Глава 12. Частина 2
Скільки часу пройшло, було невідомо.
Невдовзі вона втратила свою віру.
Ейсіс підскочив, як ніби він чогось довго чекав і дочекався.
« Ходімо, подивимося феєрверки!»
Імператриця розсміялася від такої невинної сцени.
Ейсіс відвів мене на терасу, сказавши, що покаже мені феєрверки з найбільш зручного місця.
По дорозі він пояснив мені дещо.
« Я сказав чарівникам, і вони підшукалися, що вуха Айші не захворіли. Ти зрозумієш, коли побачиш це дуже красиво".
Теплий весняний вітер доносився з тераси.
Він обережно посадив мене за стіл на терасі і сів поруч.
Я махнула рукою в повітрі.
У околицях було досить темно, щоб побачити феєрверки.
У відкритому просторі, дивлячись вниз з тераси, я бачила плескаючих людей.
Здавалося, що імператор доклав великих зусиль.
Для того щоб виготовити такі феєрверки, потрібно було багато магічної сили. На відміну від Едемської імперії, в Ельмірі маги не були настільки поширеними.
Я з нетерпінням чекала на феєрверки.
Внизу все було готово до роботи.
На пустині стояли слуги і чарівники.
« Починається прямо зараз»
Ейсіс прошепотів мені схвильований голосом.
У тихому небі почали підійматися іскри.
Як Ейсіс і сказав, мені не потрібно було закривати вуха.
Феєрверк був красивим.
Я дивилася на нічне небо, ніби я була одержима феєрверками.
Червоний, оранжевий, жовтий і зелений та фіолетовий ...
Червоні феєрверки розривалися в небі.
Я чула, як люди на терасі вигукували.
"Такий великий феєрверк, так."
« Це краса»
Це було схоже на гарну квітку.
Крім того, феєрверки не лише розцвітали як квіти, але й малювали різноманітні візерунки на небі.
Потім з'явилося коло, і він став словом "Айша".
Воно стало райдужним. З'явився прапор Ельміра.
Це було так чудово, що я не могла відвести очей.
Коли розвертався біло-благородний прапор Ельміра, всі були вражені.
Це було чарівне видовище.
З одного боку пустища придворні музиканти грали музику, щоб люди могли насолоджуватися феєрверками з музикою.
Це був бенкет феєрверків, які були яскравіше місяця і мерехтіли більше ніж Чумацький Шлях.
Я довго дивилася на небо, не кажучи ні слова.
"Прекрасно".
Ейсіс вигукнув, наче був одержимий.
Тоді я зрозуміла, чому він хотів показати мені це.
Тому що це чудова річ.
Фейверк підвіщував обличчя Ейсіса.
Його обличчя перетнуло м'яка усмішка.
Здавалося, весь світ був у нас на долоні.
Я знаю, що його обличчя було так тепло через його любов.
"Ейсіс".
Я забула про феєрверки і подивилася на нього.
Хоча звук феєрверків був придушений, але навколо було шумно через музику і захоплення людей.
З якоїсь причини мені здавалося, що я можу говорити.
Я думала, що треба сказати це саме зараз, коли він не міг почути мене.
Я засміялася... Ех. Зрештою я відкрила рот.
«... Ейсіс".
Але потім, як з магією, оточення потьмяніло.
« Ви чули? »
Ейсіс швидко повернувся до мене. Обличчя його було погано видно, тому що навколо потемніло.
Але наступного разу запалилося інше полум’я.
Феєрверк піднімається, підіймається і здіймається над тихим небом.
Це було золоте полум’я.
Це був такий великий феєрверк, який зкрався б і цілий світ.
Я побачила обличчя Ейсіса.
І в наступний момент я була вражена.
Капля потекла з ока Ейсіса.