« Звичайно, капітан Вейлун, я серйозно подумаю про це» — відповів Рейн з легкою посмішкою.
Після доставки постраждалих до адміністрації міста прибули лікарі-спеціалісти.
Рейн, звичайно ж, першим поїхав додому, плануючи добре відпочити.
Коли Рейн повернувся додому, його зовнішній вигляд шокував цілу сім’ю і Анну.
Причина цього була очевидна: недавня запекла сватка з лютою людиною-вовком залишила на його тілі плями крові.
Мама не могла зрозуміти, наскільки небезпечно бути нічним вартовим і постійно стикатися з жахливою істотою.
Спочатку вона дуже зраділа, що Рейн зміг приєднатися до нічних вартових. Але тепер це було протиріччя.
« Не хвилюйся, Емма, оскільки Рейн вибрав цей шлях, ми повинні вірити в нього. Так, це небезпечно, але там багато можливостей, і це, звичайно, краще, ніж бути нікчемним все життя!» - заспокоював дружину старий Рейн.
У цей момент Рейн погладив Бо Хе по голові і привітався з Анною. Після того як він з’їв кілька шматочків, то пішов до ванни.
Відразу після цього він занурився в глибокий сон.
Він не відпочивав як слід з минулої ночі і до цих пір, і хоча Рейн був повний енергії, до цього моменту він був виснажений.
Коли Рейн знову прокинувся, було вже наступний ранок.
Коли Рейн почав підніматися, він вигукнув: « Ой! » і знову ліг.
Саме тоді він зрозумів, що його м'язи неймовірно болять по всьому тілу, і відразу ж зуміло згадати про основну навички ковальського коваля « Сіла », який він використовував напередодні.
« Це тому, що Сила Кузника, хоча й давала мені надзвичайну силу, також спричиняло моє перевантаження м’язами після використання! » ( Рейн моргнула і раптово здивувала найвагомішішу причину.
« На щастя, це не продемонструвало одразу, а лише через деякий час.
Рейн зморщився, терпів біль у м'язах і соркою поліз наверх.
"Однако, чи може бути так, що після того як моя конституція тіла зміниться і в майбутньому я зможу зносити цей побічний ефект з набагато менш помітними наслідками?"
Ця думка несподівано прийшла в голову Рейну.
« Але шкода, що залишилося лише 1 з лишків атрибута, мені доведеться його зберегти. Інакше я міг би прямо додати очко, щоб підтвердити свої здогадки і в той же час негайно зняти цей м'язовий біль."
Рейн завжди вважав залишок 1 очко атрибута своїм « козарем ».
Якщо він не отримає нові окуляри характеристик, то не буде розглядати можливість їх використання.
Зрештою, додавання очок характеристик має особливий ефект відновлення стану тіла.
Це можна порівняти до « божої технології» в бою!
Прокинувшись, Рейн мимовільно побачив у дзеркалі спальні, що його тіло значно додало ваги.
Раніше він не звертав особливої уваги на це, але тепер, придивившись до нього, став набагато міцнішим.
Рейн опустив погляд і торкнувся лляного корсета, який був на ньому, і виявив, що колись вільна одяг тепер була злегка обтягувна, ледь помітно підкреслюючи контури м'язів верхньої частини його тіла.
Поглянувши на свої руки, Рейн помітив, що основні групи м'язів, такі як біцепси і трицепси, стали значно більше, не маючи ніякого схожості з тим видом, який був у нього, коли він тільки перейшов в цей світ, і за формою нагадував бобовий ріст.
Після деяких роздумів Рейн зняв досить туго лляного корсета і поринув у шафу в пошуках одягу більшого розміру.
Цей належав його батькові, старому Рейну.
Після зміни одягу тіловидіння Рейна стало більш прихованим, а м’язисті контури майже помітні.
Дивлячись на себе у дзеркало, Рейн задоволено кивнув.
Коли він дістався дверного проходу, то оцінив свій зріст і зрозумів, що став вищим майже на півмізинця.
Коли Рейн піднявся на перший поверх, він побачив через вікно, що в їхньому маленькому дворикі Анна разом з Бо Хе садить озимний рапс у невеликій ділянці землі.
Бо Хе була одягнена в багатошаровий корсет, поверх якого була надета довга світло-блабка, схожа на фартух.
Ця довга спідниця у формі труб без талії звисала на плечах за допомогою колод, спереду нагадувала сучасний фартух і робила Боу Хе дуже милою в очах Рейна.
Бо Хе запитала: « Сестру Анна, коли ми зможемо зібрати врожай посадженого нами рапса?»
« Емм... десь на місяць цвітіння, я вважаю.
« Месяц цвітіння квітів, ах, до нього ще три, чотири, п'ять... Майже п'ять місяців." Бо Хе порахувала на пальцях, і в її голосі лунало легке розчарування.
Але незабаром Бо Хе вказала на щойно посаджену поблизу зелену цибулю і запитала:
"Сестра Ханна, а як щодо лука-резана, який ми посадили раніше? Коли ми зможемо його зібрати? "
« Хмм... Ми зможемо їх зібрати раніше, мабуть до місяця зеленої трави!» - сказала Анна, витираючи бруд з обличчя Бо Хе.
"Це чудово, це означає, що ми зможемо зібрати їх після зими!" Бо Хе посміхнулася, її очі вигнулись у формі півмісяців.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya