Том 3, розділ 16 — Нещастя (значність друга)
«Лінлей, це ти! Здорово!», - почувся щасливий голос і до нього підбіг худий юнак. Він був воїном, якого Лінлей зустрів на шляху до гірського хребта Магічних Звірей. А його однокласник Дельсарт і громіла Кава померли.
Тоді, коли Лінвей завалився в замок зі стрілкою-мага стилю вітру, він використав закляття « Масив Земляних Копій ». Воїн п'ятого ранга Метт і Лінлей скористалися випадком, щоб втекти.
Чесно кажучи, єдиним з трьох людей, з яким Лінлей мав дружні стосунки - був Дельсарт. Цей громіль Кава також справив добре враження на Лінллей. Але Лінлей не мав жодних емоцій щодо Метти.
« Привіт, Метт. Я не очікував, що ми зустрінемося в гірському хребті Магічних Звірей." - Лінлэй був все ще досить спокійний.
Метью дуже хвилювався: « Це чудово. Протягом останнього місяця я жив десятки разів. На щастя, я дуже везутую. Лінлее, ти зміг убити кровожерного бойового борову? Ти справді чудовий!»
Лінлей посміхнувся.
« Я трохи зголоднів. Я чув, що м'ясо кровожерного бойового борову дуже смачне. Ти не проти перекусити разом?
Кровожерний бойовий бій був величезний і важив принаймні кілька сотень кілограмів. Навіть десять чоловік не могли б з’їсти все це.
«Звичайно ні», - Лінвей взяв ніж і почав розділяти тушу.
«Лінлей, почекай. Твій військовий трофей. Не варто втрудатися, я сам все зроблю. На щастя, мої навички приготування досить високі".
Метт, досвідчений обручивши ножем, швидко розділяв тушу і відрізав лапи.
« Бісс, здається він професіоналом. Можливо, не гірше тебе." - Бебе подумки сказав Лінлей.
Коли Лінлей побачив Бебе, що сидів на плечі, то знову з вдячністю подивився на нього. Коли люди бачать цю маленьку крихітну чорну мишу, вони думають, що це звичайна Примарна Миша. Але насправді...
Лінлей все не міг забути Бебе в приступі люті, коли навіть темний убивця нічого протиставити йому.
« Не можна судити людину за її зовнішністю. Теж, схоже, справедливо і для магічних звірів», - Лінлей зітхав про себе.
Метт приправляв лапи вепра сіллю і спеціями: « Ліінлей, тобі напевно варто спробувати все це. Виглядає дуже смачним".
Через якийсь час після обсмажування.
Метт розрізав лапи на кілька частин: « Ідеально. Спробуй". Метт з ентузіазмом дав великий шматок м'яса Лінлей.
Лінлей відрізав більшість і дав його Бебі. Бебе з радістю їв. Ця лапа могла бути в три або чотири рази більша, ніж Бебе.
Це змусило Метью із здивуванням відкрити рот.
« Він дійсно магічний звір. Навіть чорна Привидна Миша може стільки з'їсти, - Метт зітхнув і запропонував частину смаженої мови Лінлей. - Лінлэй, ось, спробуй."
Лінлей усміхнувся: « Не хочу. Мені вистачить і лапи." Лінлей взяв шматок і почав їсти.
На що Метью відповів: « Ну, не хочеш - як бажаєш, мені ж більше дістанеться».
Будучи дуже задоволеним собою, Метт почав їсти добре просмажений вепра.
До того часу, коли Лінлей закінчив їсти лапу Кровожадного бойового борва, Метт ще не зробив жодного укусу приготовленої для себе їжі.
« Ви вже поїли? Ха-ха, чудово. Я залишу лапу на випадок, коли буду голодний" - Метт обернув її в тканину і кивнув у рюкзак.
Лінлей подивився на Метта.
Здається, Метт має намір подорожувати поруч з ним.
« Метт, я продовжу подорожувати сам і звик тренуватися самотужки. Давай розійдемося тут." - сказав Лінлей.
Метт нахмурився: « Ліїнлей, це місце надзвичайно небезпечне. Було б безпечніше, якби ми подорожували разом. Чесно кажучи, весь цей місяць я провів в страху."
"Роби, як знаєш".
Лінлей негайно попрямував глибше в гори, у той час як Метт посміхався і йшов за ним. Його очі засяяли, коли погляд впав на рюкзак Лінлей.
« Цей рюкзак здається набагато повнішим, ніж місяць тому», - Метт посміхнувся. Він заздрив, але на його обличчі була маска дружньої посмішки. Метт вважав себе набагато досвідченішою Лінлою. Перед тим як увійти в гори, він побував у багатьох небезпечних місцях.
Метт прискорився. Посміхаючись, він сказав: « Лінлей, ти справді хороший друг. Подорожуючи з тобою, я відчуваю себе в більшій безпеці. Врешті-решт, двоє людей разом - набагато сильніші, ніж порізні".
Лінлэй мовчав. Його пристойний погляд зосереджувався на навколишньому середовищі, зокрема він стежив за магічними звірами в горах.
...
Хлопці повільно рухалися на північ, оскільки Лінллей не наважувався йти на схід. Якби вони пішли на схід, то ввійшли б у небезпечні частини гірського хребта Магічних Звірей.
Метт, який був поряд з ним, виглядав щасливим.
Два дні потому.
Все сталося пізно ввечері, було темно. Лінлей і Метт продовжували просуватися вперед.
« Лойзо, ти не думаєш, що час повертатися? Чесно кажучи, ми провели тут достатньо часу." - сказав Метт м'яким голосом, йдучи за Лінлэй.
Лінлей тільки спокійно похитав головою.
Метью почав нервуватися: « Коли він вночі стає дуже обережним, то поводиться обережно. Він не дає мені жодних можливостей." Метт не був упевнений у своїх здібностях в прямій схоплюванні проти Лінлей. Врешті-решт - вижити в цьому місці протягом такого періоду часу — прямий доказ того, що Лінлей здібний хлопець.
- Ліней, здається щось помітив. Він обернувся і втупився на рищу невдалеку.
Метт, який йшов поряд з Лінлією побачив, що він повернув свою голову, відкривши своє спину перед Метью. Жадібність і хвилювання з’явилися в його очах. Він раптово дістав свій кинджал і направив обстрієм до спини Лінлей ...
Лінлей раптово повернувся і схопив Метью за зап'ястя його правої руки, яка тримала кинджал. Дивлячись на Метта холодним поглядом, він запитав: « Що ти робиш? »
Метт був приголомшений. Він не міг повірити, що його удар був помічений і заблокований.
Метью відразу усміхнувся: « Що я роблю? О, могутній геній-маг, дозвольте мені відповісти... я збираюся вбити тебе." Метт був повністю впевнений в собі. Як він, воїн п'ятого рангу, міг бути нездатним вбити мага П’ятої рани?
Раптом рука Метью почала покриватися шаром бойового Ци і він раптово звільнився від захоплення Лінлей.
- Метт ударив кинджалом.
"Ааагґргрр!!"
Метью почув жахливий звук. Потім він побачив дуже маленьку чорну тінь, яка з'явилася перед ним.
« Що... Що це? що перед ним - маленька Примарна Миша Бебе, яка з дня на день сиділа на плечі Лінлей. Бебе широко розкривав пащу, обнаживши багато гострих, як бритва зубів. Потім він рився до горла Мета.
"Н-ні!"
Метт негайно спробував відступити, різко прибираючи голову.
"Хрусть!"
Швидкість маленької Міші була набагато швидше, ніж міг уявити Метт. Як він міг ухилятися? Бебе потягнув праву лапу, а потім різко махав гострими як ніж кігтями в бік шиї Метта. Половина його шиї була зірвана, а з рани хлинула кров.
« Уркх... Бульк... Повні недовір’я, перелякані очі втупилися на Бебе. « Примарна Миша? Чи це дійсно звичайна Примарна Миша?»
Його свідомість почала блювати і смерть вже дихала в спину, але його очі все ще були наповнені жахом та нерозумінням. Він так довго готувався до цього, але не взяв на увазі маленьку Примарну Мишу.
Примарна Миша з темною фарбою вважалася найслабшою формою Прісної Мыші.
Але в момент своєї смерті Метт нарешті зрозумів, що мила і маленька Привидна Миша була жахливим монстром.
Бух.
Руки, якими Метт тримав за шию - обвисли, потім і його тіло звалилося на землю. Через деякий час, вся земля навколо просочилася кров'ю...
Р.S. Група перекладу Новелли https://vk.com/public123098211, всім кому сподобалися переклад і історія, підписані, ставимо лайки, радимо друзям, не соромимося!