Том 1, розділ 5 — Ріст. Частина друга
Час пролетів швидко і в мить оку, дідусь задзвонив 11 разів.
« Хогг удома? » — почувся чіткий голос. Барух не був охоронцем, тому цей чоловік вже досяг внутрішньої частини садиби.
Хогг нахмурився, опускаючи вниз товстий фоліант поруч з собою: « Лінлей, сьогодні ми зупинимося на цьому».
Хогг, пропливши усміхом, повернувся до гостевого залу.
« Ах, Хогге, мій дорогий друже! Буквально на днях, я почув крик ПТАХИ, і я зрозумів, що щось хороше повинно статися. І справді, опівдні я отримав твоє послання і як тільки прочитав його, мене охопило радість."
« Дорогий Пилип, я також радий бачити тебе. Гілман, сходи і принеси мені кам’яну скульптуру “Свірепоґо Лева--. Пилип, підемо в головний зал і почекаємо. Скульптуру принесуть найближчим часом."
Почувши ці слова, Лінлі відчув, як його серце закололо.
« Ми розпродаємо більше сімейних речей? » Але Клан Барух, який отримав дуже мало податків з містечка Вушан, був у скрутному економічному становищі.
На щастя, клан Барух був давним і в силу свого віку, а також зберігав багато рідкісних та цінних речей.
На жаль, навіть багатство скарбів не могло витримати стільки років аукціонів і продажів. На даний момент, кількість цінних речей всередині клана була дуже мало. Лінлей не міг стриматися, щоб не подивитись на годинник з маятником: « Цікаво, скільки часу пройде, перш ніж навіть ці години будуть продані».
Чоловік середнього віку з довгим золотим волоссям і аурою дворянина увійшов до залу слідом за Хоґсом. Ліней відразу здогадався, що цей чоловік середніх років повинен бути “Філіппа ”.
"О, ця чарівна дитина повинна бути твій син, так Хоґ? - Філіп дуже тепло посміхнувся Лінлей. - Лінлэй Барух, да? Чи можу я звертатися до тебе як Лінлей? "
« Це було б честю для мене, сер», - Лінлей поклав свою праву руку до грудей і шанобливо вклонився.
« Якою милою дитиною, - Філіп, здавалося, дуже задоволений.
Стоячи поряд з ним, Хоґ насміхався: « Фуліпе, перестань витрачати час на дитину. Поглянь на “Свiрепого Лева̄, якого ти так довго бажав".
Тоді як він говорив, Гіллман легко заносив велику скульптуру в зал і поставив її вниз.
Це була кам'яна скульптура вагою майже тисячу фунтів, але в руках Гіллмана, здавалася просто іграшкою, чітко показуючи силу останнього.
« Мистер Хіллман, ти мене вражаєш. У моїх власних володіннях немає нікого, настільки ж сильного, як ти, капітан гвардії, хоча я контролюю дванадцять міст." - Філіп посміхнувся, поки говорив, але неявний сенс у його словах був абсолютно ясно. Він хотів би запросити Гіллмана працювати на нього.
Гіллман холодно відповів: « Мій дім, мій сир » (Вушан).
Філіп швидко вибачився.
Філіп повернувся, щоб подивитися на Хоґґаса: « Хоча мені подобається ця кам’яна скульптура “Свірепоґо Льва̄с", вона не сприймає найвищих рівнів і набагато слабша за шедеври тих великих скульпторів."
"Філіп, якщо ти не хочеш купити її, тоді забудьте про це" - Хоґ був дуже лаконічним.
Філіп відразу зачурився, але потім почав сміятися: « Ха-ха... Хогг, не гнівайтеся. Я не кажу, що я не хочу купити її. Я просто кажу правду. Як щодо такого. Я куплю цю скульптуру за п'ятсот золотих монет. Що ти думаєш?»
"П'ятсот?" - насупився Хогг.
Ця ціна була набагато нижчою, ніж вартість Хогга. Він сподівався, принаймні на вісімсот.
На континенті Юлан одна золота монета дорівнювала десятим срібним монетам, які становили тисячу мідних монети. Середній простолюдин міг би заробити двадцять або тридцять золотих монет на рік. Навіть середній солдат армії може заробити тільки близько сотні золотих монет.
«Цена занадто низка», - Хогг похитав головою.
« Хогге, ти повинен знати, що за всі десять тисяч років континенту Юлан було створено безліч скульптур. Справжня цінність скульптури розглядається з точки зору того, ким вона була створена. Що стосується створення цієї ... що вона мені просто подобається. П'ятсот золотих це моя крайня пропозиція. Якщо ти не згоден, давайте просто забудемо про це."
Філіп розсміявся, коли він повернувся, щоб подивитися на годинник з маятником в залі. Його очі сяяли і він сказав: « Хогге, якщо ти хочеш продати цей годинник, я б був готовий заплатити тисячу золотих".
Обличчя Хогга похололо.
« Бджоли, дві тисячі золотих і все ще були б прийнятними. Це було б моя остання пропозиція." - поспішно додав Філіпп.
Хоґ рішуче й суворо похитав головою: « Дідусі годинники не продаються! Що стосується скульптури, шість сотень золотих. Згоден, або забудь".
Пилип на мить уважно подивився на Хоґґа, а потім усміхнувся: « Дуже добре, Гогге. Я проявляю до тебе повагу. Шістьсот золотих, йде. Мажордом, принесіть мені шість сотень золотих".
Мажорд, який чекав зовні весь цей час, відразу підбіг з золотом.
Шість мішків жовтого золота.
« Шістсот золотих, Хогг. Ти можеш порахувати їх, якщо хочеш" - посміхнувся Філіп.
Хогг взвісив мішки. Тільки на основі ваги, Хогг переконався, що в них дійсно було шістьсот золотих монет, по сто золотий на мішок.
Хоґ усміхнувся і кивнув: « Фаліп, як щодо залишитися й повечеряти з нами?».
« Не варто, у мене ще залишилися справи вдома», - засміявся Філіп.
Потім мажордом Філіпа проінструктував двох міцно підібраних воїнів, щоб вони підняли і віднести скульптуру.
Після того, як Філіп і його люди відбили, Хогг подивився на шість мішків з золотом, з тьмяним виразом в своїх очах. Цього разу він продав кам’яну скульптуру. Наступного разу? Хоча у в’язниці залишилось багато речей, рано чи пізно нічого не залишиться.
« Батьку, я хочу навчитися бути скульптором!», - раптом сказав Лінлей.
Лінлей добре знав, що на континенті Юлан видатні майстри скульпторів могли виготовляти роботи з десятками тисяч золотих монет кожна. Деякі знамениті скульптури могли досягати навіть ста тисяч золотих монет. І матеріальний стан, і соціальний ранг цих скульпторів також були дуже високими.
« Якщо я зможу стати майстром скульптора, тоді... Тоді батькові більше не доведеться продавати своє сімейне майно." - це те, про що думав Лінлей.
- Хогг подивився на Лінлей з холодом в очах.
« ЛИНЛЯЄ, чи знаєш ти, що серед сотень мільйонів людей у Святому Союзі є принаймні кілька мільйонів тих, хто вивчає хлібороб. Але в усьому Святому Союзі, число справжніх майстрів можна порахувати по пальцях однієї руки. Крім того, якщо у тебе немає хорошого інструктора, то ти просто не зможеш досягти успіху покладаючись на свої сили."
« Внутрішні кола скульпторів — не те місце, куди звичайні люди можуть потрапити. Ти бачиш тільки зайву ціну творів майстрів, але чи знаєш ти, що переважна більшість скульпторів може заробити лише кілька десятків золотих монет щороку? "
Голос Хогга був дуже жорсткий.
Лінлейл був такий наляканий, що відразу став навколішки. Він говорив так тільки тому, що вважав, ніби хліб може поліпшити ситуацію його сім’ї. Він не сподівався, що його батько скаже так багато і відрахує його так суворо.
« Достачно. Рідовий зал потребує прибирання. Після обіду, йди і забирайся там." - холодно сказав Хогг.
« Так, Отче» - шанобливо відповів Лінлей.
Хогг зітхнувся, подивившись на Лінлі: « Лепка? Ох, малюк. Ти знаєш, що в минулому я також займався скульптурами? Я провів десять повних років свого життя, намагаючись вчитися. Але, на жаль, мої скульптури не коштували і однієї монети." Хогг теж колись по-дурацкі мріяв стати майстром скульптора і таким чином покращити ситуацію свого клана.
Але у своєму серці він почувався дуже безпорадним. Незважаючи на витрачені десять років навчання і тренування, його скульптури все ще були жахливі. Товариство майстрів скульптур можна описати у вигляді піраміди.
Відомі майстри були на вершині піраміди. Вони насолоджувалися високим статусом, і кожна скульптура коштувала сотні тисяч монет.
Але цінність робіт незліченних скульпторів низького рівня в нижній частині піраміди була душі-сокрушуще нижчого. Більшість їхніх робіт буде куплена звичайними людьми всього за кілька срібних монет, щоб прикрасити свої доми.