На короткому привалі, коли велетень трясу дику яблуню, Сареф вирішує подивитися, що хотіла повідомити система після бою з вампірами. Очікувалося, що буде показано повідомлення про підвищення рівня. Але цей бій був важким, тому система чітко вирішує заохочувати користувача.
Результат бою: ##
Отримано 2 рівні і 6 очок характеристик.
##
Рівень овальних навиків вищий і тепер дорівнює:
→ 38%.
##
Рівень слави вищий
З рівнем все зрозуміло, але ще й популярність зросла. Правда, у вікні Стан все ще вказано як незначна. Задачі "вижити будь-яку ціну" не з'являлося, тому Сареф може визнати наявність ще одного умови для її отримання. Якщо Сареф ініціює напад, то система такого повідомлення не видає. Але чи це означає, що в такому випадку небезпека невелика? Можливо, система не в стані передбачити наслідки небезпечної ситуації.
Життєдайна міць: 26 (+) Витривалість: 30 (+)
Фізична сила: 28 (+)
Лавкість: 31 (+)
Інтеллект: 11 (+)
Озарення: 48 (+)
Поточні значення Інтеллекта Сарефу цілком доступні для створення заклинань. На іспиті він покаже « Поверхне читання » і « Обертну ентропію ». Вже перевірено, що запасу мани вампірові вистачить. Отже, тепер немає великої потреби в Інтеллекті, тому Сареф знову починає виявляти витривалість.
Життєдайна міць: 26 Витривалість: 36
Фізична сила: 28
Пастка: 31
Кмітливий
Озарява: 48
Сареф все ще залишається слабшим від проклять, але в подальшому підвищена витривалість повинна здорово виручити. Лука в цей момент щось висвистує у траві і більше нагадує спочинку селянина, ніж досвідченого авантюриста. Чи, може, така розслабленість є результатом досвіду?
Звичайно, ситуація сьогодні є небесною. Не потрібно бути великим воїном, щоб спостерігати за тим, як велетень їде. Миля за милею вони наближаються до краю, аж поки не з’являються річки, що далеко від Маннурки і стане найповнішою річкою континенту.
Лука раніше вже надіслав повідомлення на сувої для гільдії авантюристів сусіднього округу. Наступна пара повинна взятися за бійку над велетнем на кордоні округу, після чого вони зможуть повернутися до Масдарена. Зворотний шлях буде набагато швидшим, оскільки приєднання люди самі вибиратимуть темп і маршрут, а не підлаштовуватимуться під величезне "друго".
Наступного дня без проблем обмін чергувальною діяльністю вони повертаються до центрального міста. Лука досить товариська людина, від нього Сареф дізнався багато цікавих історій і корисної інформації. Правда, при цьому треба було слухати багато жартів і прислів’їв про важке становище авантюриста.
— Ось ти знаєш, Сареф, що дуже мало авантюристів доживають до старості? — Лука питає, коли вони проходили повз великі поля пшениці.
— Так, це очевидний наслідок небезпечної професії. — Відповісте Сареф.
Звісно, це не так небезпечно, як у відчутті страху. — Лука продовжує доходити. що чим довше ти працюєш авантюристом, тим більше притуплюється інстинкт самозбереження. Я не кажу, що ми стаємо нерозсудливими чи неприйнятними. Я про те, що ми тягнемося до небезпеки і вона нас руйнує.
- Нічого дивного. Людина може багато чого навчитися. У якийсь момент ризик перестає хвилюватись. « У Сарефа не настільки великий життєвий досвід, але він розуміє співрозмовника.
— Ось і я про те ж, ось і Я про той же...
— А ви вже перетнули цю межу? — Уточнюе Сарэф. Лука не відразу відповідає, але все ж киває:
— Думаю, да. Мені нічого не варто зірватися полювати на вампірів або демонів, чи боротися з тролями по груди в болоті. Але в мене є люди, які можуть зупинити мене.
- І хто ж це?
— Моя сім’я, — усміхається Лука. — У мене є дружина і росте син. Усвідомлення того, що мені ще треба подбати про них, часто відтинає. Сподіваюсь, що і у тебе теж з'являться близькі люди, які будуть переживати за вас.
Сареф мовчав, бо на цей рахунок має невтішний прогноз. Натомість піднімає руку і показує на стежку збоку:
- Зріжемо тут. Буде дуже довго згинати гору.
дорога досить запущена. — Супутник уважно оглядає шлях між двох гір. — Такі подорожі зазвичай не найбезпечніші.
- Я думаю, що саме цією не користуються через каміння. Телеги тут не проїдуть. Хотілося б швидше повернутися в місто, тому що мені скоро потрібно відправлятися до Порт-Айзервійців. — Пояснює Сареф причину поспіху.
- Так, ти будеш ходити у магічну академію. Гаразд, давай зріжемо. — Лука говорить, і першим сходить з тракту.
День вступиться до кінця, а подорожні все ще не повернулися на головний тракт. Виявляється, тут сталося кілька зсувів, через що деякі ділянки дороги перестали існувати. У якийсь момент йшли по довгому ущелину, а потім спустилися до берега озера, прихованого кільцем гір. Тут навіть є гай з великими деревами. І от ці дерева дуже не подобаються Луці.
— Давай швидше підемо звідси. Дорога продовжується в тому боці, але там був ще один зсув. — Супутник вказує рукою в потрібну сторону.
— Я піднімусь он туди. — Палець Сарефа спрямований на виступаючу скелю. - Звідти подивлюсь, де найкраще пройти.
— Ладно, я почекаю тебе тут. — Лука сідає на великий камінь і приймає уявну позу. Тепер немає сліду від безтурботності, яка була при супроводі велетня. Сареф вже зник за валунами, так що авантюристу тільки й залишається, як дивитися на зграї мух біля озера.
Хвилини складаються в десятки, але Сарефа все ще немає. Лука не сходить з місця, бо вони можуть розминутися. Час іде, але хлопця не видно і не чути. Лука трохи відходить від місця очікування, щоб краще бачити скелю над ними. Сарефа все ще не видно.
— Вирішив розпитати трохи далі? — Сам себе запитує примиканець, а потім різко повертається на дивний звук. Це точно не звук природи. Лука вихоплює меч і дивиться на рищу. Підосмислення знову активуються. Це біле волосся на деревах зовсім не рослина чи гриб-паразити. Лука вже стикався з такими ситуаціями і не мав стільки доброго в житті. Те, що видалеку можна прийняти за зростаюче волосся, насправді є залишками павутини.
На даний час кусаються уламки павутини під вітром майже на всіх деревах. Лука не бачить ділянок зі свіжою павутиною, але це не означає, що їх творця тут вже немає. Перший план полягає в тому, щоб не наближатися до роси. Але цей дивний звук, схожий на топот безлічі ніг, пропонує бігти звідси. Лука вважає, що він отримав досить недобрих чуд і тому швидко змінює свій шлях у пошуках Сарефа.
Лука не може просто піти, бо Сареф повернеться в будь-який момент. І навіть зробити це з іншого боку. Це може призвести до небезпеки, адже це приверне увагу не лише хлопців. Лука вирішує підійти до тієї самої скелі, на яку хотів піднятися Сареф. Але варто було обігнути її, як зрозумів що вони потрапили в серйозну передягу.
Те, що з боку гаї здавалося єдиною скелею, на другому боці видніється трьома стрімкими піками в небо. І простір між скелями зайнятий білою павутиною. Лука озирається на скелі і помічає цього господаря. Величезний павук розплавлявся на стрімкій скелі і, очевидно, ловить кайф від світла сонця та нагріваючого каменю. Він досить високо, так що може і не помітити Луку, але де ж, чорт візьми, Сареп?
Авантюрист впевнений, що Сарепта не стала б у логіку розміром з велику телегу. Проте Диявол, як називають цих створінь, спокійно висить на скелі. Узор на череві істоти у вигляді двох білих перехрестя вказує, що перед ним є Ядовитий дияволський брехун. Ядовисті залози високо цінуються магами та алхіміками, але їх дуже важко дістати.
Лука озирається на рощу, чи не з’явився Сареф, але бачить лише двох павуків завбільшки з собаку. Очевидно, у галявині в Ловчеґо живе виводок. Мабуть, доведеться вийти з дому тим же шляхом, яким прийшли сюди і після того повідомити в гільдії про монстрів. Можливо, павуки вже замовлять. Очевидно, тут буде багато людей і ґрунтовна підготовка.
Але Лука не може покинути Сарепта, тому продовжує спостерігати за околицями в пошуках партнера. У цей момент великий камінь сривається зі скелі і падає в п’ятнадцяти кроках від Луки. Останній застигає і навіть дихає, коли бачить, як на стіні з’являється Ловчая. Бачити камінь зачепити павутину або велетенського павука добре відчуття на вібрації.
Лука дивиться нагору, звідки впав камінь, але там нікого немає. А ось Ловник починає переміщатися в бік Луки. Але Лука відводить погляд і переходить на біг. Існує шанс, що Лоовник лише перевірить, чи це так, але Лука з кожним кроком розуміє, як він виглядає.
Великий павук лише трохи затримався біля того, що впав. Не знайшовши в цьому нічого цікавого, очі мисливця бачать утечуючої жертви. Цього виду достатньо для пробудження інстинкту мисливця. Здійснюється лев’ячий птах, який різко перестає бігти і розвертає сувій.
Магічні писання на сувої раптово спалахують сліпучим вогнем, що спонукує Ловчеґо відпрягати від жертви з незадоволеними клацуванням. Тим часом Лука тягнеться за другим сувоєм, але усвідомлює, що не встигає за ривком монстра. Звичайності Левґо дозволяють робити запаморочливі стрибки і ось-ось це стане останньою атакою.