Розділ 22. "Чешуйчаста дитина".
Два роки тому Адріан і Елеонора здійснили масову бійку перед входом до фортеці Лорана, про яку всі пам’ятають. У результаті ніхто не сумнівався, що скандально відома відьма дійсно втекла з столиці, адже це було цілком природно після розриву чотирирічних стосунків зі своїм коханцем. Отже, Елеонора Асіль могла б відреагувати так, якби вона не знала про існування Адріана Россінелл.
Кайл почав переглядати стенографи, які прислали з Тезеби. Це були записи його допитів Елеонори Асіль:
- Це всього лише мишоловка. Пастка для щурів. Право, це звинувачення так не справедливо.
- Є десятки жертв, яким ця мишевка відрізала щиколотки, а Ви все ще так нахабні, що змогли придумати подібну брехню? Вам краще бути чесною, якщо Ви хочете, щоб Вас звільнили якомога швидше, леді. Що за магія Ви вклали у цю штуку, що вона почала відрізати щиколотки, наче божевільна?
- Старший слідчий, я дійсно нічого не знаю. Я все робила правильно, і якщо Ви хочете знищити їх, то я вам це покажу. Скільки часу триває ця нудна розмова? У цій маленькій кімнаті!
Кайл Леонард згадав зухвалу жінку в кімнаті звукозаписи, очі якої горіли так само люто, як у левиці.
Вираз її обличчя відрізняється від лиця жінки, яка зараз живе в брудному будинку, - Кайл продовжував ретельно вивчати кожен запис, не пропускаючи жодної літери.
Розслідування взяло крутий оберт, - Кайл кинув ручку на стіл. – З урахуванням безлічі можливостей і після узагальнення всіх наявних фактів ви можете зробити висновок...
Розслідування було спрямоване не туди.
– Дурень... - Кайл піднявся зі свого місця, взяв мундир на столі і кинув його в застиглий чоловіка у кутку. - Якщо ви ще раз задріматимете у робочий час, вам доведеться приготуватися зняти свою піктограму, начальнику.
- Так, сер!
І без подальших церемоній Кайл Леонард негайно залишив офіс. Його кроки були швидкими, не містять ні найменшого коливання. Місцем призначення було не що інше, як будинок Елеонори Асіль.
***
- Малюк, ти де? - Дивний звук, що віднісся в будинку зник, і Пак Ноа знову почала обшукувати весь будинок.
На щастя, через кілька хвилин знову почувся тихий шорх. Ноа поклала руки за вуха, щоб визначити джерело звуку.
- Малюк, де ти?
Двері в комору, яку вона недавно оглядала, були прочинені.
Тільки не кажіть мені, що там злодій, - Відьма зупинилася перед дверима, обережно натиснула на ручку і заглянула всередину. Усередині, наче гора, з’явилася різна мотлох.
Ноа обережно увійшла в комору і повільно наблизилася до купки мотлоху, яка була майже вдвічі більша за її зріст. Раптом з-під купи пролунав шум.
- ...? - Ноа уважно оглядала гору мотлоху, а потім з її губ зірвалася зітхання. - Маленький, ти!
З купи хлама стирчав маленький склоподібний хвіст, покритий гладкою чорною лускою. Дракон. Це був Дракон.
Дракончик настільки маленький, що ідеально б вмістився в моїх руках... - Ноа відразу зрозуміла, що хвіст належить дитині, яку вона шукала.
Дракончик відкрив рот, коли побачив її. Довгі зіниці прослизнули, і дитина вагалася виповзати з купи мотлоху.
- Якщо я кличу тебе, ти повинен відгукуватись!
Дракончик випрямив ніжки і, плескаючи крилами, витягнув руки, щоб обвити своїми гладкими лусчасті ручкою шию Ноа, а вона вняла його у відповідь.
- Я кликала! Чому ти не відповів? - Серце відьом все ще нервово билося. Вона була дуже засмучена тим, що впала в лють. - Я так хвилювалася! Я думала, що тебе хтось забрав! Я хвилювалася про тебе ще з тих пір, як ти почав дутися в останні дні, а тут ти змушуєш моє серце впасти ось так!
З дракончиком, міцно затиснутем в її обіймах, Пак Ноа відчула велике полегшення, що малюк знову повернувся до неї.
https://literna.net/uk/books/633-chornii-drakon-yakii-vikhovav-mene