Глава 149. Дивний пристрій
На третьому поверсі будинку першокурсників розташовувалися шостисотні гуртожитки. Квінн вирішив поїхати туди, щоб зустрітися з однією людиною. Цим чоловіком буде Лоґане. Хоча він не був упевнений, чи зможе Лоґане допомогти йому.
План Квінна був в тому, щоб використовувати кристали крилатої ящірки для створення костюму, який би покривав все його тіло. Йому потрібен був гнучкий матеріал, щоб покрити його повністю, але він також мав бути міцним.
Йому було легко знайти чорний костюм, який закрив би його тіло і дозволяв б йому уникати сонячного світла. Проблема полягала в тому, що на ту секунду, коли Квінн буде поранений і костюм вибухне, він знову повернеться до свого слабкого старого "я".
Ось чому, коли він дізнався про плащ Сема з гри, у нього виникла ідея. Єдиною проблемою було створення костюма з цих речей. Більшість кузня і кравців мали план, яким вони дотримувалися.
Вони будуть вказувати методи, які використовуються поверх того, як змішувати інші матеріали при створенні зброї і броні. Але оскільки Квінн просив щось, що не було зроблено раніше, йому доведеться попросити когось з досвідчених дизайнерів зробити це для нього.
Це було б дуже дорого, і навіть якби він продав усі кристали й використав їх на руках, то не мав би достатньо грошей, щоб заплатити за них. Це привело його до Лоґана. Він бачив, як багато божевільних речей Лоґан, здавалося, створив сам у цій кімнаті. Він подумав, що можливо у нього є ідея, а якщо ні, то він зможе представити йому когось, хто міг би зробити це за нижчі ціни.
Спочатку Квінн постукав у двері, але відповіді не було. Це було дивно, тому що весь тиждень Квінн тренувався на машині Лоґана. Він жодного разу не бачив, щоб той виходив з кімнати.
Намагаючись відчинити двері, він з подивом виявив, що вона не замкнена і не закрита належним чином. - Є хто? - Запитав Квінн, прокрадаючись в кімнату.
В іншому кінці кімнати він побачив Лоґана, який сидів у кріслі. У правій руці у нього була якась металева рукавичка для інструментів, а над очима, здавалося, ширяли гігантські окуляри.
- О, він був просто зайнятий, як зазвичай.
Потім Квінн почав оглядати кімнату, розглядаючи всі прилади навколо нього. Він знав, що коли Лоґане знаходиться в режимі концентрації, то не візьмеш його уваги. Так що краще було просто почекати, поки він закінчить.
Квінн продовжував розглядати всі ці дивні пристрої, і щоразу, коли він знаходив щось цікаве, він використовував своє вміння перевірки.
Те, що він помітив, були деякі пристрої, система, здавалося, не мала поняття, які це було. В той час як інші дають би основні описи, такі як те, з якої частини об'єкта його було зроблено.
Для інших це буде просто показувати лінію?
Це були унікальні речі, створені Лоґаном і неіснуючі у світі. Але було у всіх них щось спільне, ім'я творця, Лоґан Дайсон.
Але поки Квінн оглядався, він помітив дивний квадратний предмет на одній з полиць. Він виділявся на тлі інших, тому що більшість речей в кімнаті, здавалося, були покриті пилюкою, але не ця.
Це був пристрій квадратної форми, не більше ноутбука, і на ньому, здавалося, був якийсь цифровий дисплей.
[Оценка]
[Повернення до портального пристрою, коли буде прив' язано правильний код доступу, воно поверне вас у пункт призначення, який був попередньо встановлений]
[Создавальник Річард Іно]
Квінн підійшов ближче, щоб розглянути його. Схоже, це був єдиний предмет, який не було зроблено Лоґаном і до того ж до всього, то був телепорт. Але це було єдине, що він ніколи раніше не бачив.
Портальні телепорти, які вони в даний час несли, були досить великим пристроєм, але це було маленьким і компактним, як ніби технологія випереджала їх поточний час.
Квінн простягнув руку, щоб взяти його, і в цей момент ззаду пролунав голос.
- Гей, якщо ти хочеш, щоб тобі відірвало пальці, тоді будь ласка, я пропоную тобі продовжити і поквапити його. - Сказав Лоґан, повернувшись на стільці і втупившись на Куінна. - З іншого боку, я хотів би подивитися, яка здатність сильніша-моя або твоя.
- Вибач, - сказав Квінн, прибираючи руку. - Ти знаєш, що це таке? Це виглядало досить цікаво.
Саме тоді роботизована рукавичка, яка була на одній з цих рук, почала ламатися. Здавалося, що він переміщається на більш дрібні частини, поки вони не стали схожі на маленьких жучків. Потім жуки підійшли до місця, де Квінн намагався взяти пристрій і принесли його Лоґану.
- Ця штука була прокляттям мого життя і життя моєї сім'ї, - сказав Лоґан, озираючись навколо. - Як ти знаєш, моя сім'я була оригіналами, які приховували свої здібності від світу. Перед початком війни вони були дослідниками, які працювали в приватному порядку на різні корпорації.
Іноді уряди, армії і таке інше. У всякому разі, під час однієї зі своїх подорожей близько 50 років тому вони виявили цей пристрій. У той час ніхто не знав, що це таке, і здавалося, ніби наші здібності теж не працюють.
Моя сім'я намагалася дослідити його, і врешті-решт, коли ми виявили технологію Далеків, ми знайшли схожість, схоже, це якийсь тип телепорту. Але питання в тому, чому технологія Даліків існувала на Землі ще до їх приїзду. Тоді це просто приносить нам ще більше питань, чому Далеки напали на нас? Чи були вони тут раніше, але ми просто ніколи не знали.
Почувши всі ці запитання, Квінн навіть задумався. Можливо, Логан на щось натрапив, перш ніж прийняти все, що повідомило уряд, як факт, він знав що вони щось приховують. Уряд завжди так робив, але, як і його вампірська система, чи вони ще великі секрети від громадськості?
- У будь-якому випадку, - сказав Лоґане. - Не те щоб я очікував, що ти знаєш хоч один з цих відповідей. Єдине, що ми знаємо - це той, хто зміг створити компактний телепорт, такий як цей, геній. як би я хотів коли-небудь зустрітися з ним.
- Почекай, що ти сказав? - Відповідав Квінн. - Ти сказав, що не знаєш хто його створив?
Якби я це зробив, ми з сім'єю гналися б за ним із покоління в рід.
Але тепер Квінн занурився ще глибше. Річард Іно був відомим вченим, людиною, яка відкрив не тільки силу кристалів тварин, але й те, як працюють портали Далків. Чи він дійсно знав усе від самого початку?
Але зараз це була занадто велика проблема, щоб вирішити її, особливо для такої людини, як він. Він був лише однією людиною і мав свої проблеми.
- У будь-якому випадку, - сказав Лоґане. - Навіщо ти прийшов до мене сюди, ти хотів знову пограти в цю гру?
- Взагалі-то, - сказав Квінн. - Я хотів запитати, не міг би ти допомогти зшити мені костюм.