Побачивши теплу картину за вікном, Рейн відчув, ніби шар туману спав з його душі.
Він згадав, як напередодні зіткнувся з лютим перевертнем, чиє загрозливе зовнішність, великий зріст і кровожерлива аура викликали сильне почуття гноблення.
Якби в той момент він не тримався за щось важливе у своєму серці, його воля не була б настільки сильною.
Цілком ймовірно, що він втік би на самому початку бій, сховавшись в стрічці і навіть не посмів підняти меч проти перевертня!
Така людина, навіть якщо вона могла б стати сильнішою, постійно додаючи окуляри атрибутам, мала б лише міцну оболочку. Коли б він зіткнувся з реальною кризою, труднощами та грізними ворогами, то не знав би, яку частину своєї бойової сили він міг би використати.
Раптом Рейн, тільки що прийшов в себе, отримав системне повідомлення:
« Вітаю! Ви відчули прозріння, і ваш атрибут духу трохи збільшився!"
Рейн був стурбований і негайно перевірив свою панель атрибутів.
Дійсно, збільшився атрибут Духа від первісних 9 до 11, на два пункти і знову став вищим за Силу та найвищим атрибутом.
Коли Рейн підняв очі, він помітив, що сприймає навколишні його предмети по-іншому.
Він смутно відчував, що за межами його поля зору на дубі біля вхідних дверей щебечут три птахи, а в кутовій тріщини кухонної стіни обережно висовується голова миші.
Це було не поліпшення зору, а скоріше зміна сприйняття; його відчуття, здавалося, стали гостріше!
Рейн був дуже здивований тим, що його думки й висновки про битви та життя показали б йому таку несподіванку.
Можливо, це справжня нагорода після тяжких боїв!
Поки Рейн насолоджувався радістю, його шлунок раптово видав звук « буль-буль".
Тільки тоді він згадав, що спустився вниз, щоб щось поїсти.
Великий шматок білого хліба важить близько фунта, кусочок в’яленого м'яса і яйце — ось сніданок, який мати приготувала для нього заздалегідь.
Очевидно, це був сніданок понад стандарту.
Для людей у цьому світі сніданки не вважалися основним прийомом їжі, і зазвичай лише робітники з великими зарплатами могли дозволити собі кращий сніданок.
Покращення харчування дому відбулося після того, як Рейн передав дві золоті монети. Знаючи, що її дитина збирається приєднатися до Нічних вартових, його мати негайно підняла якість триразового харчування сім’ї на кілька рівнів.
З’ївши їжу в кілька прийомів, Рейн захлеснув свій все ще плоский живіт і зітхнув.
"Мій апетит справді поліпшується!"
Чесно кажучи, Рейн зараз був повний максимум наполовину. Однією з причин була швидка, інтенсивна скачка його фізичної конституції останнім часом. Інша причина полягала в тому, що він був у фазі росту і потребував поживних речовин.
« Мені доведеться пізніше зайти в кондитерську і купити кілька м'ясних пирогах, щоб наїтися."
У цей момент, як почули шум на кухні, вбігла збуджена Бо Хе і лагідно сказала: « Брате, ти нарешті прокинувся. Приєднуйся до нас в посадці зимового рапсу!»
"Так!"
Побачивши обличчя Бо Хе, Рейн не міг зробити крок вперед і не погладити її по голові. Він сказав: « Бобе, ти з сестрою Аною продовжуйте займатися посадкою рапсу. У мене є дещо, що потрібно зробити в місті.
« ЦІКАВИСЬ, брате! Повертайся швидше". З цими словами Бо Хе відскочила, щоб продовжити возитися з городом.
Анна, яка стояла біля дверного промета, сором’язливо поглянула на Рейна і кивнула та сказала: « Тоді... Я піду зіставлю компанію Бо Хе".
Дивлячись на профіль Анни, Рейн помітив, що з часом колір її обличчя, здавалося, значно покращився, а її світло-жовті волосся вже не виглядали такими сухими, як раніше, але набули легкий блиск.
Рейн відповів Анною посмішкою і кивком, але швидко згадав дещо.
« Почекай, Ганно.
Анна обернулася, її великі, глибокі карі очі з подивом дивилися на Рейна.
« Гаразд, Ганно, хто приходив сьогодні вранці, щоб повідомити нам, коли прийде навчання слуг?»
Анна похитала головою і сказала: « Сьогодні вранці ніхто більше не приходив ».
"Добре, Ганно, будь ласка, скажи мені, якщо хтось із помісії прийде з сповіщенням".
« Звичайно, добре» — кивнула Анна.
Анна все ще розмовляла з Рейном, опустивши голову, сором’язлива і боязкоя. Вона не сміла дивитися Рейну в обличчя під час розмови, а якщо говорила трохи більше, то опускала голову, і рум'ян розлиався по її блідій обличчю.
Це тому, що Рейн врятував її одного разу; в серці Анни Рен був вірогідною людиною, інакше вона могла б говорити ще менше.
Здавалося, що тільки поруч з Бо Хе Анна відчувала себе невимушено, сміялася природно і розслаблено.
Рейна не мала швидкого розв’язання цієї проблеми; він просто сподівався, що з часом вона стане більш життєрадісною.
« Збочення слуг все ще припинене, схоже, в маєтку ще має провести деякі роботи по прибирання або, можливо, вирішити якісь інші проблеми».
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya