- Рада познайомитися Містер Гару, з цього дня я буду вашим заступником. - Жінка в чорному платті стояла прямо навпроти мого кабінету. Вчора Сэнгоку сказав, що підшукає мені кого ні будь на місце заступника. Вибір не поганий, досить мила, але по погляду бачу, що строга. Прямо зараз вона стояла злегка вклоні.
- Як тебе звати? - Я підійшов до дверей у свій кабінет, і відкрив його ключем. В очі відразу кинувся невеликий кількість паперів, що було на столі. Десь в півтора рази менше, ніж вчора. Ні, звичайно для тутшнього трудягу це все ще велика робота, але для мене ніщо. Я помітив, що існує велика кількість документів з червоною обкладинкою. Їх було вдвічі більше, ніж вчора.
- Моє ім'я Агніф Люйн, раніше працювала кілька років у відділі кадрів і в відділ персоналу, поки мене не підвищили та послали сюди. Даю вам слово, що я заслуговую свого підвищення і буду працювати не покладаючи рук. - Дивно подивився на Агніф, я просто кивнув і сів за свій стіл.
- Добре Агніф, я бачив, що співробітники вже отримали роботу, тому можеш йти працювати, попрошу не відволікати мене. - Я відмахнулася від Агніф, і взяв перший документ з червоною обкладинкою.
- Сер, я б хотіла обговорити з вами одне питання, це не займе багато часу. - Агніф сіла на стілець навпроти мого столу, і подивилася на купу паперів. - Може ви не знаєте, але я вчилася в школі, а після і вищого закладу. - Перевівши погляд з документа на жінку, я поцікавився нею. - І природно, що я можу виконувати більше роботи, ніж інші співробітники. Тому я б хотіла обговорити обсяг роботи, який ви мені будете виділяти.
- Є пропозиції? Тут багато паперів, але робота в основному легка. - Агниф кивнула головою.
- Сьогодні вранці я взяла половину паперів, що було на вашому столі. Частина поділена між співробітниками, а інша частина зробила сама.
- Непогано. Мабуть ти дійсно можеш на більше, ніж інші. Яка у тебе була частина роботи, яку ти взяла собі? Агніф прибирала до паперу, і обвела стос паперів.
- Десь стільки. Я розумію, що це ще не все. Але я мушу пристосовуватися до нового місця роботи і нової посади, запевняю себе, ніби на це не піде багато часу.
- Хм... Непогано порівняно з іншими. - Кількість роботи, яка зробила Агниф було... Не те щоб маленьким, швидше трохи не дотягає до середнього значення. Це непогано, інші б не впоралися за один день але у моїй голові досі не складається, як можна так довго роблять таку просту роботу. - Як щодо такого. Ти береш стільки роботи, скільки зможеш виконати. Мене все одно часто не буде на роботі, тому роботу доведеться виконувати вам зі співробітниками. Коли ж я буду працювати, то можеш брати меншу роботу, ніж ви.
- Я чула про вашу швидкість роботи, сер. Чесно кажучи, я навіть спочатку не повірила, що таке можливо, але коли перевірила... Я рада з вами працювати Сер, я буду раді брати стільки роботи, скільки я зможу виконати за день. - Усмішка з'явилася на її обличчі. - Попередній начальник був кілька... Груб, він давав мені забагато роботи, з якою я ледве поводилась. Я навіть не була вдома.
- Розумію. - Я посміхнувся, коли згадав начальника з попереднього життя. Мені здається, що вони народжуються мудаками або отримують роботу з зв'язку... Хто їх знає. - Вже пізно, але не думаю, що на цей об'єм роботи у мене піде пара годин, можеш йти додому, якщо бажаєш, ти мені поки не потрібна.
- Як би я не хотіла прийти додому вчасно, але мені не можна йти раніше, у перший робочий день. - Агниф взяла маленьку стопку паперів з усієї купи, і поклонилася мені. - Якщо дозволите, я піду виконувати свою роботу. - Агніф розвернулась на місці, і вилазячи стегнами, пішла на вихід.
Дивовижно, що вона не звертала уваги на мій вік. На її місці, мені було б просто не приємно так з повагою ставитися до когось мого віку... Коли Аґніф зачинила за собою двері з тієї сторони, я міг нарешті валятися на кріслі. Сьогоднішнє тренування було досить виснажливим, і на відміну від вчорашнього дня, сьогодні я дійсно втомився.
Зефір на відміну від Ґарпа складає розклад, чим ми будемо займатися, а Гарп мабуть просто вигадує, як ускладнити будь-яку вправу. Вилізти на канат з підлогою на плечах? Як щодо того, щоб піднятися на канат тільки за допомогою ніг, ну і тонну на плечі, аби не розслабився.
Все тіло трохи ломіло, але я намагався цього не показувати, все одно біль не дуже сильний. Знову ж таки, відкривши документ з червоною обкладинкою, я почав працювати.
Роботи сьогодні були менші, ніж вчора. Складність залишається такою ж, не розумію як можна виконувати її так довго, відчуття, ніби вони взагалі не вчаться. Школа не є найважливішою, практика тут буде навіть важливішою, але з огляду на кількість місцевих працівників тут працюють, вони повинні клацати такі справи, як насінини.
- Може вони просто ліняться. - Перше враження вони справили добре, тому я і не думав нічого, але зараз... Просто неможливо так довго виконувати цю роботу. Я розумію, що існує велика різниця між нами і одна людина швидше за все не зможе виконати ту ж роботу, як Агніф, але весь колектив хіба не повинен був розібратися з цією купою паперів ще до мого приходу.
Підійшовши до завіси, я відісув її, щоб подивитися, що діється в офісі, і побачив, як усі сидять за роботою. Все ж дивно все це ... Кинувши очі на купу паперів, які я завершив трохи менше ніж за півтори години, я взяв свій плащ і вийшов з кабінету. Агніф сиділа на своєму місці, але дивилася на мене.
- Ти ще не все? - Я здивовано подивився на неї. Купка паперу лежала на її столі, такий об’єм вона за ідеєю мала виконати максимум за годину.
- Ах, просто у кількох співробітників були проблеми, тому я вирішила їм допомогти. - Я глянув на папір над якою працювала Агніф.
- Звичайний бланк поставок, я сьогодні таких з сотню заповнили, що не так?
- Просто не сходиться дещо. - Агніф вказувала на два числа. - Це була остання поставка тиждень тому, перевезли дюжину тренерових манекенів, вчора привезли стільки ж, але чомусь ціну задано в півтора разу вище. - Агніф дістала мені інший документ. - А це доставка тканини для форми, ціна теж в півтора рази. Але знаєте, таке буває, ціни зростають, але я перевірила копії цих паперів. - Агніф показала мені точно такий же документ, але ціна в ньому за поставку була така ж, як і за минулий тиждень.
- А що тут не зрозумілого? Хтось обворовує нас. Частина грошей йде постачальникам, а інша в кишеню, таке завжди буває. - Я потиснув плечима, зовсім не дивуючись таким махінаціям. У старому світі я звик закривати на такі очі, бо міг би легко звільнений, ось і розвинулася звичка не реагувати на таке. Але я ще не бачила таких паперів у цьому світі, це перший випадок. Эх... Кінець, що я тепер дозорний, і не найнижчого рангу, та й до того ж, якщо про таке додати, то тут звільнення не буде, тільки якщо не краде сам Сенгуку. - Я розберуся з цим, якщо все зробила, то можеш йти додому.
Я взяв папери зі столу Агніф, і мовчки вийшов з відділу. Такі люди, які крадуть гроші з казни будуть завжди, раніше я навіть не бачив сенсу боротися з ними, позбудешся одного, на його місце прийде інший, і цей другий може навіть почати ще більше красти.
Я зараз так вважаю, однак я не збираюся шукати цього щура, просто докладу куди треба, а там хто ні будь візьме цю справу. Ті ж особи, що охороняють двері в кабінет Сангоку, мені навіть нічого не довелося говорити, я просто встав навпроти дверей і охоронці вже запитують, чи можна мені зайти.
- Привіт Гару, знову якісь питання? - Не дивно, що я зустрів когось ще в його кабінеті, зараз тут сиділа Цуру. Бабка з доброю посмішкою дивилася на мене, а Сонгоку виглядав злегка напруженим.
- Я на секунду, просто вирішив показати дещо. - Підійшовши до столу Сангоку, я поклав на нього папери. - Подивіться на поставки з минулого тижня і вчора. А тепер порівняйте їх з цими паперами. - Я дістав папери, які віддавали в відділ кадрів для розгляду, у той час як ті що лежать на столі Сэнгоку, зазвичай вирушають до архівів і їх рідко перевіряють.
- Хм... Різниця у цифрах. Хочеш сказати, що на ресурси виділяється більше грошей, ніж належить?
- Майже. Хтось прибирає собі зайві гроші. Частина віддається постачальнику, як оплата, а зайві білі люди забирає собі. Я б не помітив, якби не мій новий заступник, так що якщо хочете подякувати, то варто дякувати Агніф.
- Хе-хе-хе, хороша робота. - Роздався старий сміх, і Цуру взяла паперу зі столу Сенґоку. - ... Справді хтось прибирає гроші до себе в кишеню. Сумма невелика, але за рік можна зібрати непоганий капітал.
- Ех, скільки вже можна, чому весь час хтось починає хотіти більшого, а від цього страждають в результаті всі. - Сенгоку потер переносицю, і забрав папери у Цуру.
- Таке буває постійно, мені здається, що таке зустрічається взагалі в кожному світі. - Я потиснув плечима. - У будь-якому випадку, це все, що я хотів показати, я можу йти?
- Да... Іди, і передай мою вдячність Агніф, цього місяця її чекає невелика премія. — Кивши головою, я вийшов з кабінету і відразу подумав про те куди б піти. Ще рано, а Ґарп з Зефіром зараз зайняті офіцерами і просили не відволікати їх.
- Хм, ты же Гару? Тільки що з кабінету Сангоку? - Почувся злегка знайомий голос. Повертаючись в сторону, мені довелося задерти голову, щоб побачити його володаря. Білий костюм, за яким виднілася синя сорочка, і плащ позаду. Аокидзі, один з адміралів. Якби я не знав на що він здатний, то він би мені здався звичайним високим хлопцем, він навіть м'язи не виділятиметься. Але він один з найсильніших, а також той, кого я хотів би завербувати. Не зараз, він ще не готовий, може пізніше.
- Добрий день, адмірал Кудзан. Так, я був у Сонгоку і розповідав йому про те, що хтось нас обворює.
- Зрозуміло, значить нічого цікавого. - Кудзан втомився. - А мені довелося цілий тиждень вишукувати групу піратів, які викрали тіні. Ось чого ці пірати спокійно не живуть, весь час що ні будь нехай витворять. - Кудзан втомився, і зайшов у кабінет Сэнгоку.
Я вирішив поїхати в тренований зал, щоб щось знайти з нових технік. Зрештою Зефір показав мені дивовижні техніки, тому хотів би придумати з ними що б не було.
Наприклад... Створити чорну діру за допомогою рук темряви. Або, може, створити повністю тіло з темряви, чому б і ні?