Розділ 25. Частина 1
Лепестки прилипили до моїх волосин і підолу.
Я тихенько розсміялася від приємного аромату квітів.
Потім дідусь прошепотів.
"Прекрати".
Синє світло почало повільно зникати.
Я не знав, що це було, тому просто кліпнула.
« Це нормально?»
«Звичайно».
« Ось це так.
Я просто стояла на місці, і було дивно, що все було скінчено, хоча в Суджонгу був тільки маленький синій вогник.
"Нарешті магія - це чудово."
Думаючи так, я повернулася в діда.
"Може, програємо один раз?"
Почувши слова дідуся, Суджонгу знову почав випромінювати синій колір.
Потім кришталева куля стала напівпрозорою і почала відтворювати в ній декорації та звуки.
Там була я.
Стою під квітковою аркою і розгублена. А коли підвів вітер, я схопила пелюстки і усміхнулася.
Я була приголомшена і втратила будь - які слова.
Але моє обличчя почервоніло.
« Це зовсім інше відчуття, ніж дивитися у дзеркало».
Я так рухалася і так сміялася?
Я була збентежена, але інші люди захоплювалися мною.
Особливо захопленою була реакція Ейсіса.
« Цей Суджонгу вміє копіювати? О ні, ти можеш дати такий мені? Я теж хочу такий!»
Очі мого брата заблудлі, і дідусь фиркнув у відповідь.
« Ейссіс щодня бачить Айшу. Я спеціально приїхав заради Айші, і я хочу бачити Айшу".
"Але!"
Ссора продовжувалася.
Таке рідко можна було побачити прямо посеред Імператорського палацу.
Мені було соромно за те, що вони сварилися, тому я почерпнула.
Ще більш боляче було те, що я стала суб'єктом конфлікту.
Але потім Біон розинув рот.
« Це дуже гарне видовище».
(Сміх)
Я була спантеличена і повернулася до нього.
Він подивився прямо на мене і сказав.
Його червоне волосся і контрастуючі блакитні очі залишили мене без слів.
"Тому що ви всі дуже близькі один одному".
« Це так?»
« Так. Особливо, оскільки у мене немає братів чи сестер, я заздрю відносини між принцесою та Ейсісом".
Мені здалося, що Біон був єдиним наступником герцога Бельмора.
Вислухавши його, я по-новому подивилася на свою родину.
Все сперечаються, але це можливо тому що вони досить близькі.
Раптом моя усмішка поширилась на обличчя.
«... Зрозуміло».
Я теж раділа, що можу побути зі своєю сім’єю.
Свято весни продовжувалося.
Минуло кілька років відтоді, як ми підписали мирну угоду між імперіями, так що зараз можна дозволити собі і відпочити.
З бігом часу настав найважливіший момент фестивальної вистави.
У той день я одягала білу сукню.
Коли я увійшла до палацу мого брата Ейсіса, палац був мало не прикрашений.
Здавалося, він був не гостем.
"Айша, ти тут?!"
Як тільки мій брат побачив мене, він побіг до мене з невимовною радістю.
На ньому був білий одяг і вбрання, яке розшивали золотою ниткою. На талії він носив меч.
Спочатку мій брат був дуже милим, але дивлячись на нього в такому одязі, він виглядав навіть краще.
Біля нього був Біон, також одягнений в біле.
Під час вистави я подружилася з Біоном.
Хоча він був трохи різким, але не належав до тих людей, які завдають болю іншим.
Навпаки, він уважно слухав мене і я зрозуміла, чому мій брат був близьким другом Біона.
Я теж привіталася з ним, а потім запитав свого брата Ейсіса.
"Що ти робив?"
Потім брат показав на портрет в одній частині кімнати.
Там була гарна краса з зеленим волоссям і зелені очі.
Я знала героя цього портрету.
Мати мого брата Ейсіса.
Померла імператриця Феттіда.
Я нічого не могла сказати.
Ейсіс дивився на портрет розпливаючись очима.
"Я думав, що було б, якби моя мама була жива".
"Але це все дурниці."
Коли він сказав, то пожав плечима і засміявся.
«... Ходімо, будь ласка.
Потім він подивився на мене теплими очима.
« У мене є Іріс, і ти — перш за все. Я досить щасливий".
Коли я його сказала, то відчула у своєму серці велике хвилювання.