***
І Юнь зі своїм щупким тілом був навіть на півголови нижче Цзян Сяжу і виглядав зовсім дитиною. Але в серці Цзян Сяжу він залишався єдиною чоловічою опорою у домі — чоловік, який зможе захистити свою сім’ю!
Зтискуючи руку Цзян Сяожоу, Юнь відчував сильне хвилювання: її долоню була гаряча, а пальці злегка тремтіли.
Перед лицем неминучої смерті та несправедливості з боку племені Цзян Саяжу не могла ні на кого покластися. Їй лишилося тільки боротися за себе — тендітній дівчинці 14 - 15 років проти натовпу здорових чоловіків.
На мить площа затихла. Усі погляди попрямували на І Юня та Цзян Сяжу; натовп оцпеніло.
Після недовгого мовчання вони розчавили зерно гучним хохотом.
- Так це і є чоловік у твоєму домі? Ха-ха-Ха-хо!
- Дівчисько, ти взагалі чоловіків-то бачила? Хочеш, татко покаже тобі, який справжній мужик? — Похітливо посміхнувся один з них.
— Дрібний сопляк, у якого ще й пушок не виріс, суміжна мавпа! Ей, малий, ти коли штани з розрізом носити перестав, пару днів тому?
Взяли дружно загорілися. Обличчя Цзян Сяожоу спалахнуло від сорому, вона міцно стиснула кулачки. Але серед селян, які стояли позаду, не було потреби заступатися за неї.
Правляча верхоняшка племені з усіх сил зосереджувалася на своїх руках — кращих воїнів і найсильніших чоловіків. Сила була на їхньому боці.
Крім того, у плітці не було проблем з запахом і немає нічого їсти для звичайних людей.
- О, згадав! Хіба цей заморошко не помер пару днів тому?
У маленькому племені смерть була звичайною справою, і Юнь не займав жодної ролі. Він або його смерть не мали значення.
я теж його знаю! Коли хворий доклав багато зусиль, він був слабкий і не міг витримати жодного пориву вітру з ніг.
- Хто сказав, що мій брат помер?
Цзян Сяжоу втупилася на того, хто змовив громілу дикою кішкою. Різниця у їхньому росту та силі була величезною, наче маленька іволга зіткнулась із дорослим стервятником. Однак Цзян Сяжу не відступила, міцно стиснувши зуби. У її очах навіть з’явилася ледь помітна, але спрага крові — погляд дикого звіра.
Важко було уявити, що така тендітна дівчина здатна на такий шалений погляд.
Цзян Сяжоу міцно притиснула руку до спини. Під її грубим холщовим одягом було щось тонке і довге, схоже на бамбукову паличку. Це була стріла, яку вона зробила сама і таємно приховувала для самозахисту!
Зустрівшись з нею поглядом, здоров'я нахмуріло. Очевидно, зухвалість дівчини розлютила його. Будучи розпорядником у племені і членом резервного табору воїнів, він займав високе становище. Тепер він почувався тигром, якого посміяв спровокувати домашній кошеня.
Чого вилупилася? Ще раз так подивися, очі виколу! - З злостю ряв він.
Але Цзян Сяжу тільки більше стиснула зуби, продовжуючи стояти перед ним. Їй не можна було відступати: якщо вони сьогодні не отримають їжі, то просто не виживуть.
Вона ще міцніша за спину, готуючись вихопити стрілу!
« Ця дівчина досить зайнята! » — відповів молодий у срібній броні в чистому, просторому залі на стільці. Усміхаючись, він спостерігав через вікно за сутичкою між Цзян Сяжу і громілою.
Він так і був хворий, а його блискуча й добротні вбрання створювали разючий контраст з виснаженими бідними на вулиці — між ними лежала прірва.
- Вона викрадалася сховати стрілу. Матеріали для виготовлення стріл роздаються під суворим обліком, і навіть узаконені вироби слід здавати. Не уявляю, як їй вдалося утаїти одну. Судячи з її вигляду, вона дійсно готова пустити її в хід і битися не на життя, а на смерть.
— Якщо вона вирішиться, її жорстоко зб'ють. Це буде трагічно, адже один літній чоловік з повагою промовив: « Дівчині ж — мій радник ».
— Верно. Але якщо вона не ризикне, то помре з голоду. - Покажи мені про цю дівчину.
Старий радник вклонився:
— Я докладаю молодого пана: її звати Цзян Сяжоу, і вона належить до нижчого соловейства жінок нашого племені. Ні вона, ні її молодший брат не були з нами. Вони біженці, які врятувалися від стихійних лих і випадково оселилися в племені Лев’я. Кілька років тому мати її брата І Юна померла від хвороби, залишивши їх сиротами. Здавалося б, що через смерть дітей вони були приречені на загибель. Але ця Сяжуа, Цзян Саджоу всіх здивувала. Незважаючи на свій юний вік, вона не просто вижила сама і протрималася так кілька років.
Старик говорив з великою повагою. Схоже, він добре знав долю кожного з понад 1000 племен Лева.
Зазвичай великі племена не приймали біженців, але цим займалися лише малі клани. Фактично для них це було основне джерело поповнення населення, хоча статус колишніх громадян залишався набагато нижчим, ніж у корінних жителів.
- Так вона, значить, чужинка...
Цей юнак говорив сам з собою, і його губи повисли в легкому усмішку.
З того, що він щойно побачив, було одне: Цзян Сяжу мала винятковим благородством духу. Це було щось невловиме, ледь незрозуміле і зовсім не властиві дітям з бідних сімей.
Крім того, її риси обличчя були чисті й вишукані. У такому жалюгідному нестатках невеличкого племені було надзвичайно рідко зустріти таку витончену красу.
Ця дівчина на вигляд тендітна, але в глибині душі і водночас відважна та загадкове минуле — вона розбудила у Л’янь Ченює бажання.
— Молодий пан, невже ви поклали на неї очі? — Поквапившись, не стримався від питання. Цей молодий пан, Лев Ченюй, користувався своїм плем’ям величезним авторитетом!
Воїнів Леваня вистачало, але справжніх майстрів було всього троє: главу племені в жовтому халаті — головний інструктор резервного табору Яо Юань і зрештою Лянь Ченьюй.
Глава племені перевалилася за 60 років, тоді як Лев Ченю виповнилося лише 17 років. Його майбутнє здавалося безмежним.
З його талантом він, безсумнівно, стане наступним головою племені і в той же час мав великі сподівання на здобуття рангу воїна Пурпурної Крові.
З огляду на становище Лева Ченья, він не міг взяти чужинку — зрештою вони вважалися нижчими.
— Ну і що, якщо поклав? У майбутньому я не збираюся прозябати в цьому маленькому племені Лева. Я вийду у великий світ і покорю цю без крайню Велику Пустоше! Або ти намагаєшся обмежити мене правилами нашого клана?
Голос Лянь Ченьюя звучав спокійно, але холодна загроза змусила старого радника здригнутися. Він поспішно сказав:
- Що ви, молодий пан, старий лише базікав! Мій язик - мій ворог, не гнівайтеся!
Старик замахнувся, збираючись сам себе вдарити по обличчю. Плем’я Левія хоч і було маленьким, але його закони були суворі.
У цьому дикому світі був закон джунглів, де сильний пожирав слабкого. Багато країн жили за законами воєнного часу, а племенами правили солдати. Будь - які закони — чи то державні укладення, чи правила племен — дотримувалися жорстокої суворості.
Сильні керувалися долями слабких. Лев Чень був безперечним лідером племені і мав повне право вирішувати, кому жити, а кому померти.
Крім того, він не вирізнявся м’якістю. Ще дитиною він зазнав суворих випробувань на грані життя і смерті, а також у племені точиться боротьба.
Побачивши, що старий дійсно готовий вдарити себе, Лянь Ченюй байдуже кинув:
- Досить, припини це уявлення переді мною. Дівчата ще замолоді, і я заберу її лише як служницю або наложниці. Не хвилюйтесь, це не порушує законів племені.
— Да... Я дуже вдячна за поблажливість, молодий пан — торопливо закидав старого.
— М-м... Тоді скажи мені, чому у Цзян Сяжу і її брата різні прізвища? — Прищурившись, Лень Ченюй спостерігав за тим, що відбувалося на площі. Він помітив, як рьяно Цзян Сіожу захищала свого брата. І хоча він виглядав як слаба, болісна суходілна мавпка, неспроможна і курку зарізати, Цзян Сяжуу, здавалося, щиро пишалася ним.
— Це... Кажуть, що коли Цзян Сяожоу втікала від стихійних лих, мати І Юня взяла її в притулок як сирота. Мабуть, саме тому Цзян Сяожоу безмежно вдячна покійній матері І Юні і так віддана самому хлопчикові.
— Ось воно як... — Лянь Ченьюй злегка нахмурився і піднявся з місця.
***
— Провалюй живо!
Побачивши, що ноги Цзян Сяжу наче вросли у землю, вона повністю розірвала свій гнів. Зробивши три швидкі кроки, він виріс перед дівчинкою і замахнувся, щоб відвісити їй лястку!
Цзян Сіоу була слабкою дівчиною, тіло якої не йшло в жодне порівняння з тушою цього дітлахів. Якщо удар досягне мети, то її гарантовано викине на кілька метрів!
Цзян Сяжу вже майже вхопила стрілу, як раптом хтось переховував її руку. І Юнь швидко прошепотів їй на вухо:
— Не глупи!
Договоривши, І Юнь ковзав вперед, засунувши Цзян Сяожоу собою.
— Погодите! — І Юнь крикнув, всунувши руку вгору.
- А ти що таке?
Роззявившись ще сильніше, він здерся і цього липкого заморочі!
У душі І Юнь прагнув пнути цього негідника, щоб той назавжди втратив своїх нащадків. Але він добре розумів, що сила соломи не противитись. Проживши два життя, Юнь зберігав здоровий глузд і усвідомлював, що він не матиме нічого поганого в стосунках з цим биком.
— Справжній чоловік не воюватиме з жінкою. До того ж, ви боєць з резервного табору воїнів, вірно? Мабуть, ви маєте велику силу. Навіщо ж так сильно нападати на дівчинку? Хіба це не викличе глузування з боку інших?
Коли Юнь боявся, що голосить без зайвих слів, то говорив дуже швидко, але чітко й розбірливо — так, щоб його почули всі довкола.
Здоровяк поспішав. Він витріщився на хлопця, який стояв перед ним і відчув дивне замішання.
Зазвичай діти 11-12 років гарячі і нерозумні. Хіба він не повинен був з кулаками і криками кинутися на захист сестри, безглуздо підставши під удар, щоб полетіти в нокаут разом із нею?
Але цей малий чоловік дав зрілу промову. Проста хитрість спрацювала безперешкодно: піднята рука громіли так і зависла в повітрі. Опустити її - ніби струсити, вдарити — виставити себе на посміховисько.
Це викликало неприємне відчуття, наче б'єш кулаком по купі бавовни. Він справді був у резервному таборі воїнів, і коли б били дітей на очах, то всі покрили б його ганьбою. Крім того, між резервними та простими громадами виник конфлікт інтересів і тому його позбавили пересуду.
Незважаючи на свою жорстокість і невігластво, він не хотів плювати в спину об’єктом пліток.
що ти такий кмітливий! — Він опустив руку і з презирством подивився брата зі своєю сестрою. - Сьогодні у мене гарний настрій, так що не буду з вами зв'язуватися. Провалюй швидше!
— И Юнь! — Дзян Сяжу, потягнути його за руку, схвильовано покликавши. Вона непокоїлася. Дівчина розуміла, що в бійці їм не перемогти, але якщо вони підуть з будь - якої причини, то просто загинуть від голоду.
— Сестриця Саяжу... Не хвилюйся, і Юнь злегка стиснув її долоню, закликаючи заспокоїтися.
- Шанований старший брат, ми зараз підемо, але перед цим дозвольте поставити одне запитання...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv