Звук відлупцював по всьому лісі.
Для Роана, 12 відділення мало особливе значення.
Перше відділення, призначене під його командування, з часу повернення в минуле.
Тому кожен член Роану був дуже дорогим.
— Вайолін! Я не залишу тебе в живих!
Роан піднявся.
Інші солдати відділень запізнювались.
— Лендер!
— Ах...
- К-як це...
Вони стояли з жалюгідним виглядом і не могли вимолувати слова.
— Остін. Відступай і заводь з собою інших.
Після слів Роана Остіна вдалося взяти себе в руки.
- Що ви збираєтеся робити?
Коли Роан відповів коротко, він рвався вперед.
— Я отомщу Вайолин за смерть лендера.
Його погляд був прикутий до Вайолін, яку приховували з роду клуби білого диму.
Вона не може нічого побачити навколо себе, вона втратила напрямок і почала рухатися назустріч пожежі.
Схоже, вона навіть не знала, кого вбила хвилину тому.
"Собачье отродё! Ти заплатиш головою за смерть Лендера."
З цими думками Роан пірнув у хмари диму.
— Ви не можете! Ми вже підійшли занадто близько до вогню. Це небезпечно!
— Сэр ад'ютант! Це небезпечно!
Дванадцять відділень запізнювало початок кликати Роана, намагаючись зупинити його.
Але вони не почули ні слова.
— Проклятье.
Остін зайняв землю.
Він не бачив нічого навколо себе, і тому не міг слідувати за Роаном.
Все, що йому залишалося — це слухатися його наказу.
Він подивився на тіло Лендера, яке лежить на землі.
— Ах... - Тихий крик зірвався з його губ.
Протягом восьми років вони разом мандрували по боях.
За ці вісім років загинуло багато його товаришів.
Але йому було так важко на серці вперше.
— Дурень.
Остін став навколішки перед тілом Лендера.
- Яким ідіотом треба бути, щоб так кричати на полі бою. А? Навіщо ти брехав!
Вдаривши Лендера по грудях, він розплакався.
— Ублюдок! Ти сказав, що хочеш отримати знак ад'юта! Ти хотів стати ад'юнтом і заткнути мене!
Остін не міг стримати сліз.
— Кагх.
— Кх.
Інші солдати відділів стояли навколо нього, стиснувши зуби. Їхні очі теж почервоніли.
Навіть Пірс, який зазвичай не вмів виражати свої емоції, витираючи сльози і пробурмотів у півголоса.
— Проклятье. Це все через дим... Кх.
Він не міг приховати тремтіння своїх слів.
- Уххах.
— Кахх.
Кіп і Гленн не могли більше стримуватись, а потім розридалися.
Вони згадали погляд Лендера, який завжди посміхався і любив поголитися.
< Коли ця битва закінчиться, давайте гарненько пообідаємо всім відділенням.>
Слова, які він сказав перед тим, як піти на битву.
Пирс ледве проковтнув сльози і похитав головою.
- Яка веселощі від обіду, якщо там не буде Лендера...
Заглиблена, більш щільна за клуби диму навколо лісу.
У цей день вони втратили не просто доброго друга. Вони втратили частину власної душі.
***
Тадак. Тадак.
Пожираючи дерева, вогонь ставав дедалі голоснішим.
Серед алих мов полум’я стояла Вайолін.
- Тільки тепер я можу добре бачити.
Вона дивилася вперед з похмурою посмішкою на обличчі.
Вайолін втікла від обпалених хмар диму, і незабаром опинилася в самому центрі пожежі.
Може, дим затуляє очі полум’я довкола неї і злегка розсіюється.
- Мені доведеться перерізати тобі горлянку. – Холодно сказав Роан.
Він повільно видихнув і намагався заспокоїтися.
- То той слабак, якого я щойно прикінчила був одним з твоїх хвойних?
— Лендер. Так його звали. - Так само холодно відповів Роан і закусив губу.
Вайолін слабо усміхнулася і кивнулась.
— Я нічого не бачила перед собою, тому перерізала горло людині, яка базікала голосніше за всіх. Цікаво, що могло статися якби ти сам опинився на його місці. Ти б не помер так просто.
Вона звернула увагу на полум’я, під поривом вітру запалився все більше й менше.
— Хіба це не найкраще місце, щоб померти разом?
Вайолін згадала про смерть свого чоловіка, і її погляд знову почав наповнюватися божевіллям.
— Разом? Ти дійсно божевільна сучка.
Роан попрямував на Вайолін обстрію свого списа.
Мови полум’я поглинали дерева довкола і почали поширюватися далі.
Але Роан і Вайолін не звертали на це уваги.
"Я знову відчуваю ефект персня Брента."
Одна з можливостей регулювати температуру була достатньо теплою, хоча саме на шляху пожежі він був досить жаром.
"Звичайно, це не означає, що вогонь ніяк не вплине на мою шкіру."
Перстень Брента лише регулювати температуру твого тіла. Воно не рятувало від вогню.
Якщо полум'я підійде ближче, буде великий шанс отримати опіки.
З іншого боку, Вайолін теж не відчувала жаринки через свій божевільний розум.
Коротко кажучи, вона дійсно спить.
— Кук! Я вб'ю тебе першою і піду за тобою.
Струнг.
Гомерично похитнувшись, вона обнажила меч.
Тадак. Тадак.
Деякий час довкола було чути тільки тріски вогню.
Свук.
Потім, між Роаном і Вайолін пролетіла Іскра.
Іскра проскочила прямо між їхніми поглядами.
Тат!
Людина і орк кинулися один до одного, наче домовилися наперед.
Ченг! Чін! Ченг!
Під дзвін металу, серед палаючого довкола пожежі, почалася вирішальна битва.
— Кук!
— Кагх!
Роан і Вайолін атакували один одного без зупинки.
Як тільки бій почався, вони обидва забули про все, що відбувалося навколо.
Тепер для кожного з них існував лише противник.
Вони не звертали уваги на іскри, які спадали на них з обгорілих дерев.
Спат!
Клинок Вайолін зачепив плече Роана.
"Вона монстр."
Роан подивився на Вайолін і стиснув зуби.
Її тіло вже стало червоним через поранення, отримані від Роана.
Вона втратила багато крові.
Але, незважаючи на це, її рухи не змінилися. Навпаки, тепер вони здавалися більш швидкими і сильними.
У боротьбі з Роаном вона дедалі більше вражала божевільного воїна.
"Я не можу дозволити їй перемогти таким чином."
Розкинувшись, Роан знову наніс списом колесницю.
- Хмф!
Вайолін фиркувала і змахувала мечем.
Потім спис, нестримно змінивши траєкторію руху, заплясало в повітрі.
— Кук!
Вайолін потягнула меч назад, але було вже надто пізно.
Укол.
Її ліве плече встромилося у неї.
— Кагх!
Але його удар не пройшов ідеально.
Вайолін вхопився за його спис лівою рукою.
Роан прикладав усі сили, щоб вгнати спис їй у плече, але воно не рухалося ні на дюйм.
Сила Вайолін була просто приголомшливою.
Навіть після цього Вайолін і Роан продовжували атакувати один одного, не дозволяючи собі нічого ослабити.
Ченг! Чін! Ченг!
Дзвін і скрегіт металу роздавалися без зупинки.
Кугунг. Бум.
Опалившись вогнем дерева почали падати на землю.
Битва ставала гарячішою, у всіх сенсах цього слова.
— Умри!
— Умри!
Меч і спис мілились у повітрі з великою швидкістю.
Ченг!
З металевим дзвінком знову спалахнули іскри.
Тат!
Після цього, Роан і Вайолін віддалилися один від одного.
Вздох. Вздох. Вздох.
Роан був на межі.
Його плечі, груди й ноги були повні ранами.
— Хаа. Хаа.
Вайолін також була виснажена.
Безумство і спрага крові, яка затьмарила її розум, поступово розсіювалися.
Крім того, її рани були набагато серйознішими від ран Роана.
На її тілі виднілося багато глибоких поранень.
Вони обмінялися поглядами.
"Давай закінчимо все це зараз."
"Остання спроба".
Навіть не сказавши ні слова, вони зрозуміли одне одного.
Бум. Буум.
Вогонь був вже зовсім близько.
Навіть, якби вони хотіли продовжити битву, це було неможливо.
Роан і Вайолін глибоко зітхнув, але кинулися вперед.
Спат!
Коп'є Роана врізалося у плече Вайолін.
— Кукх.
Її рухи також стали повільними і незграбними. Вона була дуже виснажена.
Вона просто взяла на себе удар і помахала мечем.
Роан, стиснувши зуби, повернувся в сторону.
Удар.
Стара броня не змогла стримати удару.
Пройшовши крізь доспех і одяг, меч глибоко порізав тіло.
"Кх."
Роан закричав зубами.
У нього не було сили зносити біль.
Швидко розвернувшись, він випав списом.
Вайолін підвела меч і навіть не намагалася ухилятися, заблокувала списа.
Ченг!
За допомогою віддачі спис летів у зворотний бік.
"Надо закінчувати з цим."
Роан збирався виконати сьому стійкку навичок списа Пірса, ні, навиків списи Роана.
Це був найсильніший прийом, який він міг виконати у своєму теперішньому стані.
- Хумф!
Він набрав у груди повітря.
М’язи на його руках напружилися.
Спат!
Коп'є розрізав повітря.
Його краї сильно затремтіли.
"Прокляття."
Вайолін прикусила губу, дивлячись на неї з запаморочливою швидкістю несеться лезо списа.
Колещення списа були дуже широкими, вона не могла бути впевнена, куди був точно спрямований удар.
— Уаах!
З гучним криком вона помахала мечем.
Тунг!
Коп'є з важким звуком відскочило в сторону.
Коп’є, вибивши зустрічі з клинком, попрямував до її лівого боку.
"Кук!"
Рух, якого вона зовсім не очікувала.
Вайолін могла розвернутися і знову помахати мечем.
Але рух списа був набагато швидше, ніж вона очікувала.
Удар.
Її лезання встромилося у її бік.
"Все скінчено."
Його руки були розбиті горем. Роан протяжно видихнув.
Раптом Вайолін широко помахала мечем і вдарила списа.
Удар.
Міцний спис переломався над своїм.
"Прокляття."
Роан здивовано відпряв в сторону.
"Коли ми билися на рівнині, на дереві спис з'явилася тріщина."
І тепер, надломлена частина знову зустрілася з Кліном.
Вайолін теж помітила це, і точно ударом змогла в одну мить зламати його.
Вона взялася за ту частину списа, яка все ще залишалася стирчати в її рані, і пошевелила його.
Без сумніву, вона відчувала великий біль, але на її обличчі була усмішка.
- Схоже, я виграла цю битву. Ти неозброєний, а у мене все ще є меч.
Вайолін помахала мечем у повітрі.
Роан відкинув обломок списа в сторону і похитав головою.
— Невверен. Ми повинні в цьому переконатися.
Він потягнув руку до пояса.
Він тронув довгу металеву палицю кінчиками пальців.
"Коп'є травіаса".
Коп'є, яким він не зміг скористатися в битві на рівнині Педіан, тому що у нього не було мани.
Але в цій ситуації це була єдина зброя, яку він міг використати.
Вайолін посміхнулася.
— Кук! Ти збираєшся битися зі мною цим маленьким шматком металу?
Вона похитала головою і вирушила до Роану.
- Ти підеш до пекла зі мною.
Прикусивши губу, Вайолін замахнулася мечем.
Облом списа все ще стирчав в її боці, тому його рухи були дуже повільними і неприродними.
Свуш.
Роан ледве ухилився від удару і направив спис травіаса в її шию.
— Хмпф!
Вайолін фиркувала і схопила шматок заліза лівою рукою.
Роан з усіх сил намагався піднести до її шиї стрижень, але він не рухався.
- Ти думаєш, що зможеш вбити мене цією металевою палицею?
Вайолін дозволила, щоб металевий стрижень наблизився до свого підборіддя.
Роан слабо посміхнувся і кивнув.
- Тепер я впевнений, що зможу вбити тебе.
- Що?
Вайолін нахмурилася.
Як міг цей шматок заліза, кінець якого був абсолютно тупим, вбити її!
Потім почувся голос Роана.
— Держи міцно.
- Що ти сказав?
Вайолін нахмурилась, почувши незрозумілі для неї слова.
Після цього, Роан опустив зап'ястя і з силою повернув кінець стрижня.
Кигіги.
Роздався неприємний звук.
Кінець списа поділився хрест-нахрест і повернувся в сторону зі звуком іржавого металу.
— Ха?
Вайолін широко розплющила очі, дивлячись, як змінює свою форму палиця в її руці.
— Передай привіт Седек. - Тихо сказав Роан.
І в той же момент.
Клік.
Кончик списа остаточно розділився. Усередині глухого клацнув механізм.
Чін.
З чистим металевим звуком зі списа вискочила гостре лезо.
Укол.
Клинок пройшов крізь підборіддя Вайолін і встромив їй у голову.
— Грёр.
На її обличчі застигло здивування.
Вона впала на землю.
— Фуф.
Роан важко видушив і похитнувся.
Він відчував, як сили залишають його тіло.
"Вона була сильним противником."
Вона була одним з найсильніших противників, яких він зазнавав за весь час.
"Мені треба швидше навчитися використовувати ману."
Якщо він не займеться цим, йому як і раніше буде важко боротися, навіть з командирами орків.
Тададак. Бум. Кунг.
Раптом, оточують його дерева почали падати через вогонь.
"Я повинен негайно вибратися звідси."
Роан витягнув спис травіаса і відрубав голову Вайолін.
Її очі були все ще відкриті.
"Я пожертвую твою голову Лендеру."
Роан, висихаючи зуби, почав ходити з лінії пожежі і дивився на полум’я.
Кугунг.
Невдовзі після того, як він залишив поле бою, на цьому місці почали обвалюватися дерева. Вогонь повністю поглинав землю.
***
Битва закінчилася повною перемогою.
Войско Вайолін було знищено з мінімальними втратами у Полицях Рози і Чорної птиці.
Однак на обличчях Ґейла, ад’ютантів і солдатів не було видно щастя.
Вони з захопленням обшукували ліс у пошуках Роана.
Бум. Кугунг.
Повсюди падали обгорілі дерева.
У густому димі було важко побачити хоч щось.
— Ах...
- Сер ад'ютант Роан.
- Будь ласка, ви повинні бути в безпеці...
Вони все ще чекали Роана, який до цих пір не вибрався з лісу.
Тепер, весь ліс Рітєн був огорнений вогнем.
Потім, Пірс вийшов вперед.
- Я більше так не можу. Я йду за ним.
Після цих слів Остін несподівано схопив його за плече.
- Що ти збираєшся робити?
— Хочеш, щоб я просто стояв тут і дивився? Я зайду до лісу і спроваджу ад'ютанта Роана! - Відкричав на відповідь Пірс.
Після цих слів солдати 12 відділів здавали зуби.
- Може, буде легше, якщо ми обійдемося водою?
- Ми теж йдемо.
Члени 12 відділів збиралися один за одним, щоб увійти в палаючий ліс.
Дивлячись на них, Ґейл, ад’ютанти та інші солдати видали тихі вигуки.
"Бойовий дух 12 відділення просто приголомшливий."
"У нього чудові підлеглі."
Потім Остін, який намагався зупинити інших, вказав на ліс Рітен.
— Ха?
Дуже здивовані обличчя.
Всі обернулися, щоб подивитися, куди він вказує.
— Ах... - Тихо вигукували солдати.
У тому місці, куди спрямували всі свої погляди.
Юнак, якого вони так чекали, з'явився на виході з лісу.
Молодий чоловік, який нарешті вибрався з обіймів гарячого диму, був Роан.
- Сер ад'ютант Роан!
— Сэр!
Члени відділів кинулися назустріч.
Роан підняв перед собою голову Вайолін.
- Я приніс подарунок для Лендера.
Він був покритий кров'ю з ніг до голови і виглядав жахливо, але в його голосі все ще залишалася сила.
Члени відділу подивилися на нього так, ніби вони були готові оплакуватися в будь - який момент.
Вони нічого не сказали.
Вони лише міцно обняли одне одного.