༺ Дуель – Інтерлюдія ༻
На щастя, план спрацював ідеально і пройшов гладко.
З професором Фернандо на спині я ступив через вихід на даху, переконавшись, що нікого поблизу немає, обережно поклав його на землю.
Потім я зняв Плащ Маскування, поклав його в магічний мішечок і поніс професора вниз сходами.
Коли я зрозумів, що ми вже достатньо близько до арени, я обережно поклав його в коридорі.
Я дістав з мішечка «петарди». Оскільки мені доводилося весь час приховувати свою особу, я заздалегідь запастися засобами для відволікання уваги.
Потім, скориставшись сувоєм [Генерація Вогню], я підпалив гніт і поклав петарди неподалік. Як тільки вони вибухнуть — проктор чи охоронець, що почує звук, одразу прибіжить сюди.
Закінчивши всі приготування, я побіг коридором до вікна. Мабуть, завдяки пекельним тренуванням з фізпідготовки? Я вистрибнув з вікна, наче каскадер, і швидко втік. Коли звук петард уже не було чути — більше нічого й казати.
Я біг щосили аж до тренувальної зали на першому поверсі.
Оскільки проходи були широко відкриті, я природно зайшов усередину й змішався зі студентами.
Через кілька хвилин я почув, що професора Фернандо забрали — план спрацював.
Також почув, що оцінювання дуелей призупинено, і причину здогадатися було неважко.
Мабуть, професор Фернандо раніше сказав своєму асистентові щось на кшталт: «Якщо я не повернуся через певний час — зупиняйте оцінювання дуелей і піднімайтеся на дах із бойовим загоном». Це була моя здогадка, але, схоже, я вгадав. Можна було просто залишити його на даху, і все було б нормально.
Та все ж у мене не було вибору. Без конкретних доказів припущення залишаються лише припущеннями.
У будь-якому разі — результат вийшов саме таким, як я й розраховував, правда ж?
«Ну, добре те, що добре.»
Не було потреби занадто заглиблюватися в роздуми.
Раптом оголосили, що оцінювання дуелей відновиться лише після того, як правда про цей інцидент буде повністю з’ясована.
Через кілька днів…
Результати розслідування Комітету з Розслідування Істини були вивішені на дошці оголошень в Орфін-холі — гуртожитку магічного відділення.
Комітет опитав усіх причетних, дослідив сліди мани та інше. Висновок: з’явився демон і був знищений.
Активну роль у цьому зіграв той самий підозрілий суб’єкт у вигляді чорного монстра, який з’являвся під час оцінювання розподілу по класах. Тобто я.
Деталі розслідування залишилися секретними, тому ніхто не знав, хто саме був причетний чи що саме сталося.
У будь-якому разі, добре, що про «Ісаака» не було й згадки.
«А тепер атмосфера стає ще гіршою.»
Атмосфера в академії опустилася до рекордно низького рівня. Демони, яких вважали лихом, що трапляється раз на покоління, з’явилися кілька разів за такий короткий період.
Студенти знову й знову обговорювали, чому демони з’являються так часто. Одні казали: «Просто невезіння», інші вважали: «Це тому, що зібралося багато людей із високою маною — демони й потягнулися».
До речі, адміністрація академії знову планувала вжити всіх заходів, щоб розібратися з проблемою частого з’явлення демонів.
Але після Підкорення Громового Птаха ситуація остаточно вийде з-під контролю, і врешті-решт доведеться викликати навіть Імперських Лицарів для розслідування.
Співчуваю викладачам і адміністрації академії, яким у майбутньому доведеться ще гірше.
«А, точно, було ж таке.»
Я раптом згадав, що сказала мені Кая, коли підбігла до мене з шокованим виразом обличчя.
«Пане Ісаак! Чорний монстр з’явився під час оцінювання розподілу по класах, а тепер знову…!»
«Га?»
«А може, це демон, який зрадив інших демонів?!»
Звичайно, вона була ідіоткою, тому я просто пропустив повз вуха.
[Статус]
Ім’я: Ісаак
Рівень: 56
Стать: Чоловіча
Рік навчання: 1-й
Титул: Першокурсник
Мана: 1100/1300
– Швидкість відновлення мани (C)
– Витривалість (C+)
– Сила (C+)
– Інтелект (C)
– Сила волі (B+)
Потенціал ❰❰Деталі❱❱
[Бойові навички]
Елементальна серія 1: Лід
– Сила елемента (B-)
– Ефективність елемента (B-)
– Синергія елемента (B-)
Елементальна серія 2 (Заблоковано)
[Володіння навичками]
Активні
– (★1) Генерація льоду (B-) / (★5) Чорний лід (B-)
– (★2) Льодова завіса (C+)
– (★1) Холодне розходження (B-)
– (★1) Базова захисна магія (D)
– (★4) Морозне полум’я (C-)
– (★4) Льодова стіна (C-)
– (★5) Крижаний вибух (D)
– (★2) Крижана хвиля (C-)
Пасивні
– (★7) Психологічна проникливість
– (★5) Виявлення демонів
– (★9) Льодовий Суверен
Дерево навичок ❰❰Деталі❱❱
[Унікальні характеристики]
– Мисливець
Посеред тихої ночі я знову прийшов у куточок саду метеликів, щоб тренуватися.
Перевірив вікно статусу. Найвищий баф-скіл льодового елемента — 9-зіркова пасивна навичка [Льодовий Суверен] — все ще була в списку моїх навичок.
Незалежно від ефекту [Мисливця], я отримав її, виконавши всі умови отримання.
«Круто.»
Це був чудовий результат.
Того дня, коли я переміг Ілюзорного Ліфу, я помітив, що [Льодовий Суверен] все ще залишається у вікні статусу, тому почав радісно боксувати з тінню.
Якщо я зможу нормально опанувати [Льодового Суверена], моя сила зросте в геометричній прогресії.
«До того ж у мене вже є Елементальний Браслет.»
Елементальний Браслет — магічний інструмент, який, надітий на зап’ястя, значно підвищує опір до будь-якого одного елемента, окрім світла й темряви.
Я одразу спробував на 2-зірковому магічному сувої, але ефект був слабким, тому точно протестувати не вийшло.
Після завершення оцінювання дуелей почнеться «Акт 3, Розділ 2, Фамільяр» ❰Магічної Лицарки Мархен❱. Тоді, коли в мене з’явиться власний фамільяр, я попрошу його використовувати заклинання на мені — і зможу нормально протестувати.
Використавши новоотримані очки характеристик, я вклав 10 у [Ефективність фізичного тренування] і 10 у [Ефективність навчання] — вони підвищилися відповідно до B+ і C+.
Тепер моя витривалість і сила розвиватимуться швидше, ніж у більшості студентів лицарського відділення, які регулярно тренуються.
«Фух.»
Я глибоко вдихнув і заспокоїв емоції.
Настав час ще раз спробувати [Льодового Суверена], якого я нещодавно тестував.
Я нервую…
Майже дав п’ять самому Великому Королю Йомрі¹ кілька днів тому, коли випустив силу [Льодового Суверена].
Та все ж потрібно продовжувати тестувати й урешті-решт повністю опанувати його, особливо тому що [Льодовий Суверен] — це найвищий баф-скіл льодового елемента.
«Зосередься.»
Я торкнувся чогось холодного, що ховалося глибоко в тілі. Це був тригер для вивільнення сили [Льодового Суверена], яка дрімала всередині.
За правилом, я підняв силу [Льодового Суверена] з 0% приблизно до 1%.
В ту ж мить.
«Угх!!»
Нестерпний біль пронизав усе тіло — ніби кожну клітину пронизували голками.
«Агх… угх…»
Я миттєво знизив силу [Льодового Суверена] до 0%. Біль зник, наче його й не було, але я вже лежав на траві, стогнучи. Мабуть, на мить втратив свідомість.
«Угх, здається, в мене буде ПТСР…»
Так боляче…
Ще дуже довгий шлях. Зараз я не можу нормально керувати [Льодовим Сувереном] у звичайному тілі.
Мабуть, краще спробувати ще раз уже після активації [Мисливця].
Заспокоївшись, я підвівся й почав тренувати інші заклинання, як завжди.
Тим часом, поки я тренувався.
«Що ти практикуєш?»
«…!»
Я здригнувся, коли хтось ткнув мене в спину.
Швидко обернувся — дівчина в капелюсі відьми затуляла рот і стримувала сміх.
Невдовзі вона почала хихотіти.
«Ніхіхіхі…! Ой, яка реакція? Президент такий милий.»
Мене трохи нудило, але я стиснув зуби й витримав, побачивши її обличчя.
«Що ти робиш так пізно вночі?»
«Ніч сьогодні така зоряна, я дивилася на зірки й раптом подумала про тебе — от і прийшла! Ти все ще тренуєшся, так?»
Небо було усипане прекрасними зірками. Завдяки безхмарному небу їх було особливо багато.
«Я так і знала. Наш Президент дуже старанний~»
Дороті пустотливо розплющила напівзаплющені очі й лукаво посміхнулася.
З якоїсь причини мені стало не по собі.
Не було чітких підстав, але досвід проходження ❰Магічної Лицарки Мархен❱ підказував: ця людина прийшла не тому, що раптом про мене згадала.
«…Сенпай, ти хотіла мені щось сказати?»
Тому я одразу почав вивідувати.
Розум Дороті був захищений зоряною маною, тож прочитати її думки я не міг — доводилося дізнаватися ось так.
Дороті все ще посміхалася. Але мовчання, що настало, було рівнозначне підтвердженню моїх слів.
Тільки тоді я зрозумів справжню природу свого дискомфорту. Завжди природна, награна посмішка Дороті цього разу видавалася фальшивою — такою, якою не мала бути. Це означало, що в її душі був невеликий безлад.
«Чому ти так думаєш?»
Не недооцінюй мене лише тому, що я твій улюблений персонаж.
«Просто так здалося.»
Дороті на мить задумалася.
Потім із гіркою посмішкою подивилася мені прямо в очі.
«Ти дуже проникливий, Президенте. Ми знайомі лише два тижні, а ти вже так добре мене розумієш. Наче ми знаємо один одного дуже давно.»
Бо я бачив тебе багато разів у ❰Магічній Лицарці Мархен❱.
Звичайно, так прямо відповісти я не міг, тому промовчав.
Я не був упевнений, як саме мої емоції зараз передаються, але Дороті виглядала здивованою.
«Можна спитати дещо?»
«Запитуй що завгодно.»
«Відповіси?»
«Відповім на будь-що.»
«Ніхіхі, гаразд.»
Шурх.
Дороті раптом нахилилася до мене й витягнула голову вперед.
Я вже звик до того, як вона наближає обличчя.
Я мовчки дивився на неї, не відводячи голови.
Невдовзі вона запитала.
«Чому Президент так сильно себе змушує?»
«…?»
Про що це вона?
«Чи є якась причина, чому ти тренуєшся до смерті?»
…Я дійсно наближаюся до смерті від цих тренувань.
Для людини з винятковим магічним талантом, як Дороті, такий, як я, мабуть, виглядає рідкістю.
Моя мета — перемогти Злого Бога Нефіда. Знаючи, наскільки потужним є Нефід на складності «Пекло», я просто не можу дозволити собі пропускати тренування.
Я не можу покладатися на Майстра Непритомності Іана Фейрітейла.
Звичайно, я міг би довіритися такому манчкіну, як Дороті Хартнова, і сказати, що Злий Бог Нефід воскресне в далекому майбутньому. На перший погляд це виглядало б розумно.
Але.
«Не можу.»
Дороті проклята — вона помре протягом наступного року.
Більше того, прокляття прискорюється, коли вона контактує з істотами, чиє «походження» пов’язане з демонами. Наприклад, з тими «Фіктивними істотами», яких я переміг кілька днів тому — випадковими мобами, створеними демоном.
Битися разом із кимось на кшталт «Громового Птаха Галії», який став демоном лише в день оцінювання кінця семестру — ще можливо.
Але якщо вона зіткнеться з «Вірою Заклинателькою» — демоном від народження — то точно загине за лічені секунди.
Інші природні демони — не виняток.
«Якщо я тобі розповім — ти без сумніву пожертвуєш життям, щоб захистити академію. Це не те, чого я хочу.»
Вона б поставилася до свого життя як до витратного матеріалу, адже все одно збиралася померти.
«Немає ніякої причини.»
Я спеціально збрехав.
Дороті мала одразу зрозуміти, що я брешу.
«Просто добре бути сильним.»
«Хмм.»
Дороті подивилася на мене з незадоволеним виразом.
Та вона не стала копати глибше, лише засміялася.
«Ти нудний, Президенте.»
Посмішка грала на кутиках її губ, але виглядала вона розчаруваною. Це не мало значення.
Я не хочу тебе наражати на небезпеку.
Я все одно врятую тебе, мій улюблений персонаж. А потім ти просто допоможеш мені.
Невдовзі Дороті розвернулася й почала йти геть.
«Сенпай, ти йдеш?»
Дороті лише помахала рукою, нічого не відповівши.
Потім, коли вона зникла серед дерев, почався спів цвіркунів.
«Ах, якесь дивне відчуття.»
Дуже неприємне відчуття. Я нічого поганого не зробив, але відчував слабке почуття провини — ніби сказав чи зробив щось не те.
…Просто зосередьмося на тренуванні.
Я сильно ляснув себе по щоках долонями, щоб відігнати сторонні думки, й почав вливати ману в руки.
У гуртожитку для найкращих студентів Академії Мархен — Чарльз-хол.
Одна з кімнат була темною, освітлювана лише м’яким місячним світлом, що лилося крізь вікно.
Дороті в нічній сорочці лежала на ліжку, повернувши голову набік.
У тиші вона порожньо дивилася на місячне світло, що падало на підлогу.
«…»
У неї було безліч питань до Ісаака.
Чому ти такий сильний? Яка причина, що ти тренуєшся до смерті, прикидаючись слабким і не використовуючи повну силу?
Чому ти протистоїш демонам, приховуючи свою особистість?
Він уже був достатньо сильним, щоб вважатися Архімагом — тому Дороті просто не могла зрозуміти його дивацтва. Це навіть не виглядало так, ніби він відшліфовує базові навички, як «великий майстер, що вдосконалює основи».
А понад усе.
«Чому ти відчуваєш щось подібне…?»
Раніше Ісаак збрехав. Він не розкрив справжню причину, чому тренується до смерті.
То чому ж на його брехливому обличчі вона побачила емоції «турботи» та «прихильності»?
Її [Виявлення емоцій] ніколи не помиляється. Ісаак дійсно турбувався про неї.
«Ти збрехав мені… заради мене?»
Який може бути зв’язок між брехнею Ісаака і його турботою про Дороті?
«До того ж, я не та людина, про яку варто турбуватися…»
З самого початку було абсурдно, що найсильніша людина в Академії Мархен турбується про неї.
Це було комічно.
[Дороті. Що ти робиш так пізно?]
Біля ліжка пролунав граційний голос.
Коли вона повернула голову — у її очах відбився білий кіт із рожевим бантиком на хвості.
Це був її 5-зірковий фамільяр — «Елла».
[Ти весь час перевертаєшся з боку на бік з того часу, як ми прийшли… Ой, невже ти закохалася чи що?]
«Ти ще не перетравила петарди, про що взагалі говориш?»
[Хіба я не казала не згадувати про петарди? Лише подумати — і мене нудить…!]
Дороті дражнилася, розплющивши напівзаплющені очі, а Елла обурилася.
Того дня, коли Ісаак переміг демона, Елла з’їла петарди, які він залишив біля професора Фернандо.
Це було зроблено, щоб дати Ісааку час утекти. Якби петарди вибухнули вчасно і люди академії, почувши звук, прибігли — Ісаака б спіймали на гарячому.
Люди академії не дурні.
«Я хвилююся…»
Дороті погладила м’яке тіло Елли, а та заплющила очі, насолоджуючись дотиком.
«Цікаво, чи знає Президент про моє прокляття?»
Ісаак на перший погляд здавався звичайним хлопцем, але насправді був найсильнішою людиною, яку вона зустрічала — значно перевершуючи найсміливіші припущення Дороті. Якщо так — то велика ймовірність, що він уже розгадав справжню природу її прокляття.
Якщо між брехнею Ісаака та прокляттям Дороті є зв’язок — можливо, він пов’язаний із «демонами».
«Хмммм.»
Дороті так довго гладила Еллу й думала, що її мозок почав перегріватися.
[Дороті? Дороті!]
Наче мозок дійшов до межі й вибухнув — вона почала зависати.
Використання мозку завжди було її ахіллесовою п’ятою.
Оцінювання дуелей нарешті відновили.
Я думав, що все йде за оригінальним сценарієм, за винятком появи Ілюзорного Ліфи. Але під час обіду з Емі Холловей я почув, що Люсь одним ударом вирубила Іана…
«Чому…?»
Чому, чорт забирай?
Іан мав продемонструвати, що він користувач світлового елемента, під час дуелі й справити сильне враження на студентів.
Це було необхідно через одну з офіційних героїнь — Сієль Карнедас. Вона вже була пов’язана з Іаном під час практичних тренувань.
Вона була шокована, побачивши світлову магію Іана. Тому що «Обіцянка з Небесними Істотами» передавалася в її родині.
«Якщо знайдеш Дитину Світла — будь ласка, приведи його до Небесного Царства».
Таку обіцянку дав прапрадід Сієль Небесним Істотам, коли ходив до «Божественного Царства».
Тому після того Сієль підійшла до Іана, і вони почали спілкуватися. З часом її симпатія до нього зростала, і згодом вона розповіла Іану, як дістатися до Божественного Царства — тобто Неба.
Іану доведеться відправитися на Небеса, щоб отримати найвищу зброю світлового елемента — Сяючий Меч. Навіть якщо Іан — Майстер Непритомності, настане момент, коли тільки він зможе допомогти. Особливо пізніше, коли з’явиться демон з імунітетом до всіх елементів, окрім світла — без [Вигнання з Раю] за допомогою Сяючого Меча поганий кінець буде неминучим.
«Ого, що це було?»
«Мені не привиділося…?»
«Це ж… світлова магія, так?»
На щастя, Іан успішно продемонстрував світлову магію під час дуелі з претендентом на дуель Матео Джорданою, і Сієль Карнедас також була серед натовпу студентів, що спостерігали.
Лише побачивши, як її очі розширилися від здивування, я нарешті з полегшенням зітхнув.
«Ти, мабуть, перелякався до чортиків…»
У ❰Магічній Лицарці Мархен❱ під час дуелі з Матео Іан був налаштований не використовувати світлову магію.
Але цього разу, після легкої поразки від Люсь, він, схоже, передумав: «Якщо я не використаю світлову магію першим — у мене немає шансів». Звичайно, цю думку я вирахував за допомогою [Психологічної проникливості].
У будь-якому разі.
Більше з цим сценарієм проблем не було. Ура!
Тепер, незалежно від оригінальної історії, я міг зосередитися на дуелях.
Матео програв через несподіване використання Іаном світлової магії, але потиснув руку, яку той простягнув, створивши зворушливу сцену.
«Хмпф, як і слід було очікувати — ніхто не може торкнутися сили, величі й мани моєї істоти!»
Трістан Хамфрі спочатку був пригнічений, але його самовпевненість і зарозумілість зросли після легких перемог над іншими студентами.
«…»
Люсь Елтанія перемогла, недбало використавши водну магію.
«Це все, на що ти здатен?»
Під час турніру групи щоразу змінювалися, тому я також побачив дуель Каї Астреан.
Як і Люсь, вона легко підкорила суперника за допомогою вітряної магії, але при цьому виявила певну милість у нападі й захисті.
«Аааааааа!»
Емі Холловей у жаху втекла, але коли її загнали в кут, вона заплющила очі й випустила шквал вогняної магії на суперника.
Її противник упав, схожий на обпаленого курча, а Емі виглядала явно розгубленою.
«Хуху. Я й не думала, що хтось із класу C наважиться викликати мене на дуель. Це все заради того, щоб хапати повітря, наче пес? Ааах, як жалюгідно, як непривабливо… Але все ж дам тобі кредит за сміливість. Чудово. Такій мерзенній свині, як ти, я дарую честь бути розчавленою під моїми ногами.»
Роз Ред Рівера засміялася «Хохо» й весело почала топтати ногою поваленого хлопця-суперника.
Вирази облич студентів, що спостерігали, були безцінними.
Вираз обличчя хлопця, якого топтали, був дуже щасливим. Здавалося, він міг би померти щасливим прямо зараз.
«Наступний! Клас D Ісаак, клас C Доннеллі Дженкінс — вперед!»
Суддя назвав моє ім’я, і я вийшов на арену. Напроти мене стояв хлопець із класу C, з яким я подав заявку на дуель.
Він балансував на межі між класом B і C — ідеальний суперник, щоб перевірити мою бойову міць.
«Усі навички без обмежень! Здаватися заборонено протягом однієї хвилини. А тепер — виявіть повагу до суперника й починайте дуель.»
Блискучі очі Каї…
Значущий погляд Люсь…
Напружені очі Матео…
Підтримуючі очі Емі…
Комплекс неповноцінності Трістана, що палає…
Розгніваний погляд Розі…
Зосереджені очі Іана…
…Усі вони одночасно повернулися до мене.
«Готові…!»
Навіть будучи найслабшим, я зміг стати сильнішим, активно діючи проти тих демонів і показуючи їм, хто тут головний.
Тепер я точно міг змагатися з найкращими студентами класу C.
«Початок дуелі!»
З вигуком судді я викликав [Морозне полум’я] в обидві руки.
❰Магічна Лицарка Мархен❱ Акт 3, Розділ 1.
Частина з дуелями добігала кінця.
«Гей, добре попрацювали!»
«Добре попрацювали, Енок!»
«Ха-ха-ха-ха! Енок, твої навички меча, як завжди, на висоті!»
Була моторошна ніч, коли четвірка авантюристів — два воїни, один маг і один клірик — поверталися до заїжджого двору після дня дослідження підземелля.
Сьогоднішній улов був досить багатим. Від кігтів Халкорі до крил Деміруса, а також золото й срібло, які монстри накопичували в коморах. Мішки з трофеями, які несли два міцні воїни, виглядали дуже надійними.
Тепер, коли квест, отриманий у гільдії, був безпечно виконаний, настав час відсвяткувати, влаштувавши гучну пиятику.
Посеред усієї цієї радості група йшла лісом, коли раптом вийшла на відкриту галявину, залиту місячним світлом. Група відчула присутність і завмерла.
«Зачекайте.»
Наступні слова були зайвими — усі погляди повернулися в один бік. Жінка приблизно 3 метри заввишки повільно йшла берегом; її пошарпана сукня й попеляста шкіра здавалися просякнутими віком, але в широко розкритому роті було занадто багато гострих зубів, щоб їх порахувати.
Стоп.
Ноги жінки зупинилися. За мить її голова моторошно повернулася до групи авантюристів.
Вони затамували подих перед цією моторошною картиною.
Раптом рот жінки розтягнувся в потворній посмішці.
[Доброго ранку, всім!]
Під темним нічним небом жінка весело привіталася.
[Ви чуєте, як щебечуть пташки? Які милі, які милі!]
Незважаючи на надмірну жестикуляцію та рухи тіла, щебетання милих пташок не було чутно. Була лише тиша.
Група авантюристів відчула незвичайну ауру й витягла зброю.
Невдовзі пролунав крик сови.
[Так, саме цей звук! Ух-ух-ух-ух-ух-ух!!!!!!!!!!!!]
Жінка з сірою шкірою розгойдувалася з боку в бік, наче сурма.
Вона швидко зашепотіла, а потім почала видавати качині крики, бризкаючи кров’ю з рота.
[Ах! Яка мила штучка! У вас теж є милі? Миле, миле, миле!]
Аж раптом, наче крики жінки були сигнальною ракетою — фамільяри авантюристів були примусово викликані.
«Що це…!»
«Зордік!!»
Фамільяри були поглинені темною маною з виразом болю на мордах.
Невдовзі навколо жінки з’явилося безліч фамільярів; ціла армія тваринних і моторошних магічних звірів підкорилася її волі.
Усі вони колись були чиїмись фамільярами, а тепер, висмоктавши темну ману, виглядали як маріонетки, що втратили волю.
Навіть фамільяри авантюристів забули своїх господарів і полетіли до жінки. Після поглинання темної мани вони стали невіддільними від решти армії магічних звірів жінки.
[Відтепер я — ваш новий господар. Ааах, які милі, які милі, які милі…]
Жінка пестила чотирьох нових фамільярів, а її очі зупинилися на таврах на їхніх тілах — доказі колишніх контрактів господаря й слуги. Цей вид викликав у неї роздратування, вона насупила брови.
[На жаль, це марно, нічого страшного — ця мачуха звільнить вас!]
Невдовзі армія фамільярів наблизилася й атакувала авантюристів. Це була одностороння бійня.
Четверо авантюристів, у яких попереду, здавалося, було світле майбутнє, стали здобиччю власних фамільярів і покинули цей світ.
Жінка покликала армію фамільярів назад, і за мить вони знову розчинилися в темній мані, а їхні силуети зникли.
[Запах кращий…. Миле, смердить…. Чи є в Дитини Світла якась мила штучка?]
Віра Заклинателька — демон з абсолютним пануванням над фамільярами.
Вона похитуючись попрямувала назад до Академії Мархен, роблячи крок за кроком.
Примітки:
¹ Йомра (також відомий як Йомра-Деван) — корейський бог мертвих. Він був п’ятим з десяти Королів Підземного світу (Ші-ван) і вважався верховним правителем Підземного світу.