Глава 10. « Хто ти такий?»
Леонард побачив струнку спину жінки, що лежала на ліжку. Сонце вже було високо, але в кімнаті було темно, наче на світанку. Відьми розносилися по кімнаті.
Мабуть, вона міцно спить, - Чоловік подумав.
Леонард відразу ж почав оглядати кімнату. Його намір був чіткий: повернути револьвер, який забрала Елеонора.
Поки чоловік недбало ходив по кімнаті Відьми, та навіть не поворухнулася. І на якусь мить погляд Кайла затримався на сплячій жінці.
Хоча це було важко визнати, але чоловік не міг заперечувати її приголомшливу красу. Кайлу часто було важко повірити, що вона зла відьма, яка скоїла багато жахливих злочинів.
Очі блищать блакитним світлом, а губи були кольору сливи.
Я б хотів, щоб її зовнішність відображала її особистість. - Леонард клопотався мовою і схилився над Еленорою. Він швидко оглянув сплячу жінку і провів рукою по її розтріпаних абрикосовим волосам.
Я так близько, а вона цього не відчуває.
Що сталося з відьмами, яка помічала навіть порох на своєму вазі? Елеонора Асіль була жінкою, яка не могла мати нічого спільного з низьким тиском або анемією. Вона занадто енергійна, щоб відчувати себе погано. - Думаючи так, Кайл погладив жінку за волосами.
- Я тут.
Слідчий зупинився, наче вкопаний, а його руки застигли у повітрі.
З яких пір хлопчик з чорним волоссям та темно-червоними очима сидить на підвіконні?
Леонарду здалося, що дитина зараз виглядає трохи старшою, ніж сьогодні вранці.
Це неможливо.
Маленький голос знову заговорив:
- Якщо ти доторкнешся до Ноа, то заплатиш за це.
Ноа? Це прізвисько Елеонори?
Сонце освітлювало обличчя дитини, обнаживши його. Він стрибнув у ліжко і встав перед відьмою, наче захищаючи. Леонард проковтнув смішок від його милою зовнішністю.
Чоловік опустився перед ліжком так, щоб дивитися дитину в очі:
- Як тебе звати?
- Ще ніяк.
- Ще ніяк?
- Ноа ще не назвала мого імені.
Леонард нахмурився на це дивне зауваження.
Ти виглядаєш як дитина трьох-чотирих років, але в тебе досі немає імені. Або ти не хочеш називати його мені?
- Не кажи мені... - Раптом обличчя чоловіка затьмарилося від безглуздої здогадки.
Дитина без назви, ріст якої неймовірно швидкий. Дивний титул Майстра. Хіба все це не схоже на риси Дракона?
Нагнувшись, слідчий уважно розглянув зовнішність дитини: чорні в'януті волосся і темно-червоні очі.
Так, він трохи виріс в порівнянні з вчорашнім днем. Крім того, його голос і вимова стали більш паркими.
Кайл Леонард дійсно був слідчим до мозку кісток. Навіть найменші деталі ніколи не залишалися для них непоміченими.
Пропав яйце Дракона. Відьма, яка є головною підозрюваною. Непохожі на людину дитина, яку виховує відьма.
- Хто ти?
Дитина заморгувала своїми темно-червоними очима, а потім посміхнувся. Його очі прийняли форму півмісяця. Це була чиста і невинна усмішка. Малий похитав головою:
- Не можу сказати.
- Чому?
- Я повинен бути хорошим для Ноа.
Кайл нахмурився.
Це і є Дракон? - Його погляд повернувся до тихо сплячої жінки.
Якби Елеонора Асіль запечатала Дракона на собі, все було б зовсім по-іншому. У неї і до цього було достатньо сил, щоб тримати Лорен в страху, а що ж тепер, коли вона отримала владу над драконом?
Виходить, немає сенсу затримувати її. Замість того, щоб заарештувати Відьму, я повинен умовити її використати цю владу на благо Імперії.
Поки Леонард був завантажений у свої думки, малюк теж думав.
Дитина любила Ноа. І не тільки тому, що вона виявилася першою людиною, яку він побачив.
Щодня я домагався її, але вона годувала мене молоком і приховувала ковдрою, щоб не замерзнути. А якщо я притиснуся до неї, то хоч і хмуро, але отримував відповіді.
В основному Ноа була доброю до мене, хоч вираз її обличчя і поведінка були трохи іншими. Але вона все одно обіймає мене, а сьогодні навіть заснула поруч.
От тільки якщо б Ноа викинула мене, як тільки знайшла, я міг би і вбити її.
https://literna.net/uk/books/633-chornii-drakon-yakii-vikhovav-mene