[Лужа створена]
У моїй голові роздавався голос, який передав « потурання ».
Земля під моїми ногами раптово стала м'якою. Вода почала з’являтися під моїми ногами і врешті-решт утворила невелику калюжу. А потім...
*Писк*
Десятки зомбованих гризунів, які ступили в калюжу, випарувалися.
Їхні тіла, які до цього часу підтримуються щільною демонічною енергією, просто перестали існувати і від них залишилися лише маленькі скелети.
- О, боже мой!
Очі двох фермерів перетворилися на величезні кола.
Вони підійшли ближче і, подивившись на тих щурів, звернулися до мене.
- Я чув, що деякі жерці можуть ширяти в повітрі і навіть повністю зцілити вмираючого чоловіка, але це ...
- Я не знав, що ви володієте такою величезною силою, ваша високість. А ви вмієте випромінювати світло, яке буде спопелювати зомбі?
Ей, ви що, перечитали сянся або щось в цьому роді?
Я прищелал мовою.
Я ще не бачив інших священиків цього світу, але вони не повинні бути на такому фантастичному рівні. Вони, ймовірно, будуть володіти таким же рівнем святої магії, але не більше.
Я підняв лопату і поклав її собі на плече.
Болото смерті, яке первісно мало створити лугу демонічної енергії і вбити істот, що в неї стались, замість цього створило калюжу, повну божественності...
Це звичайно добре, але ...
- Ага... анемія...
Я похитнувся.
Я думав про це кожного разу, коли це відбувалося, але чорт візьми, кількість витраченої божественності була дійсно великою.
Мені дійсно потрібно було навчитися контролювати свої власні сили, але мені було досить важко зрозуміти святі навички, коли ти був чортовим некромантом.
Проте, мої навички дійсно потужні.
Я подивився вниз на тих зомблених щурів.
Я не знав, що свята вода може розтопити шкіру і тіло.
Я занурив руку у святу воду під ногами і понюхав її. Ця вода витіснила солодкий аромат, хоча в ній тільки що були розчинені щури.
Свята вода дуже ефективна в лікуванні будь - яких хвороб, вона поліпшує здоров’я і підвищує природну швидкість відновлення.
- Я не хочу хрестити всіх по черзі, так що... - Я показав на лужу святу воду і сказав двом фермерам: - Роздайте її іншим жителям села. Порції завбільшки з палець повинні схопити. Нехай вони вип'ють її, і чума повністю зникне.
Взагалі-то я ніколи раніше не експериментував на живих людях. Але коли я побачив, що ці два фермери були в порядку після того, як я « поблагословив їх», то подумав: ця свята вода також повинна спрацювати якомога краще.
- Ви хочете щоб вони пили... Це?
Фермери втупилися на лугу святої води. У ньому плавали кусочки тіла й кісток, які колись були зомбованими щурами. Потім вони переклали свої стурбовані погляди на мене.
- Я не думаю, що ви обидва зараз можете розмірковувати про такі речі, - сказав я, дивлячись прямо на них. Фермери здалися і закидали головами.
- ... Ми зараз же віднесемо воду в село.
Вірно, ви повинні зробити це в першу чергу. Ви і так мене останнім часом дістали. Я не хочу, щоб ця проклята чума ще більше розперезалася.
- До речі, а чому всі ці зомбі-крики товпилися саме навколо цього будинку?
Я почав вивчати будинок, з якого вийшли всі ці зомблені щури. Незабаром я увійшов до будинку, і мій погляд відразу опустився на підлогу. Ось тоді я і побачив крихітну щілину.
Моя лопата з гуркотом опустилася вниз, і я почав намагатися розсунути стать. Я використав ручку лопати, як важіль і надів на неї.
І тут на мене раптом накинулися щось червонувато-черневе.
Розмахуючи гострим кухонним ножем, дівчина вбрана у червоне вбрання і схопила мене за плече. Я втратив рівновагу і впав на дупу. На жаль, я навіть почув, як зламалася кістка в моєму плечі.
Пара крижаних очей подивилася на мене зверху вниз. Вона не вагалася ні секунди, а швидко нанесла удар ножем.
- Чорт забирай!
Я заблокував ножем лопатою рефлекторно.
Лезіння зупинилося лише за кілька дюймів від кінчика мого носа. Мені вдалося вчасно врятуватися за допомогою моєї вірної лопати.
- Я думав, що це село вимерла...
Холодний піт трувся по моєму обличчю, поки я дивився на дівчину, яка була вся у крові. На вигляд їй було близько п'ятнадцяти років.
- ... Хто б міг подумати, що тут буде ховатися божевільна?
Чортова божевільна!
Вона, мабуть, з'їла пристойну кількість ізомбі-крисів, про що свідчила тіло і шерсть гризунів, які прилипли до різних частин її тіла. Але на її тілі також було багато рваних ран — можливо, що щури все ще не померли без бою.
Її веселки постійно підрагували. Світло в них було тьмяним. Її очі не бачили вогню життя.
Чи могла вона прийняти мене за зомбі, і саме через це вона вирішила напасти на мене?
Моє тіло вже почало слабнути, і я почав тремтіти.
- М-маленький міс? Ти робиш помилку. Слізь з мене, поки твоя башка не отримала доброї затріщини.
Кухонний ніж повільно, але вірно, наближався до мого лоба.
- ... Умри, - донеслося до мене холоднокровне бормотування. Дівчина з холодною, як лід, обличчям дивилася на мене очима, повними вбивствах намірів.
- Схоже, що ти на щось сердишся, але...
Сили почали залишати мої руки.
Кухонний ніж наблизився до мого чола.
- Остуди трохи свою голову, гаразд?
Я зібрав сили і повернув лопату, щоб відхилити ніж, а потім вдарив дівчину по голові своїм « зброєю ».
*Крік!*
З неприємним тріском дівчина відлетіла в куток халупи.
Я встав і торкнувся свого обличчя. Я вже подумав, що вона встигла зачепити моє обличчя, але, на щастя, все було в порядку.
Переконуючись, що ран немає, я швидко повернув голову і подивився на дівчину. Хоч вона і лежала на підлозі, її страшний погляд все ще був пильно до мене. Поруч з нею я розглянув два трупи, які були прикриті великими простирадлами.
Мої губи почали вгамовуватися. - Святе лайно.
Два трупи були покалічені і розорені на шматки.
Це були трупи дорослого чоловіка і жінки. Окрім укусів, які очевидно були залишені щурами, скрізь на їхніх тілах виднілися невеликі ножові рани.
Ця дівчина... Вона вбила своїх батьків, які перетворилися на зомбі. Тоді вона, мабуть, сховалася під полом і терпіла до цих пір, борючись з усіма цими щурами.
- Що сталося? Імперський принц?
Фермери поспішно кинулися всередину. Вони побачили дівчину в крові і закричали від подиву.
- Шарлотта? О, о, дорога богиня Гея! О, боже мой!
Я глянув на них і з підозрою сказав: "Ви сказали, що ніхто не вижив?
- Коли ми були тут минулого разу, її не було.
Мабуть, ви просто не помітили її, чортові фермери.
Я помассував свої нові плечі і сказав: - Скільки часу пройшло з тих пір, як ви покинули це село?
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora