༺ Дуель (1) ༻
«Оцінка дуелей зараз розпочнеться.»
Нарешті настав той день.
«Герцогський зал» — арена, призначена виключно для першокурсників Магічного факультету. Величезний внутрішній простір будівлі був розділений на чотири рівні частини, кожна з яких мала власну арену.
Першокурсників Магічного факультету розподілили на чотири групи, і кожна група рушила до своєї арени.
Я потрапив до групи А. Серед багатьох студентів я впізнав Люс, Іана, Матео та Трістана, але Кая й Емі, схоже, опинилися в іншій групі.
Поруч з ареною розташовувалася суддівська трибуна, де в ряд сиділи літні чарівники. Усі вони були головними суддями.
«Правила прості. Ви перемагаєте, коли суперник не може продовжувати бій або змушуєте його здатися. Однак зверніть увагу: здатися неможливо протягом першої хвилини дуелі. Через особливості цієї оцінки, раптові дії заборонені. Будьте готові, що вас можуть стримати наглядачі.»
На арені професор Фернандо разом зі своїм помічником, схожим на зомбі Марко, та асоційованим професором проводили брифінг для студентів.
«Єдиний раз, коли вам дозволено влаштовувати хаос — це під час самої дуелі. У нас на чергуванні найкращі медичні працівники та клірики, тож зосередьтеся на тому, щоб показати всі свої можливості. Це все.»
Професор Фернандо завершив коротке пояснення й вийшов з арени.
Потім асоційований професор оголосив перші пари студентів, які мали зійтися в бою.
Матео Джордан та якийсь студент, якого я ніколи раніше не бачив, вийшли на арену. Коли рефері вигукнув «Початок поєдинку!», бій розпочався.
[Матео Джордан] Рівень: 80
Раса: Людина
Стихія: Камінь
Небезпека: X
Психологія: [Хоче наздогнати тебе.]
Матео значно виріс за мій відсутній час.
Хмф, він старанно тренувався, щоб дістати мене… Рано чи пізно мене таки спіймають.
«Що робити з Трістаном?»
Хоч я й заприсягся, що будь-що надеру дупу Трістану після того, як він мене принизив, залишався незаперечний факт: наразі він значно перевершує мене в силі.
До того ж я навіть не знав, як саме він відточував свої навички.
У ❰Магічному Лицарі Мархен❱ конфлікт між Іаном Фейрітейлом і Трістаном Хамфрі відбувся під час Викликання Фамільярів. Тоді Іан легко переміг Трістана й освіжаюче його розніс. Після цього Трістан також почав вивчати захисну магію.
Але я вже спровокував його під час оцінки розподілу класів. Не буде дивно, якщо він уже нормально опанував захисну магію.
Навіть якщо Трістан — зарозумілий тип, його атакувальну магію треба було визнати. Якщо він зможе захищатися так само добре, як атакує, мені кінець.
Тому я мав перемогти його одним ударом. Інакше — неминуча поразка.
«…?»
Га?
Професор Фернандо щось прошепотів асоційованому професору, а потім швидко вийшов у коридор.
Його звичайне покерне обличчя, здається, дало тріщину…
«Ну, мабуть, нічого страшного.»
Я заспокоїв тривогу, що на мить піднялася.
Бо в цій главі дуелей нічого серйозного не мало статися — принаймні нічого, що можна було б назвати кризою.
Можливо, він щось не те з’їв або терміново побіг у туалет.
«Матео Джордан — переможець!»
Матео легко приборкав суперника за допомогою кам’яної магії.
Після дуелі судді дали свої коментарі.
Більшість мала що сказати про кмітливість Матео — були похвали, були зауваження, що треба покращити. Але один суддя видав досить жорсткі слова.
«Патетично. Твоя майстерність у кам’яній магії дуже низька. Камінь — це стихія, яку можна формувати в мить ока, тобто ти мусиш уміти точно й передбачливо ліпити кам’яні форми в бою. І все ж ти знаєш щось, крім грубих бійок? Не дивно, що твої навички лише рівня класу B. Мабуть, тому що ти простолюдин…»
А, цей. Я знав, хто він.
Чоловік середнього віку з рудим волоссям. Відкрито дискримінаційний професор.
Це був професор Філіп, який відповідав за клас А.
[Філіп Мелтрон] Рівень: 108
Раса: Людина
Стихії: Вогонь, Камінь
Небезпека: X
Психологія: [Незадоволений, бо простолюдин переміг дворянина.]
Він був професором із сумнозвісною репутацією, але його майстерність була беззаперечною. Він добре ставився до дворян, тож якщо ти був дворянином — причин його не любити майже не було.
Матео стиснув кулаки й затремтів, але швидко заспокоївся.
«Дякую за відгук.»
Матео схилив голову й спокійно прийняв зауваження професора Філіпа. Всупереч очікуванням, його слухняна поведінка, здається, ще більше розлютила професора Філіпа.
Матео був налаштований довести свою цінність через навички. Він був упевнений, що залишиться твердим як скеля незалежно від будь-яких випробувань, і провокація професора Філіпа його не зіб’є з пантелику.
«Наступні! Ісаак з класу D та Трістан Хамфрі з класу B — на арену!»
Настав мій черговий.
Фух. Зробивши глибокий вдих, я ступив уперед.
Коли прийшла моя черга, стадіон здавався більшим, ніж будь-коли. Мабуть, через нервування серце шалено калатало.
Я повільно піднявся сходами на арену. З протилежного боку Трістан Хамфрі, зарозумілий блондин-аристократ, наближався з широкою посмішкою.
Ми зупинилися на відстані один від одного, а між нами стояв рефері.
«…?»
Саме тоді перед моїми очима з’явилося системне вікно.
[Виявлено демона поблизу.]
Хууууееееее─
Раптом у голові пролунав звук вітру, і здавалося, ніби серце тягне вгору.
Я інстинктивно підняв голову.
Над високою стелею я відчув потужну енергію, що йшла згори.
Водночас перед очима з’явилася інформація про демона, який, імовірно, перебував на даху.
[Ліафа Ілюзорний] Рівень: 130
Раса: Демон
Стихії: Темрява, Вогонь
Небезпека: Дуже висока
Психологія: [Хоче вбити всіх студентів, включно з тобою.]
Це частина «Акту 3, Глави 1, Дуель» у ❰Магічному Лицарі Мархен❱…?
«Що відбувається…?»
Фінальний бос ❰Магічного Лицаря Мархен❱, «Акт 6, Глава 3, Фіктивне Пекло» — Ліафа Ілюзорний.
До його появи ще було дуже далеко… Чому він уже тут…?
Під ясним небом вітер гнав по даху Герцогського залу.
«Ліафа Ілюзорний» — демон карликового зросту з сіро-коричневим волоссям — спирався на перила й дивився вниз.
На підлозі даху був викарбуваний величезний магічний круг, що випромінював слабке фіолетове світіння.
Але інтерес Ліафи був спрямований далі.
Завдяки унікальній навичці [Ясновидіння] він міг бачити крізь сусідні місця, і зараз, використовуючи цю силу, він дивився крізь підлогу даху в інтер’єр певної будівлі.
Це була арена, розділена на чотири зони. Поки кожен студент бився у дуелі, жоден не виділявся особливо.
[Поки що жодного порушника~]
Ліафа промовив нудьгуючим голосом, наче пустотлива дитина.
Порушник, який ходить і вбиває демонів. Він ще не бачив того, хто міг би бути таким вбивцею, але коли побачить — планував влаштувати гру на виживання навколо цієї людини та Іана Фейрітейла.
Учасниками стануть усі першокурсники Магічного факультету, присутні в Герцогському залі. Нудні судді — як бонус.
[Скоро. Дуже скоро.]
Я ув’язню їх усіх своєю магією, а Іан Фейрітейл і той порушник захищатимуть людей. Ах, це буде весело.
Ліафа хихикнув. Підвищене передчуття наповнювало його екстазом.
Саме тоді.
Кік─
Двері на дах відчинилися, і з’явився чоловік із суворим виразом обличчя. Сріблясте волосся й блакитні очі — це був професор Фернандо Фрост.
Очі Ліафи повернулися до Фернандо.
«Демон…?»
Очі Фернандо звузилися, коли він цинічно глянув на Ліафу.
Ліафа розплився в усмішці від вуха до вуха. Він не очікував, що тут з’явиться професор.
[Що ви робите, професоре~? Аха, ви ж зараз посеред оцінки дуелей першокурсників Магічного факультету, правда?]
«…»
[Вхід до Герцогського залу заборонено! Ой, забув, забув! Вибачте~]
Ліафа відповів як маленька дитина, але жодних ознак каяття не виявляв.
«Ти говориш…?»
Фернандо здивувалася те, що Ліафа розмовляє як звичайна людина.
Демони за своєю природою менш розумні й, як відомо, нездатні вести нормальну розмову.
[А що сталося? Хіба ви не ставили сітку лише всередині будівлі? Аха, цього разу розширили її й назовні? Занадто вже~]
«…Де ти це почув?»
Зазвичай, коли проводилося випробування чи оцінка всередині будівлі, Фернандо розставляв сітку за допомогою магії телекінезу по всій будівлі. Це був своєрідний бар’єр. Тому, якщо ставалося щось незвичайне, Фернандо одразу це помічав.
Однак про цей факт знали лише ключові групи в академії: викладачі, Чотири Суцвіття та студентська рада.
«У тебе є шпигун?»
[Кухуху.]
Ліафа лише засміявся своїм характерним реготом, але не відповів. Наче йому й не потрібно було відповідати.
Підтекст був зрозумілим.
«Ти все одно тут помреш.»
«Що ти плануєш?»
Фернандо простягнув правий вказівний палець до Ліафи. Перед пальцем потекла водяна й крижана мана, стиснулася в маленьку круглу кулю й сформувала кулю.
「Генерація води (Стихія Води, ★1)」 + 「Генерація льоду (Стихія Льоду, ★1)」 + 「Стиснення (Нейтральна стихія, ★4)」
= 「Елементальна магічна куля (Стихії Води+Льоду)」
[Ой-ой, заспокойтеся, заспокойтеся~ Давайте поговоримо мирно.]
«Дуже смішно чути таке від тебе.»
Магічний круг, викарбуваний на даху, складався з хаотично переплетених ліній.
Фернандо запам’ятав майже всі можливі круги. Тому в нього було сильне передчуття, що цей зловісний і невідомий магічний круг надзвичайно небезпечний.
З нього не відчувалося мани. Можливо, він ще не активований.
Ні, зазвичай, коли магічний круг ось-ось активується, має відчуватися хоч якась кількість магічної сили…?
[Хаа, я не хотів, щоб мене переривали. Але гаразд, ти можеш стати хоча б закускою!]
«…!»
З пронизливим голосом демона фіолетове світіння, що йшло від магічного круга, стало значно інтенсивнішим.
Потім чорнувата, але дивна мана миттєво поширилася, поглинувши Ліафу й Фернандо одним махом…
[Розважайся, Фернандо Фрост.]
…І на даху утворилася кругла фіолетова простір — [Фіктивне Пекло].
Природна мана, що плавала в повітрі, була втягнута, і з’явився новий світ, відірваний від законів природи, принципів цього світу — Провидіння.
Фернандо був примусово запрошений у такий світ.