Через кілька хвилин ми з Трінатським добралися до задньої частини бару, де він вискочив у провулок. Звідти він попрямував прямо до випадкової бочки, без сумніву забутої в безумії евакуації. Мохнатий виродок начисто зрізав кришку, об'єднавши воду, яка зберігалася всередині, перш ніж плюхнутися в рідину повністю занурившись у неї. Бульбашки піднімалися з води протягом декількох секунд...
- ПВАААAa!
Поки 13-й, зітхнувши з полегшенням, не викинув із води, покритий майже комутичними підпалинами, вдячно пихтя і лежачи спиною на воді. Він дозволив собі на мить розслабитися, без сумніву, радіючи поверненню у свою природну потугу.
- Молодець, свиня. (цита з х/ф "Бейб: четвероногий малюк")
- Ха... БРБЛ!?
Я змусив його пожаліти про його рішення, схопивши його за плечі і зануривши під воду, тримаючи його голову так далеко від кисню, як тільки міг.
-Молодець, - похмуро проричав я.
Ти взагалі бачив цей фільм?
Я напів-байдудно потиснув плечима, намагаючись утримати голову видри під водою. Чорт забирай, він був сильний для такого маленького засранця! - Не зовсім, але головне-це тон.
- Справедливе зауваження, - погодився Саундбайт.
Моя боротьба з 13-м продовжувалася кілька хороших хвилин, з використанням видрой всіх трюків і тактик, які він міг придумати, щоб спробувати вибратися. На жаль, цей комбінезон дав мені саме таку опору для рук, якої я потребував, щоб тримати його під водою. На якусь мить я серйозно злякався, коли видра уперлася руками в бочку і почала рикати, явно намагаючись її розкрити. Швидко поєднуючи, я перемістив ліву руку так, щоб вона стиснула його за горло, а правим кулаком кілька разів вдарив його потилицею і випустила ще декілька самоцвітів кисню.
Тим не менш, дерево було на межі того, щоб зламатися, коли, нарешті, його удари почали втрачати свою силу, стаючи все слабші і слабкіше, поки повністю не припинились.
Я дозволив собі зітхнув з полегшенням, коли видра пом’якшала в моїх руках, перш ніж поринути у роздуми. Я тримав цього маленького пухнастого виродка саме там, де хотів. Я можу покінчити з цим прямо тут, просто зараз, і ніхто нічого не дізнається. Чорт, навіть якщо хтось і дізнається, хіба вони зможуть звинуватити мене? 13-й намагався вбити мене! Крім того, він був лише видрой. Це буде не так вже погано, вірно?
... Правда?
...
- А, до біса це, - проричав я, виймаючи голову 13 з води і струшуючи його небагато.
Ассасин тут же смикнувся і захлебнувся, випившись зі статури води, перш ніж полегшено зітхнувши. Він спробував зробити ще один вдих ...!
БЭМ-БЕм-БАМБЕМ!
І я відповів йому тим, що кілька разів вдарив його черепом про край бочки з усією силою, на яку був здатний. На той час, як я закінчив, 13-й невнято застонув, його сонце захисні окуляри тріснули, і досить масивна димляча шишка виросла з точки удару.
Гей, я хоч і милосердний, але аж ніяк не дурень.
Я дозволив собі трохи розслабитися...
- На ШАЩІ ЧА... АРГХ!
До тих пір, поки Саундбайт раптово не закричав від жаху, його попередження обірвалося так само швидко, як його вага зник з мого плеча.
- Саундбайт!- закричав я, поспішно розвертаючись.
Там знову стояла Міс Фрайдей у всій своїй лютій, хоча і розтріпаною фарбою. Її пера були з'їдені, на зморшальній шкірі виднілися кілька синців, а окуляри безумовно тріснули, але в решті вона була в порядку. У достатнім порядку, щоб їй вдалося підкрастися до мене і вихопити Саундбайта з мого плечей, за винятком того, що на цей раз вона не тримала його в своїх кігтях. Цього разу він опинився у неї в дзьобі.
І судячи з лютої блиску в її окулярах, вона ні за що не віддасть його.
Важко дихаючи, я повільно просувався до стерв’ятника і встромлював руки у не загрозливий спосіб. - Добре, добре, - нервово прошепотів я. - У тебе є Саундбайт, у вас є перевага, давай не будемо гарячитися.
- "ЕК!-!"збив Саундбайт, коли дзьоб Фрайдей раптово напружився.
Я прибрав ногу і підняв руки на знак капітуляції. - У тебе не просто перевага, ти тримаєш мене за яйця! Просто... Просто чого ти хочеш, а? Чого ти хочеш?
Фрайдей схилила голову набік, роблячи вигляд, що про щось замислилася. Нарешті, вона підняла дзьоб вгору в усмішку. -Я вже говорила раніше... Я хочу, щоб ти...
Аж ось вона ще сильніше напружила дзьоб, і раптом пролунав оглушливий тріск! Яскраво вирвано назовні і супроводжуваний нестерпним візгом від Саундбайта.
- Страшно.
І після цих слів м'язи її щелепи напружувалися, коли вона приготувалася серйозно розкусити його.
- САУНДБАЙТ!- крикнув я, смикаючись від пташиної загрози.
Відповідь "Саундбайта" на все це ...
- ЙЕЄА АРГХ!
Став крик, такий гучний який раніше я ніколи не чув.
Цей звук проколов мене, наче постріл у серце.
У випадку з Фрайдеєм порівняння було набагато буквальнішим. Без попередження дзьоб Фрайдей раптово тріснув, і з-під осколків кератина проковтнулася кров. І це було далеко не все. Все тіло Фрайдей відреагувало, кожен її м'язи і суглоб напружилися, коли вона застигла, тремтячи в тому, що припускаю було агонією, її ноги підгорнулися під нею і, якщо мої очі не обманули мене, навіть деякі з його пір'я випали. Саундбайт був відлучений геть від тіла стерв’ятника, коли його супроводжує кров.
- САУНДБАЙТ! - Викрикнув я, дивлячись, як він відлітає. Я кинув короткий погляд на Фрайдей, судячи за тим як вона лежала на спині з кривавою пикою, що міхура з її дзьоба, то я б сказав,що його нарешті вирубило.
Задоволений перемогою, я кинувся туди, куди занесло Саундбайта. На щастя, коли я знайшов його, він якраз висовував голову з мішка з білим порошком, в який йому пощастило впасти; судячи по текстурі, це була мука. Він важко хрипів через те що зробив кілька великих ковтків цього порошку, але, якщо не вважати неприємної тріщини в панцирі, він здавався неушкодженим.
- Суундбайт! З тобою все гаразд?
Саундбай закаштувався і закричав на секунду, намагаючись струшувати з себе порошок, але все ж кивнув.
- О, слава Богу, - з полегшенням видихнув я. Це було небезпечно близько. - Але що це було, чорт візьми? Саундбайт закричав ще до того, як вона відреагувала, голосніше, ніж я коли-небудь чув. А сьогодні вранці він тренувався в наспівуванні. Гудел так низько, що сам повітря вібріро!.
- Це був ти, чи не так? -То дзижчання, в якому ти тренувався, ти шукав частоту, яка впливає на матерію! Як якщо ... як якщо тільки правильний шум може розбити скло, лише ти зміг змусили це працювати на чомусь, що не було вікном! Я ... Якщо гадати, скажу тобі, що ти розколов всі кістки в тілі Фрайдей, коли вдарив її чистим шумом, вірно?
Саундбайт прийняв горделею позу і з ентузіазмом кивнув ... перед тим, як моргнути і в замішанні подивитися вниз.
Я відмахнулася від його виразу обличчя на користь насолоди від явної крутизни, яку я щойно побачив. - Саундбайт, це ... Це було неймовірно! Інноваційно, потужно, корисно ... Я не можу собі уявити, скільки бар'єрів можна зруйнувати простим зарядом...
Я замовк, коли мене загорнула ідея, після якої до мене повернулася усмішка. - Мені здається, я тільки що придумав назву для цієї техніки. Скажіть мені, як тобі подобається "Гастро-Взрів"?
Вираз обличчя Саундбайта відразу змінився захопленим, він посміхнувся... і видїв здавенний, хрипкий звук, який перетворився на ніщо.
Я заморгал. -Ем... Саундбайт?
Саундбайт знову спробував заговорити і видав ще один хрипкий звук. Він спробував знову і знов, але все що виходило - це той же іржавий хріп.
Я відчув, як кров відхнула від мого обличчя, коли я зрозумів, що, чорт візьми, відбувається, хоча я дуже сподівався що помиляюся. - Саундбайт... - Повільно почав я. -Будь ласка, скажи мені, що ти можеш сказати хоч щось!
Суундбайт хрипів і трещав, як зламана скриплива іграшка, на його обличчі явно вгадувалася паніка.
Я глянув на мішок з мукою, в який приземлився Саундбайт. Мабуть, вона потрапила йому в рот, у горло. Чорт, навіть з бою з Невзучими ми не вийшли неушкодженими!
- Саундбайт, нам все ще потрібно щоб ти посилив голос Віві, щоб вона змогла зупинити повстання! - Будь ласка, заради всього святого, скажи мені, що ти ще можеш щось зробити!
Саундбайт ще якийсь час відчайдушно хрипів, потім кинув на мене вибачення погляд і похитав головою.
Я з нестерпним стоном опустив голову. - Так, просто відмінно, чи не так? Ргх...
Я знову вкинув голову до неба. - Тобі це подобається, правда? Дозволь мені повторити ще раз: якщо я виживу, мені краще отримати якусь біса хорошу компенсацію, ПОТОМУ ЩО ТИ, БЛ* **, ДОЛИЖЕН МНЕ!
Я пощадив троля , який привів мене сюди і, без сумніву, сміявся наді мною прямо зараз, не думаючи більше ні про нього, ані про що інше, і почав свій забіг; без Саундбайта, війна не зупиниться, поки не почне линути дощ...
- Саундбайт, в якому боці площа?
Улица кинула на мене недовірливий погляд.
- Якщо ми не можемо посилити голос Віві, то це повстання не припиниться до тих пір, поки небо не розколиться, а це відбудеться після того, як загине багато людей в Віти. Якщо ми не зможемо зупинити це, то можемо хоча б скоротити кількість жертв. А тепер скажи, в який бік бігти?
Саундбайт, очевидно, зморщився від власної неспроможності говорити і вказав напрямок своїми очними стеблами. Наступного разу я вже втік, намагаючись справитися з болем у ногах. Я стиснув зуби, згадавши бійку Намі з Даблфінгер.
- Цей біль... Ніщо в порівнянні з тим, що переживає вона - пробурмотів я собі під ніс і пробираючись вулицями. Через кілька хвилин я звернув у провулок, де побачив бажані речі.
- Намі!
Навігатор повернулася, щоб подивитися на мене, але її наступна реакція була зовсім не такою, як я очікував: її обличчя прийняло похмурий вираз, і приготувала свій Кліма Такт до атаки.
- Поче... Це я, Намі! - сказав я вкидаючи руки на знак капитуляції.
- Хто другий найбільший мандрівник у світі?
- Хм... О, точно! Це Пандаман, який займає друге місце нижче за Гол Д. Роджера!- швидко відповів я.
- Неправильна відповідь! Пандамана не існує, - проричала вона в мене обстрижемо своєї палиці.
- Це брехня! Пандаман реален, як і великий Рок! - вистрілив я у відповідь.
Поза Намі розслабилася. А ось її обличчя-ні.
- Що, чорт візьми, сталося з планом зупинити армію бунтівників ще до того, як вони дістануться сюди?
- Смертоносна видра з двома озброєними мушлями і стерв'ятником, збройний великимкаліберними кулеметами, вкрали мою балакучу слимаку, а потім намагалися вбити мене, коли я зістрибнув із будівлі, щоб сказати їх!- проричав я у відповідь, вказуючи на своє забинтоване плече. Я дозволив трохи задуматися над цими словами, перш ніж моє обличчя розслабилося. - Що, чорт візьми, стало моє життя?
Ми вдихаємо повітря і похитала головою. - Божевілля і божевілля, Кросс, безумство та замішання, потім вона злегка усміхнулася, зтиснувши моє неушкоджене плече. -І все ж, принаймні, тобі вдалося добре справитись.
- У певному розумінні слово "добре", - похмуро відповів я. Вирішивши змінити тему, я помітив, що Намі була в набагато кращій формі, ніж я очікував. Так, у неї було кілька подряпин і дрібних проколів там і сям, але, принаймні, в неї не було дірки в нозі, так що це безперечно щось. - Похоже, ти теж непогано справилася?
Ми посміхнулися на знак згоди і тхнула свій Кліма-Такт в землю, перш ніж показати V-подібний жест долонею. -Ага! Можливо, це була вбивця і вбивця, але вона не може вразити того, кого ніхто не бачить! Я просто продовжувала підкрадатися і перетворювати її в громовідвод, поки все, що вона могла робити, це дергаться! - Потім вона здригнулася і луснула долонею по синці, який вже почав з'являтися на її животі. - Звичайно, вона примудрилася кілька разів впасти на мене і влаштувати мені пекло своїми химерними руками, але так, виявляється, що використання громобійного загравання-діяльно хороша тактика.
- Так, але тільки до тих пір, поки не зустрінеш на своєму шляху когось, хто з'їв диявольський Фрукт, який робить його несприйнятливим до блискавиць, - посміхнувся я.
Після того як Намі перетравлювала почуте, у неї з’явилася багатозначна пауза. - ... Мені доведеться битися з кимось подібним?
Я запитав себе, як це сталося з Саундбайтом. Вона розгубилася, а потім до неї дійшло.
- Справді, дурне питання, - простонала вона.
- Серйозно, припускається що ти найрозумніша, - продовжив я, перш ніж зробити паузу і зробити уточнення. - Принаймні, до тих пір, поки мова не заходить про великі гроші.
КлОНК!
- Гаразд, визнаю, я це заслужив, - простоал я, масуючи гусине яйце, яке тепер росло з моєї голови. Саундбайт погодився, трясшись у беззвучному сміхі.
Намі відкрила рот, щоб щось сказати, але зупинилася, пойнявши щось, і кинула на завитку напіввипитувальний-панічний погляд. - Кросс... - Повільно почала вона. - Чому твоя більшеротна слимака не сміється в всю, як вона завжди робить, коли я тебе б'ю?
Саундбайт і я застигли з ураженими виразами обличчя, перш ніж я збентежено посміхнувся. - Хм... він втратив голос, коли ми перемогли Невезу... ЕРК!
- ТИ хочеш СКАЗАТИ, ЩО НАШ КОЗИРНИЙ ТУЗ ТЕПЕР БЕСПОЛЕСЕН?
- Не розумію... Не розумію... - вдалося з хрипом вичавити мені.
- Тск... Принаймні, деякі речі залишаються незмінними в цьому божевільному світі.
Ми з Намі подивилися на джерело напруженого, але знайомого голосу і відразу ж відпрягали. Людина, яка стояла перед нами була схожа на Зоро, якби фехтовщика пропустили через м'ясорубку промислового розміру.
- Срань господиня, мужик, як ти ще живий, чорт візьми!?- запитав я, кидаючись до нього і підтримуючи його за руку. - Клянуся Богом, я бачив нарізану грузню грудинку більш цілую, ніж ти! Нами, йди і допоможи мені, проклятье!
- Эм... Ти впевнений, що у нього немає ніяких хвороб, які передаються через кров, а?
- ПРОСТО ПОТОРОПИТ І ЗАПІШІ ЦЕ НА Єго СЧИТЬ, ЖІНКА!
- Гаразд, добре, - проворчала Намі, приєднуючись до мене.
Зоро кинув у мою сторону невирішений погляд. - Ей, мені не потрібна ваша ...
- Якщо ці рани не вирубать тебе, то я можу гарантувати, що це зробить Чопер - різко відповів я. -Ти хочеш, щоб він знову зробив укол хорошою дозою наркотиків, а? Хочеш?
Зоро відразу ж прийняв панічний вираз обличчя і сильно здригнувся. -Так багато квітів, і не по одному з них неможливо потрапити ... Гаразд, просто поквапся і залатай мене.
- Хех, - хіхікнув я, поки ми з Намі допомагали витягнути Зоро із перевулку. -Так, так я і думав.
-o-