Глава 24. Частина 2
"Привіт, принце Ейсіс".
Перед тим як привітати мене, мої дідусь і бабуся ввічливо вітали мого брата Ейсіса.
Потім дідусь і бабуся, побачивши мене, посміхнулися.
"Ой, як ти?"
« Я так давно тебе не бачила»
Мій дідусь не переставав дивитися на мене.
Він підняла мене на руки.
Ейсіс і Біон були вражені раптовою поведінкою дідуся.
Але я просто засміялася, тому що це було весело.
Я думала, наскільки це чудово, коли дідусь підводив мене попри погляди.
« Айша стала більшою».
Бабуся подивилася на мене зі щасливим обличчям і сказала.
Сьогодні на мені була сукня кольору незабутні з шарами оборок. Волосся було заплетене, а потім скручено і прикрашено ювелірними шпильками.
Я додала до слів бабусі.
« Я вже дуже висока. Цього досить!»
« Гаразд. Ладно».
У цей час я раптом подумала, що маю представити іншу людину.
"Ви привіталися з моїм братом Ейсісом, тоді ..."
Я вказала на Біона.
« Це Біон Бельмор. Він дружить з Ейсісом".
Біон просто чекав, коли його доставлять.
« ДЛЯ мене велика честь зустрітися з вами. Маркис Люссель. Маркиза".
Його вітання були дуже ввічливими.
Дідусь відповів з серйозною особою.
« Ти з Бельмора. Радий зустрічі."
« У столиці було чути про репутацію Люсел. Я дуже радий бачити того, кого завжди хотів побачити".
« Яка в мене репутація? »
« Звичайно, це великі лицарі і доблесті».
Вперше в очах Біона загорілося щось схоже на бойовий дух.
Потім виявилося, що Біон був у тому ж лицарському званні, як і мій брат.
Тільки тоді дідусь подивився на Біона прямо.
Потім він повільно подивився на нього, наче перевіряв.
Невідомо, чим закінчилися його пошуки. Дід відкрив рот.
"Незважаючи на те, що ти молодий, у тебе дуже хороший баланс".
« Це велика честь»
Рицарі мого діда були відомі тим, що володіли більшою силою, ніж будь-які інші лицарі, тому що вони захищали кордон.
Звичайно, не кажучи вже про силу діда, який пройшов незліченну кількість бійок.
Біон, здавалося, просто захоплювався моїм дідусем як майстром меча.
Я подумала, чи не маю часу піти на хвилинку.
Але мій дідусь сказав мені незабаром.
"Айша".
(Сміх)
« Хочеш побачити Імператорський палац? »
Я на мить розгубилася зі слів діда.
« Ми візьмемо Біона з собою".
Через деякий час я зрозуміла наміри дідуся.
Дідусь, схоже, теж добре ставився до Біону. Ось чому він зробив цю пропозицію.
Було б менш обтяжливо розмовляти у тихому місці, а не в людному.
Добре, що я можу побути з дідусем та бабусею і проведу мені екскурсію по Імператорському палаці.
Біон негайно кивнув. Здавалося, він дійсно дуже дорожив мого діда.
"Добре!"
Я посміхнулась, тримаючись за руки з дідусем і бабусею.
Мати відпустила нас.
« Вибачте, але я не можу керувати цим місцем. Веселіться."
« Так! Я вернусь. Мама!"
Так ми вийшли з саду, де проходила чаєпіття.
Під час весняного фестивалю в Імператорський палац приїжджає багато відвідувачів, тому його зовнішній вигляд був дуже ніжним і красивим, куди б ви не поглянули.
Коли я побачила плани своєї матері, то багато чого навчилася. Тому охоче пояснила групі, що це було і чому.
Дідусь і бабуся усміхалися.
Було приємно бачити, як я метаюсь тут і там.
Дід подивився на мене і витягнув з кишені дивний предмет.
"Айша, ти знаєш, що це?"
Я схилила голову.
Це було схоже на кришталеву кулю. Воно було розміром майже з мою руку, і мерехтів синім світлом.
« Що це?»
"Це Суджонгу".
"Суджонг?"
« Я чув, що це нова розробка чарівників. Кажуть, що за його допомогою можна змалювати декорації і звук доти, доки магічний камінь цього кришталевого кулька не виноситься. Це так яскраво, ніби ти бачиш це на власні очі, незрівнянно з картинами художників."
Можна зберегти пейзажі і звуки?
Я була вражена.
Я не могла повірити, що ці камені можуть замінити те, чим займалися художники.
« Могу я спробувати?»
Я дивилася, як це працює. Я ще не знала, як ним користуватися.
« Ось, встань під кольоровою аркою Ельмір».
Квіткова арка Ельмір?
Я була спантеличена, але встала під нею.
Арка трохи вище мого зросту була сумішшю квітів Ельміра.
Поки я дивлюся на мого дідуся, мій дід почав возитися з Суджонгу.
Після деяких маніпуляцій кришталева куля почала трохи світитися синім.
З арки випадали пелюстки.
Не задумуючись, я підняла руку і схопила літаючі блідо-розові пелюстки.