- Минуло близько тижня, ваша високість. Але ми приїхали сюди три дні тому. Тоді вже вся село...
- Зрозуміло. Вона, мабуть, жила так принаймні три дні.
Без сумніву, дівчина не могла ні спати, ні нормально їсти та пити.
Мабуть, вона боролася з голодом і спрагою за споживання м’яса та кров ізомбованих щурів. І весь цей час ці щури намагалися зжерти її, тому що відчували життєву силу.
Яка ж сильна воля до життя!
Двоє фермерів оглянули її голову і викрикували, коли побачили кров. Схоже, що удар лопати був сильніший, ніж я думав.
- Не хвилюйтеся так, ви двоє. Вона все ще жива.
Я схопив її за шкірку і потягнув назовні.
- І-імперський принц? Що ви...
Потім я кинув дівчину в лужу, наповнену святою водою.
Холодна вода, мабуть, розбудила її, бо вона вже ніколи не була вкрита.
- Пей.
Один фермер швидко підійшов до мене і сказав: - Її рани серйозні, якщо обходитися з нею так грубо...
- Вона приблизно мого віку і до того ж... - Я вказав на неї пальцем. Навіть якщо вона бачила галюцинації, то намагалася мене вбити. Мені не потрібно ніжно поводитися з потенційним убивцею, чи не так?
- О-добре...
- Эй, малятко!
Дівчина змінила мій погляд на мене.
- Пей.
- ... .
Я підійшов ближче до дівчини і присів поруч з нею на котточки. - Дозволь мені бути надзвичайно чесним з тобою. Твоє тіло зараз не в ... Так, м'яко кажучи. Ти з'їла Зомбі-крис, щоб вижити, так що демонічна енергія і отрута вже поширилися по всьому твоєму тілу. Плюс ти стікав кров'ю. Так що ти вже досить скоро помреш і станеш ще одним зомбі.
Я вказав на лужу святої води. - Але якщо вип'єш трохи води з цього калюжі, хто знає, може ти і виживеш.
Чесно кажучи, це була небезпечна ставка, на яку не всі могли вирішитися.
Коли божественність входила у тіло, яке нещодавно поглинуло демонічну енергію, відбувалися дуже... неприємна реакція. Одна помилка і *бум*, тіла більше немає.
- Принаймні, ти не станеш зомбі. Вибирай. Або ти все життя відчуваєш жахливий біль і зрештою стаєш зомбі або йдеш на ризик.
Я прочитав про можливу реакцію від взаємодії цих двох сил, божественної та демонської енергії у старій книжці, яку знайшов в монастирі. Я не був упевнений, чи було це пов'язано з моєю професією, або ж це було через те, що це тіло колись мало якісь знання, але у мене не виникло ніяких проблем із вивченням книг, які були зв"язані з магією.
Я подивився на дівчину зверху вниз.
Сльози з’явилися в її кутках і вона сказала: - Мамо... Мамо...
- Її вже немає.
- Тату... мой... Тату...
- І його теж вже немає.
Сльози потекли з її очей. Ознаки того, що вона все ще хотіла жити, почали повільно гаснути.
Невже вона збирається здатися після всього цього?
- Ти досі боролась, чи не так? Хіба ти не хотіла вижити?
- ... .
- Ти ж хочеш жити, вірно? Тоді випий це.
- ... .
- Звичайно, твої шанси на виживання невеликі. Але так ти принаймні не станеш зомбі. Немає сенсу помирати двічі, вірно? І ще... - Я спокійно подивився на дівчину і продовжив: - Принаймні двоє людей, яких більше немає з нами, хотіли б, щоб ти жила далі.
Зрештою вона зробила свій вибір.
Вона ледве погорнула голову і заткнулась обличчям в калюжу святої води. Вона приховувала губи і висунула тремтячий язик.
Коли рідина потрапила їй в горло, її тіло почало здригатися.
Її кістки почали ламатися, і звуки розчавлених м’язів разом зі звуками рвучої шкіри розвіюються по окрузі. Її жахливий крик заповнив мій слух. Це було так огидно, що я зрештою нахмурився.
Таким темпом вона зійде з розуму, навіть якщо їй вдасться вижити.
- Що відбувається?
Я не дав фермерам підійти до неї ближче.
Ця дівчина врешті - решт залишиться собою або стане трупом, якого розірве на частини.
Її шкіра постійно розривалася, а святий дух зцілював її. Її старе тіло стиснуло з неї, і її змінювала нова плоть. Її кістки неодноразово ламалися і перестрашувалися.
Цікаво, чи не була це найактивніша « метаморфоза» про яку так часто говорили у різних романах про культиваторів?
З такими дивними думками я продовжував мовчки спостерігати за її змінами, випершись на лопату, яку раніше встромив у землю.
П'ять хвилин, десять минут, тридцять хвилин...
Вона почала ридати, а потім затихла. Її конвульсія нарешті припинилася, і вона повністю втратила свідомість, заткнувшись у калюжу святої води своєю обличчям. Вона все ще дихала.
- Вона вижила!
Мені стало трохи легше. Навіть мені було неприємно спостерігати, як хтось помирав прямо перед моїм носом. Я зітхнув і сказав двом фермерам:
- Простите?
Парочка схилила голови набой.
- Вона ж ваша односельчанка, чи не так?
- Д-да, це правда. Але дитина, уражена чумою... це трохи...
Якого біса, серйозно?
Мій прямий погляд пролив на них відро з холодною водою.
- Ми постараємося зробити все можливе і поговоримо з людьми із сусіднього села.
- Добре. О, і, як я вже сказав, не забудьте роздати їм святу воду.
- Ви серйозно?
Фермери подивилися на лужу святою водою, яка призвела до приступу судом. Вони, мабуть, зараз мимовільно згадали її жахливі крики болю.
- Це сталося тільки тому, що вона поглинула демонічну енергію. О, почекайте, невже у вашому новому селі є люди, які поїдають зомбі? Ого...
- Н-ні, ваша високість. Справа не в цьому.
Фермери похитували головами.
У такому разі вам не потрібно турбуватися про те, що ця вода викличе якісь побічні ефекти. Отже, давайте спочатку зупинимо чуму, - сказав я, після чого встав і відряхнувся. Я витягнув лопату з землі і поклав її собі на плече. - А, точно! Встановіть у себе багато щурячих пасток. Мені здається, що причиною цієї чуми є укуси цих щурів.
- Ви повинні зменшити їх популяцію, навіть зовсім небагато. Крім того, надішле повідомлення в Ронію, оскільки це найближчий домен, який знаходиться під контролем лорда. Тамошній феодальний вилетів принаймні священик, щоб виявити походження чуми. Він же напевно не буде спокійно сидіти на місці, поки смертельна чума поширюється в районі навколо онука святого імператора, вірно?
- Ми розуміємо, ваша високість.
- Чудово!
І на цьому ця саґа мала закінчитися.
Потрібно розгрібати землю, тягати на собі трупи або виконувати похоронні обряди... Все це скоро має зникнути. Нарешті мені не доведеться бачити трупи і копати для них могили.
Я думав, що так.
Наступного дня перед монастирем з’явилася сотня селян.
Чи хотіли б вони висловити свою вдячність за роздача святої води? Ні.
Мешканці села намагалися переконати мене допомогти їм...
- І-імператорський принц! Будь ласка, спасіть нас!
- Зомбі в нашому селі!
За одну ніч містечко, яке було затишним сільською місцевістю, перетворилося на логічну зомбі.
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora