Незабаром крик професора припинився, а його шкіра перетворилась на попіл, і нарешті звідки-то зсередини тіла донісся пронизливий вереск. Чорний туман, схожий на тінь, вирвався з Квіррелла і, не затримуючись, вилетів із кімнати. Вольдеморт кинув свого вмираючого раба.
Поттер був змотаний. Він ледве міг стояти на ногах, але зміг повернутися до входу в кімнату, як тільки згадав, що камінь все ще у нього.
Його не цікавило безсмертя, але він не міг просто залишити його або повернути Дамбльдору. Може бути, поки варто потримати його у себе? Гаррі швидко загорнув дорогоцінний камінь у шматок своєї мантії, який відірвав від шкільної форми.
Він збирався брехати великому Альбусу Дамбльдору, і йому потрібно було підготувати свій розум, щоб старий директор нічого не запідозрив.
Як тільки він вийшов, до нього підбіг Дамбльдор зі швидкістю, яку ніяк не збіжиш від людини його віку.
**** *** $xull by + anward
- Гаррі, ти в порядку? Я якраз направлявся в міністерство, коли зрозумів, що щось не так! Чи вдалося Квіррел дістати камінь?
Разом вони повернулися в головний коридор.
"Ви знали про Квіррела і камінь, але дозволили цьому чоловікові викладати тут?!"
"- У мене було підозра, однак, якщо він дійсно прийшов сюди за каменем, то ніколи не зміг би його отримати. Моя остання перешкода зупинила б його. Але скажи мені, що там сталося."
Гаррі зробив пару заспокійливих вдихів і активував свої ментальні щити по максимуму. Зараз або ніколи. Він почав розповідати Дамбльдору про те, як помітив Квіррелла, який пройшов через заборонений коридор, коли пішов за ним і перейшов пастки вчителів.
Очі директора вилились від гордості, коли він пояснив, як легко подолав усі випробування.
Нарешті Гаррі дістався до останньої частини і пояснив, як збився з Квіррелла та зміг застати його зненацька, вибити паличку й оглушити її. Він розповів, як дзеркало і, мабуть, Камінь були знищені в процесі.
Директор, здавалося, був засмучений втратою такого дивовижного магічного артефакту, але, безумовно, вибрав даний розвиток співскладної альтернативі Квіррелла, який подарував його Вольдемортові. Коли справа дійшла до того, що шкіра професора горіла від дотику Гаррі, хлопчик майже напевно побачив щось на зразок тріумфу в блакитній очах старого.
Незабаром вони прибули в кабінет директора, і Гаррі поставив питання, яке зараз турбує його найбільше.
"- Сер, що це була за магія? Чому Квіррел не міг доторкнутися до мене? "
"- Це, одна з найсильніших чарівників у світі... Любов."
Коли він побачив, як на його обличчі дивиться першокурсник, старий посміхнувся і продовжив: " Твоя мати пожертвувала собою та запропонувала Вольдеморту забрати її життя замість твоєї. Це лишило на тобі магічний захист, який пов'язаний з твоєю кров'ю. Ось чому прокляття Вольдеморта не могло вбити тебе тієї ночі, а також Квіррелл не міг доторкнутися до тебе, оскільки він ділив своє тіло, розум і душу з темним лордом, тим самим людиною, яка пролила кров твоєї матері."
Гаррі був зачарований поясненням. Він ніколи не чув ні про яку магію, досить сильної, щоб протистояти смертельному проклятню... так от як він пережив ту ніч.
"- Сер, я знаю, що ви знаєте, чому Вольдеморт хотів убити тоді саме мене. Вольдеморт сказав, що смерть моїх батьків не була необхідною ... що він прийшов туди тільки заради мене. Я б хотів, щоб ви сказали мені чому. "
Дамбльдор, здавалося, був шокований його заявами. Зміст пророцтва не було тим, що він збирався розповісти хлопчику так рано. Тепер він мав прийняти рішення. Після того як він розповідає про все, він заслужить довіру хлопчика, але в той же час позбавить його шанса на будь-яке щасливе дитинство.
" Гаррі, ти не розумієш про що просиш мене... Я не хочу обтяжувати тебе цими знаннями, мій хлопчик. Тобі навіть немає дванадцяти років і в цьому віці потрібно насолоджуватися своїм дитинством, а не турбуватися про серйозні речі".
"Ви зруйнували моє дитинство в той момент, коли віддали мене Дурслам, директор. Я даю вам шанс на спокуту. Не робіть мене своїм ворогом, якщо у вас є важлива інформація, яка може допомогти мені проти Вольдеморта, тоді я маю право знати про неї! "
Альбус не знаходив слів. Позиція хлопчика була ясна і очевидна.
"-Добре, я розповім тобі, або ще краще ... Я покажу вам, як я став свідком того, що називається пророцтвом. Ти випадково не знаєш, що таке Омут пам'яті?"
Дамбльдор пояснив призначення цього артефакту і підніс свою паличку до віска, відділивши від голови срібні речовини.
Потім він помістив цю субстанцію у форму чаші, покритої рунами, яких Гаррі ніколи раніше не бачив. Разом з директором вони пірнули головою в артефакт і стали у просто залишеній кімнаті зі ліжком та столом.
Навпаки, він сидів нинішнім професор передбачення в Хогвортсі.
Раптом жінка заговорила низьким, грубим голосом.
"-близиться той, у кого є сила перемогти Темного Лорда ... Народжений тими, хто тричі кидав йому виклик на захід сьомого місяця... І Темний Лорд відмітить його як рівного собі, але у нього буде сила, про яку темний лорд не знає ... І один мусить умерти від руки іншого, бо жоден не може жити, доки живий інший... Той, у кого вистачить сил перемогти Темного Лорда, народиться на заході сьомого місяця... "
Коли артефакт викинув їх назад в реальність, розум Гаррі перейшов у режим обердрайва. Дамбльдор з цікавістю спостерігав за ним, очікуючи реакції хлопчика.
Той, хто має силу... Він був сильний, без сумніву. Найкраще у своєму знанні й магії було те, чого багато студентів ще не навчилися. Але чи є достатньо сили? Ні, принаймні, поки що. Але не було жодних сумнівів, що потенціал у нього є.
Народжений тими, хто тричі кидав йому виклик. Він мало що знав про своїх батьків, але зараз пишався тим, що вони кілька разів противилися темному Лорду і вижили.
Відмітить як рівного ... Це очевидно. Шрам. Вольдеморт вибрав його.
Сила, якої не знає Темний Лорд. Він поняття не мав про це, але може бути, коли-небудь зрозуміє.
Жоден з них не може жити, поки живе інший. Ну, тут теж все очевидно. Треба вбити іншого... Ніби Гаррі знав це з самого початку. Він якимось чином розумів, що переможений цього Темного Лорда - його доля.
"- Велике вам спасибі, директор. Я ціную вашу чесність."
"- повинен зізнатися, я здивований, ти сприйняв це набагато краще, ніж я очікував, і думав, що у тебе з'являться багато питань до мене "
"- Не зараз, директор. У даний момент мені просто хотілося б відпочити. Дякую, що приділили мені час. Я сподіваюся, що ми зможемо бути такими ж чесними в майбутньому".
Дамбльдор попрощався зі своїм молодим учнем. Йому ще потрібно було підготувати листа з вибаченням для свого старого друга Ніколаса.
Гаррі провів останні кілька днів у Хогвортсі, роздумуючи про те, що робити з каменем, який він врятував. Оскільки йому особисто не потрібен алхімічний артефакт, то варто просто повернути його творцеві. Тим більше, що Фламелі, мабуть, потребував його для подальшого життя.
https://literna.net/uk/books/623-harri-potter-sila-svoboda-i-frantsuzka-kvitka