Цок. Цок.
Коні голосно стукали копитами.
Досен, отримавши дозвіл Ґейла, набрав п’ять підрозділів кавалеристів з 5 відділень.
Ці солдати, почувши історію своїх дітей, вирішили пожертвувати своїм вільним часом.
Коли вони почули, що новобранець зі списоносців став провідником, то дуже нервувалися.
"Він зможе нормально їхати на коні?"
Однак їхні підозри виявилися марними.
"Він справді 18-річний новобранець?"
Вони не відривали своїх поглядів від спини Роана, який їхав попереду.
"Це ж неправда? Схоже, він їде верхи ще краще за нас?"
"Що це за списносець, що їздить на коні краще, ніж кавалерія?"
Солдати з кавалерії із захопленням спостерігали за ним.
Вони ближче притискалися до коней і підганяли їх.
Важкий кінський топот потряс землю, віддаючись по всьому тілу.
Сотня кавалеристів тягнулася по рівнині.
Роан знав, де лежить село Трум.
"Вона сказала, що село Трум була на сході від Готтона."
Якщо слова Лії були правдою, то було тільки одне місце, де могла бути село Готтон.
Невелика область, недалеко від входу на рівнину Педіана.
"Вода найголовніше."
Роан прикупив губу і пришпорив коня.
Свіжі західні вітри з насолодою обдували спину.
"Наша мета не село Готтон, а точка посередині між двома селами."
Згідно з здогадами Досена, Ґейла і його самого, люди, які напали на Готтон зараз повинні бути ще на шляху до села Трум.
"Якщо пам'ять мене не підводить, на заході від села Трум має починатися густий ліс."
І тут очі Роана засяяли.
"Щоб врятувати жителів села ..."
Він закусив губу і потягнув привід.
Кінь повернулася на схід.
Досен і кавалери, наступні за ним, зробили те ж саме.
Жодна людина не проступила замаху на обличчя.
"Схоже, ворог пішов недалеко."
Вони довіряли Роану.
Їм треба було довіряти йому.
Тому що вони навіть не знають, куди йдуть.
Погоня тривала досить довго.
Після того як вони проминули чагарники, що сягали по поясу людини, з’явилися пагорби й ліси.
Кавалерія несеться крізь зарослі.
Потім Роан, який до цього нещастю підганяв коня, потягнув повідки і збавив швидкість.
- Ад'ютант Досен.
Він повністю зупинявся і обернувся на Досена.
- Що сталося?
Досен підійшов до нього, верхи на коні.
Роан вказав на пагорб, який був за межами лісу.
- Ммм. - Почувся його тихий крик.
- Ми нагнали їх.
Місце, на яке вказав Роан.
Там виднілися ті покидьки, яких вони так хотіли побачити.
Досен подав солдатам сигнал рукою і зіскочив з коня.
Вони прив’язали коней до дерев і сховалися у великих кущах поблизу.
- Їх близько п'ятдесят. - Проговорив Досен.
Після його слів командир Карон нахмурився.
- Вони ведуть з собою понад сто людей. Схоже це все-таки работорговці.
Командувач другого відділення Пірсон стиснув кулаки.
- І, схоже, що вони напали не тільки на село Готтон.
Всі закидали.
Обличчя Досена затемнало.
- Якщо ми так просто нападемо на них, полонені можуть опинитися в небезпеці.
Крім того, можна було втекти від полону. Але все могло.
піти і по-іншому.
Работорговці можуть взяти оселя в заручники, і тоді вони нічого не зможуть зробити.
- Невже немає способу врятувати людей, не піддаючи небезпеці? - Запитав Досен, дивлячись на інших.
Однак жоден з сотні солдатів не запропонував відповідного плану.
За цей час работорговці вже перейшли на інший бік пагорба і сховалися з виду.
- Ад'ютант Досен. - Роан обережно підняв руку.
"Ти знову?"
Досен змінив свій погляд на Роана.
Кожного разу, коли вони потрапляли в небезпечну ситуацію, цей хлопець був тут як тут.
Перевірка ущелини, схватка з гоблінами.
І цього разу.
"І кожен раз результат був хорошим."
У цій ситуації він може стати в пригоді.
- Так. Схоже, ти знаєш спосіб?
- Не знаю, чи хороший він, але я дещо придумав.
- Кажи.
Досен вже готовий слухати.
Інші солдати також уважно слухали.
Роан глибоко зітхнув і почав говорити спокійним тоном.
- На сході від села Трум починається величезний ліс. Цей ліс дуже густий. Ми зможемо дістатися туди раніше їх і влаштувати засідку.
- Засіду? — Нахмурившись, запитав Досен.
Роан кивнув.
- Так. Ми сховаємося за деревами, і коли работорговці з'являться, ми влаштуємо раптовий напад, відрізавши їх від селян.
Це була хороша стратегія.
Якщо все піде за планом, вони зможуть врятувати життя полонених і знищити рабовласників.
Але була одна велика проблема.
- Це хороший план. Але чи зможемо ми дійти до лісу раніше за них?
Дорога була лише одна.
І обігнати їх було неможливо.
Після слів Досена всі повернулися до Роана.
Роан взяв гілку і почав малювати нею на землі.
- Дивіться.
Він намалював два кола.
- Ліве коло - це село Готтон, правий - селище Трум. Ми знаходимося тут, а наші вороги ось тут. - Роан поставив дві точки між коломи.
Работорговці, безперечно, були ближче до села Трум.
- Якщо так подивитися на ситуацію, то здається, що вони дійдуть до села Трум швидше, але насправді це не так.
Роан накреслити горизонтальну лінію між селами.
- Це струмок Ебіл. Він невеликий, але достатньо широкий і глибокий, щоб його не можна було перейти вбрід.
Він поставив крапку на нижній частині.
- Тут знаходиться міст. Вони пройдуть через нього і потім направляться до села Трум. Ця дорога досить довга.
Карон насупився.
- Це єдина дорога, яка веде до села?
Після його слів Роан посміхнувся і кивнув.
- Більшість людей знає тільки про цю дорогу.
У цей момент очі Досена сяяли.
- Ти зараз говориш, так, ніби знаєш інший шлях.
Роан подивився в очі Досену і відповів.
- Так. Є інший шлях. І він набагато коротший за першого.
У цю мить обличчя солдатів прояснилося.
- Чудово! Тоді ми не зможемо обігнати цих виродків.
- Ми зможемо напасти на них.
Солдати із задоволенням збили кулаки.
"Хто ж такий хлопець?"
Він знову здивувався Досена.
Це була територія, про яку навіть він і командуючий Ґейл знали дуже мало.
Але 18-річний солдат, який тільки закінчив тренування, знав про короткий шлях.
"Наскільки я знаю, цей хлопець навіть родом не з цього краю ..."
Чим більше він дізнавався про цей новобранець, тим більшим був його подив.
"Мені потрібно буде гарненько з ним поговорити."
Він відчував, що від нього багато приховують.
Йому було дуже цікаво, але прямо зараз, у нього не було часу ставити запитання.
"Перш усього, треба врятувати сільських жителів."
Вони повинні спершу подбати про работоргівців.
"Після цього поговорю з Роаном".
- Чудово. Веди. - Досен піднявся і взяв свого коня за поводьку.
- Так. - Відповів Роан коротко, і всі почали забиратися на коней.
Цок. Цок.
Тепер вони вирушали на північ.
Як тільки вони вибралися з лісу, перед появився великий пагорб.
Роан пришпорив коня і помчався прямо до нього.
У протилежному напрямку руху работорговців.
"Тут можна зрізати."
Досен і кавалери притискалися до спини коней.
Сотня солдатів несеться вперед, розсікаючи повітря.
З часом пейзаж змінився.
Холм зник, за ним з'явилося русло маленької струмочки.
Роан потягнув поводи і зупинився прямо біля води.
- Це струмок Ебіл.
Приблизившись, Досен сказав.
- Я б швидко повірив, що це річка.
Він оглянувся по сторонах і запитав.
- Де короткий шлях?
Роан з спокійним обличчям вказав на струмок.
Потім він сказав, у що вони не хочуть вірити.
- Ми пересінемо струмок Ебіл.