- Дуже добре, з цього моменту ми будемо одночасно і союзниками та суперниками. У зв'язку з цим, дозволь мені запропонувати тобі деяку інформацію в якості гаранта нашого альянса. "Тактика Колдуні" може зробити Ма Сяру зневажливою до будь-якого виду відносин, але якщо вона коли-небудь закохаться, її пристрасть буде практично абсолютною.
- Отже, я пропоную тобі зробити перший крок якомога швидше. Час дорогий і чим довше ми це відкладаємо, тим більше суперників у нас з'явиться.
Ван Дун знизав плечима і сказав:
- Я поки що не настільки зацікавлений у цьому, на відміну від тебе. Мені подобається природний хід речей, до того ж я не знаю її так само добре як ти.
Обличчя Ху Янсюаня розплилося в усмішку; він зітхнув і сказав:
- Якби я почув це від когось іншого, я б вирішив що він, вибач за мою мову, захитає ... Але чомусь я переконаний, що ти сказав мені правду.
Відкритість Ху Янсюаня здивувала Ван Дуна, він зробив паузу і відповів:
- Мушу сказати, що чим більше я тебе дізнаю, тим сильніше ти відрізняєшся від мого першого враження. Мені завжди здавалося, що ти претенційний інтроверт.
- Претенційний інтроверт? Ха-ха, всі зазвичай вважали мене хвалькуватим екстравертом, ну або просто запиленою дупою. Ха-ха-хо! - Через своїх лазень Ху Янсюань з'явився Ван Дуну ще відкритішою людиною.
- Що ми будемо робити далі?
- Нам потрібно діяти. Вона не впаде на наші коліна, стоїть нам тільки присісти. Вона живе в особняку у Шанджіні, давай навести її.
- Ти хочеш, щоб я розділив з тобою тягар збентеження, коли вона влаштує тобі холодний прийом?
- Ха-ха, ні, я просто хочу розділити з тобою одну сцену і може бути зможу проявити себе, Ху Янсюань не приховував своїх мотивів, але така чесність зробить його ще більш чарівним в очах будь-якої дівчини, а можливо й для Ма Сяору.
Не гаючи часу, хлопці спустилися до машини на магнітному подушку Ху Янсюня, припаркованому біля ресторану. Ван Дуна, який був підозрителем, доказались бути обґрунтованими. Цей хлопець занадто добре підготувався до, здавалося б, випадкової зустрічі; він навіть приготував транспортний засіб необхідне для відвідування особняка.
Ван Дун знав, що його можуть заманити в пастку. Можливо, він ще пожалкує про свої дії, але всередині нього, подібного до дикого цвіту молодості, люто палала впевненість; можливість побачити Ма Сіору на вихідних була занадто спокусливою, щоб їй чинити опір.
Молоді люди, які нездатні діяти імпульсивно, можливо, ніколи не дочекаються своєї години, щоб показати себе.
А втім, питання про те, хто штовхає тебе до вчинків, ангелів чи демона, не є таким важливим. Головне не чинити опір своїм поривам.
У цей момент Ван Дун пригадав випадок, який стався на Нортоні: коли він кинувся один на натовп загоїв заради захисту свого друга і відчував велику гордість.
Через двадцять хвилин хлопці добралися до особняка. Навіть на величезній відстані будівлі надавали йому грізного вигляду. Вони пройшли перевірку безпеки, і Ху Янсюань подзвонив у двері.
- Що вони тут роблять? - Саманта звернулася до Ма Сяору. Вона заткнулась обличчям в підголовок, а масажистка розмила дівчині спину.
- Я не впевнена, але сподіваюсь вони залишаться, щоб поспілкуватися з нами.
- Дурне дівчисько. Я знаю, про що ти думаєш не потрібно приховувати це від мене. Дівчинка просто хоче повеселитися, я все розумію - Саманта продовжувала насолоджуватися на масажному столі. На спині дівчини лежав невеликий рушник, але цього було зовсім недостатньо, щоб приховати її пишні бедра.
— Я не єдина дівчина в цій кімнаті, — Ма Сяору повернула голову до Саманта.
- У мене було достатньо чоловіків. Вони занадто дурні або просто хочуть скористатися мною. Я вирішила завжди залишатися самотньою.
- Я в це не повірю. Вам просто потрібно знайти свого єдиного, — рішуче відповіла Ма Сяору. Вона завжди вірила в любов. Якщо її важко знайти, це ще не означає, що його немає.
На обличчі Саманти з’явилася слабка усмішка. Чесно кажучи, вона ніколи не відчувала нестачі в поклонниках, поки навчалася у Кайпу. Деякі віддавали їй все, що мали, але не володіли справжнім талантом, а деякі прикидалися рівними їй, проте від них так і розізлило пихатістю. Можливо через те, що вона була занадто розумна і розсудлива, Самантате ніколи не вдавалось зустріти хлопця, який зміг би уразити її в саме серце. Для неї кохання здавалося просто чудовою казкою. Дівчина вирішила присвятити себе чомусь справді важливому, наприклад відновлення Ейрланґа.
Ван Дун і Ху Янсюань повільно пливли до особняка. Хоча Ху Янсюань був досить відомою сім’єю, він не міг сказати, що на фоні цього особняка його родинна резиденція виглядала як убогою і дешевою. З декору і закінчуючи плануванням особняка, він у всьому відчував витончений смак власника.
З іншого боку, Ван Дуну просто не вистачало знань про архітектурні стилі й смаки; він бачив лише розкіш у будь - якому заможному домі.
Коли вони сиділи поряд з Ма Сяору Саманти, їхні щелепи мимовільно відвисли. Вони сподівалися зустрітися з одною Ма Сяору, тому їхні обличчя буквально закричали від напруження.
- Якого біса ви тут забули хлопчики? Гей, чого ви злякалися? Я не кусаюсь! - Саманта прошила, роздмухуючи хлопців викрикуватим поглядом.
— Директор Саманта, оскільки я сьогодні вихідний і приїхав до Ма Сяору, — впевнено відповів Ху Янсюань.
Він не особливо боявся Саманта і був досить впевнений в собі, не кажучи вже про те, що без свого офіційного костюма вона раптово здалася йому набагато молодший свого реального віку.
- А як щодо тебе? - Дівчина переключила свою увагу на Ван Дуна.
-Я тут... Я тут, щоб... Обговоріть домашнє завдання, — хлопець негайно пожалкував про сказане. Всі інші на мить застигли, після чого вони привітно розсміялися.
- Яке зручне виправдання! У будь-якому випадку, сьогодні вихідний, тому я дозволю цьому спрацювати.
Саманта розвернулась на п'ятках, виснувши над плечима водоворот з темної волосини і нехтуючи своїми білосніжними босоногами.
Ван Дун нічого не міг вдіяти і продовжував дивитися на пару вишуканих ножів, поки Саманта відходила в сторону. Він навіть не думав, що будучи звичайною людиною, вона може виглядати настільки милою.
Йому здавалося, що це враження було викликане різкою відмінністю від її звичайного образу холодного і суворого керівника в масивних окулярах, які ховають половину її емоцій.
Ма Сяору замовила двох відвідувачів відвідати свій дім. На відміну від Гу Янзуаня, який час від часу кивав і відповідав, думки Ван Дуна плавали в далекому ніде, поки ціла компанія переходила з кімнати до кімнати. Він не міг думати ні про що крім молочних ніжок Саманти і її чарівного сміху.
- Що ти про це думаєш, Ван Дун? - Почувши голос Ма Сяору, він злегка струшив головою і знову повернувся до реальності.
– Аа... Добре... дуже добре... — Ван Дун відповів, не знаючи про що вона запитала.
Гу Янзуань перервав незрозумілу відповідь Ван Дуна:
- Дизайн цього саду справді незрівнянний. На мою скромну думку, це можливо кращий сад на Землі! Наприклад, ось ця складна прикраса, я впевнений, що їх не більше п'яти в всій Конфедерації.
Очі Ван Дуна пробіглися навколо, і раптом він знайшов що шукав. Саманта розслаблено слухала музику, витягнувши свої довгі ніжки на кушетці, а її безприкорені пальці покачалися в такт ритму.
Побачене зовсім приголомшило хлопця. Серце сильно закололось у груди, а в голову швидко вдарила кров. Він відчув те, що не відчував навіть під час першої зустрічі з Ма Сяору. Коли йому було важко вибратися з пам’яті, він сильно себе вщипнув.
Боль відрізав Ван Дуна. Він відчув трохи збентеження і швидко взяв себе в руки, перш ніж двоє інших встиг помітити сліди його плотських бажань.
- Ван Дун, ти виглядаєш розсіяним, — пролунав голос Ху Янсюаня.
- Ні, я просто приголомшений тим, наскільки зручний цей будинок, він потиснув плечима, роблячи вигляд, що його думки не зайняті чимось іншим.