Лука так і не встиг витягнути другий сувій, коли сильний поштовх Ловчеґо посилає на землю. Звичайно ж, павук вибиває меч з руки, а проти такого монстра важко витримати. Для того щоб контролювати напор Левґо, потрібно групи щитоносців і лучників, поки інші будуть вирубувати ноги павука або активовувати магічні сувої. Левець не має природної броні, але саме це робить його надрухомим і дозволяє без труднощів висять на павутині та дертися по стрімких скелях.
Над Лукою нависає павукова тулуб, а після ноги пронизує сильний біль. Ядову колючку встромили у стегно, і хижак відразу відпряв. Лука знає, що цей бій програний, отрута швидко паралізує, а потім вбиває жертву. Дуже скоро тіло авантюриста буде підвішене в коконі десь у царстві павутини. Навіть не варто підходити до жертви, яка бридилася, достатньо вжалитися і почекати.
Раптом тіло велетенського павука смикає, наче від удару і відлітає на десятки кроків. Виявляється, позаду до скелястого мисливця підійшов Сареф і наніс удар в череві. Лука вже не може піднятися на ноги або дійти до відкинутої далеко сумок: нижня частина тулуба не слухається. Залишається тільки спостерігати зстага адпта бойових мистецтв і восьминого створіння.
Авантюрист бачить, як над плечима та кінцівками молоді люди піднімаються мови білого вогню. Юна людина стає більш гнучкою і може конкурувати з наскоками противника.
« Так! Ось так! Нет, уходи, нет-нет... Ось так! Слідкуй за його ногами», - Лука не може турбуватися про результат боїв. І мушу визнати, що Сареф показує запаморочливі речі для такого молодого віку. За його плечима наче десятиліття витриманих боїв. Без зайвих рухів кожен удар наноситься у потрібне місце і в правильний визначений час.
Перед Ловчим ніби грають струмені білого полум’я, Сареф здійснює одну серію атак за іншою і при цьому стримується від зворотних випадів. Павук втратив три ноги, але так і не зміг збити жертву. Сподіваємося, що Ловчика розвертається і намагається втекти, але Сареф наче чекав, поки ворог покаже спину. Швидко доганяє травмованого суперника і стрибає на нього зверху. У найвищій точці стрибка відбувається декілька швидких поворотів навколо осі, полум’я довкола тіла стає швидшим і щільнішим. Після цього він випрямляється на противника, поставивши вперед ногу.
« Це рівень майстра?» — запитує Лука, дивлячись на результат атаки. У вечірньому повітрі сяє примарний спис завбільшки з високий будинок. Сареф не впав згори на ворога, а випустив концентровану духовну енергію у вигляді білофрованого списа. Зброя духу прошиває тіло павука, а ще декілька хвилин освітлює око і потім зникає у повітрі. Це був смертельний удар.
Тепер Лука вже не відчуває рук і має проблеми з диханням. Сареф негайно мусить йому допомогти. Очі авантюриста шукають юнака, який стоїть на колінах і впирається руками у землю. Його тіло постійно дихає. Для нього така техніка, напевно, надто складна. Якщо сильно виснажити свій дух, то можна навіть впасти без почуттів або взагалі померти.
Вже хвилину Сареф дивиться на землю перед собою, з обличчя то й справа падають краплі піта. Це було дуже складно, але аж ніяк не сутичка з чудовиськом зараз хвилює вампіра. Неподалік лежить Лука, який потребує допомоги Сарефа. Юнак бере під контроль дихання і встає на ноги. Захитаючись, він підходить до авантюриста.
- Це було незрівнянно, хлопче. — Лука говорить з явним трудом. Павучий отрута не відновлює м'язів. — У моїй сумці є універсальний антидот, на час має допомогти...
Проте Сареф не йде за сумкою, а просто сідає поруч. Лука, мабуть, думав, що партнер ще не до кінця прийшов у свій стан.
- А де ти був? Я шукав тебе, але ти ніби під землю провалився. Теж ховався від Лавчего? — Питає Лука, але Сареф мовчить з заплющеними очима. Тільки глибоке дихання показує, що юнак не відійшов тихо в світ інший.
— Эй, скажи що-небудь. Ти поранений? — Я чую Сареф і врешті розплющує очі.
— Я в порядке. - Він вам дає відповідь і знову замовкає.
— Ладно.. Антидот у моїй сумці. Циліндрічний флакон з червоною ниткою. Влийте його в рот, будь ласка, поки я ще можу ковтати. Тільки не сплутай з фляжкою горілки, це ми залишимо на потім. — Лука, очевидно, намагається посміятися, але виходить не дуже.
Сареф не рухається з місця і дивиться кудись на озеро, але явно не стежить за чимось конкретним.
- Щось не так? Я такий темпами закочуюсь. Гей, друже! — Паралізований напарник намагається привернути увагу.
— Все в порядке. Все так, як і повинно бути. — Сареф відповів на це, і нехтувала просьбою допомоги.
- Ні, щось не так. Розкажи, я допоможу тобі. На те і потрібні товариші, чи не так?
— Так, але допомога неможлива. — Качает головой Сареф.
- Гаразд, але ти хоч розкажи. — Лука не приймається.
Сареф озирається по сторонах і зітхає. Не хочу говорити про це, але в будь - якому випадку тільки те, що Сареп може подарувати своєму зацікавленому партнеру.
- У тому рейди на вампірів я зовсім не намагався пофарбуватися. Я хотів якнайшвидше усунути їх, щоб мисливці на вампірів не прибули до округу.
- Хм, і навіщо тобі це? — Питата Лука.
— Я и сам вампир, Лука. Це питання виживання.
Сонце вже ховається за горами, а вся місцевість наповнена золотим світлом. Саме тут Сареф вперше розкрив найважливіший секрет. В іншому випадку не було б такого рішення, але це особлива ситуація.
— Нічого собі... — Бормоче Лука. Він був шокований, адже Сареф зміг вибудувати собі позитивний образ і пройти численні перевірки. І те, що почули, доводить до іншого висновку: Сареф би ніколи не говорив цього.
- Дякую за пояснення. Тепер я розумію. Ти не можеш допустити, щоб хтось дізнався від мене, що ти зробив у тому селі. Верно? — Замість відповіді Сареф просто киває.
— І раз ти розкрив секрет, то в Масдарен я не повернуся. — Пишає думку Лука.
— Мне жаль. — Сареф опускає голову. Отрута вже закінчується смертоносною справою. Дуже скоро параліч торкнеться дихання, і Лука просто задихнеться.
- Знаєш... а я дійсно думав... що ти спеціально пробрався в село... за славою. — Авантюристу вже не вистачає дихання, доводиться брати паузи.
— Я це усвідомлював, але не міг довіритися. Це єдиний спосіб точно зберегти секрет між нами.
— Аха... У мене не вийшло... Дожити до старості. — Лука починає швидко дихати, але не може легко розправити легені. — Не будеш... пити мою кров?
- Враховуючи паучий отрута в ній, не найкраща ідея. - Сареф усміхається сумно.
— Да... Вже. — Лука, очевидно, намагається усміхнутися, але паралізовані м’язи лише створюють страшну гримасу.
— Правда, справа не в цьому. Я не кровожерливий, і полювання за людською кров'ю не є метою мого життя. І я не хочу доставляти тобі нових мук. — Потискає плечима Сареф. У цих словах максимально щирий. — Я запам'ятаю урок і пригадаю додатковий захист свого секрету, щоб потім більше не повторювати сьогодні.
— Да... Будь такий добрий. За складом розуму... Важко назвати... Він убивця. - Це були останні слова Луки. Через кілька хвилин стан здоров’я різко погіршився, і він не міг говорити, тільки гарячково намагався вдихнути більше повітря. Перед самим кінцем його трохи трясло, поривався щось сказати, але тільки хрипів, а з очей текли сльози.
"Можливо скільки завгодно відважитися, але помирати завжди страшно." - Сареф не пам'ятає, де чув цю фразу, хоча це явно було колись в попередньому житті. Його смерть була болісною, але досить швидкої, так що навряд чи він встиг це зрозуміти. Сонце повністю закрилося над горизонтом, а Сареф встає на ноги.
Через дві години стоїть перед муром вогню, що палахкотить. Спочатку поховав Луку, а потім підпалив рищу перед скелями. Витівок Ловчего поспішав, щоб покинути зону пожежі, де їх вже чекав Шареп із мечем Лукою. Там не було жодного павука, розміром з диявольського Левчего. Сухе дерево, листя і павутиння - все загориться досить легко. Довкола рощі лежать тіла павуків, які більш протиприродні, ніж небезпечні для васпіру.
Саме про цих павуків Сареф знайшов замовлення в гільдії перед супроводом велетня, тому знав наперед, як туди пройти і що їх чекатиме. Більше не можна допускати помилки під час планування. Сареф востаннє перевіряє рюкзак. Він скинув усі особисті речі, щоб передати сім’ї та вирізьблював залози з тіла великого павука. По-перше, це послужить доказом того, що на них дійсно напав Ловчий. По-друге, він зможе їх продати за дзвінку монету. Зараз Сареф не в тому положенні, щоб тягнути ніс від брудних грошей, коли вони вже у його руках.
Вампір розчиняється у темряві ночі і прямує в сторону Масдарена. Справа ще не доведена до кінця, потрібно повідомити в гільдії про трагічну загибель Луки. Смерть авантюриста не є чимось, що виходить з-поміж них, але кожен випадок неминуче привертає увагу. Завдяки знищенню Ловчего і його виводка не будуть відправлені авантюристи, а отже не знайдуть доказів, які Сарет міг пропустити.
Але навіть якщо хтось там і з'явиться, то виявиться просто сліди бою. А коли раптом зіпсує могилу, тоді знайде лише рану від отруйного жала павука. Сареф вважає, що впровадив все, щоб ніхто і ніколи не дізнався, Що насправді сталося на березі гірського озера десь осторонь від основних доріг.