Глава 13. Частина 1
(Сміх)
Він тупо відкрив рот.
« Ти покликала мене? »
Він витріщився на мене, ніби не міг в це повірити. Він був так схвильований, що, здавалося, забув, як говорити.
Я думала, що він буде щасливий, але не знала, як заплатити.
Якого біса, Ейсіс ...
Я трохи засмутилася.
"... гурак"
Що це таке: плакати, тому що тобі сподобалося, як я вимовила твоє ім'я?
Ігра іноді буває таким дурним.
Він приходить до мене щодня. І незважаючи на те, що він завжди такий холодний і неупереджений до інших, зі мною все інакше.
Чому ти любиш мене за просто так?
Я тепер буду змушена пустити його у своє серце?
"Я теж дурна".
Ладно. Я і він, ми обидва дурні.
"Айша, Айша"! « Ти назвала мене Ейсіс! »
Мені стає ніяково.
Ейсіс був схвильований і навіть забув про феєрверки.
« Скажи це знову. Ейсіс. Давай же!»
Сім’я, яка почула нашу метушню, прийшла на терасу.
« Що таке? Ейсіс?» - стривожено запитала імператриця.
Ейсіс махав їй рукою.
« Ірисе! Батьку! Отже, Айша, Айша ...!"
« Що сталося з Айшею? Заспокойся і скажи".
Імператриця була вражена і підійшла до мене впритул.
Як і раніше, я уважно подивилася в обличчя матері.
Вона настільки відрізняється від того, що була в моєму попередньому житті.
Вона завжди обкутала мене любов’ю.
Мені пригадався образ, як мене тримають на руках і співають колискову.
Спогади про минуле знову перекрилися спогадами у теплих тонах.
Я можу говорити.
Тепер я можу говорити.
Більше нічого не стримувало мене.
Я зітхнула.
У мене вже було 4 зуби.
Цього достатньо.
Я відкрила рот.
« Маая»
Було нерозумно вимовляти слово "маma" правильно з першого разу, тому що я ще не повинна вміти таке.
Але незабаром стане краще.
З цього моменту я можу говорити.
Як тільки мама почула мене, вона замерла на місці.
Все. Моя нерозбірлива вимова стала дуже корисною.
Я побачила сльози на очах своєї матері.
« Ах, Айша... ... -»
Мати зачинила рота і заплакала.
На її обличчі змішалося відчуття полегшення і щастя.
Ейсіс широко посміхнувся.
Поруч з ним промайнув імператор і підійшов до мене.
"А я?"
Він був схожий на дитину.
« Помовь і зі мною теж".
Я відкрила рот.
"Папа".
У цей момент очі мого батька забили.
Мій батько підняв мене на руки.
« Так, я твій батько. Моя донька".
Укріплених обіймах я відчувала, що не маю чого боятися.
« Моя сім'я»
На руках батька я заплющила очі.
Хоча я заплющила очі, вже не було темно.
Це тому, що феєрверки світили все навколо.
« Моя сім’я... ..."
Моє серце відтяло.
Це було дуже тепло.
Пішли сльози, я не витримала.
Я думала, що кошмар, який мене турбувало, більше не повернеться.
Полум'я красиво спалахнуло, потім погало.
***