Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
20Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Ідеальна зірка

Розділ 77: Ті квіти

Прочитано 0% главы

77. Ті квіти

Вдягнутися в театральні сукні студентки було неможливо, як парні метелики. Вони спускалися сходами у закуті. У досить вузькому просторі можна було відчути аромат косметики, що заставляв битися серце ще сильніше.

Ці красиві студенти щойно закінчили свої танцювальні шоу, аплодисменти в залі ще не вщухли. Дівчата розмовляли і сміялися. Той, хто вийшов на чолі поту і змішався із золотою пудрою, яскраво блищив під світлом лампи.

Лу Чень ввічливо повернувся боком у руках гітари і притиснув спиною до перегородки, вступаючи на дорогу.

Декілька дівчат з цікавістю окинули погляд Лу Ченя і без зупинки прошмигнули повз нього.

Тоді пролунав сміх.

Ведучий на сцені оголосив: « Ми можемо подякувати за чудову промову 24 чудових дівчат. Наступним номером програми буде сольовий спів від студента факультету інформаційних технологій."

« Його звати Лу Чен. Давайте привітаємо його гучними аплодисментами!"

Тільки його промова перервалася, як вже стояв біля входу на сцену Лу Ченй відразу ж вийшов вперед і встав під освітлення прожектора.

Його обличчя з’явилось впевненою посмішкою, коли він встав перед майже 10 тисячами товаришів по навчанні і вчителів.

Охрестившись під час музичної ночі в місті Голубий Лотос, Лу Ченю не було важко стояти перед такою великою публікою.

Він вірив у свій виступ.

Розгнівались аплодисменти. Хоча вони не були запальниками, багато однокласників виявляли свою повагу.

Одногрупники Лу Ченя ще сильніше плескали в долоні і дзвонили з свистом.

Лу Чень мав високий зріст і привабливу зовнішність, колись його сім'я була заможною, але він не вів себе так нагледіти, як більшість аристократичної молоді. Крім того, він з радістю надавав допомогу людям і тому мав добрі стосунки зі своїми однокурсниками.

Багато людей знали про неприємну ситуацію в сім’ї Лу Ченя і розуміли, що він вже давно працював для того, щоб заробити грошей. Їхні оплески були наче підбадьорення і оцінювання, тому що було нелегко поводитися так як Лу Чень.

На 19 - му місці Ван Ін кілька разів плескла в долоні і відразу припинила.

Вона витріщилася на того, хто стояв у центрі сцени Лу Ченя і раптом відчула себе чужою.

Одна дівчинка, яка сиділа поряд з Ван Ін студенткою, тихо прилилась і пошепки запитала: « Ти все ще тужитимеш за ним?»

Ван Ін розгубилась і похитала головою.

Вона й сама не знала, що з нею відбувалося. Це розставання сталося так давно, що обоє вже побралися.

Але почуття не зникають.

Одна студентка з сусідньої околиці висловила гірку правду: « Ви вже розлучилися, не думайте про це більше! Яка зараз користь від красивих хлопців? Вони виглядають гарними, а користі від них немає. Та з твоїми даними ти обов'язково знайдеш кого-небудь краще. Наприклад, Чен Пэн непоганий.

Ван Ін нахмурилась, кажучи: « У мене з ним все в минулому, я більше не тужу за цим."

Сусідка не могла усміхнутися: « Нам слід шукати підхожого чоловіка. Після навчання доведеться працювати в поті обличчя, а ціни на житло у Ханчжоу такі дорогі. З красунцем ти тільки горю хлібнеш і нічого хорошого не отримаєш! "

Влітали Ван Ін в одне вухо і вилетіли з іншого. Вона вітала десь у хмарах.

У той час Лу Чень повідомив у мікрофон: « Дякую за оплески. Сьогодні ввечері я зіграю свою власну пісню, яка вперше буде виконуватися на людях."

« Я присвячую цю пісню всім дівчатам, старшокласникам і молодшим курсам, бо саме ви робите Цзянхайський університет справді чудовим університетським містечком. Я бажаю, щоб ви завжди залишалися молодими і гарними!"

У залі розлютився сміх. Багато дівчат знову похололи в долоні з ще більшою запальністю.

А хлопці здебільшого відчували білу заздрість. Хватало і тих, хто проклинав про себе Лу Ченя.

Чи ти хочеш отримати прихильність дівчат? Чудово придумав, тільки ось як почати обманювати в пісні відразу стане зрозуміло, що ти звичайний випіндрижник.

Красунчик, що вміє грати на гітарі — таких більше всіх ненавиджу!

Однак Лу Чен не відчував самотності образи. Він подивився в бік режисерської кімнати і показав великий палець, даючи зрозуміти, що він міг починати.

Через деякий час на величезному екрані за спиною Лу Ченя почав програвати музичний кліп.

Він тихо заграв увертюру, ніжно перебираючи пальцями струни.

Спочатку на екрані з’явилася картина Цзянхайського університету, після чого почали застосовувати силуету студенток, що супроводжувалося контурними малюнками кольорів. На фоні цих квітів було виділено два слова — ті квіти *.

« Той сміх нагадує мені про ті кольори,

Які ців спокійно заради мене в далекій частині душі моєї.

Колись думав я, що буду вічно оберігати її я поруч.

Але ми розійшлись і розчинилися в безхребетному людському морі.

Чи вони в’янули?

Де вони зараз?

Ось так і мечаємося ми окремо в цьому світі!

Ла... скучаю за нею.

Ла... вона ще цвіте?

Ла... ушла!

Їхній вітер розсіяв уже по білій світлі!

..."

Нерозбірлива туга, туманні переживання. Томний голос говорив про минулий період. Гра Лу Чень була простою і стислою, але гарні слова та мелодія зачепили слухачів.

Особливо дівчат. Вони бачили, як у кліпі з’являлися знайомі та незнайомі фотографії, які стосувалися спогадів про юність. Біготня, обійми, стрибки, баловство...

Минуле знову проходило перед очима: радість, смуток, щастя, хвилювання...

Вони ось-ось випустяться, і вітер от-от розсікає їх по білій світлі!

«...

Якісь історії поки що не розказуються, але це і неважливо,

З часом все складніше визначити, які відчуття були реальними, а що ні.

Тепер ростуть одні дикі трави, і не залишилося свіжих квітів.

Мені пощастило колись тримати в руках вас.

Ла... скучаю за нею,

Ла... вона ще цвіте?

Ла... ушла!

Їхній вітер розсіяв уже по білій світлі.

Чи вони в’янули?

Де вони зараз?

Ось так і мечаємося ми окремо в цьому світі!

..."

У залі, який вмістив майже 10 000 глядачів, було дуже тихо. Аплодисменти відсутнє, сміху немає і не було розмови. Усі присутні уважно слухали вокальну промову Лу Ченя.

Деякі дівчата хнали.

Пісні спонукували їхні найпотаємніші романтичні бажання і сум. Вони нагадували розпущений одуванець, а їх душа, що літає по вітру пухів, вирушила на пошуки і її неможливо було повернути назад.

Чим далі Лу Чен грав і співав, тим більше спогадів накотувало.

Квітка, яка залишила найбільший слід у житті Лу Ченя, була студенткою старших курсів Вані.

Вона з’явилася у найсуворіший період життя Лу Ченя. У той момент він порвав з Ван Ін, а його батько тільки нещодавно помер. Лу Чень переживав величезні зміни. Він знеохотився і був похмурим, нагадуючи ходячий труп.

А поява Вані нагадувала сонячне проміння, яке розгнівило темряву в серці Лу Ченя. Її ніжна любов потішила травмовану душу Лу Ченя, і зрештою вона звільнила його від депресії. Він знову почав наполегливо жити.

Але Лу Ченья не зміг утримати Ваню. Після закінчення університету вона разом з сім’єю переїхала до Великобританії. Навіть найкращі друзі Лу Ченья не знали про цю любов. Він нікому про це не розповідав.

Весь час тримаючи ці почуття на дні душі.

Сьогодні він співав саме для Вані.

Її фотографія теж була в кліпі. На її обличчі виблискувала усмішка!

«...

Чи вони в’янули?

Де вони зараз?

Ось так і мечаємося ми окремо в цьому світі!

..."

Очі Лу Ченя мимовільно залізли, він ще ніколи не співав так проникано. У його співі почувся схлип.

Багато дівчат у зоровому залі вже ридали. Вони або плакали, обіймали одне одного і потішили нас тим, що виходили розігріті почуття.

Ван вона міцно закусила губи. Очі виражали змішані почуття.

Інтуїція підказала їй, що Лу Чен співав цю пісню найдорожчому йому.

Але цією людиною була не вона.

Пісню також зворушила пісня, але коли їй прийшла в голову ця здогадка, її серце ніби ужалила отруйна змія. Вона відчула сильну заздрість і біль, наче втратила найцінніше!

У кліпі з'явилася остання фотографія.

Другої половини дня, моросил дощ, в маленькому переулці стояв добрий і зворушливий силует дівчини, яка стала парасолькою.

Водяна пара робила кадр мутним.

Не можна було чітко сфотографувати дівчину.

Але ця унікальна краса була приречена стати одним з найглибших спогадів для глядачів.

Лу Чень закінчив співати.

Він випростався і сказав у мікрофон: « Ті квіти. Дякую всім!»

Він хотів подякувати усі квіти, які з’явилися в його житті за 22 роки.

Тому життя стає чудовим і змістовним лише завдяки їм!

___ lo pen_ назва_ слова_ файла_ документа

Пісня: >Автор слів і музики: he

Посилання на пісню: https:/ww.youtube.com/waatch?v=SUaImUpMt8Q

https://literna.net/uk/books/578-idealna-zirka

Предыдущая главаСледующая глава