***
На головному подвір’ї Клана Лень Яо Юань дивився на величезні ієрогліфи в небі. Він пригадав, що ці птахи були Божественними орлами вітрами і спеціально вирощували Страж Цзіньлун. З самого ніжного віку орлів годували м’ясом лютих звірів, завдяки чому вони мали високий інтелект і надзвичайну спритність для польоту над Великою Дикошею.
Коли Страва Цзіньлун раніше складала карту цих земель, вони вже помітили розташування кожного малого племені. Тепер бійці Стражі, осідлаючи орлів, поспішали у всі куточки, щоб розносити звістку про Великий відбір Божественної імперії.
Великий вогненний напис протримався в небі добрих 15 хвилин, перш ніж повільно розтанув у холодному повітрі.
На задньому схилі гори клана Лянь і Юні притулилися до велетенського валуну, покусаючи травінку та дивлячись на сумнівні рядки.
— Десять місць... на внутрішній огляд клану!
І Юнь обмірковував зміст цієї фрази. Ясно, що Страта Цзіньлун вирішила провести головний Великий відбір воїнів у Племені Тао. Таким малим кланам, як їх, виділили лише по десять квот. Щоб спростити процес, Страджа дала старійшинам можливість самим вирішити, хто достойний того, щоб представляти плем’я на випробовуваннях.
- Внутрішніше спостереження? Ха! — И Юнь холодно посміхнувся. Не потрібно було мати сім п’ядей у лобі, щоб зрозуміти: Лев Чен'юй віддасть усі ці місця найтвердішим своїм охоронцям з підготованого табору воїнів. А от І Юнья, його вже вважали мертвим у Клані Л’ян. Хоч би які вибори проводилися, ніхто навіть не розгляне його кандидатуру.
І Юнь виплюнув травінку, і в його очах спалахнула рішуча блиск.
— У полудень через три дні... Я прийду і заберу своє місце сам!
***
Водночас у головному пометі клана Левія повільно кружляли сніжинки. Лев’ю Чень лежав у кріслі, вкритий м'якими шкурами тварин. Перед ним стояла жаровня з вугіллям, а сам він побачив небесне послання.
Після невдачі в спробі прорватися у Сферу Пурпурної Крові Лея Чен'ю провів багато днів у ліжку. Весь цей час він залишався мертвим, його життєва енергія і кров вичерпалися, тому він став походжувати на хворобливого, немощеного книжника. Через слабкість він майже не вставав з плетеного крісла, завалене хутром. Слуги виносили його на вулицю прямо в кріслі, а служниці ні на крок не відходили від нього, попереджуючи кожне бажання.
Тепер він помер чотири молоді дівчата років 16-17. Одна тримала піднос з в’яленим м'ясом, інша — із дикими плодами і третя стежила за вугіллям у жаровні. Було дуже холодно, а бідні дівчата стояли на снігу вже чотири години. Вони були далеко від жаровні і не відчували тепла. Їхні обличчя, вуха та руки почервоніли від морозу, а черевики вже давно промокли наскрізь. Ноги перетворилися на крижані брили і повністю оніміли. Але дівчата стояли прямо, не сміяючись ні поворухнутися, ані розтерти замерзлі вуха. Руки тягли від підносів, але вони терпіли з останніх сил.
Служниці кусали губи, відчуваючи, що ось-ось впадуть у свідомість, але продовжували триматися. Вони знали, що їх чекає жахлива доля. За ці дні, хворобливий з вигляду Лев Ченья Чан'юй став непередбачуваним і страшним. Три дні тому одна з його особистих служниць випадково пролила трохи каші на його хутрове ковдру. У покарання Лев Чен'юй наказав зламати їй руки і ноги, а потім пов’язав її та підвісити в комору. Без їжі та води вона провела там два дні і дві ночі. Нещасна вже була при смерті, але ніхто не смів навіть поглянути в її сторону, не кажучи вже про те, щоб подавати ковток води.
Раніше нянь Чен'ю міг вдарити або обрубати слугу, але він не позбавив життя за дрібниці. Тепер же він став хижим звіром, який готовий розірвати будь - кого. Найважче було те, що його гнів не міг передбачитися по обличчю. Він міг посміхатися за секунду, а в наступну — витягнути ніж, вирізати язик і запхати тіло у чан, перетворивши людину на живу обрубку.
— Чен'ю, випробування почнеться через три дні! — З дому вийшов чоловік у короткому синьому куртці. Йому було на вигляд близько 40 років.
У всіх кланах Лянь лише одиниці мали право називати ліань Чен'ю просто по імені. Здебільшого це були старійшини роду, а з інших честі удостоїлися лише Яо Юань, головний інструктор підготованого табору воїнів.
— Так, я бачив безжиттєвий голос Лев Чен’юї. Він не міг уявити, що колись опиниться в такому жалюгідному стані.
Утрата Ессенції Астральні кістки і провал прориву в Суфері Пурпурної Крові стали для нього руйнівним ударом. Він поставив на кон все, витратив усі сімейні заощадження, спалив за собою мости заради цієї єдиної спроби, але у відповідь отримав лише безжалісне знищення надій. Сімнадцять років життя, десять років наполегливих тренувань — мрія здавалася такою близькою, але в вирішальний момент вона розсипалася у прах. Чим сильнішою була надія, тим більше розпачу. Те, що він плевся кров'ю від люті прямо на вівтарі було лише мало частиною його внутрішнього болю.
— Чен’ю, твій гнів вдарився за серцем і пошкодив меридіани. Це серйозна рана, яка вимагає довгого спокою. У цей час тобі не можна тренувати бойові мистецтва, а також циркулювати енергію в тілі і, що найважливіше, не слід гніватись. Інакше пошкодження серця можуть стати незбережені, — сказав Яо Юань, дуже сильно покосившись на чотирьох замерзлих невільниць.
Лянь Чен'юй поплотніше закутався в хутрове ковдру.
- Я розумію, інструктор Яо. Як ви думаєте, моє тіло встигне відновитися до справжнього початку відбору?
— Ти вже їдеш на поправку, — відповів Яо Юань. — Через 4 - 5 днів все повинно бути в порядку. Поки Страва Цзіньлун доставить вас у Плем’я Тао, поки влаштує житло і підготує арену, пройде ще кілька днів. До моменту початку екзамену ти повинен повернутися у свою пікову форму.
« Добре, це дуже приємно », — почувся голос Лева Чен’юя спокійно. Це була суміш отрути, печалі та глибокої ненависті до всього світу.
Важко було сказати, що́ він відчував після невдачі. Здавалося, він зненавидів все навколо. Чому його шлях воїна повинен бути такий тернист і сповнений лих? Чому, коли він поставив на карту все, небо позбавили його останнього шансу? « Якщо Бог дійсно існує, я проклинаю його на цілковите знищення! Якщо існує божества, то нехай їх вдарить небесний грім!»
З огляду на стан юнака Яо Юань не знав, що ще додати. Він лише намагався потішити його:
— Чен'ю, не здавайся. Хоча ти і не досяг Суфери Пурпурної Крові, у тебе все ще чудові шанси пройти Великий добір. Страва Цзіньлун насамперед дивиться на потенціал, а не тільки на поточний рівень культивації.
Він говорив відкрито, не боячись служниць. Ці четверо ніколи б не посміяли розпускати плітки.
— Да, я понял. Інструктор Яо, будь ласка, виберіть дев'ять чоловік з підготовчого табору. Вони відправляться зі мною в Племя Тао.
Незважаючи на слова потіхи, нянь Чен’ю був пригнічений. Спочатку він мав на меті не просто пройти відбір, а вразити всіх своїм талантом, привернути увагу верховного керівництва Стражі Цзіньлун і стати кандидатом до Державної мужі або відразу отримати рану сотника чи тисяцького. Тепер же він не міг на 100% гарантувати навіть просте проходження відбору. Про те, щоб зайти далі, не могло бути й мови найближчим часом.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv