Глава 4 — Я герой? (Часть 4).
- Не дёргайся, Арти.
- Гей, стій прямо зараз! Не роби цього. Эй, эй!
Арті довелося зіткнутися з найбільшою загрозою його життя за останній час. І ця загроза була нічим іншим, як мазь, зроблена з кількох трав, яку тримала в руках Метель.
- Якщо ти мені даси обробити цю твою рану, то скоро одужаєш.
- Не бреши! Мені буде тільки гірше, якщо ти настренеш мене цією брудною ... А-а?
Метель.
Рівень: 2.
Лікування: ур. 4.
Лікарські рослини.
Трави допомагають вилікувати всі види травм, але їхня ефективність досить низька. Якщо зробити з трав’янистої олії суміш, яку змішують із рідиною, то це трохи зросте.
Можливо, це дійсно могло зцілити його рану.
Коли Арті зайшла в його голову, він негайно заспокоївся. Очевидно, він помилявся. На відміну від попереднього втілення самої себе, сьогоднішня героїнія навчилася швидко відкривати свої здібності.
І ось, її рука блискавкою вистрелила вперед і намастила вушблене коліно мазью.
- О-о!
- Просто не ворушись і дай мені тебе вилікувати!
– О-о- о-О-у... А що, мені справді стає краще!
Метель доклала дуже мало зусиль, щоб знайти потрібний інгредієнт. Відшукаючи траву, вона просто поплювала на неї, розтерла, і «ціле зілля» вже було готово! Але що найдивовижніше, після її застосування біль зникла в мить ока!
Ця неймовірна здатність, яку отримав герой, вражала Арті.
- Мій тато навчив мене відрізняти трави. Деякі з них їстівні, а деякі можуть лікувати рани. Навіть травка може відновлювати енергію. Він також навчив мене, які трави можуть бути небезпечними.
- Знаєш, я не звернув уваги на твою розповідь про траву, яку можна їсти, але тепер ці слова чомусь мені здаються пророчими...
- Давай трохи відпочинемо, поки ліки не впираються. Ах, але перш ніж ми це зробимо...
Метель виявила якусь квітку і відірвала від неї кілька широтів. Потім дівчина витерла їх об рукав і, змазавши мазю, огорнула листя навколо вуха.
У боротьбі з гоблінами Метель виглядала жахливо, але в даному випадку вона показала свою справжню жіночу сторону. Якби Арті був нормальним хлопчиком, він би негайно закохався в неї. Однак він добре знав про можливі проблеми, пов’язані з цим. Як правило, чотири Небесні царі зводили в могилу саме прив'язаність до когось. Він був добре поінформований на цю тему, а тому його серце не стало битися швидше.
- Це успенська маргаритка. Все готово.
– ... Дякую.
- Це ніщо в порівнянні з тим, що зробив для мене Арті!
Метелі, що сиділи поряд з Арті, на обличчі була широчена усмішка. Після закінчення битви з гоблінами вони вирішили трохи відпочити. Це була перша битва, яку облюбували учасники великого валун.
- І що ж я зробив для тебе...
Від слів Метелі Арті відчув себе винним, а тому гірко зітхнув.
Насправді, він мав досить змішані почуття. Невже він дійсно був тим самим чоловіком, який виріс пліч-о-пліч з Метелью? Якщо так, то чому Арті нічого не пам’ятав про минулі 12 років?
- Ти втомився, Арті? Можеш використати мої коліна як подушки. Чому б тобі не поспати?
– ... Ні.
Арти втупився у ангельські-добре обличчя Метелі. Він почувався незручно перед нею, а тому перевернув погляд до неба. Світло заходу сонця повільно розтінулося по небосводу.
Їм не можна було марнувати часу.
- Моя рана вже в порядку. Давай будемо вставати. Незабаром настане ніч, і тут буде дуже холодно й темно.
- І що ж нам робити?
Два герої були ще замолоді і слабкі. Було надто ризиковано проводити ніч у лісі просто неба. Хоч би як там було, вони теж не могли повернутися до села.
Який же був найкращий варіант для цієї ситуації?
Гітро усміхнувшись, Арті дав відповідь:
- Ми можемо піти в підземелля.
– ... Що? - Перепитала Метель.
Вперше з моменту свого реставрації Арті сказав щось, гідне справжнього героя.
- Я кажу, що нам потрібно зачистити підземелля!
Підземелля — це страшні місця, наповнені монстрами та пастками. Однак під кінець підземної подорожі завжди мали сподіватися доброї нагороди. Ось чому авантюристів так манили підземелля. Дехто називав їх підземелля дарами богів, тоді як інші порівнювали їх з диявольським творінням. Декотрі навіть висували теорію, що підземелля є забавою, створена Королем демонів.
- Я вважаю, що підземелля — це багатий причіп.
- Арти приголомшливий!
Знайти умовну нагороду в підземеллі було надзвичайно важко.
Бували випадки, коли хтось зміг пройти всі пастки але, діставшись до останнього залу, дізнався, що скарб було заховано в одній з пасток, які він вже пройшов. Бували навіть такі ситуації, коли якийсь хоробрий авантюрист вбивав останнього боса, після чого з'ясовувалось, що останній бос і був скарбом. Також дуже поширеними були підземелля, в яких останній бос зовсім не був останнім босом. А бувало, що під час битви з цим монстром, на авантюриста обрушувалося незліченну кількість проклять і отруїв отрути, які він сам ставав останнім босом. Цей світ був просто переповнений такими історіями!
З огляду на все це стало зрозуміло, що природа богів, які створили їх, зовсім не відрізняється від природи короля демонів. Чи це були дві сторони тієї самої медалі?
Однак Арті мав здатність шанувати всього Того. Він міг розпізнати, де брехня, а де правда. Ніщо не могло обманути очей Арті. Завдяки такій здатності він міг побачити всі сховані підземелля та скарби, які в них були!
« Звичайно, у моєму попередньому житті я використовував цю дивовижну здатність виключно для блага короля демонів...»
Одна лише думка про цей факт змусила Арті скрипнути зубами. Якби він міг взяти хоча б 20 відсотків усього, що відшукував у незліченній кількості проходних підземель, то йому вистачило б коштів для забезпечення тридцять поколінь своїх нащадків!
- Цього разу все буде по-іншому. Чудово. Я працюватиму ще наполегливіше і врешті-решт зможу насолодитися мирним життям на молочній фермі.
- Я не зовсім розумію, про що ти говориш, але давай трудніше працювати вдвох!
Арті знав про підземелля поблизу села, де народився герой. Якщо бути точним, в лісі поблизу села стояло рівно одне підземелля. Пам’ятати про це не було легко, оскільки інші особливості села просто не існували.
Арті думав про візит цього підземелля з самого початку їх втечі, а тому весь цей час вони дотримувалися певного курсу.
Все йшло так, як і планувалося, і підземелля не змусило себе чекати.
– ... Це тут?
– Да.
Коли Метель побачила вхід у підземелля, на її обличчі з'явився якийсь дивний вираз.
- А ми точно повинні йти в таке дивне місце? Хіба це не гроб?
- Всі входи до підземелля виглядають приблизно однаково. Мабуть, їхні творці вирішили не ламати собі голови і уклали дружню угоду.
Окрім гробниць, було зібрано тисячі дерев і природні озера в печерах та зруйновані будинки всередині міста. Такі місця були очевидними і дуже підозрілими, але як не дивно, ніхто не вивчав їх доти, доки герой або Арті не відкривав їх. Він завжди задавався питанням з чим це пов'язано. Але це не було в принципі.
- Я не хочу туди заходити... Мій тато казав, що ми не повинні турбувати померлих.
- Так, твій батько добре потрудився над твоєю освітою.
До цих пір Метель смиренно слідувала всьому, що говорив Арті. Це був перший раз, коли вона не згідна діяти так, як він запропонував. Але в минулому вона так і не відвідала цього підземного підземелля.
Після того як Метель обрали героя, його відразу ж повезли до палацу. Можливо, вона завжди ненавиділа могили, але це вже не мало значення. Тепер було важливо лише одне. Вона була в підземеллї.
Ось чому Арті суворо тоном сказав:
- Якщо ми не підемо в нього, нас заберуть у палац.
- Несмачна їжа мені подобається ще менше! А ще я не хочу залишатися на холоді. У-у... У-у...
- Так що, ти йдеш?
– ... Да.
Сонце вже майже зайшло, а отже повітря ставало все холодніше і холодніше. У них не було часу, щоб сісти і придумати інший план.
Метель виглядала так, ніби ось-ось повинна була розплакатися, але пішла за Арті. У неї не було іншого вибору, крім як увійти в це підземелля.
– А-а?
Однак, опинившись всередині, Метель здивовано зазирнулася по боках.
- Це не могила?
Метель очікувала побачити труну з мертвим тілом всередині, холодні сірі стіни, кажанів і довгі павутини. Однак вони побачили просту квадратну кімнату з коричневою землею під ногами.
Окинувшись, Метель побачила, що позаду неї сходинки висічені прямо в землі. Дівчина була впевнена, що спускалася з кам'яних сходинок, але з якихось незрозумілих причин вони щойно перетворилися на земляні!
- Арті, Арти! - Закричала Метель, схопивши його за рукав.
Арті, чекаючи подібної реакції, посміхнувся.
- Підземелля всі такі. Ну як тобі тут? Не холодно?
- Ні, мені зовсім не холодно... А-а? Чому?
Він зрозумів, що температура навколишнього середовища дещо заплуталась.
- Підземель — це щось на зразок відокремлених вимірів. Ти повинна сприймати їх як простір, відокремлений від зовнішнього світу, коротко пояснив Арті.
- Що таке відокремлений вимір?
- Вперше засідання відмінного виміру з'явилося 728 року в континентальному календарі. Демон на ім'я "Нанарай Бодра" провів експеримент, при якому щільна мана в обмеженому просторі була пропущена за максимально дозволену кількість...
- Ой, почекай-чекай! - Замахавши руками, вигукнула Метель. Така реакція також була очікувана, а тому Арті ввічливо посміхнувся і запитав:
- Що саме з цього ти не зрозуміла?
- Все... Спочатку поясни, що таке континентальний календар.
- Чудово. Тоді давай відкладемо це на деякий час.
Арті відмовився дати пояснення. Він сам був винен у тому, що почав розповідати такі складні речі безглуздому героєві, який не міг опанувати навіть ази магії.
- Просто знай, що існують підземелля, які займають певний простір.
– Да. Все зрозуміло!
Якщо Арті вияснить простішу мову, вона не буде просити пояснень!
- А зараз ми спатимемо. Оскільки ми знаходимося біля входу в підземелля, монстри сюди не прийдуть. Крім того, ніхто не зможе знайти це підземелля і увійти в нього. Ми можемо розслабитися і поспати.
– Да. Чудово.
Хоча Арті так сказав, він все одно вирішив приготуватися до всіх можливих несподіванок. Він розташував кілька ниток мани над входом у підземелля, над драбиною і дверима, розташованої по інший бік залу. Це дозволить йому заздалегідь виявити зовнішню загрозу і дасть деякий час на підготовку. Щось подібне було невиконаним завданням для звичайного героя 2-го рівня, але Арті це вдалося.
Тим часом Метель із яскравими очима спостерігала за його роботою.
- Арті просто невірний. Немає нічого, чого б ти не знав. Ти відмінно справляєшся з усім, крім фізичних вправ. Ти добрий... Крім того, ти герой!
- Ти теж герой.
– Я... Мені подобається бути героєм, але насправді я ніколи не задумувалася над тим, щоб стати ним.
Зрештою Арті пригадав слова, які він промовив до Метельї. Вона сказала, що є щось, чого вона хоче куди більше, ніж стати героєм.
Вона щодня грала в героїв. Арті знав, що їй подобається бути героєм. Що вона мала на увазі, коли сказала, що хоче когось іншого?
Якийсь час подумавши над цим, Арті повернувся до Метелі і з тривогою в голосі запитав:
- Може, замість героя ти хотіла стати Королем демонів?
- Ні за що!
- Краще Королем демонів, ніж одним із чотирьох Небесних царів. Повір мені, воно того не варто.
- Нічого такого я не хочу! - Почервонівши від гніву обличчям вигукнула Метель. До деякої міри ця "ярість" допомогла їй переробити страх, який вона відчувала перед підземеллям.
Арті посміхнувся і акуратно похлопав її по голові:
- Я знаю, дурню. Що б ти не хотіла, тримай це в найприємнішому кутку свого серця. Коли Король Демони помре, ти будеш вільна.
- Вільна...?
Герой існував тільки тому, що був Король Демони. Коли Король Демонів зникне, клас героя також зникне і людина матиме можливість вибрати новий клас.
- Рано чи пізно цей день обов'язково прийде, а тому ти повинна захищати свою мрію. Не забувай про це. А я постараюся тобі допомогти.
- Мрія... Ти дійсно думаєш, що я зможу здійснити свою мрію?
- Звичайно.
Арті не знав, про що вона мріяла. Але коли все закінчиться, Метелі обов'язково зможуть втілити її в життя.
Таким чином Арті енергійно кивнув головою, а обличчя Метелі стало помітним.
- Чудово. З цього моменту я намагатимусь ще сильніше! Я зроблю все, що знадобиться!
– Да. У будь-якому випадку, нам пора спати.
- Так! Добраніч, Арті!
- Тобі теж.
Йому вдалося мотивувати героя.
Тепер вона буде активним учасником руху вперед!
Арти задовільно посміхнувся. Він зміг зламати небажання Метелі, і його план просунувся ще на півшага.
Вираз обличчя Арті був як той фермер, який чекав свого врожаю.
Правда, якби він знав про що мріяла Метель, то не мав би такого доситьго обличчя. Проте Арті завжди був найнижчим серед чотирьох Небесних Царів, тому він не зосередився на думках інших.
Таким чином, у свою першу ніч герої спокійно поснули біля входу в підземелля.