Віддавши наказ, я з Хіною пішли до дверей у самому закутку цього будинку і побачила сходи, що ведуть вниз. Крики бандитів з цього поверху вже привернули увагу інших, і уже зараз я за допомогою волі спостереження міг бачити, як з верхнього поверха біжать кілька банд, а деякі готують засаду. Це природно бачить і Гурен, якого я туди послав, тому засідка провалиться.
Але в нижніх поверхах бандити не піднялися на гору і просто знайшли укримні місця, де можуть напасти непомітно. Коли я спускаюсь вниз, то кидаю темряву у себе в ногах. Як тільки ми спустилися, нам з'явилася повністю темна кімната, єдина ділянка світла, була прямо поруч із нами, щоб нападники могли бачити нас, а ми їх не змогли.
Відразу всі бандити вилізли з укриття і навели зброю. Хіна підняла руки, щоб закувати всіх в ґрати, але темрява яку я скапляв з моїх ніг, і весь поверх миттєво виявився покрити темряви, всі бандити почали йти під землю. Однак.
Вши*
Вся темрява вирвалася вгору, миттєво наносячись бандитам важкі поранення. Як тільки темрява розпорошилась, можна було побачити багато піратів, які не мали честі тіл. У когось зрізалися всі м'язи на руках, хтось втратив ноги. Майже всі бандити залишилися живими, але навіть якщо їм дадуть медичну допомогу, вони залишаться каліками на все життя.
Перевівши погляд на двометрового чоловіка з великим сокирою в руці, у якого було найменше поранень, я витягнув руку в його бік і відразу притягнув його до себе.
- Де зараз бути ваш лідер? - Я відразу приклав палець до його ока, і трохи змастив. - Якщо мовчатимеш, я видам тобі обидва очі. - Хіна дивилась на криваве видовище навколо, відступила до стінки і намагалася не блювати.
- Я не знаю. Він пішов сьогодні вранці кудись у місто, прошу, не вбив... - Палець пробив голову мужика, і я кинув труп в сторону.
- Будеш стояти тут і відпочивати чи підемо далі? - Я глянув на Хіну, по чолі якої скочувався холодний піт, вона повинна бути вперше бачить таке жорстоке видовище. - Ти безглуздий і в майбутньому будеш часто таке бачити, а може й організовувати сама.
- Я... Просто дай секунду... Хіна зробила кілька глибоких вдихів видихів і випрямила спину. - Просто не розумію, як ти можеш робити такі жорстокі речі у своєму віці.
- Перестань згадувати мій вік, і думай про мене як про дорослу людину. Я не люблю таких сцен, але коли в мене поганий настрій, я можу дивитися на це без емоцій. - Я підійшов до другої двері, і приклавши їй руку, звільнив хвилю темряву, яка рознесла двері на шматки, та вбила чоловіка за нею. - То ти йдеш? - Я не чекав, поки Хіна дожене мене і почав спускатися вниз.
Оскільки лідера тут немає, то можна просто всіх вбити і потім прийти за босом. Хіна відійшла від побаченого, і також почала спускатися сходами. Я ж почав збирати темряву у своїх руках, не часто я застосовую цей прийом... Коли ми спустилися, в нас відразу почали стріляти всі бандити на цьому поверсі. Не ставши мудріти з покриттям волі ділянки, в який повинна потрапити куля, я відразу покрила все тіло волею озброєння, яка стала значно сильнішою, після всіх спарінгів з Гарпом, і приклав руки на підлогу.
Випустивши пітьм у землю, я створив велику хвилю темряви, яка почала розносити все переді мною. Коли темрява розсіялася, можна було побачити, що хвиля темряви знищила всі джерела світла, і якщо не використовувати волю спостереження, то орієнтуватися тут буде неможливо, через велику кількість розломаних меблів, та шматків тіл.
- Тут більше нікого немає... - Сказав я Хіні, і раптом помітив великий сейф в стіні на іншому кінці кімнати. - Стій тут. - Я пішов до сейфу, переступаючи через уламки меблів і шматків м'яса. Як тільки я опинився перед сейфом, я вхопився за його край, і почав відривати дверцята сейфа. Через свою силу і рук покритими волею озброєння, я легко вирвав дверцята біля сейфа. Усередині лежала тільки стос паперу, який я прибрав у свій простір.
Повернувшись до Гінни, ми пішли нагору.
- Що ти знайшов?
- Не знаю.
- Тобто?
- Я знайшов сейф з папером. Не знаю, що за папери, але я вирішив їх забрати і прочитати з усіма.
- Так би відразу і сказав. - Я похитав головою, і незабаром ми піднялися нагору, де нас вже чекали Ґурен та Ейс з Луффі.
- Добре, що ви прийшли, а то я б більше не міг стримувати цих двох. Не думаю, що їм би сподобався та картина знизу.
- Та що там таке, ви можете сказати? - Луфі з Ейсом втупилися на мене і Хіну.
- Якщо хочете потім пролізти, і отримати психологічну травму, то вперед. - Я махнув рукою в бік дверей з якої прийшов, і сів за порожній стіл.
- Ні, ви туди не підете. - Луфі та Ейс, які вже хотіли втекти і подивитися, що відбувається внизу, були зупинено Гінною, яка закривала прохід гратами.
- Досить гратися, ми тут щоб знайти боса цих бандитів, а вам тільки б подивитися на криваве місиво, які ми влаштували.
- Ч-що? Ти всіх убив? - Луффі з складним поглядом подивився на мене.
- А що я зробив з тими двома амбалами перед будинком? - Я похитав головою і дістав папери, які знайшов у сейфі.
- Що там у тебе? - Гурен узяв стілець, і сів поруч зі мною. Ці папери були пов’язані з великою сумою грошей і одним листом. Відчинивши листа, я почав його читати.
- Зрозуміло. — Передавши лист Гурену, я встав зі столу і подивився у вікно, де виднілася частина міста, що належала багатим людям.
- Що в листі? - Хіна встала позаду Гурена, і намагалася прочитати листа.
- Хм... Тут листування якогось Аутлука і Медійна. Медійн прийняв замовлення, на те, що вся село фуусю буде зруйнована, а її жителі повинні бути убиті.
Ейс і Луфі були шоковані на листу, який читає Гурена. У кімнаті запанував тиша. Ейс підійшов до Гурена, і відібрав у нього листа. Переконуючись, що Гурен не збрехав, Ейс кинув листа на стіл і подивився на мене.
- Ти допоможеш цього разу?
- Я не можу йти проти знатів, мене можуть просто звільнити або навіть посадити до в'язниці.
- Я так і знав, що тобі просто насрати на всіх! - Луффі заплакав, і побіг на вихід. Я витягнув руку в бік Луффі, і використовував силу тяжіння на мінімум, щоб зупинити його.
- Я не буду цим займатися, адже це займеться Гарп. Я впевнений, що він вже з'ясував все, і прямо зараз пішов до місцевої аристократи. І хоча Гарп нічого не може зробити знатними без наказу головнокомандувачу, йому нічого буде, навіть якщо він порушить наказ. Максимум його як ні будь накажут.
- Так дідусь теж тут.
- Звичайно, як же ти думаєш ми сюди дісталися? - Покинувши на Луффі важкий погляд, я перестав використовувати силу тяжіння і опустив руки.
- Як ти до речі так зупиняєш людей рукою? Минулого разу ти навіть притягнув до себе двох. - Ейс задумливо подивився на мої руки. - Це ще якась техніка?
- Не твоя справа. - Я підійшов до столу і забрав листа на випадок. Раптом Гарпу потрібні будуть докази... Хоча йому плювати на докази. Варто хоча б подзвонити і переконатися, що він все знає. Я дістав ден дэн муші, і набрав номер Гарпа.
- Ейс, а що це таке? - Запитав Луфі, коли побачив, що я щось роблю з слимаком.
- Пристрій для зв'язку. Він комусь дзвонить.
- Да? - Улитка заговорила голосом Гарпа.
- Ти знаєш про знаті з бандою Медійну?
- Так, я з'ясував все у підкупних дозорих. Тут до речі ховався і Медійн ... Я зараз відправлюся до знатів.
- Добре, тоді ми не будемо в це лізти. Якщо що ми зараз в місті, дзвони, якщо що ні будь знадобитися.
- Можеш не хвилюватися, сім'я, яка найняла бандитів, скоро позбавлятися титулу знаті, і буду відправлені в тюрму.
- Гей, Гарп, а що щодо Сабо? - Закричав Ейс, і підбіг до слимака.
- З криком все буде в порядку, тільки він залишиться єдиним членом своєї сім'ї. - Ґарп поклав трубку, і Ейс спокійно видихнув.
- Добре, що з ним все буде в порядку. - Сказав Луфі, і сів за стіл.
- Ти не злишся на нього? - Ейс здивовано подивився на Луффі.
- Ні, все ж ми брати. Я вчинив неправильно, що розлютився на нього, але він же не винен у смерті Макіно... - Луфі знову погрузнув, і опустив голову на стіл. Ейс кивнув головою, і поплескав Луффі по плечу.
- Якщо ви станете піратами, то ризик смерті ваших друзів буде ще більшим. - Сказала Хіна Ейсу та Луффі.
- Ні! Я стану королем піратів, і ніхто не посміє образити моїх друзів. - Луфі схопився зі стільця, і викрикнув свою звичайну фразу.
- Луффі, зараз ти можеш думати, що все це весело, але в майбутньому то ми обов'язково зустрінемося з різних сторін. - Я глянув у палаючі очі Луффі. - Колись ми часто билися, але наступного разу все може піти по іншому і я не можу сказати, що зупинюся після того, як ти впадеш.
- Ще чого, я більше ніколи не програю тобі.
- Ти навіть Ейса ніколи не міг перемогти, що тобі говорити про мене. Я не хочу бути вашим другом. - Я обвів Луффі та Ейса своїм поглядом. - Я хочу бути суперником. Раніше мені було весело, що я міг прийти до вас і влаштувати бійку, але я став сильнішим, і ви більше не можете мене перемогти. А тепер, коли я став дозорним, моя сила зросла на новий рівень, і зараз моя мрія, що ми будемо суперниками пішла.
- Заткнись! Як я покину цей острів, і ми зустрінемося наступного разу в морі, я обов'язково поб'ю тебе. - Ейс вдарив кулаком по столу, і залита мало не впала зі стола, але я вчасно її підхопив.
Минуло дві години. Було цікаво знову послухати ідіотські обітниці Ейса і Луфі, що вони переможуть мене, навіть Гурен втягнувся, і сказав, щоб перевершити мене. Однак наша суперечка перервала дзвінок дон дена муші. Я прийняв дзвінок, і на іншому кінці пролунав голос Гарпа.
- Я з усім розібрався. Сім'я Сабо в тюрмі, сам він сидить у своєму особняку, думаю він був би радий, якщо його відвідали його друзі.
- Вже біжимо! - Луфі схопився зі стільця, і відразу побіг на вихід, за ним побіг Ейс.
- Вахаха... Я скоро повернуся на корабель, і ми відпливаємо назад. Як би ви не хотіли довше залишитися, Сэнгоку дав нам трохи більше місяця на все.
- Нет проблем. Ми помстилися за Макіно, тепер мене тут нічого не тримає.
- Угм... Зустрінемося на кораблі. - Ґарп кинув трубку, і я встав зі столу.
- Пошли. - Ми всі вийшли з бази бандитів, але перед тим як остаточно все забути... Я поклав обидві руки на землю, і почав поширювати темряву навколо бази бандитів. І через секунду.
Кча*
Будівля почала падати, і повільно пірнати у темряву аж поки не залишився тільки рамка. Я відстрохнув руки від пилу, і пішов в сторону села.
- Як же круто. - Гурен присвиснув, і він побіг за мною. За кілька годин ми дісталися до села, ми повернулися на корабель, де нас вже чекав Ґарп. Ми тихо відплили, єдиною людиною біля причалу був мер з пляшкою віскі в руках.