78. Цей час хвилюється і тривожиться!
У світі сновидінь Лу Ченя пісня « Тєві квіти» була класичним твіром, створеним талановитими музикантами.
Ця небруська, висканована і трохи сумна народна пісня колись зворушила серця багатьох людей, її неодноразово переспівували інші зірки вокального мистецтва, часто виконували на творчих вечорах у навчальних закладах, тому вона по праву можна було вважати випускною піснею.
У реальному світі ця праця не була чимось привабливим.
Пісня легко чіпляла глибоко приховані почуття і викликала особливо сильний відгук у тих, хто пережив розрив стосунків людей, які колись любили та страждали.
Тому так багато студентів плакали. Пісня була наповнена ніжними і чудовими спогадами, сумбуреними мріями та нездоланною розлукою — так само мечаємось ми по цілому світі!
У пісні "Те квіти" Лу Чень вклав свої щирі почуття.
За допомогою цієї пісні він попрощався зі своєю старшою особою.
"Ті квіти, всім спасибі!"
Лу Ченй вклонився.
Несподівано вибухнули аплодисменти, які були лютими і затяжні, як артилерійський вогонь на полі бою!
Багато дівчат з усіх сил застукали в долоні. На їхніх обличчях текли сльози. У них навіть долоні почервоніли від бавовни, але вони не звертали уваги на біль.
Хлопці теж слідували за цим. Їхній спосіб вираження почуттів виявився більш безпосереднім — вони голосно орали.
"Дивись!" "Сспівай ще раз!"
Незабаром усі шумні вигуки перетворилися на одне просте слово — вперед!
"Вперёд!"
Не отримавши хрещення соціальною реальністю, ці хлопці і дівчата відчували щирі почуття.
Хлопцям подобалося, а дівчата були розорені. Усі вони не покуштували за похвалу і оплески.
Лу Ченй встав і кивнув головою: « Дякую!»
Він зробив глибокий вдих-видих, після чого обернувся і попрямував до закуски.
Кінець.
"Вперёд!" (Сміх)
Але єдиний вид викриків під сценою не припинився після того, як Лу Ченя пішов, навпаки, стали звучати ще виразніше. Здавалося, що така сила піднесеного настрою ось-ось зірє купол концертного залу!
Сильні чоловічі голоси та жіночий голос змішалися і перетворилися в єдиний голос.
"Вперёд!"
Кілька студентів, які сиділи на перших двох серіях викладачів, вже не могли всидіти на місці, стали і обернулися, махаючи руками, щоб заспокоїтись та продовжити виступ.
Але ніхто не звертав на них ніякої уваги. Викладачі вже не мали жодного впливу на випускний день!
Люди обмінювалися непевними поглядами, не знаючи, що робити. І все-таки, такі умови на творчих вечорах в університеті були дуже рідкісними. У більшості випадків такого ніколи не траплялося.
Навіть Лу Чень не очікував такого результату.
Він тільки приготувався спуститися по сходах, як ведучий поспішно підбіг і зупинив його.
"Лу Чен, виконуй на біс пісню!"
Студенти були такі збуджені, що якщо не взяти під контроль ситуацію, невідомо, як це станеться.
Той, хто йде, втратив свідомість.
"Добре!"
Лу Ченй також усвідомив серйозність проблеми і швидко повернувся на середину сцени.
Слідом за його появою палаючі крики швидко засихли, але люди як і раніше стояли.
Лу Чень почав думати в голові і сказав у мікрофон: « Дякую, що вам дуже сподобалась ця пісня. У такому випадку я ще співаю для вас. Це теж пісня, яку я написала. Сподіваюсь, вам сподобається".
"Вона називається час!"*
Розгнівались гучні оплески.
Але через мить вони повністю зникли.
Тому що Лу Чен почав співати.
« Час, зупинись хоч на трохи, пройшов ще один рік,
Як мені тут не хвилюватися,
Адже молодість моя вже втекла.
Так багато років твердив ти, що зустрічі не зміняться.
Але фотографії показали, що ми молоді.
Незмінна залишилася закоханість,
А час змінився.
Так багато років юності
Пішов назавжди,
Зустрічав людей, про яких з любов’ю думав я.
У цьому світі,
Виявляється, вже давно немає тебе і мене.
..."
Після невимушеної гри на гітарі Лу Чень без утоми співав, повертаючи слухачів за допомогою звуків пісні в минуле і даючи їм можливість видатися чудовими спогадами та витріщатися з людьми, яких вони зустрічали й загубили.
Ця композиція була такою ж сентиментальною, як пісня « Тягари» але більш ностальгічної.
Почався приспів.
«...
Цей час хвилюється і хвилюється,
Це час крутиться і обертається.
Цей час хвилюється і хвилюється,
Воно крутиться і обертається!
..."
Аж поки лунали ясні, проникні та злегка сумні звуки Лу Ченья, на концертний зал з’явилася невимовна атмосфера. І знову, свідомо та несвідомо присів на свої місця і тихо слухав виступ.
Така ж тиша панувала і в закусці.
Концертний зал був оснащений передовими технологіями. У закуллі був телевізійний екран, який транслював все, що відбувалося на сцені.
Майже всі ті, що знаходилися в гримки люди обступили екран.
Цао Сючжу теж була серед них.
Вона нещодавно плакала, на очах ще блищать сльози.
І не тільки вона плакала.
«...
Так багато років юності
Пішов назавжди,
Зустрічав людей, про яких з любов’ю думав я.
Але незмінна залишилася закоханість,
А час змінився!
Хочу виконати для тебе я пісню про час,
Адже тільки так не постарає молодість моя.
Хочу виконати для тебе я пісню про час,
Адже тільки так не постарає молодість моя.
..."
Наша молодість не постаріє!
Після закінчення гри останній акорд Лу Чень більше не став вдячним, а тихо вклонився і пішов зі сцени.
Щоб усі могли неквапливо насолоджуватися спогадами.
Цього разу ніхто не хотів, щоб на біс виконалися всі слухачі, бо вони все ще були занурені в ту атмосферу, що створила пісня.
Лу Чень успішно повернувся в закуску.
Тільки він спустився, як чийсь силует накинувся і обняв його!
Лу Чень здригнувся, обдивився і вигукнув: « Ей, гей, ей, эй, старосту Цао, не добре розпускати руки! »
Його обіймала Цао Сючжу. Старост мав червоні очі. Вона розслабилась і сказала: « Я знаю, що ти дуже добре співаєш. Я і не знала, що ти виявляється, такий обдарований!»
Лу Чень розсміявся: « Як сказано, великий талант дозріє нескоро...».
Тепер Лу Ченя оточило багато людей, які ніби змовлялися йому плескати.
Будь той, хто збирався далі виступати, або ті, що вже виступив - всі вони захоплено і щиро аплодували, виявляючи повагу Лу Ченю!
Лу Чень зумився і в той же розстроївся. Йому лишалося що сказати: « Дякую, дякую всім! »
Серед натовпу була Су Сюань, яка усміхалася і поздоровлювала.
...
Випускний вечір закінчився. Коли Лу Чень, Гао Хе та інші повернулися в гуртожитку, вже було 23:30.
Всі мовчки влізли на свої ліжка.
Це була остання ніч в університеті.
"Пока, чортова молодість!"
Крикнув хтось хрипким голосом за вікном, перервавши нічну тишу.
Ніби поранений вовк-одиночка.
"Пока, мій університет!"
Бац!
Як тільки почувся тріск якогось предмета.
Бац! Бац! Бац!
Цей звук наче був заразним, почав поширюватися, немов епідемія.
На нижній кійці під Лу Ченем Гао Хе раптово встав і вдарився головою об основу ліжка Лу Ченья.
Але такий здоровий чоловік не звернув на це уваги. Він взяв термос, потім відчинив вікно, з усієї сили кинув термос вниз, висунувся із вікна і закричав: « Я люблю тебе! »
"Возвертайся зі мною додому!"
Лу Чен, Ван Гунчджі та Чжоу Жуй обернулися розгубленими поглядами і нічого не сказали.
Ван Гунджі мовчки підняв свій термос і, наслідуючи приклад Гао Хе, викинув його з вікна: « До біса! »
Лу Чень розсміявся і відразу ж зістрибнув з ліжка.
Все скидай!
Термоси, умивальний таз, підставка для зубних щіток, сміття, підручники ...
Весь житловий комплекс університету живо перетворився на божевільне поле бою. Люди викидали всі речі, які тільки можна!
Звуки удару і тріска, крики, схлипування... задовго звучало цією порожньою та безмовної вночі.
Це наша молодість!
Розбивши все, що тільки можна, Гао Хе нахилився і дістав з-під ліжка ящик банкового пива.
Він кинув банки пива Лу Ченю та інших, відкрив свою банку і хрипким голосом промовив: « Ми будемо пильнувати минулої ночі в університеті. Ніхто не засне!»
Тільки промова перервалася, як двері кімнати з усією дурією відчинилися.
Аж ось на порозі з’явилася тендітна дівчина зі сльозами обличчям.
Вона сказала: « Ґао Хе, я повернуся з тобою додому ».
Бам!
Банка раптово випала з рук Гао Хе, розбризкавши підлогу пивом.
Кілька крапель впало йому на тіло.
___ lo pen_ назва_ слова_ файла_ документа
Пісня: >Автор слів і музики. ✔Слова пісні було трохи змінено
Посилання на пісню: https:/wow.youtube.com/waatch?v=McNWV2-6s