Том 3, розділ 17 — Сила Бебе (часть перша)
Перед смертю Метью і прання свого старого шрама на грудях не залишалося нічого іншого, як тільки вдихнути подих.
Це той самий шрам, який став спогадом про те, як його мало не позбавили життя.
« У порівнянні з Ніною, ти занадто поганий», - Лінлей знову похитав головою і зітхнув. Метт не був йому другом, а лише тимчасовим супутником, з яким він зустрівся. З чого він взяв, що Лінлэй буде йому занадто сильно довіряти.
Більше того...
Чи міг Лінллей настільки неуважно поставити спину іншому?
"Писку писк!" Бебе підійшов, несучи рюкзак, який належав Метті. Відразу ж зв’язавшись з Лінлей через ментальний контакт: « Босе, поспіши і перевір, скільки у нього є ядер. Эх... За останній місяць у всіх вбивць, яких ми зустріли - не було стільки ядер скільки в першого."
Дерінг Коуарт з’явилися поруч із Лінлєю.
« Здається Бебе дуже любить рахувати ядра магічних звірів», - хмикнув Дерінг Коуарт.
« Похоже на те... - Лінлей взяв рюкзак і відкрив його, жартуючи над ним, а потім запитав. - Бебе, цього разу для вбивства Метьюта ти використовував свої кігті, а не зуби. Чому ти вирішив використовувати їх замість зубів?»
Бебе випростався і сказав: « Босе, я маю великий потенціал. Мої гострі кігті такі ж небезпечні, як і зуби. До того ж, Метт був занадто мерзенним, вкусив би його я б забруднював погаленою кров'ю." Після того як Бебе закінчив говорити, він ніби сплюнув на землю.
Його плюнок виглядав дуже по - чоловічому, тому Лінлей не міг стриматися від сміху.
« Гаразд... ой... Досить Бебе. Давай краще поглянемо, що у нього приховано в рюкзаку. Ох... Всього тридцять ядер і найкраще - всього п'ятого рангу, це за цілий місяць... І я не можу цього зробити ».
Лінлей почав уважно оглядати ядра.
За весь час, що Лінлей провів на хребті, він убив безліч магічних звірів і декількох людей, які намагалися його пограбувати та вбити, в результаті чого Лінлей зібрав майже триста ядер чарівних тварин. Вартість усього була приблизно сорока тисяч золотих!
« Сорок тисяч золотих. Якби батько дізнався... тоді... Я думала, що Ліллей дуже радів, коли батько дізнався про нього ».
« Звичайно, що тобі вдалося отримати стільки грошей, — сказав Дерінг Коуарт. - Але більша частина трофеїв дісталася тобі з рюкзаків інших людей."
Лінлей кивнув на знак згоди.
Тільки від першої вбивці сили темряви Лінлей дісталася цінності на п'ятнадцять тисяч золотих. Від усіх інших більше ніж від першого в сукупності.
« Магічні Звірі є вкрай небезпечними, тому більшість людей приходить сюди вже сформованими групами. Вбивці рідко коли наважуються атакувати групу людей, тому що їх спеціалізація - миттєве вбивство когось одного, отже вони віддають перевагу бій один на один."
Дерінг Коворт раптом почав сміятися: « Лінлей, поглянь на себе. Так, ти високий і сильний, але твоє обличчя все ще виглядає як дитина. А цей пушок над твоїми губами? Все це доводить до висновку... І я не можу цього зробити ».
« Що ти просто дитина!»
Дерінґ Коворт продовжував реготати: « Ліінлей, на цьому гірському хребті, коли вбивці зустрічають недосвідченого підлітка, який вперше вийшов у світ для тренування - як вони можуть не скористатися можливістю напасти на тебе? Ось як-раз тому за всього один короткий місяць ти зустрів стількох з них."
« Але якщо ви подорожуєте до складу групи, то можете обійтися без зустрічей з вбивцями. Звичайно, ті п'ятеро, яких ми зустріли в перший день - це рідкісне виключення. Перш за все, вони були занадто слабкими, а по-друге, людина, що їх убив - була дуже сильна. Але в кінцевому підсумку, він помер від кігтів Бебе".
Лінлей засміявся і кивнув.
Цього року йому виповнилося лише 15. Хоча він був ростом у 180 сантиметрів, хтось з зухвалим поглядом міг роздивитися в ньому всього лише дитину.
« Якщо маги п’яти і шостих рангів зароблять магічні ядер лише на кілька тисяч золотих щомісяця. І кожен з них заробляється через боротьбу і ризики для життя. Хребет Магічних Звірей - неймовірно небезпечне місце», Дерінг Коуарт емоційно зітхнув.
Лінлей кивнув на знак згоди: « Це справді небезпечно. Весь цей час я залишався в зовнішньому місці хребта і найнебезпечнішим, з яким зіткнувся - був звір шостого рангу. І навіть враховуючи все це - я вже був кілька разів поранений. Якби не обручка Звиваючого Дракона і те, що я маг подвійного елемента п'ятого рангу та воїн четвертого, а також якби у мене Бебе - я б не наважився самотужки вилізти на цей хребт".
Він повернувся, щоб подивитися на Бебе, який в цей момент грався з магічним ядром.
Заспокоївшись, Лінлей зібрав ядра і вирушив з Бебе на плечі. Він збирався продовжувати свої тренування на хребті Магічний Звірей, адже спочатку Лінлей планував провести тут до двох місяців.
...
Щоденно Лінлей боровся з магічними звірами на хребті, а це призвело до того, що його здібності як мага та вояки відтачувалися від сутички. Поступово Лінллей почав дедалі рідше калічити себе. Через те, що Лінлей поступово наближався до центрального регіону хребта, тварини шостої ранги почали зустрічатися все частіше, заставляючи Лінлей завжди бути на чекі.
На сорок шостий день.
"Свист!"
На поверхні спокійного і тихого озера з’явилось брижі. З-під води з'явилася людська фігура, якою був Лінлей. Використовуючи шматок тканини, він намагався помитися.
Карауля, який був на березі Бебе з заздрістю в очах спостерігав, як Лінлей купався. Бебе підскочив і знову занурився в озеро. Побачивши цю картину, Лінлій розсміявся і далі помився.
"Ха-ха, все вистачить, Бебе! Ха-ха, я говорю вистачить!" - Лінлей раптом вибухнув неконтрольованим сміхом.
"О, босе, ти боїшся лоскоту?" - з-під води з'явилася мордочка Бебе, яка з безпричинними очима, але з відтінком оззорства втупилася на Лінлей.
Посміхнувшись, Лінлей вийшов на берег озера. Він одягнувся, викинувши чистий комплект одягу з рюкзака. Трохи відпочинивши, Лінлей вирішив потирати свій старий одяг і повісити його для сушки на гілки дерева. Стрибаючи від гілки до гілочки, він дивився як Бебе біснується в озері.
Він спостерігав за тим, як Бебе пірнає на дно озера.
« Гул! Гул! Гул! Гул!»
Раптом земля почала тремтіти. Відчувши ритм дріжджі грунту, Лінллей припустив, що причиною є якісь кроки. Лінлей мимовільно почав відчувати страх. Визначивши, з якого боку виходять вібрації, він повернув свою голову на південь. Через деякий час Лінлей побачив велику, але все ще непарну тінь, яка наближається з південного боку озера. Через короткий проміжок часу він уже міг побачити винуватця.
Те, що він побачив - було принаймні заввишки в два поверхи. Його тіло, хвіст і лапи покривали великі палаючі лусочки. Його хвіст, який дорівнював половині його тіла, при русі ударявся про землю як хлист. Два зловісних, наче налиті кров’ю рубінові очі, кожен з яких був завбільшки з ліхтарики, втупився на поверхню озера. Два клуби білого диму постійно виривалися з його ніздрів.
Лінлей впав у ступор від випробуваного шоку, при цьому його серце почало битися в шаленому темпі.
« Змій сильний. Магічний звір сьомого рангу - Моленіносний дракон!"
Р.S. Група перекладу Новелли https://vk.com/public123098211, всім кому сподобалися переклад і історія, підписані, ставимо лайки, радимо друзям, не соромимося!