- До речі, я забув запитати... А що за лихо там буде? - Я звернувся до Хіна, яка вже почала тренуватися на груші. Гурен же не став зупинятися колоти грушу, але подивився на Хіну.
- Кінг. - Хіна вдарила по груші, і повернулася. - Ти ж знаєш на що він здатний?
- Ні. Я ніколи не переглядав файли, що підлеглі Йонко, тільки по собі і у випадку з ним. - Хіна зупинилася і подивилася на мене.
- Він психопат, який любить мучити людей. Достатньо сильний, щоб знищити такий же корабель, як і у нас всього за удар. Крім того, він з’їв фрукт стародавнього зоана, який дозволяв йому перетворюватися на птеранодон. Як я читала, у цій формі він неймовірно швидкий і сильний. Про волю спостереження і озброєння не можу багато сказати, але знай, якщо будеш з ним битися, то ти повинен звернути увагу на ці якості, адже він катастрофа, а не звичайний пірат, з якими ти колись зустрічався.
- Чекай, а лихо ж щось на зразок адміралів у Йонко? На чорт тобі взагалі битися з ним? Але ж тебе нещодавно мало не вбив Ґарп.
- Він хоче перевірити, наскільки я став сильним через бій з лихом.
- А на собі він боїться перевіряти?
- Я буду битися з лихом у повній силі. Якщо ж я буду битися з Гарпом, і він буде боротися на повну, то мене нічого не врятує, так що краще якийсь псих, ніж Ґарп.
- Вони обидва божевільні. - Щось пробурчав Гурен, і з похмурим обличчям продовжував бити грушу. Я ж, зрозумівши, що далі розмови не буде, підійшов до вільної груші, і покрив руки волею наніс нескінченний удар. З часом вм’ятина ставала все глибше, аж поки сама груша не почала рватися. Найбільше мене здивувало те, що вм’ятина була більшою, ніж коли я вперше випробував цю здатність. Раніше вона була менш ніж сантиметр, а тепер десь два з половиною, до того ж, я зміг завдати цілих десять ударів перед тим, як мої пальці почали трястися, і це означає, що ще 2-три удари мені можна зробити. Лише тоді я міг ударити п’ять разів, і в мене починалося трясти руки.
- Гей, як ти це робиш? - Голос позаду, коли я зробив останні два удари, і половина груші майже впала на підлогу. Я розвернувся, і побачив зацікавлену Хіну.
- Він навчився нового рівня в волі озброєння. Тепер може атакувати не торкаючись противника, він так навіть кілька разів Гарпа захопився зненацька. До речі, Гару, як ти думаєш, якщо Ґарп застосує це на тобі, ти залишиться живим? - Гурен з хїдною посмішкою подивився на мене.
- Чорт, точно, я ж чула про цю здатність в академії. Але чи ж не має бути воля озброєнь на дуже високому рівні? Ти начебто не так сильний... - Хіна з сумнівом дивилася на мене і на грушу, яка ось-ось звалитися на підлогу.
- Ти права, моя воля ще не така сильна, але... Це дещо пов'язане з чим я не хочу це пояснювати, так що прийми це, як данність. - Дивлячись на тремтячі руки, в моїй голові з'явилася хороша ідея. Коли я забрав руки за спину, то опинився перед Ґуреном і копнув його до Хіна.
Тіло Гурена знесло Хіну з ніг, і вони пролетіли три метри перед тим, як звалитися на підлогу. Гурен насупився потер місце удару, і подивився на мене.
- Ти знову вирішив це зробити?
- Ублюдок, ти чого в мене влетів? - Хіна зіштовхнула з себе Гурена, і потерла голову. - Що на тебе вийшло?
- На мене найшло? Це Ґару мене ударом послав прямо в тебе, розинь очі, не бачиш, як він дивиться на нас? - Гурен піднявся з Землі, і приготувався до бою.
- Ти чого робиш, Гару? Зовсім з глузду з'їхав?
- Ні, просто влаштував несподіваний спарінг, два проти одного. Раз ми їдемо на « війну » з піратами Кайдо, то я просто зобов'язаний вас підготувати.
- Підготувати? Я вже зрозумів, що ти чортів маніяк, якому подобається бити людей.
- Так він серйозно хоче влаштувати бій? Тоді ти пошкодуєш, що кинув в мене цього мудака. - Хіна навела на мене свої руки, і за секунду з них відлетіли металеві прути. Особливо, якщо ти не володієш волею, то й заблокуєш її неможливо. Вони просто пройдуть через твоє тіло і схоплять тебе.
Зрозумівши, що вони хочуть, щоб я бив їх жорстко, то я покрил ноги волею озброєння і деформував стерті одним ударом.
- Молодець Хіна, тепер треба молитися, що він забере волю зі своїх ніг. - Гурен використовував сора, щоб з'явитися поруч зі мною, і завдати по мені удар, але йому довелося блокувати мій. Нога влетіла прямо до скревозаних рук Гурена, і той зі скрипом відлетів. Потрібно трохи м'якше, я майже зламав йому руки.
Удари Хіни ж дивилися для мене занадто вбого. Зовсім забув, що Ґурена я тренував довше, і хоча Хіна закінчила академію, Гурен б'ється трохи краще, хоч й фізично найменшість слабша за Гінну.
- У тебе та ж помилка, що і у Ґурена, змініть свою позу ніг. - Пояснивши Хині, те ж саме, що й Гурену, ми продовжили... Однобічне биття, це тільки так назвати можна. Вони взагалі не вміють працювати злагоджено, кожен завдає удару після того, як раніше відлетить. Я не знаю, що таке пірати Йонко. Але я б сказав, Хіна з Гуреном швидше за все вийдуть з гри.
Але варто віддати належне, вони віддавали всі свої сили, щоб наздогнати мене, проблема тільки в командній роботі. Пошкоджуючись протягом чотирьох годин, обидва вони виглядали дуже побитий, напевно я так само виглядаю, коли мене тренує Гарп.
- Ви досить слабкі, і повинні це розуміти. На «війні» можуть бути вороги, з якими вам доведеться боротися удвох, але проблема в тому, що ви не вмієте битися вдвох. Звичайна людина вважала б, що координація своїх дій з напарником зробила би більш небезпечним суперника. - Я присів на корточки перед двома валяющими тілами. - У нас ще два дні. Два дні, які ви проводитимете тут і будете працювати злагоджено. Я знаю, як ви себе зараз почуваєте, але я б дійсно вам порадив хоча б обговорити, що Ви робитимете завтра.
Вставши рівно, і випрямивши спину, я озирнувся інших безглуздих в залі. Багато хто з них помре, але як я й казав, не знаю розклад сили ворожого боку. До речі, а де мій улюбленець?
- Ей, ти ще не в відключці? - Я пірнув тіло Ґурена, і почув його стони. - Де Вольф? Я сподіваюся він не залишився на острові?
- Э... Ця собака... Без поняття. Начебто її забирали на корабель. - Залишивши вбитого Гурена лежати на підлозі, я вийшов з залу і пішов шукати тушканника, запитуючи у кожного зустрічного.
- Э? Маленький звірок говориш... Він ніби у їдальні десь бігає, герой Гарп забороняє його виловлювати і викидати, так що він зараз десь жре нашу їжу.
Врешті-решт, мені довелося відправитися в їдальню і через волю спостереження знайти його. Він був поруч з холодильником, і щось гавав, поки я не підійшов до нього. Вольф відразу відірвався від шматочка м'яса, і подивився на мене.
- І як, смачно? - Вольф кивнув мордою, і проковтнув шматочок м'яса. - І скільки ти вже з'їв? - Вольф кинув швидкий погляд на холодильник і відкусив ще шматочок від м'яса кивнув. - Тодi ти вже наївся, не ножим тобі прохолоджуватися тут, ходімо. - Я взяв тушканчика в руки, той же звичайно ж вхопився зубами у маленький шматок м'яса, який він все жував, і притиснув вуха. - Треба тебе також змусити навчитися командної роботи разом з Хіною і Ґуреном.
Вольф щось написав, і вирвавшись з мого борства, застрибнув мені не плече.
- Починаєш завтра, і прошу, веди себе нормально. - Коли я повернувся у свою каюту, то як і завжди залишив Вольфа на столі, а сам вирішив трохи відпочити й відновити волю. - І припини чорт візьми чавити!
Наступного дня, після кількох розмов з Ґарпом я пішов до залу разом із Вольфом. Але ні Хіна ні Гурена не було, тому я подумав, що краще поки почати без них, то змусив Вольфа перетворитися на вовка і атакувати мене. Звичайно, раз через деякий час буде спільна тренування, то я не намагався вивести Вольфа, хоча мені здається він на повному серезі пробував мене загризти.
І тільки через годину дві прийшли одночасно Хіна з Гуреном. Коли вони побачили, як я б'юся з вовком, найбільше охуєння було на обличчі Гіни, яка начебто як ніколи не бачила, на що здатний Вольф.
- Ви спізнилися. - Повертаючись до цих двох, я однією рукою контратакував Вольфа.
- Ти ж не сказав, коли ми повинні прийти, тому й не поспішаємо. - Гурен нервово почухав затилиць, і нервно наблизився до Хіна.
- Та що за херня? Мене це дивує? На Гару нападає двометровий вовк. Ти його з зоопарку що вкрав? - Вольф відразу заричав, і подивився на Хіну.
- Ей, ти б вибачився. - Прошепотів Гурен на вухо Гіне, і та не зрозуміла подивилась на нього.
- Вольф мій улюбленець, неважливо звідки він у мене, важливо те, що сьогодні і завтра він буде тренуватися разом з вами. Я покладаю великі надії... На те, що Вольф буде поводитися серйозно. Ви також повинні зрозуміти, що хоч сила фрукта і дала йому велику силу, але сильніше він стає ... Практично не буде, на відмінності від вас.
- То він фруктовик? І як виглядає користувач?
- О, у нього досить мила зовнішність, думаю він міг би стати твоїм хлопцем. - Хіна дивно подивилася на Гурена, і після задумливо на Вольфа. - Серйозно, я б дійсно хотів побачити, як ви двоє зустрічаєтеся, Вольф відмінний ... Парень. - Гурен поклав руку на свій рот, щоб не засміятися, і просто покрив руки волею, аби атакувати мене. Хіна тільки з сумнівом пострілила на Вулфа, і також кинулася на мене.
Дивно, але зазвичай я сам починав бійку. Можна навіть побачити, як вони намагаються битися двом, виходить звичайно через дупу, але це їх перший раз.
І все здавалося більш-менше, поки не приєднався Вольф. Командна робота була відразу порушена, тому довелося зупинятися і починати розбирати хто і як перешкодити, та як потрібно і можна покращити напад.
Приблизно через дві години, почало отримуватися хоч щось схоже на командну роботу. Вольф справді іноді завадив, і він кидався прямо, тим самим убиваючи роботу в команді, але я спеціально не насидів на них, щоб вони освоїлися. Так і закінчився той день, під кінець, навіть Вольф почав пристосовуватися до спільної картини.
Наступний день пройшов точно так само, все що ми робили це відробляло командну роботу. Єдина відмінність, це те, що я атакував кожну годину більш жорстко і швидше, поки під кінець дня вони могли тільки відбиватися від атаки.
- Ти маленький, дикий монстр... Хіна сиділа об стіну і намагалася відпочити. - Ти просто не залишав нам троєм і шансу, якщо ми зустрінемося з противником тієї ж сили, що й ти, то відразу можемо копати собі могилу.
Вольф висунув язик, і перетворився в тушканчика, застрибнув мені на плече. Гурен же єдиний, хто відразу по завершенню бою пішов до себе в кімнату, оселивши це тим, що якщо сядеш, то вже не воскресне.
- Тому і не лізьте на сильних ворогів, займіться кимось простішим. Ви можете перемогти ворогів з нагородою понад сто мільйонів, цього достатньо, щоб бути елітним суперником, на полі битви таких буде небагато. Командна робота все ще погана, і ваша мета на завтрашній війні покращити її і потім показати мені.
- Ти прямо як вчитель... А де вовк? - Хіна підняла голову, і озираючись ніде не могла знайти величезного вовка. - Він уже перетворився на людину?
- Хто сказав, що цей вовк насправді людина? - Хіна дивно подивилася на мене, і я вказав на тушканчика. Хіни розширилися, і за секунду вона стиснула кулаки.
- Гурен мудак, я укладаю його.