесні утіхи — це природа людини». Потреба у їжі та продовженні роду — це основні інстинкти будь - якої живої істоти, яка намагається вижити.
Спеціально заради сучасного турніру в таборі забили двох собак. Вони планували влаштувати бенкет після закінчення боїв, щоб їсти м’ясо та пити вино. Собаки були мисливцями, з сільських, але це нікого не бентежило. Як швидко Великий відбір Божої імперії, після якого їх чекає спокійне життя, навіщо їм тепер мисливські пси?
— Дивіться! Молодий пан Лянь! - Викрикнув хтось у натовпі, і люди тут же заволочилися.
Всі обернулися до воріт замісця патріарха. Звідти двоє молодих чоловіків винесли плетене крісло. У ньому, вкутавшись у купу хутряних ковдрив, сидів Лев Чен'ю. Його очі були напівприкриті, наче він дрімав. За ним слідували чотири служниці, обережно підноси з фруктами та смаженню.
- Молодий пане! Це правда він!
Мешканці були захоплені. З тих пір як поповзли чутки, що Лев Чен'юй зробив прорив у Сферу Пурпурної Крові, його авторитет в клані злетів до нездумих висот. Люди вірили, що він відвезе їх до міста, де почнеться сите життя. Можна сказати, що тепер нянь Чен’юй став духовним стовпом цілого племені. Засмучені фанатичним поклонінням, люди бачили в ньому свого досконалого правителя. Що б він не зробив, він отримав би безмовну підтримку. Якби він хотів когось вбити, йому не потрібно було називати причин - натовп сама розшарувала б нещасного. Він хотів би, щоб її відразу відмили і привели до нього в ліжко.
В останні дні Лень Чен’юй вів замкнуте життя, і прості люди не могли його бачити. Те, що він нарешті з'явився на людях, викликало справжній екстаз. Багато дівчат 17-18 років розмальовувалися від хвилювання. У Великій Дикоші жінки завжди схилялися перед сильними, але такі грубі, темношкірі і незатесані чоловіки, як Чжао Течжу, ніяк не тягнулися на роль красенів. Для місцевої дівчини ідеальним був ліань Чен’юй — сильний, впливовий і водночас витончений та красивий. За ці дні він став спокоєм мрій майже для кожної дівчини в клані.
— Починайте, — недбало кинув Лянь Чен'ю.
Було очевидно, що цей турнір його ні краплі не турбує. Для нього ці неотесані чоловіки з табору були лише купкою бездарів. Навіть якщо вони будуть тренуватися ще сто років, їм ніколи не досягти рівня Стражі Цзіньлун. Зневага й неприязнь до нього лише посилили натовп і викликали ще більше захоплення. Турнір, який для них був подією сторіччя, пан навіть не отримував уваги від погляду — ось вона, різниця в статусі і кругозір!
— Поодинки на помсті оголошую відкритими! — В всю горлянку проорал Чочжу.
Коли Чжао Течжу наближався, він перетворився на ватажка підготованого табору. За останні дні йому також перепало дещо з ресурсів Аптекарської гори клана Лянь - трави, якими покропив Левен Ченчуй, дісталися Чічжу, що дозволило його сили значно зростати. У умовах крайнього дефіциту ресурсів у таборі діяло просте правило: хто більше споживає, той швидше зростає. Оскільки Чжао Течжу боявся заздрості, він таємно приймав ліки. Тому ніхто не знав про його швидкий прогрес. Навіть він не до кінця розумів, наскільки сильнішим став, і прагнув перевірити це в бою. Турнір став для нього ідеальним шансом показати себе.
„Хе-хе, я так довго тався... Сьогодні на цьому помсті я або залишуся ніким, або поражу всіх разом!» - з зростанням сили амбіції Чжао Течжу роздулися до неймовірних розмірів. Він вже твердо вирішив, що стане "цепним псом" номер один при Лянь Чен'юе, і ніхто не посперечатиме це місце.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv