Хоча другий острів розділяв кілька сотень метрів, тут був невеликий клаптик землі, по якому могло пройти щось маленьке. Це схоже на природний захист від хижаків з острова джунглів.
Через дощ і сильний вітер, я не вирішив переходити по-малому клочку землі, оскільки був не маленький шанс, що я піду в море. Тому я просто перейшов на другий острів повітрю.
Переді мною з’явилися величезні та дощові джунглі. Воля спостереження помітила кілька великих змій, які ховалися в деревах. Поки ніяких ознак людей не бачу.
Як тільки я увійшов у джунглі, одна змія почала повзати з дерева в мій бік. Поки я йшов глибше в ліс, ще кілька змій кинулися за мною. Я не пройшов і сто метрів, як за мною полюють чотири великі змії. Я вирішив зупинитися, щоб позбутися цих поки не пойдёт весь ліс.
Одна з змій, чекаючи цілу хвилину, вирішила діяти. Вона різко зірвалася з одного дерева з розкритих пащу, вона б мене повністю проковтнула. Так, не використовувати фрукт, тільки кулаки. Я зробив кілька кроків вперед, щоб змія пролетіла поруч зі мною, і я з розвороту вдарив кулаком по голові змії, через що почувся кришталик і голова змій відлетів, а за нею і тулуб.
Не минуло й хвилини, як ще одна змія кинулася в мою сторону.
- Ех, так я не стану сильніше. - Мій череп змієві одним ударом, я пішов глибше у джунглі. - А може варто було спочатку знайти їх корабель... Гаразд, пройду острів наскрізь і якщо не знайду, то спробую знайти їх корабель.
Проходи через джунглі були не дуже важкими, але завжди нападали великі звірі. Змії знаходяться взагалі по всьому острову, а ось величезні ведмеді або кабани мені зустрілися вже глибше в лісі. Кабани тут просто тупі, возьмися на тебе на всіх парах і ламають величезні дерева на своєму шляху. Повернемося від них дуже просто, але вони набагато міцніші за змії. Але я також був живий і потім відправив його у свій вимір.
З ведмедями інша історія. Ці п'ятиметрові монстри були дійсно розумні і дуже сильні. Вони зносили дерево, яке в свою чергу несло ще кілька інших.
Це поки перший ворог за довгий час, на вбивство якого я витратив багато часу. Мої удари здавалося для ведмедя були чимось незначним. Але ведмідь хоч і був сильним, потрапити по мені він так і не зміг жодного разу, а я зламав йому щелепу, виколов очі, і в кінцевому підсумку розкришив його череп.
Якби у мене не було волі спостереження і озброєння, цей острів був би смертельно небезпечним для мене. Це доводить силу аборигенів, які іноді полюють тут і так само можна зрозуміти владу піратів. Сумніваюся, що їм під силу ці монстри, значить вони не можуть ховатися в глибині острова. Ця команда піратів хоч і велика, але недостатньо сильна, щоб впоратися з цим. Але ось про силу капітана мені відомо небагато. Фрукт зоана, який дає можливість перетворюватися на павука. Якщо він буде достатньо хітер, то може і є які-небудь шанси на перемогу, але не надто великі. Він не зможе охороняти свою велику групу наодинці, тому він повинен бути десь біля краю.
Пройшовши весь острів наскрізь, я зрозумів, що ніяких несподіванок не буде і пірати повинні бути біля краю. Але вже настала ніч, і потрібно де-небудь відпочити. Мені довелося зробити глибокий отвір у великому дереві, щоб я міг спокійно в ньому заснути.
Наступного дня, як тільки я прокинувся, і витягнув з свого простору трохи запасної їжі та поїв, я відправився на пошуки. Використовуючи технології для швидкого пересування, я витратив ще кілька днів, щоб обійти острів навколо. Я знайшов тільки порожній корабель цих піратів, який стояв на піску поблизу острова. Однак обшук корабля виявився досить цікавим. Я знайшов кілька карт островів Аме, на яких було позначено червоні хрести. Єдине місце, де не було закресленого хреста - це поселення тих самих варварів.
- Мабуть вони щось шукають. І якщо вони вже довгий час нападають на аборигенів, то це щось повинно бути дуже важливим. Багато закреслених хрестів може означати, що там немає того, чого вони шукали, або вони знайшли це, але їм потрібно більше. Але що їм потрібно...
Чи варто їх чекати на кораблі, чи піти до поселення і там жити? На кораблі ще багато провізії, яку я забрав собі, думаю, що вони часто повертаються сюди, але чому корабель стоїть так далеко від другого острова? Скільки часу у них йде, щоб дістатися сюди?
Єдине, що тут залишилося цікавим, так це фото двох ящиків в каюті капітана. Одна була мабуть з нефриту, а друга дуже схожа із кайфу. Сїв на крісло в каюті капітана, я дивився на дві фотографії і чекав можливого прибуття піратів. Я зачекаю тут два-три дні, а потім знищу корабель і піду до поселення.
Весь час я сидів з повністю розвернутою волею спостереження і навіть не спав, щоб нікого не пропустити. Через втому, діапазон волі знизився від 300 до 100 метрів, але і цього було більше ніж достатньо.
Я намагався провести два дні, тренуючи тушкінчику. Цей комок досить розумний, він навіть по-своєму відповідає на мої слова. На похвалу він притискає свої вуха, на обзивання трансформується в вовка і починає гарчати. Два дні годував його людянкою він до мене помітно прив'язався, але і тільки. Він не виконує жодних команд, тільки якщо я не даю йому за це м'яса. Робота з ним ще багато.
Після закінчення другого дня, коли на острові було дуже жарко, я пішов від корабля на двадцять метрів і кинув у нього бомбу з темряви. Весь корабель рознесло на шматочки, не залишилося нічого.
- Якщо піду по березі, то вранці доберуся до гірського острова. - Я повертався на гірський острів. Ніяких небезпечних тварин на березі немає, тому я просто намагався знайти місце розташування піратів.
Вже був ранок, коли я стояв перед тоненьким природним перехідом між двома островами. Але я не намагався перейти на інший бік. Я просто дивився, як здалеку в мою сторону біжать близько сотні піратів, а за ними павук, заввишки п'ять метрів. Я просто втомився потер свій лоб і притулився до дерева, став чекати, коли вони самі прибігуть до мене.
Через кілька хвилин з'явилися аборигени, які кидали свої списа з неймовірною силою і намагалися потрапити в піратів. Однак з дупи велетенського павука вилітала павутиння, яка зупинила списи. Який жах.
Пірати швидко добігли до земляної стежки, яка вела їх прямо до мене в руки. Поки пірати бігли стежкою, павук залишився стояти на місці. Щоб затримати аборигенів. І він чудово справлявся. Дуже кмітливий, сильний і використовує свою павутину за призначенням. Усі переслідувачі були поранені, але недостатньо сильної сили, щоб покинути павука.
Незабаром перший пірат дістався острова, і схопився за коліна почав важко дихати. Я сидів трохи осторонь, мене було не важко помітити, але всі прибіжучі пірати сильно втомилися і просто намагалися відпочинку. Всі пірати незабаром дісталися острова, і стояли спиною до мене, вони дивилися за битвою їх капітана з аборигенами.
Великий павук, побачивши, що всі перебралися, повернувся жопою до острова, на якому я зараз був. З його дупи вилетіла велика нитка, яка пролетіла через усі відстані між островами і зачепила дерево, під яким я сидів. У наступні хвилини павук почав швидко притягуватися на павутину і невдовзі опинився на дереві.
Пірати навколо щасливої закричали.
- Ми змогли! СКОРО МИ ВЙДЕМО ВІДЮДА! - Багато крику піратів роздавалися по всьому березі.
У той же час, ми з великим павуком грали в очі. Я вже знав на що він здатний, може це і не все, що Він показав, але в мене є впевненість, щоб я його переміг.
Я встав із землі, обтрусився і поплескав у долоні. Найближчі пірати перестали радіти і подивилися на мене.
- Я вас ненавиджу. Я шукав вас кілька днів, навіть чекав на кораблі два дні і що далі? Я на ранок приходжу сюди, і бачу, що ви самі біжите до мене в руки. Можете не поспішати на свій корабель, я його знищив, як знищу і вас, за заставні незручності. - Вдаром кулака ламаю дерево, на якому сидить капітан цих піратів, і зручніше схопився за нього, просто кинув їх у льодяників.
Дерево зачепило всього дюжину піратів, як павутина схопилася і зупинила політ дерева. Через секунду мені довелося ухилитися від ударів лапами цього павука. Його лапи були загострені, і їх можна використовувати для проткнути противника наскрізь. А висока швидкість дозволяє атакувати дуже швидко, і в результаті ухилитися від одночасно декількох нападів дуже складно ... Тільки якщо у тебе немає волі спостереження. Я міг передбачити, як павук атакує і що завдяки своїй швидкості він може ухилитися. В один момент, я просто покрив руки волі озброєння і удар зламав йому ногу. Роздався гучний писк, і павук швидко відстрибнув, одночасно з цим стріляючи в мене павутиною.
Побачивши, що я легко ухиляюся від кожної атаки їхнього капітана, Пірати виставили на мене свою зброю і почали стріляти. Але це все ще марно, якщо я і якимось чином не міг ухилитися, то просто покривав ділянку шкіри куди повинна була потрапити куля волі озброєння і спокійно продовжував бігти до їх капітана.
Звіри на цьому гострому рівні показали мені, наскільки я маю силу. Воля дає мені значно зростання, без неї я міг би тут і померти. І я був би в захваті від цих піратів, якби не розбудив волі. Я все ще слабкий.
Використовую зброю, щоб бути поруч з павуком і одним ривком відламую зламану лапу. Павук знову голосно задирав мене і намагався вразити трьома лапами, які я відбив своїй.
- Ти безполезенний, мені потрібен сильніший противник. - Беруся за відірвану ногу, як за списа і кидаю її в його дупу, пробиваючи її наскрізь. Гучний писк, і павук почав швидко зменшуватися. Його дупа стікала кров’ю, але з ногами все було гаразд. Моя паща, яку я відірвав так і залишилася в моїй руці.
- Капітане!
- Ми повинні допомогти йому. - Пулі знову полетіли в мою сторону, але я просто витягнув свою руку і створив на ній чорну діру, яку відправив у самий центр піратів. Спочатку пірати вилетіли з рук усі зброю. Слідом, з землі відірвалися і самі пірати, і почали затягуватися в чорну діру. У той же час, я спокійно підійшов до Доріто Кагі, і присів на коортки перед ним.
- Що ти шукав на цих островах? Скажи мені, і я не буду тебе вбивати, клянусь.
- Думаєш я тобі просто так повірю? - Обличчя Доріто знову зморилося від болю.
- Я міг би вбити весь твій екіпаж, але я просто захопив їх. Якщо скажеш мені, що тобі потрібно було на цьому острові, я не вб'ю не тебе і твій екіпаж.
- Чеереерт. А де докази? Звідки мені знати, що ти не вб'єш нас як тільки я розповім- Доріто від злості і безнадійності бив кулаком по землі.
- Хмм... Я не люблю вбивати. Я вже знаю, що... Ти шукав якісь ящики, що це таке? Чому вони потрібні?
- М, ублюдок. - На очах Доріто зібралися сльози. – П... Згідно з легендою, у цих ящиках зберігатися скарб із порожнього століття. Я дуже довго шукав їх місцезнаходження. Вони мені дуже потрібні, будь ласка, відпусти мене. - Як цікаво, скарб порожнього століття. Я витягнув з куртки Доріто мішок, відкривши який, я побачив дві ящики. Як я і думав, одна з них зроблена з кайросеки... Интересно. Я покрив землю темрявою, і туди почав занурюватися капітан з криками про пощаду...
Якщо Доріто розповість кому-небудь, що у мене в руках є скарб з пустого століття, то ту мене можуть бути проблеми. Я схопив голову Доріто, і звільнив темряву, таким чином вибухаючи голову в своїх руках. Мені сказали залишити цілі живими, але я не можу ризикувати.
Я подивився на мішок у своїх руках. Розсіявши темряву на землі, я струшив з мішка дві ящики. Поклавши руку на нефритову, я помітив, що там немає замкової свердловини, в порівнянні з ящиками із кайросеки. Я відкрив нефритову ящику, в ній лежав ключ, на вигляд, зроблений з кайросеки, мабуть він від другого шкатулки. Поряд з ключем лежала маленька табличка. Коли я взяв її в руки і повернув, то побачив напис на зворотному боці.
- Ммм... Це той самий текст, що і на понеглифах — якийсь час я дивився на вірш, але нічого не зрозумів. Я вирішив табличку назад у ящик і дістати звідти ключ. Доступ до сили відразу зник, як тільки я торкнувся ключа.
У цей момент, в область моєї волі спостереження потрапили люди. Чорт я забув про аборигенів, вони просто стояли і спостерігали за мною під час битви.
Я прибрав ключ у першу ящику, і закинув їх в мішку. Аборигени в цей час йшли стежками. Я встав з коорточок і чекав, коли вони прибудуть.
- Ми знову зустрілися, молодий воїн. — Як тільки аборигени зібралися переді мною, зі мною заговорив один з тих, хто охороняв вхід до поселення. - Ми вдячні вам за те, що допомогли нам розібратися з цією неприємною проблемою. Ми запрошуємо вас відвідати наше поселення, король буде радий почути, що з ворогами вдалося розібратися... І ще ми хотіли б повернути наш скарб. Я знаю, що ви можете мені не повірити, але якщо ви повернете його, король буде не проти поділитися з вами його таємницями.
- Це ж очевидно пастка.
- Ми не в тому становищі, щоб навіть захистити наш скарб від таких слабких нападників, ми не станемо ще більше погіршувати наше становище. Ми просто просимо, пройти вас з нами до нашого поселення.