- Так що щодо їхніх сил? - Я знову подивився на Гарпа.
Бобо Жаго з'їв диявольський фрукт типу парамеції, який дозволяє йому змінювати форму об"єкту при дотикі. Дуже сильний фрукт диявольського, тому його голова має високу нагороду, але він слабкий фізично. А Коулін сильний рибо-людину. Використовує удосконалений стиль рибо-караті. Це в принципі все, що я про них знаю. - Ґарп дістав карту, і вказав на один острів. - Бобо Жаго зараз повинен перебувати тут, це острів Чоки. Кожного року там проходить аукціон, де виставляють цікаві дрібнички, Бобо повинен бути тут.
- Щоб доплисти до цього острова... Це буде приблизно місяць. - Хіна задумливо подивилася на карту.
- Бвахоа, це якщо плисти на тому розвалюху. - Ґарп згадав корабель, на якому ми прибули на цей острів. - На моєму кораблі допливемо за два тижні. Сам аукціон почнеться через три дні, і продовжитися один тиждень. Якщо пощастить, то Бобо не залишить острів після закінчення аукціону. А ось Коулін знаходиться на острові Кайгу. Це не зовсім острів, просто дуже великий кораловий риф, якому дали назву. - Ґарп вказав місце на карті, де було велике скупчення точок. - Оскільки він не має магнітного поля, то й глазу на нього немає. Але вночі його легко знайти, і довкола нього з’являється багато світної риби.
- То ми спочатку висадимо Хіну, а потім попливнемо шукати коралові рифи?
- Так, оскільки ти послав її виконувати це завдання самотужки, то, коли вона його виконає, може відпочити на тому острові, і почекати нас. А коли ми знайдемо острів Кайгу, то я висаджу тебе, і сам звичайно ж залишуся на кораблі. — Коли ми з Ґарпом обговорили справу, я повернувся в каюту і зняв спортивний одяг. Я не ношу свій чорний костюм під час тренувань, та й взагалі щось давно я його не одягав.
- Хм... Може мені підійде краватка? - Я стояв у своїй чорній формі перед дзеркалом, і приміряв краватку. - Непогано, я схожий на джентльмена. - Я одягнув на себе чорну краватку, і поправив комір. У цей момент у мої двері пролунав стук. – Гм. Заходьте.
Неза зачинені двері в каюту відчинилися, і на порозі стояв Гурен. - Ґару, я хотів запитати, на цьому кораблі же повинен бути тренажерний з... Тобі личить. - Гурен перервався на півслове, коли я повернувся до нього.
- Ти хочеш в ньому братися? Ну, в дорозі все одно робити нічого, пішли. - Я вийшов з каюти, і замкнув за собою двері. - Не хочеш переривати тренування?
- Хехе, так, я підселив. Пам'ятаєш, я ж у перший день одне коло, то ледве зробив. А зараз навіть не встигаю. І мені здається... Радіус волі спостереження збільшився.
- І який він у тебе зараз?
- Двісті метрів. У селі я боявся застосовувати її. Навіть якщо цього ніхто не бачить... Хоча про це й знав тільки я і мої батьки, але часом мені здавалося, що всі знають, і дивляться на мене зі страхом та ненавистю в очах... Як і мої батьки...
- Хм... - Я подивився на сумного Гурена, і з величезною силою поплескав його по спині. - Ми вже прийшли. - Гурен зробив крок вперед і закашлювався.
-М-мені наче битою вдарили. - Двадцятирічний хлопець зі страхом в очах дивився на трирічного хлопця, звичайне поплескування якого, мало не зламало йому хребет.
Не звертаючи уваги на погляд Гурена, я відкрив двері в тренажерний зал. Тут уже було багато дозорих, яких переслідували вищими за звання. Я ж повів Гурена до штангу з вагою в сто кілограмів.
- Починай з легкого, розігрівай свої м'язи.
- Це ж сто кілограм. Я навіть не можу підняти її. - Я підійшов до штанги і підняв її однією рукою.
- Ти все ще думаєш стандартне. Ти розвинув своє тіло, тепер ти здатний на більше ніж стандартна людина. Багато людей не вірять, що людина може піднімати вагу вище тонни, хтось не вірить в існування диявольських фруктів, всі вони просто не бачили цього. Вони думають, що все це казки. - Я простягнув штани Гурену, і він взяв її двома руками. Штанґ відразу потягнув його вниз, але він утримався.
Гурен з недовірою втупився на штангу у своїх руках, а потім на свої м’язи.
Твоя сила залежить і від харчування. Я весь час годував тебе м'ясом морських королів, і це наготувало твої м"язи енергією. Ви навіть можете виглядати дрощами, а своїми ударами вбивати морських королів на раз.
Гурен кивнув, і спробував підняти штангу. Було важко, але він справлявся. На 12-й раз, він ледве підвів штангу, і відразу опустив її. У цей час, я присів з величезною штангою вагою в тонну. Я не хотів займатися спочатку в костюмі, але звичайна розминка не повинна якось порвати його. Коли Гурен це побачив, він ненадовго випав з світу, відразу після він взяв штангу вагою в п'ятдесят кілограм, і теж почав присідати.
Так і пройшов наш день. Хоч мені зараз прості фізичні вправи майже не принесуть змін, на цьому кораблі все одно нічого робити. Наступного дня Хіна дізналася, що ми з Гуреном тренуємося в залі і вирішили приєднатися до нас. У своєму спортивному одягі Хіна виглядала ще сексуальнішою, і ми з Гуреном деякий час зависли на її місці.
- Повезе же її чоловікові. - Гурен видихнув, і повернувся до Хіні спиною, щоб заховати дещо. Я просто похитав головою, і запитання було поставлене на Хіну.
- Я хочу продовжити навчання, поки ми пливемо. - У моїй руці з'явилася пов"язка.
- Два тижні в пов'язці. Ти протримаєшся? - Хіну сама відібрала в мене з рук пов'язку, і обв’язала навколо своїх очей. Як тільки я переконався, що Гінна нічого не бачить, то дістав палицю, яку забрав з острова, і вдарив Хіні по дупі.
- Ти малий... - Змушення хини перервав удар палицею в лоб.
Майже весь час ми добиралися на острів Чокі і проводили в спортивному залі. Гурен вже підносив штани вагою в сто двадцять кілограмів, я практично не став сильнішим. А ось Хіни мають просування. У деяких випадках, їй вдається ухилитися від удару, але вона робить це підсвідомо, як Луффі, коли я покидав село.
- Навіть з підсвідомістю використанням волі, у тебе ще більше шансів на перемогу над Бобо. Сподіваюся, що наступного разу ти пробудиш волю. - Я попрощався з Гінною, ми відпливли на кораблі Гарпа. Хоч ми і поворухнулися на початку, але тепер я можу назвати її другом.
Шлях до рифів Кайгу, ми з Гуреном провели знову ж у тренажерному залі. Ми пливли тиждень в одному напрямку, аж поки однієї ночі вода не засвітилася. Багато синіх риб плавали під кораблем. Через кілька годин ми наткнулися на великий кораловий риф, з боку це виглядало, ніби острів зроблений із коралів. Деякі світилися, що створювало дуже гарну картину.
Поки ми з Гурном дивилися на гарні рифи, до нас підійшов Ґарп. - Раз ти взяв собі учня, то він піде з тобою. - Ґарп схопив нас обох за одяг, і кинув прямо в рифи. Я звик до таких кидок і легко вирвався у повітрі, приземлився на ноги. Гурен же, будучи новачком у цій справі, впав прямо обличчям на рифи і прослизнув кілька метрів.
Гурен повільно піднявся з коралів одночасно тримаючись за закривавлений ніс. - А якби я помер? - Закричав Гурен, а з корабля просто чувся сміх Гарпа.
- Це марно, такими темпами ти тільки сильніше розмішаєш його. - Я похитав головою, і розвернув на всю волю спостереження. Я відразу засік кілька цікавих тварин, яких раніше не зустрічав.
Подивившись вниз з гірського рифу, я побачив, як по коралах весело бігає кілька собак із хвостом риби. Вирішивши зістрибнути вниз, я своїм приземленням звернув увагу цих істот, і вони всі втупилися на мене.
- Гей, ти куди? - Зверху почувся крик Гурена, і коли він подивився вниз, то побачив, як переді мною стоїть цих восьми тварин. - Це якісь мутанти? - Гурен зверху спостерігав за собако-рибами.
Я підійшов ближче до однієї з них і почав прасувати її на котточки. Собака-рибу висунула свій язик, і завалилася на бік. Інші собаки-рибки застрибували на місці, і почали ласувати про мене.
- Вирішив приручити цих мутантів, а потім натягнути їх на Коуліна?
- Ні, просто рідко можна побачити таких дивних істот. Навіщо втрачати можливість і не дізнатися їх краще?
- Ну... А якщо вони отруйні? Чи люблять людянки?
- Я до речі знаю одного тушка, який любить їсти людське м'ясо.
- Так, так. Може підемо вже шукати Коуліна? - Покинувши веселий погляд на Гурена, я все ж встав на ноги і стрибнув у небо, щоб краще оглянутись. Гурен протер кілька разів очі, коли побачив, як я відстрибую від повітря, і просто з відкритим ротом дивився на мене.
Я ж зверху оглянув весь кораловий острів, і не помітив нікого. Правда тих рибо-псів навіть не видно зверху, вони сильно зливаються з місцевістю через свою луску. Я приземлився поруч з Гуреном, і похитав головою. - Я нікого не знайшов.
- Ч-Що? Та яка різниця, як ти стрибав в повітрі?
- Эх... Це техніка рокусики, я навчу тебе їй як ні будь-коли.
- Чому ти не показував її раніше? - Гурен захвилювався біля мене, поки мене це не вискочило і я не вдарив йому кулаком по голові Чеєрер. - Ґурен присів на коточки і тримався за свою голову.
- Ходімо. Я не знаю, чому Коллін знаходиться в такому місці, але хочу знайти його швидше.
Разом з Гуреном ми почали ходити по всьому острові. Кілька разів ми бачили ще унікальні створіння, такі як дуже довга риба, яка була схожа на щура. Стримна тварюка звичайно... Зрештою ми витратили три години на повний обхід усього рифу, але так і не знайшли ніякої рибо-людини.
- Чорт. Це ж рибо-людина, що якщо він під водою? - Я подивився на воду навколо нас, і намагався придивитися чи немає там якого б не було місця, де ховається Коулін.
- Хм... Я бачив як кілька печер. Ну, з вигляду вони схожі на печери.
- Я теж бачив, але подумав, що це заглиблення самих коралів. Пішли там пошукаємо. - Ще десять хвилин ми шукали таку заглибинку, поки не побачили її поруч з одним великим коралом. Як тільки ми увійшли всередину, то побачили чудові світлячі стіни, а сама заглибина йшла вниз. - Сподіваюся це не вихід у море.
Ми спускалися вниз по печері, приблизно десять хвилин, поки стіни поступово не почали розширюватися, і нам з'явилася величезна печера, краса якої змусила нас обох відкрити роти. У самій печері були дивні корали, які виглядали так, ніби це будинки.
Коли я подивився на верх, то побачив море. Море, яке не затопляло цю печеру, ніби якийсь бар'єр утримує його. Це схоже на захист, як на острові рибо-людей.
Я придивився до черепашок, які нагадували будинки і побачив гуманоїди. Я ткнув Гурена ліктем, і вказав в їх сторону. - Це повинно бути рибо-люди. Тільки вони виглядають... Як пірати.
- Може це місце база піратів Коуліна? - Я кивнув головою на догадку Гурена, і пішов до цих мушель-домам. З наближенням, гуманоїди стали видно більш чітко, і скоро вони увійшли в сферу дії моєї волі спостереження. Це точно пірати.
Гурен важко йшов за мною, незабаром ми підійшли так близько, що нас помітили рибо-люди. Всі в цьому місці негайно були попереджені, і до нас підійшло два рибо-людина, схожих на акул-молотів.
- Ніколи ще не бачив, щоб люди самі приходили до нас.
- БвеґгабхаБегхэбго. - Одна акула дуже дивно засміялася. - Може вони настільки нещасливі, що корабель розбився десь поруч і в розпачі знайшли нас.
- Гхарггар, ти правий. Ну, тоді у нас буде суп з людянки сьогодні. - Двоє усміхнулися, і найближча до мене акула відразу стиснула кулак і нанесла удар зверху вниз. - Удар молота! - Кулак акули-молота швидко наближався до мене. Я просто виставив свою долоню на шляху, і зупинив летальний кулак.
- Поклич Коліна будь ласка. - Я відразу стиснув другий кулак, і з усієї сили вдарив акулу в живіт, через що вона полетіла до міста мушель.