Бах*
Моє тіло полетило в одну з стін, через удар Ґарпа я не міг навіть зітхнув, тому довелося схрестити руки, щоб захиститися, і перевести дихання. Але Гарп, як справжній виродок вирішив не давати мені такого шансу, і відразу з'явився переді мною, щоб продовжити вбивати у кам'яну стіну.
- Та йдеш ти нахуй. — Я заблокував удар Ґарпа, і відразу вогняною ногою відкинув його на метр. Я встав, вдарив по повітряу і одразу ж застосував свою зброю для того, щоб опинитися позаду Ґарпа. Маленький поштовх змусив голову Гарпа опротітися назад, а я в цей час зарядив йому коліном у потилицю.
Зрозумівши, що я щойно провів першу успішну комбінацію на цьому монстрі, мені довелося відразу йти в сторону від удару Ґарпа. Серія атаки швидко полетіла в мене, не залишаючи і шансу на виворот, а кожен удар відкидав мене на кілька метрів назад. Справді важко боротися в повітрі.
Ґарп знову вбив мене у скелю, і мені довелося відірвати шматок каменю, та покрити його волею, щоб відновити перевести дихання.
- Знову ховаєшся від мене? - Дикий удар, який розколов його навпіл і мене вбило далі у стіну. У роті з’явився сталевий смак, і я розумію, що це пошкодило органи. - Вилазь. - Рука Ґарпа схопила мене за одяг, і викинула. Вільний політ тривав недовго, я знову влетів у стіну, тільки в протилежну, і з рота мимовільно вирвався тромб крові. - Щось ти недовго протримався, всього дві години.
Поруч зі мною з'явився Ґарп, і дістав мене з ями, поклав на гладку поверхню. Я зібрав слину в роті, і сплюнув її під ноги Гарпа. - Ти занадто сильно почав тиснути, я думав, що помру.
- Ти ж вдарив мене, значить потрібно посилювати напор. - Ґарп сів поруч зі мною і подивився на Гурена, який до цих пір стрибав через каньйон з великим каменем в руках.
- Та ти навіть перевести дихання не дав.
- Ґару, я б'юся з тобою по-справжньому, як буде проходити реальні бої, різниця тільки в тому, що я стримуюсь, інші могли б відразу вбити тебе з одного удару. - Я дістав бурдюк з водою, і зробив кілька ковток, відчувши разом із водою прикус своєї крові.
Якщо ми справді воюємо, то чому мені не можна використовувати інші технології рокусики крім геппо і зброї? Міг би я використати эккай, я б так не постраждав.
- Тоді я б просто сильніше бив, і результат не змінився. Ваше тіло пристосовується до таких ударів, і наступного разу вам буде легше їх перенести. А тепер вставай, ти досить відпочив. — Мені довелося заблокувати кулак Гарпа ногами, і посміяти зубами.
М’язи на моїй руці напухли, і я з'явився перед обличчям Гарпа, ударив із усієї сили. По каменю під нами пішли тріщини, і Гарп посміхнувся.
- Бачиш, ти стаєш сильнішим. - Сказав Ґарп, і мені довелося зустріти його кулак своїм, та знову я відлетів.
Бой серед каньйону продовжувався ще три години, поки я більше не зміг використовувати геппо, і не почав падати вниз. Але як тільки Гарп хотів допомогти мені, я проламав пальцями діру в кам’яній стіні і зупинився сам. Не звертаючи уваги на постойне обличчя Ґарпа, я використовував тільки свої руки, щоб піднятися нагору. Але підйом, який я мав виконувати прямо зараз, був у кілька разів важчим за велетенську сталеву кулю, оскільки мені довелося пережити важку битву з Ґарпом.
Невдовзі я дістався до самого верху, і тільки ліг на спину, мені стало приємно. За всю битву з Гарпом, я зміг завдати йому кілька непоганих ударів і після кожного удару він ставав серйознішим. Останній мій удар, через якого він відповів ударом, який мало не відправив мене на кам'яні шампури, мені сподобався найбільше. Відразу два безконтактних ударів волі, і під кінець удар прямо в ніс старого, через що той на секунду дезорієнтувався, та мені вдалося провести серію ударів.
Звичайно, я поплатився за пожадливість. - Дуже непогано, твоя наполегливість правда стала і твоїм ворогом, але хід був хороший. Раніше я сумнівався, але тепер впевнений, що ти зможеш.
- З чим поправитися?
- Завтра ми вирушаємо не на полювання... Пірати Кайдо разом з одним його генералами намагаються відтиснути один острів у світового уряду, і Сенґоку попросив мене розібратися в цьому. Раз я впевнений, що ти впораєшся, то я прийму завдання. Гурен, можеш відпочити. - Гурен, який знову переправився з одного кінця каньйону на інший посміхнувся і викинув камінців у каньйон, впав на землю, і здається вирубався. - Хлопець зовсім заганявся.
- Просто він бачить, як мене переслідуєш ти і не може сидіти на місці. - Я закрив очі і свідомість відключилася.
Через який час я прокинувся. За вікном море, і світить сонце, я лежу в лікарняній койці з перев'язаним торсом. На голові теж пов'язка. Відчую тільки слабкий біль у м'язах, і все. Я повільно встав з ліжка і поплив на вихід із палати.
- А ну стояти! - Почувся різкий голос, коли я хотів вийти з палати. - Тобі прописано постільний режим, встати тобі дозволяється тільки через чотири дні. - Я повернув голову, і побачив одну з медсестер. Вона тримала в руках якийсь папір, і з серйозніми очима дивилася на мене.
- Я добре себе почуваю, тому і йду. - Я відчинив двері, але моє вухо було схоплено і відтягнуло мене від дверей.
- У тебе ж нутрощі пошкоджені, лягай на койку і перестань розповідати казки. - Медсестра відпустила моє вухо, і звернула на койку. Зрозумівши, що я не відстаю від неї, я просто фикнув і замінив техніку швидкого пересування я швидко пробіг у відкриті двері.
Я швидко дістався до каюти Гарпа, і без стуку увійшов в неї. - Знову я застаю вас двох в одній кайві, може того разу я все правильно подумав? - У каюті була Хіна з Гарпом, які сиділи один навпроти одного і про щось говорили. - Ти весь час ховалася в цій каюті або я так довго був без свідомості? - Я сів на крісло поруч з Гіною, і взяв келих Хени з вином, випив його одним ковтком.
- Доброго ранку. Ти пролежав у комі два дні, і за цей час я підвозив Хіну, щоб вона теж ходила на війну.
- Справді? А мене ти спочатку не хотів брати.
- Вона не буде битися з лихом. - Ґарп закинув собі в рот крекер, а Хіна у той час здивовано дивилася на мене, але як і я на Гарпа.
- Ти хочеш, щоб я воював з лихом? Ти збожеволів, і будь-хто з них зможе перемолоти мене в пил.
Ти ще ніколи не бився на повну силу. Я маю на увазі, застосовуючи все, що у тебе є, від звичайних атак, до рокусики з фруктом. Я знаю, що ти не зможеш його перемогти але затримати дуже навіть у твоїх силах. Не дарма я так гаяв тебе, я просто хочу подивитися, як ти викладеш на повну силу. І до того ж, я допоможу тобі, якщо буде вже занадто важко.
- Ти дійсно досяг того рівня, коли вже можеш контролювати лихо? Тобі ж тільки тринадцять, хіба ні?
- Майже чотирнадцять.
- Та яка різниця, хоч сімнадцять, неможливо досягти такої сили в стільки років.
- Що ти бурчиш то? Я ж сам шокую себе, коли скажу Ґарпа: це може бути брехня. Чи я втримуюся фізичною силою, а не фруктом.
- Я тобі ніколи не брехав. - Я заблокував кулак Ґарпа, і помітив тільки його ображений погляд. - Зовсім ніякого поваги. - Ґарп почав бурчати, поїдаючи крекери.
Але сила мого фрукта унікальна, і я можу використовувати це як козир під час битви. Я можу перемогти чи ні, але думаю, що тільки дякую фрукту і зможу стриматися на час будь-кого. - Ґарп тільки потиснув плечима, і не став ніяк коментувати. - До речі, коли ми дістанемося потрібного острова?
- Через два дні. Ти проспав більшу частину шляху. – Сказала Хіна, і відкинулася на спинку.
- Як до речі просувається твоя воля озброєння? Гурен вже зміг опанувати першу стадію. - Тільки Хіна це почула, як скрипнула зубами і повернулася до мене.
- Я знаю, цей мудак протріпав мені всі мізки про це. Я ще не можу покривати руки волі, але мені безумовно залишилося ще трохи. - У очах Хіни запалився вогник, і вона на емоціях вибігла з каюти, напевно побігла до залу.
- До речі... - Ґарп відклав пачку крекерів, і підійшов до мене з серйозним видом. - Ти мені винен... Триста п'ятдесят мільйонів білирів.
- Що вибач? Це ще за що, я ж у тебе нічого не займав.
- Гурен сказав, що йому потрібні гроші для аукціону, коли ми ще були на острові, і він зайняв їх у мене, сказавши, ніби я тобі поверну.
- Що? І на який чорт йому знадобилося стільки грошей?
- Та мені навіщо знати, він просто сказав, що це щось важливе, і ти обов'язково повернеш мені гроші. - Важливе... Можливо це... Я швидко поклав руку на стіл, і покрив його темрявою, з неї почали з'являтися мішки, із зображенням біліли на них.
- У кожному п'ятдесят мільйонів, можеш перерахувати, а мені потрібно знайти Ґурена.
- Угу, він там же, куди побігла і Хіна. - Пробурчав Ґарп, коли побачив сім великих мішків на своєму столі. - Міг би хоча б на підлогу все покласти, де тепер мої крекери? — Не слухаючи бурчанія Ґарпа, я вийшов з каюти, і незабаром добіг до залу, де зараз повинні тренуватися Хіна та Гурен. Зайшовши до залу, я швидко знайшов очима Гурена, який про щось говорив з Гінною, і швидко опинився біля нього.
- Чорт! - Гурен відскочив від мене, і виставив руки в захист. Хіна ж одразу, як тільки я з'явився нанести удар ногою.
- Та куди ти б'єш, ми ж щойно бачилися. - Я зупинив ногу Хіни і відпустив її.
- Чорт, Гару, якого біса ти так несподівано з'являється переді мною? І взагалі чому ти тут, ти ж повинен лежати в ліжку.
- Та срати на ліжко. Ти краще скажи, ти зайняв гроші у Ґарпа заради того, про що я думаю? — Гурен перевів подих, і з усмішкою підійшов до мене.
- Так, коли ти був у відключці я згадав, що ти дещо хотів купити на аукціоні, і зайняв гроші в Ґарпа. Мою ціну завжди перебивав якийсь хлопчина, але врешті-решт я його дістав. Я залишив його у скрині в своїй кімнаті, так що потім я віддам його тобі.
- Гей, про що це? Що ти купив на аукціоні? - Хіна з цікавістю подивилася на нас обох.
- Невідомий диявольський фрукт. - Гурен з усмішкою подивився на Хіну.
- І на яку вам незнаний фрукт? Чи вирішив я стати фруктовим? Так краще знайти якийсь, властивості якого ви знаєте. - Гурен на це тільки з хитрою посмішкою подивився на мене.
- У мене вже є три диявольські фрукти. Я хочу, як ні пізніше віддати ці фрукти довіреним людям.
- Ну, теж непогано, але чорт візьми, звідки у тебе стільки диявольських фруктів? Вони тобі на кожному кроці зустрічаються? - Я тільки кивнув головою, бо розповідав Хіні про таємницю я поки не збираюся.