Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
20Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Чорний дим (Ван Піс)

Глава - 23

Прочитано 0% главы

Як же багато часу ми витратили на плавання від місця до місця. Спочатку в село фуся, потім до імпела Даун, знову в селі, і ось ми знаходимось перед воротами правосуддя. Це вже не перший раз, коли я їх бачу, але досі це захоплює дух. Через десять хвилин корабель прилетів до маринфорда, і ми зійшли з моста.

- Так ось як виглядає одне з найбільш захищених місць у світі. - Гурен оглядався навколо.

- Якщо нападати на це місце, то потрібна сила мінімум двох Йонко. - Я поплескав Гурена по плечу.

- Ну, спробуємо як ні будь. Хаах. - Сказав Гурен, і ухилився від удару Хіни.

- Так, я піду до Сэнгоку, а ви зайдіть забрати нові посвідчення, і оформите Гурена, як назорого. Вечорами я повідомлю про наступне завдання. - Ґарп махнув рукою і пішов. Я ж мовчки пішов у відділ кадрів, і за мною відразу пішли Хіна з Гуреном.

- Гей, а посвідчення довго робиться? - Запитав Гурен і подивився на мене. Я ж потиснув плечима, і повернув голову в його сторону.

- Мені зробили за кілька хвилин. У учнях Гарпа можна знайти позитивні результати. - Гурен подивився на Хіну.

- Мені видали посвідчення, як тільки я закінчила академію. Але я думаю посвідчення повинні видати... Дивлячись скільки буде новачків, не знаю. - Гурен відпочив, і ми мовчки дійшли до відділу кадрів. Прямо зараз тут сиділо троє чоловіків, які заповнювали бланки потрібні для пошесті. Всього тут було приблизно десять вікон, куди можна підійти і оформити документи, та одне вікно для видачі посвідчення.

- Йди поки забери своє посвідчення, а я допоможу Гурену. - Хіна кивнула головою, і ми з Гуреном підійшли до вікна для оформлення документів.

- Кхм... Привіт, я б хотів оформити документи на вступ. - Старенька за вікном подивилася на Гурена, і витягла йому пачку паперів, а потім подивилась.

- Дітей не реєструю. - Сказала стара, і перевела погляд на газету, що лежить у неї на столі.

- Та вже насрати. - Я похитав головою, і повів Гурена до одного з столиків. Для того щоб створити нові речі, вони надто маленькі. Єдина причина, чому це можна пояснити, полягає в тому, що дозорі тут нечасто оформлюються. Найпоширеніший приток іде з інших баз назорних. Тому тут і стоїть три стола, за всіма з яких сиділи люди та заповнювали папери.

Ми з Гуреном підійшли до столика і сіли за нього.

- Спочатку заповни бланки. - Я витягнув чотири аркуші і дав їх Гурену. - Останній листок, це тест, відповідаєш на нього в самому кінці, там будуть деякі каверзні питання, так що краще не поспішай. В кінці бланку, де рядок про себе можна написати, що володієш на непоганому рівні волею спостереження і трьома технологіями рокусики. — Тут до нас підійшла Хіна, і сіла поруч з Гуреном. Хлопець, який спочатку сидів за столиком роздратовано подивився на натовп, яка збираються тут. - Я поки відійду забрати своє посвідчення.

Я встав зі столу, і підійшов до вікна видачі документів.

- Мені потрібно забрати нове посвідчення особи. - За вікном знову сиділа якась стара, що читає газету. Вона підняла на мене свої очі, і втомилася закочувала очі.

- Як тебе звати.

- Гару. - Старуха відкрила ящик, і почала в ньому копатися. Минуло хвилин десять, бабка зачинила ящик і суворо подивилася на мене.

- Хлопче, у мене немає сил на ігри, йди розіграй кого завгодно ще. - Моє око смикнувся, і я вдарив по стузі, та відразу розбив її в щіпки.

- Як же ви заебали. - Я витягнув посвідчення, і показав його бабці, яка тряслася від страху. Коли бабка переклала мій погляд на посвідчення, її очі розширилися від шоку, ніби вона нічого неймовірне в житті не бачила.

Вдох*

Видох*

Я трохи заспокоївся, і знову подивився на бабку.

- Я-я прошу прошені, я думала, що в-ви чергова дитина, яка хоче мене розіграти. - Бабка важко дихала. - Я шукала в документах на новобранців, прошу пробачити мене. - Бабка відкрила ще одну скриньку, і через хвилину витягла моє посвідчення з тим самим охрененим обличчям. - Ось ваше посвідчення, Л-лейтенант.

Я вихопив посвідчення з рук бабки, і швидше відійшов від неї, поки не вбив її. Через її провину я знову вийшов з себе. Треба ж, є дитина, яка зробила в дозор, і його звання не тупий юнга, а цілий лейтенант, особливо її це обличчя ... Фуух... Я сів за стіл, і озирнувся на мене погляд.

- Ти навіщо розбив стійку? - Запитала Хена.

- Щоб залякати бідолашну стареньку. Я люблю дивитися, як вони благають про милість і просять забрати в них усі коштовності.

- Я серйозно.

- Вона мене вибесила. Че витріщилися, вам зайнятися нічим? - Я глянув на хлопців, що захиталися на мене і швидко відвели свої погляди. - Стійку то все одно полагодять, а мої нерви ніхто не поверне. - Хіна похитала головою, і почала дивитися, як Ґурен заповнює бланки.

Минуло трохи більше півгодини, Гурен вирівняв всі папери, і підійшов до вікна, в якому він і забирав документи. Бабка, що сиділа за вікном, була більш живою ніж раніше, мабуть коли вона побачила, з ким Гурен спілкується і як я себе поводжу, коли злий, то вирішила змінити своє ставлення. Бабка сфотографувала Гурена на слимаку, і через десять хвилин Ґюрін повернувся з документацією у руці.

- Це було швидше, ніж я думав.

- Я думаю вона просто злякалася Ґару. - Хіна кинула погляд на розбиту стійкку.

- У будь-якому випадку, якщо тобі видали посвідчення, то ви можете або піти і відпочити... Або піти в місцевий треніровий зал, він тут набагато краще, ніж на кораблі Ґарпа.

- До речі, а де моя кімната? - Гурен подивився на мене і на Хіну.

- Эх... У нас з тобою немає своїх кімнат, ми спимо в казармах. Лише офіцерам дають кімнату. - Хіна кинула на мене погляд.

- От блін. - Гурен подивився на своє посвідчення, де було зазначено звання юнгі. - Я ж володію волею, чому юнга то.

- Отримати вище звання, під час пошесті можна тільки якщо це схвалено кимось із вищого складу. Наприклад, мене підвищили до Енсіна і видали кімнату. - Хіна та Гурен з заздрістю подивилися на мене, і ми вийшли з відділу кадрів. - То куди ми їдемо?

- Хм... Я трохи втомився після плавання... А чого ти нас навчатимеш?

- Хм... А що сказати про призупинення на рокусики і навчитися волі озброєння? Ви цілком придатні під параметри вивчення, думаю за два місяці у вас будуть перші результати.

- Так! Я все чекав, коли ти запропонуєш. - Гурен посміхнувся. - Так і бути, я піду тренуватися.

- Хм... Воля озброєння буде серйозною силою для мене. Я згодна.

- Ще б ви були не згідні, я б просто вас змусив ... - Тише простого сказав я, і попрямував в тренувальний зал.

- Я все чув. - Пробнил Гурен, і разом з Хіною вони пішли за мною. Чим хороший цей зал, так це в тому, що навіть я можу тут непогано займатися. Величезні штани, по кілька тонн і навіть штанги з грифом на шкірі кайросеки. Завдяки цьому вони можуть збільшити ефект тренування для фруктів.

Невдовзі ми опинилися в залі, і я вставав біля однієї зі стін. Я почав розповідати принцип про пробудження волі озброєння. Процес дійсно не швидкий, і навіть болісне, ніж пробудження волі спостереження, але результат того вартий. Показавши, в якому напрямку треба йти, я теж взявся за тренування.

Штанги з кайросеки були дійсно гарною ідеєю. За десять годин підняття однієї тонної штани, у мене навіть почав іти піт і захворів руки. Я вже не відчував цього відчуття, але до самого вечора пройнявся ним. Я б займався і далі, але я дійсно втомився, тому відклав штангу, і обблокувавши біля стіни, став дивитися, як Хіна та Гурен все в поту тренуються.

У залі було багато людей, і саме Хіна у своєму гарному вбранні привертала до себе увагу. А тепер вона ще й мокра... Натомість Гурен привернув увагу жінок. Без футболки він показував свої м’язи, і кубики преса. Боже, на нього навіть деякі чоловіки заглядаються.

- О, ти нарешті вирішив відпочити? - Гурен витер піт з обличчя рушником, і сів поруч зі мною. - Ти займався весь день, і навіть не пішов на обід. Скільки важить ця громадіна? - Гурен подивився на дійсно велику штангу.

- Хх... Трохи більше тонни. Але там ще гриф з кайросеки... Тому я так втомився... - Я витягнув з простору бурдюк із водою.

- О ось ви де, а я вас всі шукаю. - Тільки я хотів зробити ковток, як збоку почувся голос Гарпа.

- Готовий посперечатися, тобі просто доклали де ми знаходимось...

- Зовсім ні. - Гарп почесал затилялок. – Кхм, Сэнгоку дав нове завдання. Завтра ми відпливаємо в нове світло. - Ґарп кинув мені товсту папку. Я взяв її вільною рукою і все ж зробив кілька ковтків з бурдюка, передавши його Гурену, я відкрив теку. У цей де момент підійшла Хіна, і сіла поруч зі мною. Чесно кажучи, я трохи заволюся, коли зі мною сидить настільки сексуальна дівчина...

У цей момент Хіни простяглася через мене, і відібрала бурдюк з водою у Ґурена. Груді хини заткнулась прямо мені в обличчя.

- Ей, я ще не напився.

- Ти і так майже все випив, міг би мені більше залишити. - Хіна убрала груди з мого обличчя, і сіла нормально. Мені довелося покласти теку на ноги, щоб прикрити намет і з серйозним видом читати.

- Заткніться, ви заважаєте. - Я дістав ще один бурдюк, і дав його Гурену, щоб він перестав чати. – Хм... - Я подивився на Гарпа. - Більшість піратів з нагородами менші, ніж у найгірших.

Гарп кивнув головою. - Не так багато піратів з нагородами більше ста мільйонів у новому світі, які не приєдналися до Йонко. У вашій теці вказано шістьох осіб, які скоріше за все не приєднаються до них. Вони сильніші за ті, з якими ти зустрічався раніше. - Я подивився на пірата з нагородою в чотириста мільйонів. - Думаю, вони будуть для тебе хорошими ворогами. До речі, ти знову повинен дати кілька завдань Хені, думаю ти не проти.

Я кивнув головою, і дав Хіні завдання на піратів, з нагородою в п'ятдесят мільйонів, сімдесят мільйона, та вісімдесят п"ять мільйонів біліли.

- Гей, міг би мені дати кого ні будь з нагородою вище сто мільйонів. - Хіна подивилася на завдання, які я їй дав, і обурилася.

- Їх же і так мало... Ех, ладно. - Я дав ще одне завдання на пірата з нагородою двісті двадцять два мільйони біліли. Як тільки Хіна забрала папір з завданням, я подивився на Ґарпа. - Так у скільки завтра зустрічаємося?

- Хм... Часів в одинадцять. Хіна поїде на іншому кораблі, тож вона може поїхати в будь - який час. - Хіна посміхнулась і склала всі папери. - Побачимося завтра. - Ґарп помхав рукою, і пішов.

- Раз так, то на сьогодні все. Добре попрацювали, Хіна проведи Ґурена до казармів. - Я встав і потяг до своєї кімнати втомлене тіло.

- Гей, Гару, а де зустрічаємося то? - Крикнув Гурен.

- На кораблі Гарпа, де ж ще. - Я махнув рукою, і продовжив шлях до своєї кімнати. Через двадцять хвилин я нарешті дістався свого ліжка і зміг врешті розслабитися.

Наступного дня я прокинувся трохи пізніше, ніж зазвичай, але на щастя не проспав. Я швидко одягнувся в чорний костюм, накинув на плечі білий плащ, і на голову чорну кепку. Вийшовши з кімнати, я пішов до корабля Ґарпа. Я часто прогулювався пішки, і мені доводилось йти на пролом. Було цікаво спостерігати за дивними поглядами назорих, які вдарялися об мене неначе про стіну.

Незабаром я дістався до корабля Ґарпа. На палубі вже стояв Гурен, і просто дивився на форд.

- Про що думаєш? - Як тільки я піднявся на палубу, я встав поруч з Гуреном.

- Наскільки захищене це місце, і чи можливо його взагалі захопити.

- Цілком можливо. Немає абсолютно безпечного форту, наприклад, цю базу може рознести Белоус, навряд чи виграє, але розносити тут все він зможе.

- Що? Ти зараз жартуєш? - Гурен приголомшено подивився на мене, а потім на гігантський форд.

- Ні, Белоус, він же найсильніша людина у світі, за легендою через свою силу може навіть зруйнувати світ.

- Ну це вже зовсім казаки.

- Може і так... Але те, що він може знищити цей форд, якщо йому не помішають адмірали, або командуючий флотом, це точно.

- Бляха, ти пірат? - На плече лежала велика рука Гарпа.

- Його силою. - Я спробував кинути руку Ґарпа з плечей, але не міг її навіть трохи пересунути. Эх... Так коли ми відпливаємо? - Тільки я запитав, як корабель почав повільно відступати відфорда.

- Ти вибрав першу ціль? - Запитав Ґарп. Я дістав теку, і на самому початку було завдання на пірата з нагородою триста сорок мільйонів біліли.

- Ось він. Захрі Ґолдмен, нагорода триста сорок мільйонів, використовує диявольський фрукт типу парамеції, який дозволяє йому проводити електрику через будь-який провідник і таким чином усиновляє свої атаки. - Я вибрав цього пірата вчора, перш ніж піти спати. Мене дуже зацікавило його фрукт, адже він нагадав мені плід Енеля. Я хочу використати цього пірата, як піддослідного, адже я все ще хочу навчитися забирати силу фруктів і якщо дійсно вийде ... Існує багато можливостей.

https://literna.net/uk/books/566-chornii-dim-van-pis

Предыдущая главаСледующая глава