Як тільки одна акула рибо-людина полетіла, я подивився на другу, яка стояла в прання. Ніхто з присутніх не міг зрозуміти, що відбувається, адже людина в 10 разів сильніша за людину була просто відброєна хлопцем.
- Чуваак, це було супер круто. Бам, заблокував удар, Бами він відлетів. - Гурен почав знову кричати, а я подивився на другу акулу.
- Як ти думаєш, рибо-людина смачний?
- Можливо, але ти ж знаєш, що в рибі багато кісток. - Гурен посміхнувся, і озирнув всіх риб-людей. З їх ракушеного табору в нашу сторону вже втекли деякі риб-люди, мабуть отримали моє послання. Я витягнув свою руку, і акула стояла поруч здригнулася. З моєї руки почав повільно з'являтися маленький тушкунчик.
- Привіт дрібний, ти не зголоднів? - Я погладив голову тушканчик і вказав пальцем на тих, хто біжить в наш бік риб-людей. - Якщо будеш слухатися моїх наказів, то я буду годує тебе частіше. - Тушник повернув свою морду в мою сторону, і пикнув. Що б це не значило.
- Ей, думаєш зараз слушний час на спілкування з тваринкою? - Гурен почав трохи нервувати, коли побачив, як в наш бік біжать накачені рибо-люди, а я розмовляю з тушканчиком.
- Якщо ти вивчив всі слова, що я сказав, то можеш йти і гризти рибку. - Я кинув тушканчик на акулу, яка весь час стояла поруч, і морда тушкінець під час польоту трансформувалася в будяків. Ттушник розірвав на шматки всю шию рибо-людину. Довкола запанувала тиша, яка переривалася тільки звуком відкриття м’яса від тіла. Бідні рибо-люди трохи сповільнилися свій біг
- Якого... - Гурен зупинився на півслова і блювонув. Згоден огидне видовище. Ттушник повністю трансформувався, і вже вовк обгладив обличчя акули молота, а потім повернувся в сторону рибо-людей. - Що це за хрін? -Гурен витер свій рот, і в шокі утупився на двометрового вовка.
- Я ж казав тобі про тушникового? Так ось він з'їв диявольський фрукт типу Зоана, модель: вовк.
- Де ти його відкопав? - Гурен встав за моєю спиною, і дивився, як величезний будівник розривав рибо-людей на шматки. - Мене зараз вирве... - Гурен поклав руки на коліна, і спробував заспокоїтися.
- Знайшов його на одному з завдань. А тобі я раджу звикнути до вигляду крові. У майбутньому ви самі будете влаштовувати таке. Я поки що не наполягатиму на тому, щоб ти покривав свої руки кров'ю, але чим раніше тим краще. Гурен, твоє мирне життя скінчилося і щоб вижити, тобі доведеться вбивати.
- Я розумію. А ты... Вбивав вже?
- На острові, де я жив, було місце під назвою сірий термінал. Там було багато відходів, і мені довелося позбутися декого. - У той же час я дивився, як вовк оточили п'ять рибо-людей, і намагалися зупинити його, але він розірвав всіх кігтями, та швидко вирвався.
Проте наступного разу я вирішив спостерігати за вовком, який летів на великій швидкості. Я одразу ж використав сору, щоб опинитися на шляху списа і заблокувати його. Вовк швидко повернувся в мою сторону, щоб подивитися, що сталося.
- Вражає, ти зміг не тільки подолати таку відстань за долі секунди, але й заблокувати мою атаку. - На даху одного з ракушеного будинку стояв п'ятиметровий рибо-людина. Біла луска, великий плавець на спині, гострі кігті і ще гостріші зуби. Біла акула стрибнула у мій бік, і одним стригом подолала відстань в понад двісті метрів.
- Це ти Коулін?
- Так, але більшість кличе мене біла смерть.
- Як неорічно. - Я почухав у вусі, і кинув сорінку в сторону Коуліна. - Тут до речі красиво. Може приведу сюди як ні будь свою дівчину.
- У тебе є дівчина? - Відразу зустрів Гурен. Я повернувся до нього, і побачив його зацікавлений погляд.
- Поки ні, але коли-небудь буде ж.
- А як тобі Хіна? Я думав, що у вас щось складається?
- Ні, вона на одинадцять років старший за мене, я хочу кого ні будь молодше.
- Тоді я можу взяти Хіну собі? - Я махнув рукою на його слова, і знову подивився на Коуліна, який з цікавістю слухав нашу розмову.
- Вибачте, що перервав нашу розмову. Що я хотів сказати? Ах да. - Я миттєво з'явився перед Коуліном, і кулаком покритим волею озброєння врізав йому по щелепи. Колін відразу відлетів на кілька метрів, але так і залишився стояти на землі. Він приклав свою руку в щелепи, і похрустів їй.
- Це було боляче...
- Це за те, що напав на мого улюбленця сповідь.
- Як же це круто виглядає з боку, я ніби фільм дивлюся. - Прошепотів Гурен, який з іскричними очима дивився на нас.
- Але цього недостатньо, щоб перемогти мене. Я поставлю тебе і твою псіну шкодувати про той день, коли ти прийшов до мене. — Води навколо рук Коуліна почали збиратися краплиною, і незабаром утворилося кілька дисків. - Циркулярна пила! - Чотири швидко круті диски з води полетіли в мою сторону, і ще один убік Гурена. Я просто ухилився від двох його атаки, а дві інші, які повинні були потрапити по вовку, я заблокував.
Гурен просто зробив один крок убік, і «циркулярна пила» пролетіла повз нього. - Чувак, це марно, придумай щось краще. - Гурен з усмішкою подивився на Коуліна.
- Тоді спробуй ухилитися від цього. - Коулін підняв свої руки, і навколо нього почало з'являтися дуже багато маленьких капелешок. Я знову користувався зброєю, щоб стати перед Коуліном і з усієї сили відправив його до свого корабля. Маленькі крапельки в окрузі відразу впали на підлогу.
- Рыбо-люди сильніше звичайної людини. Особливо ти, і твоя власна техніка рибного карате, але ти не зможеш розкрити весь її потенціал на суші. Тобі потрібно надто багато часу, щоб підготувати атаку. - Я подивився на вовка, і вказав в бік рибо-людей. Йому нічого не потрібно було говорити, і він знову побіг рвати їх на частини. - Я знаю, що ти готуєш ще одну атаку.
Я швидко вбіг у корабель, і удар примусив відлетіти Коуліна до іншого боку печери.
- Д-да як таке можливо! - Коулін заорал у все горло. - Як жалюгідна людська личинка може бути такою сильною? - Коліна вдалося роздратувати лише кілька ударів, він зовсім не вміє себе контролювати.
- Просто на суходолі сильніше я. Як ти взагалі міг отримати таку високу нагороду за свою голову? Зустрічався з дозорними тільки в морі? А тепер ти нічого не можеш зробити.
Колін з червоними від люті очима дивився на мене, поки я говорю, а потім перевів погляд на верх. Великий купол не заповнив цю печеру водою, і цей ідіот мав ідею зруйнувати її.
- Особлива рибо карате... - Колвін стиснув свої руки, і з його тіла почала виливатися волога, та почала збиратися навколо нього.
- Эх... Ти не вартий такої високої нагороди. - Я негайно опинився перед Коуліном, і відразу ухилився від хлиста з тієї ж води, яку він взяв із свого тіла. Наступного разу Колвін виплюнув у бік бар’єри крапельки води, яка полетіла з великою швидкістю.
Я швидко спровадив на летючу краплю свою руку, і з неї зірвався стовп темряви, який догнав трохи ненароком каплицю, та зупинив її.
- Що це таке?
- Эх... У тебе майже вийшло, і це мене дратує. - Я вбив голову Коуліна в землю, і змусив його зникнути у темряві. - Мені зовсім не суперники. - Я пішов до Гурена і зупинився поруч з ним.
- Ти його вбив?
- Ні, просто вдарив кілька разів, і відправив у своє вимірювання.
- Ти крутий. - Гурен вдарив мене в плече. Я подивився на нього поглядом « Ще раз це зробиш, і я вб'ю тебе" та глянув на вовка, який перебив майже всіх рибо людей. Раніше я не розумів цього, бо завжди перемагав його граючі, але він був дуже сильний. Розорювати більше сотні рибо-людей, з кількома подряпинами, це сильно. Коли вовк перебив всіх рибо-людей, і наївся, він встав на місці, та подивився на мене. Хоче знову втекти?
Вовк схопив найближче тіло рибо-людина, і разом з ним пішов до мене, щоб покласти труп переді мною, та сісти. Я з піднятими бровами подивився на цей жест, і почухав його за вушком. - Ти зробив правильний вибір. - Вовк кинув погляд на труп, який він притягнув, і вирвав від нього шматочок, він перетворився назад у тушнюкана, та стрибнув мені на плече.
- Може варто повісити на нього табличку з написом - зла собака? - Гурен з кусочками дивився, як тушка пережовувала в роті шматок м'яса рибо-людина.
- Тоді доведеться робити маленьку табличку, щоб він його не перевісив.
- І коли хто ні будь підійде до нього ближче, щоб її прочитати, то йому відразу відгризуть голову. - Ми з Гуреном ще деякий час поїдали в цій печері, щоб помилуватися їм, і незабаром повернулися на корабель Гарпа.
- Бачу всі цілі... - Погляд Гарпа зачепився за тушканчика, що сидить на моєму плечі. - Хіба на цьому острові живуть тушканчики?
- Ні, я підібрав його на острові Аме.
- І навіщо він тобі? У них же м'яса немає.
- Просто вирішив завести собі собаку. - Ґарп потиснув плечима, і здався. - Раз все зроблено, то ми повертаємося на острів Чокі. - Ґарп в останній раз подивився на тушника, і пішов. Але той, хто посміхнувся в спину Ґарпа своїми зубами.
- Як до речі ти його назвав? - Запитав Гурен дивлячись на тушника.
- Я про це не думав... - Я подивився на дрібного. - Як щодо... Вольф.
- Що це означає?
- Волк, однією мовою. - Я погладив морду тушника, і я пішов до себе в каюту. Наступного тижня ми пливли до Чокі, і я навчав Вольфа різних прийомів. Звичайно, нічого екстраординарного, просто техніки для швидшого знищення противників. Гарп, як тільки дізнався, що мій тушкунчик володіє диявольським фруктом, який перетворює його в вовка, довго сміявся.
Тепер ми разом з Гуреном, і навіть Ґарпом зійшли з корабля на острів та пішли шукати Хіну. Ми відвідали місцевий місто, в якому було багато незаконних осіб, але як тільки вони бачили наші з Гарпом плащі, то швидко переховувалися у закутки.
Знаючи, що дозорні прибули на цей острів швидко розповсюдиться слух і він знайде нас сама, ми вирішили піти в місцевий ресторан. Замовивши столик, у красивої дівчини, до якої почав чіпляти Гурен, ми всі сіли, і замовили чогось поїсти. Щодо тушканчика нічого до речі не сказали, мабуть не хотіли розкривати назорих, знаючи, що ми можемо чогось накопати на них.
Як тільки я взяв в руки шматок м'яса, у мене в кишені задзвонила дэн ден муші. – Эх... - Я дістав дэн ден муші, і відповів на дзвінок.
- Ви вже приїхали на острів? - З слимака почувся голос Гінни.
- Так, ми зараз в ресторані... А яка назва ресторану? - Я подивився на Гурена з Ґарпом, які потисли плечима навіть не відлучаючись від тарілок. – М... - Я оглянувся навколо, і побачив відвідувача, який трохи нервував. - Ей ти, що це за ... - Не встиг я договорити, як мужик схопився зі стільця, і просто втік з валізою в руці.
- Бвахоа, ти такий страшний, що люди просто втікають від тебе. - Ґарп почав угорати зі сльозами на очах. Гурен з усіх сил намагався стримати свій сміх і просто поклав свою голову на стіл. Я вказав своєю рукою на великий шматок м'яса Гарпа, і притягнув його до себе власною силою.
- Тоді тобі це не потрібно.
- Бвахаха, від цього люди не перестануть тікати від тебе.
- Та що у вас там відбувається? Де ви зараз? - З слимака знову пролунав голос Гінни.
Я кинув роздратований погляд на Ґарпа і Гурена який вже не стримував сміх. Оглянувшись, він помітив працівника ресторану, який дивився на нас з кутка. - Яку назву у ресторану? - Працівник злякався, і хотів було втекти, але він відірвався від землі та повільно летів у мою сторону.
- Це ресторан шматок життя. - Співробітник сильно потів і відводив свій погляд.
- Так ви в шматку життя? У цьому ресторані часто збираються люди, щоб здійснити нелегальні угоди.
- Та насрати, давай швидше топай сюди, розповіси, як пройшло твоя справа. — Я кинув трубку, і відпустив працівника цього закладу.
- А вам не здається, що він поводиться занадто нервово? - Гурен витер сльози після сміху, і подивився на втікача.
- Та хто його знає, може він зробив щось незаконне і думав, що ми прийшли за ним. - Ґарп потиснув плечима і замовив ще одну порцію.